Поняття про малий бізнес та його роль в економіці

     Велику увагу  держава приділяє створенню умов  для молодіжного підприємництва. Діюча програма “Молоді підприємці” надає фінансову допомогу, юридичну, консультативну молодіжним кооперативам і молодим людям. Вони отримують на пільгових умовах позики, звільняються від прибуткового податку на капітал, нерухомість, ділові операції.

      2.3 Законодавство України про малий бізнес

     Прийнятий Закон "Про підтримку малого і середнього підприємництва"      (№ 9202), який був поданий урядом до парламенту в 2011 році. Основна його мета зводиться до надання малому та середньому бізнесу (МСБ) різних видів підтримки, зокрема, фінансової. Але про способи її надання не сказано ні слова. На думку авторів документа, реалізація закону дозволить збільшити частку МСБ в економіці. Однак експерти запевняють, що бізнес від нової ініціативи уряду нічого не виграє і документ носить виключно декларативний характер.

     Останній рік  МСБ переживав нелегкі часи. В  основному через плутанину навколо  норм Податкового кодексу, який  був поспішно впроваджений з  початку 2011. Через обмеження щодо  віднесення на валові витрати  для юридичних осіб, а також запанувала невизначеність з приводу того, що ж буде із спрощеною системою оподаткування.

     Бізнес-спільнота  звинувачувало уряд у тому, що  чиновники знищують самозайнятість. На доказ організації підприємців заявляли про масове припинення державної діяльності. Їм протистояла податкова, яка запевняла, що за статистикою все гаразд. Хоча, хто хоч раз мав "щастя" побувати в шкурі підприємця, добре знає, наскільки важко офіційно закритися. Так що не дивно, що статистика у нас стабільно "хороша".

     У Законі  прописано дуже багато хорошого  і правильного - "створення сприятливих  умов для кооперації МСБ та  великого бізнесу", "стимулювання  інвестиційної та інноваційної  активності", "забезпечення зайнятості  шляхом розвитку підприємництва", "сприяння розвитку венчурного  підприємництва". Закон передбачає, що державна підтримка включає в себе фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку МСП у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, експорту, а також підтримку у підготовці кадрів. При цьому документ встановлює певні обмеження. Не можуть претендувати на фінансову допомогу ті підприємці, які визнані банкрутами, перебувають у стадії ліквідації, подали недостовірні дані про себе, мають заборгованість перед бюджетом, Пенсійним фондом, а також ті, хто вже отримують підтримку від держави. Крім цього, передбачено створення спеціального уповноваженого органу у сфері розвитку МСБ, а також сказано про сприяння у розвитку інфраструктури підтримки МСБ. Йдеться про бізнес-центри, бізнес-інкубатори, науково-технічні центри, центри трансферу технологій, фонди підтримки малого підприємництва, лізингові компанії. Також закон зобов'язує Кабмін щорічно звітувати перед парламентом про те, як здійснюється підтримка.

     Документ встановлює свою категоризацію бізнесу. Це мікро-підприємництво з кількістю найманих працівників до 10 осіб і оборотом до 2 млн євро на рік, мале підприємництво - не більше 50 працівників і 10 млн євро, великий бізнес - більше 250 працівників і оборот понад 50 млн євро. А всі інші - це так звані "середняки".

     Експерти Головного науково-експертного управління та Головного юридичного управління апарату Верховної Ради у своїх коментарях рекомендували цей документ взагалі не приймати. По-перше, нічого принципово нового він в собі не несе. В Україні діяв практично однойменний закон від 2000 року. Чому він втратив свою актуальність - незрозуміло. На думку експертів, доцільніше було б внести необхідні зміни до Бюджетного, Податкового, Господарського, Цивільного кодексів та інші документи, які регулюють, зокрема і питання з розвитку МСБ. По-друге, для надання фінансової підтримки МСБ законом не передбачено реальні джерела. Як розуміти твердження авторів в пояснювальній записці про те, що додаткові бюджетні кошти для реалізації закону не будуть потрібні?

     Експерти та представники організацій підприємців відзначили, що документ носить виключно декларативний характер і бізнесу від впровадження цих норм не буде ніяких змін. Написано багато всього загальними фразами. Причому більшість норм документа і так прописані в інших законах. У нас є, наприклад, програма мікрокредитування бізнесу. Але основна проблема полягає в тому, що існуючі програми просто не виконуються. Реалізацією державної політики у цій сфері має займатися одна установа - це недавно створена Державна служба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

     За словами підприємців, закон потрібно доповнити нормами, які б передбачали реальний механізм здійснення підтримки МСБ. Якщо мова йде про кредитування, компенсації відсоткових ставок за вже виданими кредитами, то необхідно чітко вказати умови отримання допомоги: хто має на неї право, які документи, куди і кому подавати.

