Посередницька підприємницька діяльність

Вони купують і продають, зберігають і транспортують товари, здійснюють сервісні функції тощо. Всі ці організації можна класифікувати  за ознаками. Найважливішою ознакою  є ступінь універсалізації (спеціалізації) діяльності.

Залежно від функцій, виконуваних посередниками, можна  вирізнити такі види торговельно-посередницької діяльності:

-торговельно-посередницька діяльність із перепродажу товарів;

-торговельно-посередницька діяльність зі створення умов для здійснення актів купівлі-продажу, організації товарообігу.

До першого виду належить перепродаж товарів від імені  або за дорученням товаровиробника, комісійна й консигнаційна торгівля, інші види перепродаж за дорученням другої сторони.

Одним із таких видів є  лізингова діяльність, але зважаючи на її роль у сучасному ринковому  процесі та особливості виконання, ми розглядатимемо її окремо.

 

До другого виду належить діяльність зі сприяння суб’єктам  товарного обігу в здійсненні ними операцій купівлі-продажу, створення  умов для укладання комерційних  угод.

Посередники забезпечують клієнтам пошук контрагентів, підписують угоди  від імені продавця, покупця, надають  гарантії оплати товару покупцем, вони проводять рекламні компанії та маркетингові дослідження ринків.

Діючи в певному сегменті ринку, посередники, як правило, спеціалізуються  на відповідних групах товарів та послуг і тому значно швидше, ніж  виробники знаходять контрагентів, зацікавлених у купівлі таких  товарів. Це дає змогу виробникові  скорочувати транcакційні витрати, збільшувати швидкість обертання виробничого й торговельного капіталу. [6,74]

Залежно від виконуваних  функцій і набору послуг посередників поділяють на:

1) функціонально-універсальні;

2) функціонально-спеціалізовані.

До функціонально-універсальних (дистриб'юніорів регулярного виду) належать посередники, які здійснюють увесь комплекс функцій виробничої та комерційної діяльності (торгівлю, транспортування, зберігання, кредитування, авансування постачальників, рекламування, консультативно-інформаційне обслуговування).

Функціонально-спеціалізовані посередники здійснюють свою діяльність за окремими функціями. Вони у свою чергу поділяються на:

1) інформативно-контактні;

2) інформаційні, інформаційно-обчислювальні;

3) пошукові;

4) рекламні та лізингові.

Інформаційно-контактні  посередники сприяють встановленню господарських зв'язків між постачальниками  і споживачами (комісіонери здійснюють пошук партнерів за рахунок продавця і підписують контракти).

Інформаційні та обчислювальні (чисті) посередники пропонують товари, не маючи товарів (брокери).

Пошукові посередники (агенти промислових та агропромислових  підприємств з виробництва) здійснюють пошук потенційних покупців у  регіонах своєї діяльності. Повірені за дорученням покупців і продавців  підписують угоди.

Залежно від товарної спеціалізації розрізняють посередницькі підприємства товарно-універсальні та товарно-спеціалізовані. Цей вид посередницьких підприємств широко використовується фірмами-виробниками товарів широкого вжитку та продуктів харчування, сільськогосподарської продукції.

За ступенем незалежності посередницькі організації поділяються  на:

• незалежні;

• формально незалежні (у контрактному підпорядкуванні постачальникам чи споживачам);

• залежні (гуртові бази, контори, що перебувають у корпоративному підпорядкуванні) [6, 114].

Залежно від ставлення  до ризику і придбання прав власності  на товар оптових посередників прийнято класифікувати:

1 група - дилери, які беруть  ризик на себе, так як набувають  право власності на товар, тому  їх винагорода - це різниця між  продажною і купівельною ціною; 

2 група - агенти і брокери,  які не беруть ризик на себе  і не набувають права власності  на товар, а отже, їхня винагорода - це комісійні.

До ділерів відносяться:

Дистриб'ютор - це велика оптова фірма, що здійснює оптові закупівлі  у фірм-виробників і надає повний комплекс маркетингових послуг при  збуті, а також послуги з встановлення й налагодження устаткування, навчання, консультування користувачів.

Дистриб'ютори зазвичай добре  знають ринок, мають складські приміщення, сервісне обслуговування, володіють  кваліфікованими фахівцями.

Джобер - це оптовий продавець, що займається постачанням промислових товарів у великі продовольчі магазини, або ж це біржовик, укладає угоди за свій рахунок.

Організатор - це оптовий  посередник, який під час транспортувань товару приймає ризик на себе і  набуває на неї право власності  на цей період. В основному організатори працюють на ринках лісу, вугілля, будівельних  матеріалів, зерна.

Група агентів і брокерів включає:

Агенти зі збуту товарів - це оптові посередники, які використовують широкі ділові зв'язки з покупцями.

Агенти з закупівлі  товарів - це оптові посередники, які  оформляють угоди з покупцями  на придбання (закупівлю) товару на основі гарного знання ринку за їхній  рахунок і від їхньої думки.

Брокер - це посередник між  продавцем і покупцем при укладенні  угоди. Він діє від імені та за рахунок клієнта, не приймаючи  ризик на себе. Брокер, як правило, добре  знає кон'єктури ринку, ціни, володіє  мистецтвом ведення переговорів. За свою роботу він отримує комісійні.

