Загальна характеристика способів захисту прав торговельні марки

 

 

 

 

 

 

 

Визнання свідоцтва  на торговельну марку недійсним

 

Підставами для визнання права  інтелектуальної власності на торговельну марку недійсним є :

• невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
• наявність у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
• видача свідоцтва в разі подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Практика свідчить про те, що найчастіше для подання позову про визнання права на знак недійсним використанням  підстави, які відповідають першому  і третьому пунктам із зазначених вище.

Умови надання правової охорони  передбачені ст. 5 закону, а підстави для відмови в наданні правовою охорони – ст. 6 Закону. Зокрема, ч. 1 ст. 6 Закону встановлює: «Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом».

Під час розгляду даної категорії  справ судом, як правило, виникає  питання про необхідність надання  експертом роз’яснень щодо питань, які потребують спеціальних знань. Тому суд, враховуючі клопотання та заяви зацікавлених сторін (а інколи і за власною ініціативою), призначає проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Необхідно відзначити, що оплата послуг за проведення судової експертизи прокладається  на позивача (у тому випадку, якщо відповідач не заявляв клопотання про її призначення). У разі задоволення позивних вимог, відповідач зобов’язаний відшкодувати всі витрати, пов’язані з оплатою судової експертизи.

Приклад 2

Досить цікавою з практичного  погляду є процедура визначення реєстрації торговельної марки недійсною на підставі схожості до ступеня змішування з добре відомим знаком. Це поясняються тим, що у разі виявлення реєстрації знака схожого настільки, що його можна плутати з добре відомим знаком, правова охорона добре відомому знаку, як правило, не надана (тобто такий не визначається на території країни добре відомим). Отже, першочерговим завданням є отримання рішення компетентного органу (Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності або суду) про визначення знака добре відомим у зв’язку з його інтенсивним та тривалим використанням.

У даному випадку всесвітньо відомий  виробник процесорів для персональних комп’ютерів дізнався про реєстрацію в Україні знака «ADM» (свідоцтво України №24805) щодо товарів 09класу послуг 35, 37 та 42 класів МКТП. Після визначення власної торговельної марки «AMD» добре відомою щодо товарів 09 класу «процесори» на території України було подано позовну заяву до суду про визначення свідоцтва України №24085 недійсним стосовно всіх товарів і послуг, зазначених у свідоцтві (рис. 3). Висновками судової експертизи була підтверджена схожість знака «ADM» настільки, що його можна сплутати з добре відомим знаком «AMD» щодо всіх товарів і послуг 09, 35, 37 та 42 класів МКТП. Рішенням суду свідоцтво Украйни №24805 було визнане недійсним повністю.

 

 

Висновки

 

Підсумовуючи зазначене вище, ми рекомендуємо нашим клієнтам розробляти ефективний механізм правого захисту  власної торговельної марки, який повинен  передбачати вирішення таких важливих завдань:

1. Державна реєстрація торговельної марки та її комерціалізація (ефективне введення в господарський обліг).
2. Розробка стратегії захисту торгівельної марки на підприємстві (наприклад, організація спеціального відділу або залучення спеціалістів з метою здіснення контролю ринку та відгуків споживачів).
3. Аналіз ринку з метою виявлення можливих загроз порушення прав на торговельну марку.
4. Досудове врегулювання спорів чи адміністративно-правовий захист прав на торговельну марку.
5. Судовий захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

 

Слід врахувати, що ефективний правовий захист на торговельну марку можний лише в результаті комплексного вирішення  перерахованих вище завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Журнал «Інтелектуальна власність» 7’2010
2. Липинский В.В. Основы интеллектуальной собственности. Курс лекций. -Донецк: Норд Пресс, 2005. – 188 с.
3. Цибулев П. Н. Оценка интеллектуальной собственности: Учебное пособие.  – К.: Институт интеллектуальной собственности и права, 2005.-192 с.
4. Богатых Е.А., Левченко В.И. Патентное право капиталистических и развивающихся государств. - М., 1978.