Автоматизована система Комп’ютерної фірми

    

2.2. Аналіз предметної області.

 

Дана програма містить  декілька баз даних: базу даних по клієнтах, базу даних по товару, базу даних по продажу товару, базу даних по ремонту товару і базу даних позамовленню.

База даних по клієнтах повинна зберігати анкетні дані про клієнта, а саме особистий код клієнта, прізвище, ім’я та по батькові клієнта або назва організації, підприємства, установи, телефон та домашню адресу. Для організації результативного пошуку певних даних та відбору потрібних, слід виділити наступні атрибути, індексних файлів:

• код клієнта;
• назва клієнта;
• телефон;
• адреса.

Також, повинна бути присутня база даних, в якій зберігатимуться дані про товар:

• код товару;
• назва товару;
• виробник товару;
• гарантія;
• кількість товару;
• ціна за одиницю;
• примітка(характеристика товару).

 

В базі даних по продажу  товару необхідно, щоб зберігалися  дані такі як:

• код клієнта;
• назва клієнта;
• код товару;
• назва товару;
• виробник товару;
• ціна за одиницю;
• кількість товару;
• гарантія;
• дата продажу;
• примітка.

Аналогічно в базі даних  по ремонту товару необхідно, щоб  зберігалися дані такі як:

• код клієнта;
• назва клієнта;
• код товару;
• назва товару;
• заміна чи ремонт деталі;
• ціна послуги;
• дата ремонту;
• примітка;
• гарантія.

Повинна бути присутня база даних, в  якій зберігатимуться дані про замовлення:

• код клієнта;
• назва клієнта;
• код товару;
• назва товару;
• виробник товару;
• ціна за одиницю;
• загальна ціна;
• кількість товару;
• гарантія;
• дата продажу;
• вид послуги(продаж чи ремонт);
• примітка.

 

Всі ці моделі баз даних  між собою зв’язані за допомогою  індексованих полів, файли яких мають  розширення .*MDX ( наприклад: DBKlient.MDX).На рисунку1 видно як бази даних, які використовуються в програмі, звязані між собою.

 

Рис.1 Data Modul „ Alias ”.

2.3. Проектування діалогового режиму обробки даних-

 

Робота системи має забезпечуватись  за допомогою головного меню , в  якій при виборі одного з пунктів меню або виконується відповідна функція програми або розкривається додаткове підменю.

На початку роботи програми на екрані відображається головне меню з переліком  пунктів. Один з пунктів меню підсвічено курсором, а нижче нього розташовано  відповідне йому підменю. У правому верхньому кутку екрану присутній годинник для зручності роботи користувача.

Вибір пунктів головного меню здійснюється за допомогою "мишки". Вибраний пункт  меню при цьому підсвічується  і розкривається відповідне йому підменю з переліком пунктів, імена яких є назвами режимів програми або іменами меню наступного рівня. Вибір пунктів підменю здійснюється за допомогою миші, або курсорних клавіш "вгору" та "вниз" з послідуючим натисканням клавіші ENTER.

У режимах введення, перегляду та редагування записів, режимі друку звітів, протоколів тощо, у нижній частині екрану розташоване клавішне меню з переліком назв клавіш та дій, що виконуються після натискання на ці клавіші. Вибрати будь-який з пунктів клавішного меню за допомогою "мишки" або курсорних клавіш.

Головне меню системи має наступну структуру:

• Клієнти;
• Товар;
• Звіти;
• Замовлення;
• Опції;
• Інформація;
• Вихід.

3. Програмно-технічна реалізація системи.

3.1.Структура системи.

Програма Delphi – це декілька зв’язаних між собою файлів. Так, будь-яка програма завжди складається з вже знайомого файла проекту (такий файл має розширення .dpr) і одного з деяких модулів (файла з розширенням .pas). Файл проекту не призначений для редагування користувачем і створюється автоматично самою системою програмування Delphi. Для того щоб побачити вміст файла проекту, потрібно виконати команду Project | View Source.

