Поняття про малий бізнес та його роль в економіці

      Акціонерне товариство

     Акціонерним товариством (АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число рівних часток -  акцій. Відповідальність членів суспільства, яких називають акціонерами, обмежується номінальною вартістю придбаних ними акцій. Акціонерами можуть бути громадяни (фізичні особи) чи юридичні особи, що прийняли рішення про його установу. Рішення про установу АТ приймається установчими зборами. Число засновників відкритого АТ не обмежено, а закритого АТ не може перевищувати 50 чоловік. Акціонерне товариство може бути створено одним обличчям, що приймає рішення про створення АТ одноосібно. Однак АТ не може бути засновано іншим господарчим товариством, що складається з одного обличчя. Державні органи й органи місцевого самоврядування не можуть виступати засновниками АТ. Акціонерні товариства бувають двох типів: закриті і відкриті. Акції відкритих суспільств поширюються у вільному продажі, акціонери можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів цього  АТ. Закритим акціонерним товариством визнається суспільство, акції якого розподіляються тільки серед його чи засновників заздалегідь визначеного кола лиць. Закриті АТ не мають права проводити відкриту підписку на акції, що випускаються ними. Установчим документом АТ є статут, вимоги якого обов'язкові для всіх органів акціонерного товариства і його акціонерів. Він повинний містити наступні зведення:

    -   повне і скорочене фірмове найменування  АТ;

    -   місце його перебування;

    -   тип АТ (відкрите чи закрите);

    -  кількість, номінальну вартість, категорії акцій (звичайні,

привілейовані) і типи привілейованих акцій;

    -   права акціонерів

    -   розмір статутного капіталу АТ.

     АТ має фірмове найменування, що містить указівку на організаційно-правову форму і тип АТ (відкрите чи закрите). АТ може мати повне чи скорочене найменування на різних мовах. Статутний капітал акціонерного товариства складається з номінальної вартості акцій суспільства, придбаних акціонерами. Сума статутного капіталу суспільства визначається національним законодавством країни. Акціонерне товариство має право випускати звичайні, а також один чи кілька типів привілейованих акцій, номінальна вартість останніх не повинна перевищувати 25% статутного капіталу АТ. При установі акціонерного товариства його акції повинні бути серед засновників. Всі акції суспільства є іменними. Вищим органом керування акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, що повинні проводитися щорічно (річні загальні збори акціонерів). На річних зборах акціонерів зважуються питання: про утворення ради директорів (наглядацької ради), ревізійної комісії; твердження річних звітів, рахунків прибутків і збитків АТ, розподіл його прибутків і збитків і ін.

     Приватне підприємство

     З цивільного законодавства не випливає, що індивідуальні (частки) підприємства також можна віднести до суб'єктів малого бізнесу, однак у залежності від чисельності зайнятих працівників вони повинні відноситися до малих підприємств.  Приватне підприємство – це підприємство, що має в одному обличчі і засновника і власника. Всі інші в ньому є найманими робітниками.

     Комерційні організації, будучи юридичною особою можуть мати цивільні права, відповідні цілям діяльності, передбачених у їх установчих документах, і нести пов'язані з цим обов'язки. Відмінності між організаціями: засновником товариства може бути і одна особа, а у товариствах це неприпустимо.

                                           

 

                                            

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ  МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

 

    

    2.1 Розвиток та проблеми малого бізнесу в Україні

 

 

     На сучасному етапі формування ринкових відносин в Україні особливого значення набуває питання розвитку нових форм господарювання. Світовий досвід свідчить про те, що одне з провідних місць у господарських системах розвинутих країн належить малим підприємствам. Саме мале підприємство дає змогу в найкоротший термін здійснити структурну перебудову економіки, сприяє насиченню ринка товарами та послугами і формуванню середнього класу. Ось чому, для України на сьогоднішній день особливо актуальним є розробка та реалізація обґрунтованої та ефективної державної політики підтримки розвитку малого бізнесу та стимулювання такої підприємницької діяльності, що є основою економічного та соціального благополуччя держави.

