Управіння конкурентоспроможністю потенціалу підприємства

Не менше серйозні соціальні наслідки безробіття. Не дивлячись на те, що в багатьох країнах  безробітні одержують спеціальну допомогу, воно не компенсує всіх втрат, викликаних безробіттям. Їх рівень життя істотно знижується. Якась частина безробітних, маючи допомогу, може тайком десь підробляти і має загальний дохід більше, ніж дохід від постійної роботи. Але це торкається незначної частини безробітних. До того ж необхідність для безробітних приховувати свої підробки нерідко веде до психологічних стресів.

 

 

3. Інфляція  як стимул та гальма економічного  розвитку 

Під інфляцією все більше розуміють знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності в результаті підвищення загального рівня цін. Практика показує, що інфляція можлива і при бракуванні грошей в обігу.

Оскільки темпи зростання цін  можуть бути різними, то за даним критерієм  виділяють різні види інфляції:

• повзучу – темпи зростання до 10% на рік;
• галопуючу – темпи зростання 10 – 200% на рік;
• гіперінфляцію – темпи зростання понад 200% на рік.

Але не всяке зростання  цін означає інфляцію. Для інфляції характерний відрив цін від вартості товарів. Якщо підвищення цін відображає зростання вартості, а це може відбуватися  через зростання вартості сировини унаслідок погіршення умов її здобичі, то це не повинне означати інфляцію.

У сучасній економіці  інфляція виникає під впливом  різних причин.:

1. Емісія грошей понад  вимоги закону грошового обігу.  Таке звичайно відбувається при  браку грошей біля держави в умовах якихось надзвичайних обставин, наприклад, війнах.

2. Монополізація ринків. Відомо, що така монополізація  нерідко здійснюється саме тому, що вона дає можливість підвищувати  ціни на товари, що продаються.

3. Можливий «імпорт  інфляції», обумовлений підвищенням цін на імпортні товари. Значення цієї причини багато в чому визначається часткою імпортних товарів в загальній товарній масі, представленій на ринках країни. Подібний інфляційний ефект виникає при девальвації національної валюти – пониженні її курсу по відношенню до іноземних валют.

4. Порушення відтворювальних  пропорцій, що викликає інфляцію  попиту і інфляцію витрат. Інфляція  попиту може виникнути через  підвищення доходів покупців  не забезпеченої відповідним  зростанням пропозиції товарів. При цьому нерідко попит спочатку росте на окремі товари, і якщо у відповідь ціни на ці товари підвищуються, то відповідно підвищуються доходи їх продавців. Продавці, у свою чергу, збільшують попит на інші потрібні їм товари, ціни на які також підвищуються, і таким чином виникає нескінченний ланцюг підвищення цін, що означає інфляційний процес.

Первинне зростання  доходів може бути обумовлено не тільки емісією додаткових грошей, але і  зростанням в якійсь галузі продуктивності праці понад середній рівень. Це підвищення приводить до підвищення зарплати в інших галузях без відповідного підвищення продуктивності праці. Коли такі вимоги задовольняються, то виникає загальне перевищення попиту над пропозицією товарів і зростання загального рівня цін. Діє наступний ланцюжок зв'язків: в одній з галузей продуктивність праці збільшується вище середньо національного рівня → зарплата в галузі підвищується відповідно до зростання продуктивності праці → зарплата в інших галузях підвищується до такого ж рівня → середній рівень зарплати росте швидше за середню продуктивність праці → зростання середнього рівня цін → відповідно до зростання цін підвищується середня зарплата.

З інфляцією попиту тісно  зв'язана інфляція витрат. Так, підвищення середнього рівня заробітної платні, не забезпечене зростанням продуктивності праці веде до зростання витрат, яке може бути компенсоване підвищенням цін. У цілому, можна бачити, що причини інфляції ховаються як у виробництві, так і в обігу. Отже вона добре відображає загальне полягання національної економіки.

У свою чергу, інфляція робить багатоманітний вплив на саму економіку, її сфери і окремі елементи. Перш за все, інфляція стримує виробництво, оскільки при ній не вигідно вкладати кошти в виробничі засоби, особливо в галузі з повільним оборотом капіталу. Більш вигідною виявляється сфера обігу – торгівля, банківська справа. Через те, що інфляція посилює невизначеність в економіці, надавати довгострокові позики (а саме вони прямують у виробництво) стає справою ризикованою. Банки в основному прагнуть надавати короткострокові позики. У самій же сфері виробництва інфляція робить більш вигідним виробництво товарів на експорт, оскільки їх продаж дає виручку, реальний зміст якої росте по мірі інфляційного знецінення національної валюти. Проте якщо за наявності інфляції державному банку вдається підтримувати стійкий обмінний курс, то й виробництво на експорт може бути не вигідним.

Інфляція негативно  впливає безпосередньо на положення  людей. В першу чергу вона знецінює їх доходи. Номінальні доходи можуть рости досить швидко через інфляцію, але їх реальний зміст знижується, оскільки звичайно зростання цін йде більш швидкими темпами, ніж зростання доходів. Особливо страждають люди, зайняті в бюджетній сфері, оскільки перегляд зарплати тут відбувається лише після того, як через зростання цін відбулося істотне падіння реальної зарплати. Підвищення зарплати з урахуванням зростання цін призводить до того, що реальна зарплата досягає початкового рівня. Але подальше зростання цін знову веде до її пониження, так що в довгостроковому плані рівень зростання зарплати стійко відстає від рівня цін.

Оцінити інфляцію можна завдяки  двом показникам – рівню інфляції та темпу інфляції. Рівень інфляції розраховується за формулою:

де І_п – індекс цін поточного періоду (індекс Ласпейреса), І_б – індекс цін базового періоду. Темп інфляції показує як змінилася сама інфляція за певний період:

Інфляція нерідко провокує уряд проводити політику стиснення  сукупного попиту, що, у свою чергу, веде до обмеження доходів і зайнятості населення. Причому частіше за все обмеження доходів здійснюється через заходи, що ведуть до зростання безробіття, яке виступає як чинник, стримуючий вимоги трудящих щодо підвищення заробітної платні.

У зв'язку з цим американський  економіст А.Філліпс вивів залежність інфляції від безробіття (рис.2). Рисунок показує, що при незначному безробітті інфляція висока, і навпаки. Така залежність указує на необхідність з двох негараздів вибирати одне.

На ділі можна боротися і з інфляцією, і з безробіттям, але для цього необхідно підвищувати продуктивність праці у всіх галузях виробництва. Вона дозволяє знижувати витрати і ціни. При цьому можна підвищувати зарплату і скорочувати робочий день, за рахунок чого підвищувати зайнятість. Тут ми знову бачимо, що сфера грошового обігу невід’ємна від сфери виробництва.

Антиінфляційна  політика – комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією.

Кейнсіанська  антиінфляційна політика полягає у  стабілізації сукупного попиту, але  досвід довів, що цього замало для приборкання інфляції.

Існують декілька напрямів монетарної антиінфляційної  політики.

<p class="dash0422_0435Yea_0441_0442"