Комісіонери - посередники, що роблять угоди за дорученням клієнта  і за його рахунок, але від свого  імені.

Консигнатор - це «проталківателі» маловідомих ринку товарів. Їх робота полягає в тому, що відповідно до договору вони зобов'язані зберігати товари на складі для реалізації протягом певного терміну. Комісійну оплату консигнатор отримує при реалізації товару, непроданий ж він може повернути продавцеві.

Комівояжер - це роз'їзний  представник торгової фірми, що пропонує покупцям товари за наявними у нього  зразками та проспектах.

Кожне підприємство самостійно вирішує, які посередники і яка  їх кількість будуть працювати на кожному етапі (каналі) товароруху [8].

 

4.Торговельно-посередницька  діяльність в Україні.Проблеми встановлення та розвитку.

Найбільш складною і нерозв’язаною  проблемою розвитку торговельного  посередництва являться слабка правова  база.

Потрібно відмітити, що правова  база регулювання торговельно-посередницької діяльності, як і всього економічного обороту , складається із фрагментів непрямих законів. В її основі лежать також відомчі нормативні акти, різні  інструкції і положення, а частіше  за все розробки самих посередників. Зрозуміло,що таку базу неможливо вважати  прийнятною.

Необхідні прямі закони, систематизовані норми права. Мова йде перш за все про прийняття  Закону України “Про торгівлю”. Такий закон буде сприяти ефективному регелюваннювсієї сукупності відносин,які виникають у сфері торгівлі. Разом з тим , в будь-якому варіанті такий закон не в змозі охопити і тим більше регулювати багатоманітність аспектів торговельно-посередницької діяльності. В зв’язку з цим дуже важливо прискорити прийняття Цивільного(Комерційного) Кодексу, відобразивши у ньому види договорів торговельно-посередницької діяльності і регелювання договірних відносин. Як не парадоксально звучить, але сьогодні, по суті, відсутні норми регулювання таких специфічних договорів, як договір про надання права продажу товарів(не говорячи вже про кваліфікацію діяльності дистрибьютерів, ділерів), договір консигнації,агенський договір, біржевий контракт, договір лізингу, договір аукціонного продажу та ін. Між тим на практиці операції в рамках таких договорів здійснюється досить широко[1,98].

Друга важлива причина, яка  стримує розвиток торговельно-посередницької діяльності, носить організаційний характер. Сутність проблеми заключається в тому, що в Україні організаційні форми торговельного посередництва формуються стихійно. Вони часто мають вигляд деформованих копій зарубіжних структур, які важко вписуються в реальну вітчизняну практику [ 1, 96].

 

Висновки

Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу  приділяють проблемам оптимізації  процесу просування товарів від  виробника до споживача. Їм приходиться  вибирати: продавати товар самим  чи скористатися послугами посередників. Як показав досвід таких розвинутих країн, як США, Великобританії, Японії, Німеччини, Швеції, більшість виробників вважає, що використання посередників приносить їм певну користь.

У багатьох виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого продажу. Але навіть якщо товаровиробник і може дозволити  собі створити власні канали розподілу, в багатьох випадках він заробляє більше, якщо збільшить капіталовкладення  у свій основний бізнес. Використання посередників пояснюється в основному  їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і  доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона сама може зробити наодинці.

Отже, в числі фірм, підприємств  і організацій-учасників риночного товарного обороту, особливе місце відводиться торговельно-посередницькій галузі, яка являється важливим провідником товарної, фінансової і інвестиційної політики. Раціонально організована торговельно-посередницька діяльність сприяє оптимізації виробничої і комерційної діяльності, розширенню її масштабів, підвищенню ефективності на основі комплексних ринкових досліджень, вивчення факторів ризику по всій їхній сукупності, достовірного прогнозування майбутнього з достатньо чіткими орієнтирами бажаного комерційного успіху. Тим самим, вказана галузь створює необхідну комерційну інформацію для надання відповідних послуг всім учасникам ринкового обороту, які потребують управління власними ринковими сегментами по всьому ланцюгу відтворювального процесу.

Але встановлення торговельно-посередницької діяльності в Україні пов’язане  з багатьма складними проблемами правового, організаційного, фінансово-економічного характеру. Їх вирішення дозволить  сформувати широку сітку посередницьких структур, що особливо важливо в  умовах лібералізації міжнародної  торгівлі і активізації вітчизняного товарного виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Апопий В. Проблемы становления торгового посредничества в Украине // Проблемы предпринимательства. - 1999. - №6. - С.29-31
2.     Балабанова Л. В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. — М.: Экономика, 1990.
3.     Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник—К.: КНЕУ,1998.—268с.
4.     Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. — К.:Вищашк., 1994
5.     Маркетинг: принципи і функції: Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. — 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. М. Аза-рян. — Харків: Студцентр, 2002.
6.      Маркетинг: Учебник / Романов А.Н., Корлюгов Ю.Ю., Красиль-ников С.А. и др.; Под. ред. Романова А.Н.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
7. Лиходій В. Г. Маркетинг: Навч.-практ. посіб. — К.: Вид-во НАУ, 1998.

Інтернет-ресурси:

8. http://marketing-helping.com/