Файл проекту (головний модуль) починається  зі слова program, за яким слідує ім’я програми, яке співпадає з іменем проекту. Ім’я проекту задається програмістом в момент зберігання файла проекту, і воно визначає ім’я створеного середовищем Delphi виконуваного файла (файла з розширенням .exe). Далі за словом uses слідує імена використаних модулів: стандартного модуля Forms і модуля форми Unit1. Схожа на коментарій директива ($R*.RES) вказує компілятору, що потрібно використати файл ресурсів, який містить опис ресурсів доповнення, наприклад, піктограми. Зірочка вказує, що ім’я ресурсів таке ж як у файла проекту, але з розширенням *.res.

Виконувана частина головного  модуля знаходиться між операторними лапками begin… end. Оператори    частини,  що виконується, забезпечують ініціалізацію додатку і виводу на екран стандартного вікна.

Модулі – це програмні одиниці, які використовують для фрагментів програм. За допомогою вміщених в них текстів програм (програмних кодів) і реалізується вирішена користувачем задача.

Модулі мають стандартну конструкцію, передбачену мовою програмування  Object Pascal.

Розпочинається  модуль словом unit, за яким слідує ім’я модуля. Саме це ім’я згадується в списку використаних модулів в операторі uses головного модуля додатку.

Модуль може складатися з: інтерфейсу, реалізації, ініціалізації і завершеної частини.

Розділ  інтерфейсу  (починається словом  interface) повідомляє компілятору, які дані, що знаходяться в модулі, являються доступними для других модулів програми. В цьому розділі перераховані(після слова uses) стандартні  модулі використані даним модулем, а також знаходиться сформоване Delphi  описання типа форми, яке слідує за словом type.

Розділ реалізації  починається  словом implementations і містить оголошення локальних змінних, процедур і функцій, підтримує роботу форми. На початку розділу реалізації знаходиться директива ($R*.dfm), вказує компілятору, що в розділ реалізації потрібно  вставити команди установки значень властивостей форми, які знаходяться в файлі з розширенням .dfm, ім’я  якого співпадає з іменем модуля. Файл  в форматі dfm генерується Delphi  на основі внутрішнього  виду форми.

Ініціююча і завершальна  частини  являються необов’язковими.

Ініціююча  частина починається  словом initialization і містить операторні  лапки begin…end. Оператори із цієї частини виконуються до передачі управління  основної програми і звичайно  використовуються для підготовки її роботи.

На відміну від файла проекту, створеного Delphi, модуль може змінюватись програмістом. При створені користувачем нової форми, автоматично буде створюватись і новий модуль, Програма може містити до декількох десятків форм. Текст модуля при цьому буде доступний і користувачу  і самому середовищу Delphi, яка автоматично буде вставлять в текст модуля  описання будь-якого добавленого до форми компонента, а також заголовки для обробки подій. Програміст  при цьому  може добавити  свої методи  і оголосити класи,  наповнити  обробник подій  конкретним  змістом ,вставлять особисті змінні, типи, константи, і так далі. Але, як було  сказано раніше, програмісту не можна знищити  рядки, вставлені в текст модуля  інтегрованого середовищем Delphi.

При компіляції програми Delphi  створює файли з розширенням .dcu для кожного модуля.

Таким  чином, pas-файл містить програмний код модуля, котрий був сформований у вікні редактора коду  спільними зусиллями програміста і середовища Delphi, у файлі з розширенням .dfm  зберігаються описання  того що міститься в вікнах форми, а в dcu-файлі знаходиться результат тексту з обох файлів  в машинній інструкції.

2. Постановка задач в  DELPHI

В термінології візуального програмування об’єктами  проекту (компонентами) є діалогові вікна і елементи управління які знаходяться в діалогових вікнах командні кнопки, поля введення текстової інформації, перемикачі, меню та інші.

Властивостями об’єкта є, наприклад, його розмір (висота і ширина), положення на екрані чи на формі, текст заголовку чи текст на командній кнопці.

