Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Января 2014 в 01:00, реферат
Виборча система — неодмінний елемент сучасної цивілізації, елемент будь-якої демократії, яка взагалі не може існувати без повноважного представництва, яке забезпечує реальну участь населення в управлінні справами суспільства і держави. Таке представництво, в свою чергу може бути демократичним лише при умові його формування самим суспільством, самим народом. Представницька демократія сама по собі не вирішує всіх проблем народовладдя.
1. Поняття виборчої системи та її складові -3
2. Види виборів.- 7
3. Види виборчих систем.- 8
3.1. Мажоритарна система.- 9
3.2. Пропорційна система. -12
3.3. Змішана система. -14
Використана література: -16
Напротивагу означеній мажоритарна система абсолютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос. Похідна від цієї кількості голосів виборців може бути різною: 1) загальне число зареєстрованих виборців; 2) загальне число виборців, які брали участь у виборах (одержали виборчі бюлетені); 3) загальне число виборців, які брали участь в голосуванні. При застосуванні цієї системи, як правило, обов'язковий нижній поріг участі в голосуванні. Також іноді встановлюють мінімум кількості голосів виборців, набрання яких є теж умовою обрання кандидата.
Перевага означеної системи — в її потенційному демократизмі: вона враховує інтереси більшості виборців, хоча голоси виборців, поданих проти, знову ж втрачаються. Недоліком системи є її не результативність. Голосування за цією системою передбачає, як правило, повторне голосування або повторні вибори. Оскільки активність виборців у другому турі помітно знижується, законодавство часто не встановлює ніяких бар'єрів, що мають місце при першому турі голосування. Іншим способом, яким долається не результативність системи абсолютної більшості вже в першому турі виборів, є альтернативне голосування (преференційне, або абсолютне голосування), при якому виборці голосують за одного кандидата, але вказують при цьому порядок своїх переваг для інших. Якщо жоден з кандидатів не отримує абсолютної більшості при першому підрахунку, то той, що отримав найменшу кількість голосів, виключається зі списку і підраховуються відповідні другі позиції в системі. Цю операцію повторюють доти, поки один кандидат не набере абсолютну кількість в результаті цих перетворень голосів. Така система запроваджена у Австралії при виборах Палати представників.
В Україні, як відомо, ще до недавна, в тому числі на парламентських і місцевих виборах, для підрахунку голосів на виборах застосовувалась мажоритарна система абсолютної більшості. Відтепер ця система збережена тільки на виборах Президента України.
Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав певну, кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшість встановлюється законодавством і, як правило, перевищує більшість абсолютну. Ця система застосовується зовсім зрідка в практиці виборів. Основна причина цього полягає в її не результативності. До 1993 р. вона діяла в Італії при виборах Сенату, також застосовується в Чилі.
3.2. Пропорційна система
Другим видом виборчих систем є пропорційна система. Вперше вона запроваджена у 1889 р. в Бельгії, а тепер 57 країн використовують цю систему, в тому числі Ізраїль, ФРН, Іспанія, Італія, Португалія.
При пропорційній системі
депутатські мандати
Є два шляхи створення виборчих округів при застосуванні пропорційної системи підрахунку голосів. Найбільш поширений спосіб, коли межі виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць. Рідше застосовують спосіб, коли територія всієї держави складає єдиний виборчий округ.
За впливом виборців на
розташування кандидатів у списку для
голосування розрізняють
1) з жорсткими списками;
2) з преференціями;
3) з напівжорсткими списками.
При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви, емблеми партій, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках. Система жорстких списків практикується в Іспанії, Португалії, Ізраїлі, Росії, Україні.
При застосуванні системи
преференцій (в перекладі означає
"перевага") виборець не просто голосує
за списки партії, що обирає, а й робить
помітку навпроти номеру того кандидата
в кандидатському списку від партії,
якому він віддає свій голос. Таким
чином, обирається той, хто отримав
найбільше число преференцій, в
разі рівності кількості преференцій
у кількох кандидатів від партії
перевагу віддають тому, хто займає
вище місце у партійному списку.
Система преференцій
Система напівжорстких списків передбачає можливість для виборця голосувати:
1) за список у цілому;
2) визначати преференції,
помітивши чи вписавши
Пропорційна система з
жорсткими списками має свої переваги:
при голосуванні обирається передусім
політична платформа і програма
майбутньої діяльності партії; дана система
найпростіша за формою здійснення і
найдешевша. Недоліком її є те, що
партійний список може "витягнути"
у депутати, сенатори тощо невідомих,
некомпетентних, непопулярних політиків.
На відміну від цього, система
преференцій дає змогу
Загальною, так би мовити,
"обтяжливою" обставиною при запровадженні
пропорційної системи є досить складна
система обрахунку голосів
Розподіл надлишків (остачі) проводиться двома основними методами:
1) метод найбільших надлишків
включає розподіл місць за
списком, що має найбільшу
2) метод найбільшого середнього
— метод, шляхом якого
Існують інші методи обрахування надлишків: метод д'Хонта, метод Сен-Лапо, модифікований метод Сен-Лапо.
З метою запобігання швидкому
росту кількості дрібних, непредставницьких
партій при пропорційних системах виборів
запроваджують виборчий поріг, який
полягає в тому, що для участі
у розподілі місць після
3.3. Змішана система
Існує досить широкий спектр
змішаних систем, які є поєднанням
мажоритарної та пропорційної систем.
Принаймні 20 країн світу застосовують
їх. Змішані вибори системи застосовуються,
як правило, в тих країнах, де йде
пошук і становлення виборчих
систем або необхідно досягти
компроміс між принципом
Іноді змішані системи
запроваджуються в
Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методові голосування при застосуванні і пропорційного голосування виступають наступні змішані системи:
1) система з єдиним
голосом, що не допускає
2) обмежене голосування,
яке передбачає, що виборці можуть
обрати кількох кандидатів з
одного бюлетеня, але їх має
бути менше, ніж кількість
3) кумулятивне голосування передбачає, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі, і може її розподілити між всіма кандидатами, а може й віддати всі свої голоси за тільки одного з кандидатів.
Існує й змішана система,
що використовує переважно модифіковану
пропорційну систему
Система з єдиним голосом, який передається, передбачає, що виборці голосують за одного кандидата незалежно від числа мандатів у виборчому окрузі, але при цьому виражають перевагу і щодо інших кандидатів.
Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина представницького органу обирається за мажоритарним, інша — за пропорційним принципом. Прикладом є парламент Німеччини, де нижня палата — Бундестаг — наполовину обирається за мажоритарною системою, а наполовину — за пропорційною. Такі ж чинники покладені в основу обрання парламентів Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.
В Україні також парламент обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Усього обирається 450 депутатів. Із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.
Використана література:
1. Молдован В.В. Конституційне право. – К.: 1996р.
2. Конституційне право України, під ред. Погорілка В.Ф. – К.: 2000р.
3. Лисенков С.Л. Конституція України, матеріали до вивчення. – К.: 1997р.
4. Закон України про
вибори народних депутатів
5. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – К.: 1999р.