Довідник астронома

Функція, що робить затримку екрану. Для її використання потрібно підключити бібліотеку conio.h.

      Логічна настанова if:

Настанова if у мові програмування C++ діє подібно до настанови if, визначеної в будь-якій іншій мові програмування. Її простий формат є таким: if(умова) настанова; У цьому записі елемент умова– вираз, який під час обчислення можевиявитися значенням, що дорівнює ІСТИНІ або ФАЛЬШІ. У мові програмування C++ ІСТИНА представляється ненульовим значенням, а ФАЛЬШ – нулем. Якщо умова, або умовний вираз, є істинним, елемент настановави-конається, інакше – ні.

        Циклічна настанова for:

Цикл for повторює вказану настанову задану кількість разів. Настанова for у мові програмування C++ діє практично так само, як настанова for, визначена в таких мовах програмування, як Java С#,Pascal і VisualBasic. Її простий формат є таким:for(ініціалізація; умова; інкремент) настанова; У цьому записі елемент ініціалізація є настанова присвоєння, яка встановлює керівній змінній циклу початкове значення. Ця змінна діє як лічильник, який керує роботою циклу. Елемент умова є виразом, у якому тестується значення керівної змінної циклу. Результат цього тестування визначає, виконається цикл for ще раз чи ні. Елемент інкремент – вираз, який визначає, якзмінюється значення керівної змінної циклу після кожної ітерації. Цикл forвиконуватиметься доти, доки обчислення елемента умова дає істинний результат. Як тільки умова стане помилковою, виконання програми продовжиться з настанови, що знаходиться наступною за циклом for.

     Ключове слово class показує компіляторові, що все находящееся у фігурних дужках ({}) належить оголошенню класу. (Не зі ставити крапку з коми наприкінці оголошення.) Оголошення класу містить оголошення елементів даних (наприклад, іnt radіus) і прототипи функцій-елементів класу

• Кожне оголошення класу повинне включати прототип функції конструктора.

• Ім'я функції конструктора повинне збігатися з ім'ям класу, а після нього повинні випливати круглі дужки (). Якщо, наприклад, ви повідомляєте клас із ім'ям Rectangle, він повинен включати оголошення функції конструктора класу: Rectangle (). Отже, оголошення класу Rectangle повинне виглядати так:

• Не згадуйте ніякого значення, що повертає, для функції конструктора. (Функція конструктора повинна мати тип voіd, але не потрібно це вказувати.)

• Функція конструктора повинна розташовуватися під ключовим словом publіc.

Функція конструктора завжди повертає значення типу voіd (незважаючи на те, що ви не вказали його в прототипі). Як ви незабаром побачите, функція конструктора звичайно має один або більше число параметрів.

• Ім'я функції деструктора повинне збігатися з ім'ям класу і йому повинен передувати символ ~. Якщо, наприклад, ви повідомляєте клас із ім'ям Rectangle, ім'ям функції деструктора повинне з ~Rectangle.

• Не вказуйте ніякого значення, що повертає, для функції деструктора. (Функція деструктора повинна мати тип voіd, але не потрібно це вказувати.)

• Функція деструктора не має ніяких параметрів.

Шаблон vector розміщений у заголовковому файлі <vector>. Як і всі стандартні компоненти, він розміщений у просторі імен std. Даний інтерфейс емулює роботу стандартного масиву мови C (наприклад швидкий довільний доступ до елементів), а також деякі додаткові можливості, такі, як автоматична зміни розміру вектора при вставці або видаленні елемента. Всі елементи класу мають належати одному типові. Наприклад, не можна одночасно зберігати дані типів char і int у одному векторі. Клас vector володіє стандартним набором методів для доступу до елементів, додавання та видалення елементів, а також отримання кількості збережених елементів. Вектор може бути ініціалізований будь-яким типом, що володіє конструктором копіювання і визначеним operator=, що задовольняє наступним умовам:

Вираз	Тип результату	Умова
t = u	T&	t еквівалентне u
T(t)		t еквівалентне T(t)
T(u)		u еквівалентне T(u)
&u	const T*	показує адресу u
t.~T()

                                                      Таблиця 1

Тут T — тип, яким ініціалізований vector, t — змінна типу T, u — змінна типу (можливо const) T. Доступ до окремого елемента вектора можна отримати, використовуючи операції, описані нижче у таблиці. Згідно з домовленістю C і C++, перший елемент має індекс0, останній size() - 1.

Вираз	Тип повернення	Перевірка межі
v.at(i)	T& або const T& для елемента i	Можливий викид винятку out_of_range
v[i]	T& або const T& для елемента i	Невизначена поведінка для i >= v.size()
v.front()	T& або const T& для першого елемента	Невизначена поведінка для v.empty() == true
v.back()	T& або const T& для останнього елемента	Невизначена поведінка для v.empty() == true

                                                          Таблиця 2

Де v елемент (можливо const) типу vector<T>, а i — індекс потрібного елемента вектора.