     Ряд ініціатив від самих підприємців законодавці при цьому не сприйняли. Так, Всеукраїнське об'єднання підприємців "Фортеця" пропонувала зробити обов'язковою норму щодо надання фінансової допомоги МСБ, передбачивши конкретний відсоток від держбюджету. Але профільний парламентський комітет цю ідею відхилив. Як і пропозиції щодо спрощення податкового та фінансового обліку, по включенню в інфраструктуру підтримки МСБ зон експортної переробки та виробництва для розвитку продуктивного підприємництва. Крім того, підприємці вважали за необхідне передбачити можливість фінансової підтримки для тих підприємств, у яких заборгованість сформувалася в результаті форс-мажору, стихійних лих, як це було після повеней 2008 року. Але депутати знову проігнорували.

   Закон "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" носить не просто декларативний характер, а передбачає норми, виконання яких або не вплине на підприємництво, або ж їх вплив неможливо оцінити. Наявність цього Закону не несе шкоди для бізнесу, але ставить жирний хрест на можливості прийняття іншого, реально ефективного і корисного Закону.

     Експерти звернули увагу на успішний досвід підтримки МСБ в інших країнах. Наприклад, у Польщі з 1997 року діє "Національний фонд кредитних гарантій" для надання позик МСБ. Діють також пільгові податкові ставки для нових підприємств, а також підприємств, які створюють нові робочі місця. Працює спеціальна урядова програма, спрямована на поліпшення умов залучення зовнішнього фінансування для бізнес-потреб МСБ. У Грузії Податковим кодексом передбачена така смілива норма, як повне звільнення від оподаткування. Вона діє тільки для малого бізнесу з оборотом до $ 17 тис. на рік, тобто до 136 тис. грн. Принципове значення для розвитку МСБ має ще доступність кредитних коштів. У США, наприклад, з 2010-го діє закон про підтримку малого бізнесу, згідно з яким банки, які кредитують малий бізнес, отримують державну підтримку.

     В Україні ось уже два роки поспіль не виконується держпрограма мікрокредитування МСБ, фінансування якої передбачено держбюджетом у розмірі до 15-10 млн грн (на 2010-2011 рр. відповідно). Так що, щоб довести свої симпатії до МСБ уряду не варто було вигадувати черговий проект. Досить було б виконувати норми чинного законодавства.

     2.4 Основні напрямки удосконалення системи розвитку малого бізнесу в Україні

     В перспективі розвитку малого бізнесу в Україні, слід відмітити, що позитивні тенденції економічної динаміки, які спостерігаються в Україні з кінця 1999 року, свідчать про поступовий перехід національної економіки до нової фази розвитку, в якій повинні знаходити вияв результати здійснених протягом 10 років ринкових економічних перетворень. Між тим, практика останніх років поки що не дає підстав для висновку про незворотність та стійкість змін на краще. З поступовим зміщенням акценту економічного зростання на внутрішні чинники розвитку, яке відбувається з другої половини 2004 року, спостерігається уповільнення темпів економічного зростання, погіршення стану надходжень до державного бюджету України. Таким чином, перед українською державою сьогодні постало завдання надання економічному зростанню стабільності та переведення його на рейки інноваційної спрямованості та поширення ефекту від нього в економічній та соціальній сферах. Завдання сучасного етапу полягають у посиленні соціальної спрямованості реформ, реформуванні податкової системи, економічно обґрунтованому протекціонізмові, підтримці й захисті вітчизняних товаровиробників на внутрішньому й зовнішніх ринках, активній структурній промисловій та аграрній політиці, що базується на інноваційній моделі розвитку, забезпеченні рівних умов для всіх суб'єктів господарювання тощо. Фактично, йдеться про формування в Україні “економіки зростання” - економічної системи, розвиток якої відбувається переважно під впливом внутрішніх та іманентних їй чинників і має відносну автономію щодо внутрішніх та зовнішніх політичних впливів. Завданнями в цій сфері є: забезпечити термінове відновлення ємності внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту від економічного зростання. Розширення внутрішнього ринку має сприяти розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватиме прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів - розвитку ракетно-космічної галузі, ОПК і наукоємного машинобудування; зберегти стан відносної валютно-грошової та фінансової стабільності, утримуючи темпи інфляції, курсову динаміку, показники внутрішнього та зовнішнього боргу, баланс бюджету, платіжний баланс в межах, які не перешкоджають розвитку бізнесу в Україні; забезпечити реалізацію факторних переваг України, серед яких основними є геоекономічні чинники, наявність родючих сільськогосподарських угідь, висококваліфікована робоча сила, розвинена виробнича інфраструктура. Значний потенціал на цих напрямах дає підстави очікувати суттєвого зростання ВВП лише за рахунок збільшення його використання; забезпечити випереджаючий розвиток людського капіталу як основного конкурентного чинника в сучасній економіці, як найповніші розвиток та використання інтелектуального та підприємницького потенціалу нації; суттєво активізувати інвестиційні процеси, надати їм переважно інноваційної спрямованості, забезпечити зміну структури національної економіки, виходячи з вимог соціально-економічної ефективності та національної конкурентоспроможності; забезпечити поширення соціального ефекту від економічного зростання у вигляді підвищення рівня реальних доходів та купівельної спроможності населення, посилення соціального захисту, поліпшення умов життєдіяльності.