     За останній час в Україні відбулись суттєві зрушення у розвитку малого сектора економіки. Разом з тим залишаються чинники які гальмують потенційний розвиток малого бізнесу, зокрема:

    - обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв’язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;

    - вкрай незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів;

    - низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі;

    - низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

    - відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон’юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм, тощо.

     Однією із необхідних умов для розвитку малого підприємництва є кредитування. Внаслідок кризи в банків виникла проблема ліквідності, що спричинила зростання відсоткових ставок. Високі відсоткові ставки за кредит, обов’язкова вимога застави, вартість якої значно перевищує суму кредиту, практично унеможливлюють доступність кредитних ресурсів для тих суб’єктів малого підприємництва, які започатковують свою справу. Більшість вітчизняних комерційних банків надають малим підприємствам лише короткострокові кредити, які не можна вважати джерелом розвитку для малого бізнесу. Ці кошти надаються суб'єктам малого підприємництва для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, придбання техніки, обладнання, новітніх технологій, здійснення виробничої діяльності, будівництва та реконструкції виробничих приміщень. Разом з тим, украй несприятливим для малого бізнесу є новий Податковий кодекс України, позначений посиленням податкового тягаря. Малий бізнес, і без того позбавлений особливих стимулів та підтримки з боку держави, отримав вкрай обмежені можливості для здійснення економічної діяльності. Неспроможність сплачувати загальний податок, на який має бути переведений малий бізнес, призведе до його подальшого переходу "у тінь", а в окремих випадках, і до згортання діяльності. Позитивним зрушенням у сфері розвитку малого бізнесу стало прийняття Кабінетом міністрів України постанови щодо умов його кредитування. Одним із головних завдань розвитку малого підприємництва є вирішення питань зайнятості населення.

     Також для ефективного розвитку малого підприємництва необхідно дотримуватися координації всіх рівнів державного управління, тобто визначення ролі та місця кожного її елемента для досягнення поставлених завдань на даному етапі. Аналіз стану розвитку малого підприємництва свідчить про наявність проблем, що стримують розвиток даного сектору економіки та не дозволяють в повній мірі розкрити його потенціал підприємництва, серед таких слід зазначити такі:

     - складна процедура отримання дозволів і погоджень;

     - складність доступу до фінансово-кредитних ресурсів;

     - недостатня інформаційна та правова обізнаність суб`єктів підприємництва;

     -недостатня розвиненість інфраструктури підтримки малого підприємництва.

     Для ефективного розвитку малого підприємництва в Україні необхідно створити механізм ефективної взаємодії між державою та підприємницьким сектором. Його відсутність засвідчується тим, що малі підприємства ще не відіграють вагомої ролі в економіці України. Це проявляється й у тому, що вони не стали одним із важливих засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення нових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами й послугами. Саме малі підприємства - тенденційно-інноваційні, гнучкі й витратно-ефективні - за підтримки держави й за стимулюючих умов, особливо на регіональному рівні, спроможні розв'язати названі проблеми. Це сприятиме раціональному використанню їхнього ресурсного потенціалу, посиленню мотивації трудової діяльності, поступовому піднесенню рівня добробуту, впливатиме на досягнення рівноправного партнерства у світовому економічному співробітництві.

    

    

      2.2 Малий бізнес в країнах зарубіжжя

 

     Одним із ключових елементів ринкових перетворень виступає мале підприємництво. У розвинутих країнах малий бізнес є невід'ємною частиною ринкового господарства. Він, як джерело прогресивних економічних змін, набув особливої актуальності у 90-х роках: малі підприємства (МП) сприяють розвиткові конкуренції, створюють нові робочі місця, інтенсивно займаються науковими розробками, тощо. Крім того, малий бізнес є запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві. Розглянемо розвиток малого бізнесу за кордоном, на прикладі таких країн,як США,Росія та Англія.