Типова реалізація вектора — це вказівник на динамічний масив. Розмір вектора — це кількість елементів, а об'єм — кількість використаної ним пам'яті.

Якщо при вставці в вектор нових елементів, його розмір стає більше його об'єму, відбувається перерозподіл пам'яті. Як правило, це призводить до того, що вектор виділяє нову область збереження, переміщуючи елементи і вільні старі області у нову комірку пам'яті. Оскільки адреси елементів при цьому змінюються, будь-які посилання, або ітератори елементів у векторі можуть стати недійсними. Використання недійсних посилань призводить до невизначеної поведінки. Вектор зберігає певний порядок його елементів, так, що при вставці нового елемента на початок або в середину вектора, наступні елементи переміщуються в протилежному напрямі з точки зору їх оператора присвоєння і конструктора копіювання. Отже, посилання і ітератори елементів після місця вставки стають недійсними.

          Файли бувають двох типів: текстовими та бінарними (binary).Дані у типованих файлах, описаних вище, певним чином кодуються комп’ютером. Ці файли не можна реда-гувати або переглядати за допомогою звичайного тексто-вого редак-тора. Тому, окрім типованих, використо-вують текстові фай-ли, які не мають такого недоліку. 
Елементами текстових файлів є рядки (послідовності символів: букв, цифр, знаків та пропусків). Такий файл можна створювати та реда-гувати за допомогою текстового редак-то-ра. Розмежовувачем між елементами файлу є пропуск. Уведення кож-ного рядка закінчу-ється натисканням на клавішу вводу. Для перевірки чи є символи у рядку викор. функцію eoln(<ім’я файлу>). Текстові файли опис. у розділі опису змінних так: var <список імен змінних> : text; Дані з рядка текстового файлу можна зчитати за допомогою команд: 
read(<ім’я файлу>, <список парам.>); 
readln(<ім’я файлу>, <список парам.>); 
дія яких була описана вище. Різниця між цими командами така: під час виконання команди readln зайві дані у рядку ігноруються і на-ступна команда read чи readln буде зчитувати дані з наступного рядка. Рядок текстового файлу можна створити за допомогою звичайного текстового редактора або програмним способом за допомогою команд: 
write(<ім’я файлу>, <список виразів>); 
writeln(<ім’я файлу>, <список виразів>); 
На відміну від звичайних файлів у текстовий файл можна дода-вати (дописувати) дані. Для цього замість процедури rewrite використовують процедуру append(<ім’я файлу>);

Для запису у файл:

ofstreamfout(“text.txt”);//створенняоб'єкта і файлу

fout<< “text”;//запис у файл

fout.close();//закриття файлу

Для зчитування з файлу:

stringbuff;//тимчасова змінна для запису

ifstreamfin(“text.txt”);

getline(fin, buff);//зчитування першого рядка файлу

cout<<buff;//вивід першого рядка файлу

fin.close();

 

       return 0;

Означає, що функція повертає значення типу, якого ми вказали вище (int), яке дорівнює 0, тлбто програма завершилася вдало.

Ну і кінець функції (і в даному випадку програми)}.

 

 

                                                    

 

 

                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ

          Розробити програму «Довідник астронома» для більш простої та оптимальної обробки інформації по сузір’я і зірок. В програмі має бути передбачена можливість введення нових даних в разі відсутності бази даних,  тобто створення нової бази даних. Якщо файл з таким іменем існує то його коректування не робити.

  База даних повина мати таку структуру запису:

• Назва найяскравіших видимих зірок;
• Назва сузір'я;
• Видима зоряна величина;
• Відстань від Землі;
• Координати на небосхилі: пряме сходження (ч, хв) і схилення (град., хв);
• Пошук зірок, що входять в дане сузір'я, найяскравішої зірки сузір'я, видимих ​​сузір'їв і зірок в заданій точці земної кулі в заданий час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 АЛГОРИТМ  РОБОТИ

Обнулення кількості зірок, виклик методу читання зірок з каталога, запуск меню, чекання введення , функція меню:

1.ввод даних про нову зірку виклик функції додавання зірки;

2.запрос на пошук найяскравіших  зірок виведення результату;

3.ввод імені сузір'я запит на пошук зірок в сузір’ї, виведення результату;

4.ввод даних по розташуванню, запит на пошук за даними, виведення результату;

5.вихід;

void readInfoAboutStar ()перевірка наявності файлу каталогу, якщо є тоді читає і додаємо його у вектор викликом методу addstar, якщо файлу немає то читаємо дані за умовчанням і додаємо зірки у вектор. Клас астрономКонтрол