Подія - це те, що відбувається під  час роботи додатку. В Delphi у кожної події є ім’я. Наприклад, натиск на кнопку миші - це подія OnClick, подвійне натискання миші - подія OnDblClick, при натисканні клавіши виникає подія OnKeyDown, а при відпусканні натиснутої клавіші – OnKeyUp та інші. Реакцією на подію може бути яка-небудь дія, наприклад, реакцією на подію OnClick яка виникла при натисканні кнопки миші на командній кнопці в діалоговому вікні, може бути виконання обчислень по заданим формулам і видання результатів. В Delphi реакція на подію реалізується як процедура обробки події. Таким чином, задача програміста полягає в написанні необхідних процедур обробки подій.

Процес створення найпростішого віконного додатку можна розбити на два етапи: етап конструювання форми і етап програмування.

Розглянемо ці етапи більш детально.

  Перечислимо операції, які виконуються  на етапі конструювання форми.

1. Перш за все потрібно вибрати необхідні компоненти із Палітри Компонентів і розмістити їх на формі. Для того щоб розмістить компонент на формі, необхідно виконати натиск лівою кнопкою мишки по компоненті яка знаходиться на Палітрі Компонентів, а потім натиснути лівою кнопкою миші на місце на формі, куди повинен бути поміщений компонент.
2. Поміщений на форму компонент можна переміщувати по формі за допомогою миші і змінювати його розміри, користуючись маркерами.
3. Для того щоб задати компоненту потрібні властивості, слід використовувати сторінку Properties у вікні Інспектора Об’єктів. Ця сторінка складається з двох колонок: ліва колонка містить назву властивостей, а права конкретне значення властивості. Вікно Інспектора Об’єктів відображає інформацію для того компонента, який виділений натиском мишки. Рядки сторінки цього вікна вибираються натиском миші і можуть відображати прості чи складні властивості. До простих відносяться властивості, які визначаються одним значенням – числом, рядком, символом, значенням False або True і т.д. Складні властивості визначаються сукупністю значень. Зліва від імені таких властивостей вказується символ „+”. Натиск на ім’я такої властивості приводить до розкриття списку значень складної властивості. Закривається розкритий список натиском миші на ім’я складної властивості.
4. В результаті виконання вказаних операцій буде сформований зовнішній вигляд майбутньої програми. Для того щоб програма виконувала яку небудь корисну роботу, необхідно перейти до другого етапу програмування. Розглянемо основні особливості цього етапу.
5. Кожний компонент може реагувати на певний набір подій. Для того щоб взнати на яку саме подію відгукується компонент, необхідно виділити його натиском миші на формі, після чого перейти на сторінку Events Інспектора Об’ктів. Сторінка містить дві колонки. В першій колонці перераховані імена подій, на які відгукується компонент, друга заповнюється програмістом і містить імена створених обробітників подій. Теоретично можна створити обробки для всіх подій, для окремих подій або зовсім не створювати обробників подій для даного компонента. В останньому випадку компонент може бути використаний в обробках подій, створених для інших компонентів. Можна створити обробку якоїсь іншої події, а потім вказати його ім’я для інших подій  на сторінці Events Інспектора Об’єктів. В цьому випадку одна і та ж процедура буде виконуватись при виникненні різних подій. Таким чином, на етапі програмування перш за все визначити, які події повинен відгукуватись той чи інший компонент, і на сторінці Events Інспектора Об’єктів ввести ім’я створюваного обробника.
6. Обробник подій являє собою процедуру і має ім’я яке складається з двох частин, розділених крапкою. Перша частина являє собою ім’я класу створюваної форми. Друга частина імені створюється або програмістом, або створюється середовищем Delphi, якщо програміст не ввів своє ім’я. Тут TForm - ім’я  класу форми що створюється, Label1Click – являє собою  об’єднання  імені компонента і імені події, наприклад: procedure TForm1.Label1Click(sender:TObgect);                    друга частина імені  обробника  події,  створена  автоматично Delphi і означає, що процедура буде виконуватись, якщо на компоненту з іменем Label1  натиснути лівою кнопкою миші. Параметр  Sender  типу TObgect  містить посилання на компонент, який створив подію OnClick.
7. Після того  коли  ви вказали ім’я обробника на сторінці Events Інспектора Об’єктів  або не вказали його так як  ім’я  буде створене автоматично Delphi, необхідно створити заготовку обробника подій. Для цього в Інспекторі Об’єктів виконаємо подвійний натиск на поле, призначеного для імені обробника що створюється. В результаті у вікно редактора коду буде добавлено заготовку для обробника, наприклад:                          