     США

     Мале підприємництво  відіграє винятково важливу роль  в економічному і соціальному  житті США. Так, в 1986-1990 р. невеликі  фірми США робили більше 40% валового  національного продукту і половину  валового продукту приватного  сектору. У окремих сферах економіки  малі підприємства домінують. Особливо  важливу роль малий бізнес  відіграє у вирішенні проблем  зайнятості. Більше 100 млн. американців  прямо або побічно заробляють  засоби для існування завдяки  малому підприємництву. Держава  ж одержує мільярдні суми прибутків  у вигляді податків із прибутку  дрібних підприємств. У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибутку в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності.

     В умовах  погіршення відтворювання великі  компанії знаходять "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають  такої можливості. Це змушує їх  для виживання інтенсивно переглядати  свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х  початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих  підприємств при подоланні цієї  кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує.

     Отже, в США  йде потужна хвиля підтримки  розвитку малого бізнесу.

     Росія

     У реформуванні  російської економіки ще з  часів перебудови малі підприємства (МП) взяли на себе роль творця  грунту для нової системи господарювання. Домінуючий сьогодні приватний сектор зароджувався саме в сфері малого бізнесу. І цілком закономірно, що до теперішнього часу, за офіційним даними, на частку приватних суб'єктів малого підприємництва в загальній кількості приватних, державних і муніципальних, суспільних МП доводиться 84%. Малі підприємства, маючи в своєму розпорядженні 3,4% вартості основних коштів економіки Росії і 14% числа зайнятих, виробляють 12% ВВП. Це говорить про широких, але ще далеко не повністю розкритих внутрішніх можливостях розвитку малого підприємництва.

     У розвитку  малого підприємництва за останні 2 роки намітилися кардинально  нові тенденції, що виразилися  насамперед в істотному сповільненні  темпів зростання числа малих  підприємств. Якщо на початку 90-х  років для динаміки розвитку  МП було характерне стійке  зростання як їх числа, так  і кількості зайнятих при середньорічних  значеннях приростів на рівні  біля 80%, то в 1994 р. приріст числа  МП становив лише 4%, а в 1995 р. сталося  вже зниження їх числа на 2,2%.

     Для закріплення  і подальшого розвитку позитивних  тенденцій зростання російського  малого підприємництва, кардинального  розширення поля його діяльності  потрібна активізація державної  підтримки МП на всіх рівнях. Насамперед в підтримці має  потребу сфера кредитування і  страхування малого бізнесу, стимулювання  його інвестиційної активності. Настійною необхідністю є декриміналізація  малого бізнесу. Надзвичайно важливе  також розширення інноваційної  і наукової діяльності МП в  інтересах розвитку всіх сфер  російської економіки.

    

      Англія

     Частина малого  підприємництва являється особливим  і причому важливим сегментом  господарства країни. Малі підприємства  діють в промисловому виробництві, в готельному господарстві і  в громадському харчуванні, в  сфері побутових послуг, професійних  і ділових послуг, будівництві. Підтримка малого бізнесу була одною із основних цілей економічної політики. В економічній політиці направленій на створення сприятливої атмосфери для підприємницької активності, провідними можуть рахуватися законодавчі міри в області оподаткування. Найбільш важливі серед них - скорочення податків на малі підприємства, на капіталовкладення в нові сфери бізнесу,особливо пов'язані з високим рівнем ризику, зниження податкової ставки на інвестування, розширення практики надання податкових знижок підприємцям. До цього слід додати зниження всіх ставок індивідуального прибуткового податку, в тому числі базисної податкової ставки на 10% і вищої на 60%, а також збільшення “порогу” заробітної плати, що підлягає найбільшому оподаткуванню. Розвитку малого підприємництва сприяв також масовий розпродаж муніципальних будинків і квартир, що полегшило організацію малого бізнесу і індивідуальну трудову діяльність.