аддСтар: збільшуємо число зірок на одиницю, записуємо інформацію про зірку в стек,записуємо інформацію у файл. Метод гетСтарБайПлдейс: обнуляємо початкові дані, обчисляєм зміщення землі по орбіті до сонця відносно 22 березня перевірка чи більше  вийшло 24, якщо да тоді віднімаємо 24, визначуваний видимий кут обзора по широті, пошук в стеку зірок що відповідають вимогам що знайшли вище. Метод поїска самих яскравих зірок: обнуляємо початкові дані, переходим циклом по усіх зірках, якщо яскравість менше 0.5 тоді додаємо в рузультат, повертаємо результат туди звідки був запит. Ананлогічно так само пошук по сузір'ях: обнуляємо початкові дані, переходим циклом по усіх зірках, якщо яскравість менше 0.5 тоді додаємо в рузультат, повертаємо результат туди звідки був запит.

 

 

 

2.3 ІНСТРУКЦІЯ  ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ

     Відкриваєм файл з програмою. Наступний крок нажимаєм f9 (компелюєм і виконуємо. Відкривається консоль з менюм “довідника астронома”. Користува може ознайомитись і вибрати потрібний пункт.

                                               Рисунок 1.1

Вводимо 1 і вводим певні дані щоб додати зорю в файл, нажимаєм Enter для продовження роботи.

                                          Рисунок 1.2

Провіряєм чи зоря записана у файлі. Відкриваєм файл:

Sirius  6.45  -16.42  BigDog  -1.46 8.6

Canopus  6.23   -52.41  Keel -0.72  310

Toliman 14.39  -60.5 Centauri -0.27  4.3

Arcturus  14.15  19.1  Bootesа  -0.04  34

Vega 18.36  38.47     Lira 0.03  25

Chapel 5.16  45.59  Charioteer 0.08  41

Rigel 5.14  -8.12  Orionа  0.12   870

Procyon  7.39  5.13  Malagos  0.38  11.4

Achernar 1.37 -57.14  Eridan  0.46   69

Betelgeuse  5.55 7.24  Orion  0.5  530

Hadar 14.03  -60.22   Centauri  0.61  400

Acrux  12.26  -63.05  Southern_Cross  0.76  330

Altair 19.5  8.52   Eagle  0.77  16

Aldebaran  4.35  16.3   Taurus  0.85  60

Antares  16.29  -26.25  Scorpio  0.96  610

Spica  13.25  -11.09  Virgin  0.98   250

Pollux  7.45  28.01  Twins  1.14   40

Formalhaut  22.57   -29.37  Southern_Fish  1.16  22

Becrux  12.47   -59.41  Southern_Cross  1.25  290

Deneb  20.41  45.16  Swan  1.25  1500

Regul  10.08  11.58   Lion  1.35  69

Adar  6.58  -28.58   BigDog  1.5  400

Castor  7.34  31.53  Twins  1.57  49

Gacrux  12.31  -57.06  Southern_Cross  1.63  120

Shaul   17.33   -37.06   Scorpio  1.63  330

Andriana   12.4  3.7  Scorpio  54.2  0.7

Бачим що наша зірка записана у файлі. Продовжуєм працювати з програмою. Вводимо 2 для того щоб вивести найяскравіші зорі.

                                        Рисунок 1.3

Продовжуємо роботу з програмою. Вводимо 3 для виведення зорі у сузір’ї.

                                   Рисунок 1.4

Якщо ми неправельно введемо дані нам виведе що незнайдено щодної зорі.

                                       Рисунок 1.5

Продовжуєм роботу з програмою. Вводимо 4 для виведення зорі у заданій точці світу і у заданий час.

                                                   Рисунок 1.6

Якщо користувач увів неправельні дані програма повідомить про це.

                                                      Рисунок 1.7

Для того щоб завершити роботу потрібно ввести 5.

                                                   ВИСНОВОК

       В ході курсової роботи на практиці застосували свої знання з об’єктно-орієнтованого програмування. Поглибили розуміння основних принципів об’єктно-орієнтованої ідеології програмування. Навчились розробляти ієрархію класів. Набули практичних навиків роботи. Таким чином в курсовому проекті була розглянута програма де треба створити файл, що містить відомості про зірки і сузір’я, за таким зразком: видимі зірки: назва, сузір'я, видима зоряна величина, відстань від Землі, координати на небосхилі: пряме сходження (ч, хв) і схилення (град., хв). Пошук зірок, що входять в дане сузір'я, найяскравішої зірки сузір'я, видимих ​​сузір'їв і зірок в заданій точці земної кулі в заданий час. По бажанню користувача вивести на екран кількість таких зірок. Забезпечити можливість поповнення файлу з клавіатури. Забезпечити можливість відновлення попередньої версії файлу. Програма на курсовий проект успішно виконана та збережена на диску який входити до комплекту курсового проекту.