Посередницька підприємницька діяльність

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Торговельне посередництво як особливий вид підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг………..………………….…….…...…...4

2.Принципи посередницької діяльності та її функції………........……….….6

3. Види посередницької діяльності………………………………………......10

4.Торговельно-посередницька діяльність в Україні.Проблеми встановлення та розвитку……………………………………………………………………….14

Висновки…………………………………………………………..…………..15

Cписок використаної літератури………………………………….…………17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Існує два основних способу  доведення товару або послуги  до споживача: можна продавати його безпосередньо споживачу або  реалізувати його через посередників. Сьогодні практично жоден виробник не обходиться без допомоги останніх.

Роль посередника в  комерційній діяльності зі збуту  й розподілу надзвичайно велика.

Посередництвом називають  підприємництво, у якому підприємець  сам не робить і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що пов'язує гнізда в процесі товарного  обміну, в товарно-грошових операціях.

Реалізація через посередника  звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і  здійснювати продаж.

При збуті товару безпосередньо  споживачу виробник отримує весь прибуток, але йому необхідно слідкувати за ефективністю реалізації. Він повинен  реалізувати свій товар настільки  ж ефективно, що і професійний  посередник, і за ту ж ціну. Часто  посередники на протязі багатьох років вкладають значні кошти  в організацію складування і  транспортування, тому товаровиробникові  для забезпечення настільки ж  ефективного збуту необхідно буде витратити просто астрономічні кошти. Тому кожен повинен займатися своїми справами: виробник - виробляти,посередник - доставляти товари до споживачів. Хоча можливі й виключення.

Тому для розуміння  ролі посередників в сучасній торгівлі необхідно взагалі з'ясувати: що таке торговельно-посередницька діяльність, в чому її сутність. Також необхідно  визначити, який розвиток має в Україні  торговельне посередництво, в чому його проблеми.

 

 

 

 

 

1. Поняття та  мета посередницької підприємницької  діяльності

Підприємництво - це основний вид самостійної господарської  діяльності, яка здійснюється фізичними  та юридичними особами, яких називають  підприємцями, від свого імені  і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність спрямована на досягнення запланованого результату (одержання  прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового господарства [2,45].

Торгівлю здійснюють підприємства , що спеціалізуються на продажу або перепродажу товарів з метою отримання прибутку. Такий вид діяльності називається комерційним. Тому підприємницькі структури, що займаються тор¬гівлею і торгово-посередницькою діяльністю, називають комерційними структурами

 Цей вид діяльності  тією чи іншою мірою притаманний  усім підприємницьким структурам  незалежно від форм власності,  до яких вони належать.

Посередницька діяльність - це діяльність з надання послуг щодо здійснення взаємодії між сторонами соціально-трудових відносин в питаннях налагодження діалогу між ними, формування і функціонування примирних органів (примирної комісії, примирної комісії за участю незалежного посередника, трудового арбітражу), вироблення узгодженого рішення, здатного задовольнити обидві сторони соціально-трудових відносин, реалізації рішень примирних органів з метою вирішення колективного трудового спору[4,98].

Торговельно-посередницька  діяльність — явище доволі поширене на міжнародних і внутрішніх ринках. В таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція на частку посередників приходиться до половини обороту товарів та послуг .В Україні  торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з  одного боку— лібералізація торговлі, розширення зовнішньоекономічних зв’язків , роздрібленість і віддаленість постачальників і покупців , ускладнення комерційних операцій об’єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного ринку ; з іншого— нерозробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників,загальне недовір’я стримують процес формування посередницьких структур , заганяє їх діяльність в “тінь” .

Досвід країн з розвинутими  ринковими відносинами свідчить, що у сфері товарного обігу  існує велика кількість різноманітних  фірм, організацій і підприємств, які виконують посередницькі  функції.

Посередницька діяльність має ряд особливостей:

-представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники

здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так і фактичні дії;

-посередники не тільки здійснюють угоди,а часто і фінансують їх, надають послуги , беруть на себе ризик;

- посередники здійснюють угоди і представляють інтереси замовника;

- угоди здійснюються на договірній основі.

Торговельне посередництво— обов’язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками— банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації [ 7, 14].

 

 

2.Принципи здійснення  посередницької діяльності та  її функції.

Діяльність торгово-посередницької ланки повинна ґрунтуватися на ряді принципів:

1. Підвищення ролі стратегічного  планування й управління для  забезпечення стабільного виробництва  та споживання продукції в  народному господарстві, створення  на цій основі умов для більш  стійкого та надійного функціонування  сфери обігу.

2.Виділення економічних  пріоритетів у стимулюванні матеріальних  і фінансових потоків у найбільш  ефективні галузі, виходячи з  господарсько-політичних і соціальних  завдань, що вирішуються країною  на кожному даному етапі.

3.Всесвітня мобілізація внутрішніх резервів, забезпечення раціонального використання й економи фінансових і матеріальних ресурсів у кожній ланці народногосподарського комплексу.

4.Підвищення відповідальності за виконання договірних зобов’язань щодо постачань і транспортування продукції всіма учасниками ринкового обороту на підставі взаємних прав і обов’язків, обумовлених господарськими договорами, контрактами, замовленнями.

5.Найбільш ефективна організація процесу реалізації продукції, що випускається підприємствами, і закупівель матеріальних ресурсів споживачами в необхідному асортименті і в підготовленому до виробничого споживання вигляді при мінімальних витратах обігу і сукупних запасах.

6.Створення економічних умов і використання маркетингових інструментів, що дозволяють якісно й ефективно задовольняти запити покупців, гнучко маневрувати матеріальними ресурсами і прискорювати їх оборотність на користь стабілізації та зростання економіки.

7. Створення сучасної  високо технічно оснащеної матеріально-технічної  бази з ключовими елементами  ринкової інфраструктури в комерційній  ланці, безперервне її вдосконалення  для пропорційного розвитку сфери  обігу відповідно до вимог  сфери виробництва.

8.Використання наукових методів управління матеріальними потоками на основі сучасних логістичних підходів і методів, широкого використання можливостей електронного ринку, системи Інтернет з метою максимального і своєчасного задоволення ринкових запитів покупців.

9.Використання форм і методів соціально-етичного маркетингу для встановлення механізмів взаємовигідних угод не тільки з ринковими партнерами, але і в суспільстві за рахунок активного використання комунікативних моделей, зокрема зв’язків з громадськістю [ 3,135].

Посередники повинні здійснювати  свою діяльність діяльність на основі таких принципів:

• рівноправність сторін, тобто  партнерські взаємовідносини посередника  з виробниками і споживачами  продукції ,що передбачає альтернативни вибору конттрагентів господарських зв’язків, однакову відповідільність за порушення умов договорів;

• підприємливість, що означає  господарську кмітливість, заінтересованість  в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;

• оперативність, що передбачає мобільність, динамічність, і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності;

• обслуговуваання контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу послуг;

• економічна заінтересованість  суб’єктів господарювання в організації  опосередкованих каналів розподілу;

• комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи зпотреби отримання посередником достатнього прибутку;

• договірні засади взаємовідносин із контрагентами

 

 

 

 

До основних функцій торговельних посередників належать такі:

1. Посередники забезпечують  реалізацію продукції. Вони сприяють  шляхом здійснення актів купівлі-продажу  продукції її переходу до споживачів  — в остаточному рахунку до  кінцевих споживачів. Таким чином  вони виконують корисну функцію  як щодо виробників, так і споживачів. Вони замикають систему, забезпечують  досягнення нею необхідного кінцевого  результату. Так, при цьому вони  збільшують вартість продукції  для споживача, але ця торговельна  надбавка до ціни е платою  за відповідну послугу. Торговельний  посередник — не благодійний  фонд, а суб'єкт бізнес-діяльності, до якого зовнішнє середовище  формує певні вимоги.

2. Посередники виконують  певні логістичні функції. Логістика  є тим аспектом процесу розподілу  товарів, який пов'язаний із  забезпеченням фізичного руху  товарів (як на виході —  збут продукції, так і на  вході — закупівля необхідних  ресурсів для підприємства). Логістичні  питання, зокрема на виході, вирішуються  як самим підприємством-виробником, так і торговельними посередниками.  Це питання доставки продукції,  її зберігання та ін.

3. Торговельні посередники  здійснюють первинну оцінку виробленої  продукції. Вони є своєрідними  представниками кінцевих суб'єктів  споживання. Торговці абсолютно  зацікавлені в тому, щоб та  продукція, яку вони отримають  від виробників, була продана  кінцевим споживачам. Це є ключовою  умовою реалізації економічних  інтересів торговельних посередників. Тому торговці є фактично суб'єктами  товарознавчої експертизи та  первинними ринковими експертами  продукції виробників. Якщо посередник  купує продукцію чи бере її  на реалізацію, то це означає,  що його експертна оцінка ринкової  конкурентоспроможності продукції  є позитивною. Якщо ні, то це  означає, що у торговця є  сумніви щодо її конкурентоспроможності  на ринку — за ціною, властивостями,  надійністю, дизайном тощо. Для виробника  ця роль торговця має як  контрольне, так і сигнальне значення. Сигнал торговця — додаткова інформація щодо того, якими є плюси та мінуси відповідної ринкової пропозиції.

4. Торговельні посередники  використовують додаткові заходи  комунікаційного просування продукції  компанії-виробника. Торговці рекламують  продукцію — як у місцях  продажу товарів, так і поза  ними, замовляють та реалізують  різні РR-акції тощо. Тобто вони створюють додатковий комунікаційний ефект щодо просування продукції.

Крім того, взаємодію зі споживачами торговець може використовувати  і як засіб для вивчення їх споживацького  ставлення до відповідних товарів, оцінок їх переваг та недоліків. Торговець  також може провести власні дослідження  стану та перспектив ринку, особливостей поведінки споживачів. При цьому  немає особливого резону приховувати  ці дані від виробника, тому що інтереси торговця та інтереси виробника збігаються в тому, щоб продукція мала збут, а її реалізація давала відповідні економічні результати.

5. Торговельні посередники  у низці випадків не тільки  забезпечують збут продукції,  але й її сервісне обслуговування. Це, насамперед, стосується таких  товарів, як автомобілі, техніка  для кондиціонування та вентиляції, побутова техніка. Організація сервісу — один із важливих факторів конкурентоспроможності товару, ринкових пропозицій компанії-виробника в цілому. Споживачі хочуть мати не тільки надійні товари, а й зручну для них, професійно організовану систему сервісного обслуговування. Як правило, люди, які купують автомобілі "Ford", "Opel", "Skoda", "Honda", "Chevrolet" та інших торговельних марок, не хочуть, щоб навіть заміна моторного масла, фільтрів відбувалася в якихось кустарних майстернях. Тому сервіс, за який беруться торговці, виконує важливу ринкову функцію для компаній-виробників.Питання не в тому, чи потрібно ці функції виконувати—потрібно і обов’язково,-- а скоріше у тому, хто повинен їх виконувати. Всім цим функціям властиві три загальні властивості: вони поглинають дефіцитні ресурси; нерідко можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації; можуть виконуватися і посередниками, і виробником. Якщо частину їх виконує виробник, його витрати відповідно зростають, а, значить ціни на товар повинні бути вищими. При передачі частини функцій посередникам витрати, а внаслідок, і ціни виробника нижчі. Посередники у цьому випадку повинні вилучати плату, щоб покрити свої витрати по організації робіт [ 5, 97].

 

3. Види посередницької  діяльності.

Торговими посередниками  виступають підприємства і організації  різних форм власності і різних організаційних типів: гуртові, гуртово-роздрібні, роздрібні (крупні і дрібнороздрібні), громадського харчування, фірми, кооперативи, торгові доми, товариства з обмеженою відповідальністю, клієнти біржі тощо.