     Основним змістом  стратегії підтримки малого бізнесу  в Україні на даному етапі  має бути його повномасштабне  використання як важеля позитивних  структурних зрушень, формування  ефективного конкурентного середовища  на основних ринках, інструмента  мобілізації ресурсного потенціалу  країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів) на побудову “економіки зростання”.

     Реальні показники  розвитку малого бізнесу свідчать  про те, що така можливість  поки що залишається на рівні  потенціальної. Офіційні джерела  сьогодні розглядають розвиток  малого бізнесу майже виключно  в контексті виконання ним  соціальних функцій - забезпечення  зайнятості та доходів населення. Між тим, його виробнича та  структуроутворююча функції залишаються  незаслужено забутими. Забезпечуючи  часткове вирішення поточних  потреб, така державна політика  водночас закладає передумови  для глибокої структурної диспропорції  між великими та малими і  середніми підприємствами, перешкоджає  формуванню стійкої інституційної  структури, забезпеченню конкурентоспроможності  національної економіки, веде до  нераціонального використання національного  ресурсного потенціалу, а також  закладає суттєві загрози розвиткові  самого малого бізнесу в Україні.

     Майбутнє малого  бізнесу прямо визначається можливостями  розвитку реального виробництва  і формування тісних коопераційних  зв'язків малих і великих підприємств. Як свідчить іноземний досвід, у розвиненій ринковій економіці  значна, якщо не домінуюча, частина  малих фірм так або інакше  знаходиться в сфері впливу  великих підприємств. Встановлення  довгострокових відносин на базі  субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання різного роду фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість становища малих підприємств, їхні стабільні доходи, фінансові й інвестиційні можливості.

      В Україні  на кінець 1998 року з 151,4 тис. малих  підприємств лише 45,8 тис. були утворені  за рахунок так званої “малої приватизації”, тобто, можливо, “успадкували” корисні виробничі зв'язки з колишніми діловими партнерами чи з головним підприємством, від якого їх було від'єднано. Решта підприємств, як правило, визначально не були включеними до мереж економічних взаємовідносин та змушені були самостійно будувати мережу партнерів, постачальників та клієнтів. Поглиблена регламентація питань розвитку малого бізнесу у спеціальних законодавчих актах все більше виділяє його з єдиного законодавчого поля підприємництва і може ускладнити взаємодію малого бізнесу з великим. Випадіння з розгляду категорії “середній бізнес”, який вже не в змозі користуватися пільгами для малих підприємств, але ще не набув фінансової та політичної ваги, притаманних великим підприємствам, дестимулює зростання малих підприємств через збільшення обсягів їхніх оборотів та чисельності зайнятості на них.

     Стимулювання кооперування малих підприємств між собою і з великими підприємствами повинно стати важливою складовою як державної, так і корпоративної політики. Великі підприємства зацікавлені в співробітництві з малими вже тому, що таке співробітництво компенсує їхній консерватизм щодо реалізації нових технічних рішень та дозволяє проникати на нові ринки збуту, сприяє оперативному здійсненню передових інновацій, дає можливість поділу ризиків, дозволяє позбутися виробничих операцій, в яких великий масштаб підприємства відіграє негативну роль, поліпшити якість виробничого, збутового, кадрового менеджменту тощо. З іншого боку, кооперування малих підприємств з великими підприємствами здатне певною мірою нейтралізувати недоліки державної політики підтримки малого бізнесу, компенсувати проблеми фінансового забезпечення, стабілізувати постачальницько-збутову сферу та скористатися з уже розробленої цієї сфери великих компаній. Диверсифікація номенклатури продукції, яку можуть виробляти малі підприємства, орієнтовані не лише на споживчий, але й на виробничий ринок, знімає обмеження, які накладає ємність споживчого ринку на збільшення кількості малих підприємств та чисельності зайнятих на них.

     Розвиток малого бізнесу в умовах “економіки зростання” в Україні можливий лише в разі суттєвої активізації практики його співпраці з великим бізнесом.

     Не можна залишити поза увагою також аспект вичерпності наявної моделі функціонування малих підприємств в Україні. Слід усвідомлювати, що подальше просування національної економіки до “цивілізованих” норм функціонування містить у собі низку “пасток”, які загрожуватимуть розвиткові і самому існуванню малого бізнесу в його теперішньому вигляді. Серед таких “пасток” можна назвати:

     - впровадження європейських норм і стандартів у технічній сфері, яких малі підприємства часто дотримуватись не в змозі;

     - реалізацію вимог щодо соціального забезпечення, пенсійного, медичного страхування та безпеки праці, які накладають суттєві обмеження на використання праці та значно підвищують вартість трудових ресурсів для малих підприємств;

     - поступове поширення регуляторних вимог, які притаманні розвиненим ринковим відносинам, проте накладають додаткові зобов'язання щодо витрат з боку малих підприємств (страхування, аудит, консалтинг, забезпечення умов праці тощо);

    - посилення жорсткості додержання фіскальної дисципліни та “детінізації” економічних відносин, які, як зазначалося вище, є джерелом певної частки доходів більшості малих підприємств;