     procedure TForm.Label1Click(Sender:TObject);

     begin

                          end;

                         Тіло процедури обмежене зарезервованими словами begin…end,                        між якими програміст повинен розміщати свої оператори.

                    9. Серед операторів, які вставляє програміст, можуть бути і такі, які змінюють значення властивостей компонентів розміщених на формі. Це означає, що властивості компонентів можна міняти не тільки з допомогою Інспектора Об’єктів на етапі конструювання, але і в процесі виконання програми. Зміна властивостей компонента в процесі виконання програми називається динамічною зміною властивостей.

             Кожен компонент Delphi має одну так звану подію по замовчуванню. Для того щоб створити заготовку обробника подій по замовчуванню, достатньо виконати подвійний натиск миші на компоненту.

              Між тим, що є у вікні форми  і вікні редактора коду  існує  нерозривний зв’язок, який строго  контролює Delphi. Наприклад, розміщення на формі компонента призводить до автоматичної зміни коду програми. Програміст при цьому може наповнювати заготовки конкретним змістом – вставляти оператори, добавляти описання власних змінних, типів, констант і т. д. При цьому програміст повинен пам’ятати, що йому не можна видаляти із тексту програми ті рядки, які вставило туди середовище Delphi.         

3. Основні компоненти для роботи з базами даних в DELPHI

3.3.1. Компонент TTable

Найбільш простим способом звертання до таблиць баз даних  є використання компонента TTable, що надає  доступ до однієї таблиці. Для цієї мети найбільше часто використовуються наступні властивості:

• Active - указує, відкрита (true) чи ні (false) дана таблиця.
• DatabaseName - ім'я каталогу, що містить шукану таблицю, або псевдонім (alias) вилученої БД (псевдоніми встановлюються за допомогою утиліти конфігурації BDE, опис якої є присутнім у багатьох джерелах, присвячених продуктам Borland, або за допомогою SQL Explorer, викликуваного за допомогою пункту меню Database/Explore). Ця властивість може бути змінено тільки у випадку, якщо таблиця закрита (її властивість Active дорівнює false), наприклад:

Table1.Active: = false;  
Table1.DatabaseName: = 'BCDEMOS'  
Table1.Active: = true;

• TableName - ім'я таблиці.
• Exclusive - якщо ця властивість приймає значення true, те ніякий інший користувач не може відкрити таблицю, якщо вона відкрита даним додатком. Якщо ця властивість дорівнює false (значення за замовчуванням), то інші користувачі можуть відкривати цю таблицю.
• IndexName - ідентифікує вторинний індекс для таблиці. Це властивість не можна змінити, поки таблиця відкрита.
• MasterFields - визначає ім'я полючи для створення зв'язку з іншою таблицею.
• MasterSource - ім'я компонента TDataSource, за допомогою якого TTable буде одержувати дані зі зв'язаної таблиці.
• ReadOnly - якщо ця властивість дорівнює true, таблиця відкрита в режимі "тільки для читання". Не можна змінити властивість ReadOnly, поки таблиця відкрита.
• Eof, Bof - ці властивості приймають значення true, коли покажчик поточного запису розташований на останній або відповідно першому записові таблиці.
• Fields - масив об'єктів TField. Використовуючи цю властивість, можна звертатися до полів по номері, що зручно, коли заздалегідь невідомо структуру таблиці: