Виборчі системи і процеси

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Виборчі системи і процеси»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент 

5-го курсу групи НАЕПС

Сабов Р.М.                                                    

Перевірив: доцент

Марина В.В.                                                                               

Ужгород 2014

 

 

План

1. Поняття виборчої системи та її складові -3

2. Види виборів.- 7

3. Види виборчих систем.- 8

3.1. Мажоритарна система.- 9

3.2. Пропорційна система.  -12

3.3. Змішана система. -14

Використана література: -16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття  виборчої системи та її складові 

Виборча система — неодмінний елемент сучасної цивілізації, елемент  будь-якої демократії, яка взагалі  не може існувати без повноважного представництва, яке забезпечує реальну  участь населення в управлінні справами суспільства і держави. Таке представництво, в свою чергу може бути демократичним  лише при умові його формування самим  суспільством, самим народом. Представницька демократія сама по собі не вирішує  всіх проблем народовладдя. Тільки у поєднанні з безпосередньою демократією вона забезпечує цивілізований  розвиток суспільства, створює необхідні  умови самореалізації народу. В.с. є найважливішою формою прямої демократії, головна функція якої — формування повноважного народного представництва. Характер виборчої системи безпосередньо зумовлює основні характеристики представницької системи. Вибори — не тільки важлива форма безпосередньої участі населення у здійсненні державної влади, не тільки акт обрання представників народу до органів державної влади. Це також засіб його виховання і самоорганізації. Нарешті, це практична реалізація виборчого права громадян, ефективний засіб перебудови сучасного суспільства. Історичний досвід переконливо свідчить про те, що серйозні зміни суспільного життя в цілому і в окремих його сферах (а найперше — а політичній) неодмінно стосувались виборчої системи, а в деяких випадках її радикальні зміни висувались на перший план. Існуюча нині система відповідає потребам становлення української державності і як така потребує радикальних змін і оновлення. В.с. — сукупність юридичних, організаційних та інших засобів формування представницьких органів державної влади та здійснення громадянами своїх виборчих прав. Інститут В.с. знайшов свій законодавчий вираз у Конституції України, законах про вибори до Рад народних депутатів різних ланок, про порядок відкликання депутатів народних рад. В.с. будується на таких конституційних принципах, як загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні, висунення кандидатів громадськими організаціями трудовими колективами, зборами військовослужбовців; вільне і всебічне обговорення якостей кандидата в депутати; передвиборна агітація; проведення виборів на кошти держави; забезпечення виборів по округах виборчими комісіями; накази виборців; відповідальність за порушення законодавства про вибори тощо. Розрізняють кілька різновидів В.с.: мажоритарна система (система більшості), пропорційна система представництва політичних партій та змішана.

Виборча влада — в деяких країнах офіційно визнаний різновид публічної влади — нарівні  з законодавчою, виконавчою та судовою. Здійснюється вона виборчим корпусом країни, тобто в спеціальних судових  чи квазісудових органах типу виборчих трибуналів, які розглядають спори, пов'язані з організацією і проведенням виборів. В Україні такого інституту немає: їх роль виконують виборчі комісії — від дільничної до Центральної виборчої комісії і суди — від районного до Верховного Суду України.

Виборча дільниця — територіальна  одиниця, створена для проведення голосування  і підрахунку голосів на виборах  до всіх ланок рад народних депутатів. Організація і робота В. д. визначається законодавством про вибори. Так, наприклад, у відповідності з Законом  України «Про вибори народних депутатів  України» від 17 листопада 1993 року для  проведення голосування і підрахунку голосів на виборах народних депутатів  України територія районів, міст, районів у містах, які входять  до виборчих округів, ділиться на В.д. В.д. утворюються з кількістю від 20 до 3 000 виборців, а в необхідних випадках з меншою або більшою кількістю виборців.

Виборча застава— грошова сума, яку згідно з законодавством ряду країн, в тому числі й України, повинен внести при реєстрації кандидат в депутати і яка повертається йому лише в тому випадку, якщо кандидат одержить на виборах не менше п'яти відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Застава, що не підлягає поверненню, зараховується до державного бюджету. В Україні В. з. вноситься кандидатом у депутати в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Виборча комісія — орган, утворений для організації та проведення виборів до Рад народних депутатів. В Україні система  виборчих комісій включає Центральну виборчу комісію по виборах народних депутатів України, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії — для проведення виборів народних депутатів України; обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські виборчі комісії; окружні та дільничні виборчі комісії — для проведення виборів депутатів місцевих рад. Центральна виборча комісія утворюється Верховною Радою України за поданням відповідних органів не пізніше як за 4 місяці до виборів у складі голови, секретаря і 11 членів комісії. Строк її повноважень — 4 роки. Обласні, районні, сільські В.к. утворюються відповідною Радою строком на 4 роки.

Виборчий округ — просторова (національно-територіальна) одиниця  утворювана для проведення виборів  до Рад народних депутатів. Кількість  В.о. залежить від складу відповідних Рад. Норми представництва та кількість В.о. визначаються законодавством про вибори. Так, Закон про вибори народних депутатів України трактує, що для виборів народних депутатів України утворюється 450 одномандатних округів. Вони утворюються Центральною виборчою комісією за поданням відповідних Рад. Від кожного В. о. обирається один народний депутат. Та округи утворюються приблизно з рівною кількістю виборців на всі території України.

Виборче право має два  значення: 1) сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян України у виборах представницьких  органів влади, організацію і  проведення виборів, взаємовідносини  між виборцями, депутатами і представницькими установами; 2) право громадян обирати (активне виборче право) і право  бути обраними (пасив не виборче  право). Іншими словами це суб'єктивне  право громадян. В.п. — один із найважливіших інститутів конституційного права України. Це сукупність конституційно-правових норм, які регламентують порядок організації і проведення виборів, умови участі громадян у виборах представницьких органів влади, взаємовідносини між депутатами і виборцями, порядок відкликання депутата виборцями.

Виборчий процес в Україні  здійснюється на таких засадах:

1) вільне і рівноправне  висунення претендентів і кандидатів;

2) гласність; 

3) безпристрасність до  кандидатів з боку державних  органів, установ, організацій,  органів місцевого і регіонального  самоврядування;

4) рівність можливостей  для всіх кандидатів;

5) свобода агітації;

6) контроль за джерелами  фінансування та витратами на  виборну кампанію.

Виборчий процес— встановлена законодавством процедура, порядок організації і проведення виборів, один із елементів виборчої системи-Передбачає певні етапи, стадії, недотримання яких може призвести до небажаних наслідків — аж до касації результатів виборів. Складовими В.п. є: 1) призначення виборів, які можуть бути черговими, позачерговими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули. 2) Утворення виборчих округів і виборчих дільниць, системи виборчих комісій — Центральної виборчої комісії, окружних та дільничних виборчих комісій. 3) Складання списків виборців, яке здійснюється дільничними виборчими комісіями. 4) Висування і реєстрація кандидатів у депутати, право на які належить суб'єкті безпосередньо визначеним законом. 5) Процесуальні дії, пов'язані із забезпеченням гарантій діяльності кандидатів у депутати та інших учасників виборчого процесу. 6) Проведення голосування. 7) Підрахування голосів і визначення результатів виборів (голосування), причому під час підрахунку голосів виборча комісія повинна дотримуватись визначеної законом послідовності дій, належним чином оформляти відповідні документи. 8) Однак описана процедура може мати своє продовження, коли виникає потреба проведення повторного голосування повторних виборів та виборів депутатів замість вибулих.

 

 

 

 

 

 

2. Види  виборів 

Вибори — надзвичайно  багатогранне суспільне явище. Як зазначав німецький державознавець Г. Майєр, у загальнонаціональному масштабі вибори — це наймасовіший процес, який знає право.

Залежно від підстав можна  розрізняти кілька класифікацій видів  виборів.

За територіальною ознакою  вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території  всієї країни: вибори до Верховної  Ради України, вибори Президента  України; 

2) місцеві (іноді їх  називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких  органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних  у містах, районних, обласних рад  та сільських, селищних, міських  голів).

За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять  або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати  як:

1) вибори парламенту —  вибори до Верховної Ради України; 

2) вибори на посаду  Президента України; 

3) вибори представницького  органу територіальної автономії  — вибори Верховної Ради Автономної  Республіки Крим;

4) вибори представницьких  органів самоврядування міських,  сільських, селищних, міських, районних  у містах, районних, обласних рад; 

5) вибори на посади  сільських, селищних, міських голів. 

За часом проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться  в період закінчення строку  повноважень (легіслатури), передбаченого  Конституцією і законами України  для функціонування певного виду  виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі  дострокового припинення строку  повноважень, передбаченого Конституцією  України і законами України  для функціонування певного виду  виборчого органу або посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться  у випадках, коли вибори у виборчому  окрузі визнані недійсними або  такими, що не відбулися; 

4) вибори замість депутатів,  голів (сільських, селищних, міських  рад), які вибули. Вибори, що проводяться  у одномандатних виборчих округах  у разі втрати депутатського  мандата або дострокового припинення  повноважень депутата чи сільського, селищного, міського голови на  підставах і в порядку, передбачених  Конституцією України і законами  України; 

5) вибори, що проводяться  в разі утворення нової адміністративно-територіальної  одиниці. 

За кількісною ознакою  участі виборців вибори бувають:

1) загальними, основними,  коли в них за законом мають  право брати участь всі виборці  держави; 

2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної  Ради України, місцевих рад  в разі дострокового вибуття  деяких депутатів, або визнання  виборів недійсними.

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

1) дійсні — це вибори, проведені у порядку, визначеному  Конституцією України і відповідному  виборчому законі;

2) недійсні — вибори, в  ході яких мали місце порушення  виборчого законодавства, які  вплинули на підсумки виборів. 

3. Види  виборчих систем 

Виборча технологія — це механізм, система засобів і методів  організації і проведення виборів, основа виборчої системи будь-якої країни.

За порядком визначення результатів  виборів розрізняють такі виборчі  системи:

1) мажоритарна; 

2) пропорційна; 

3) змішана. 

3.1. Мажоритарна  система 

Мажоритарна система є  найстарішою серед виборчих систем. Назва її походить від французького majorite, що означає "більшість". Мажоритарною вважається система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необраними. У 83 країн світу застосовується мажоритарна система, в тому числі США, Франції, Великобританії, Канаді. Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють:

1) мажоритарну систему  абсолютної більшості;

2) мажоритарну систему  відносної більшості; 

3) мажоритарну систему  кваліфікованої більшості. 

При застосуванні мажоритарної системи виборчі округи найчастіше бувають одномандатними. Рідше трапляється  варіант багатомандатних округів. В одномандатних округах голосують, як правило, персоніфіковано, у багатомандатних  — як за певних осіб, так і за партійними списками. Багатомандатні округи є  в Японії, США, Росії, зараз уже  і в Україні.

Мажоритарна система відносної  більшості (або простої більшості, або "перший обирається на посаду") є найпростішою різновидністю мажоритарної системи. За умов її запровадження обраним  вважається кандидат, який отримав  найбільшу кількість голосів  виборців. Ця система досить результативна. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, законодавством традиційно використовується процедура  жеребкування. При цій системі  голосування відбувається в один тур. Як правило, не встановлюється обов'язковий  мінімум участі виборців у голосуванні.

Недоліком мажоритарної системи  відносної більшості є те, що вона не дає можливості враховувати інтереси всіх виборців округу, бо кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців, хоча і відносною їх більшістю  на момент голосування, за таких умов голоси виборців, що голосували проти  обраного кандидата, пропадають. Ця система  також фактично анулює середні і  малі партії. З прийняттям нового масиву виборчого законодавства нині в  Україні запроваджується мажоритарна  система відносної більшості  частково на парламентських, повністю на місцевих виборах. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України", 225 депутатів  парламенту обираються в одномандатних  виборчих округах на основі відносної  більшості. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідного села, селища, міста, району в місті. Згідно зі ст. З цього Закону, вибори сільського, селищного, міського голови проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округові, межі якого збігаються з межами села, селища, міста. Також відповідно до ст. 4 цього ж Закону вибори депутатів районної ради проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах, межі яких відповідають межам відповідних сіл, селищ, міст районного значення, які є адміністративно-територіальними одиницями, що входять до цього району. Вибори депутатів обласної ради проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах, межі яких є водночас межами районів та міст обласного значення, що входять до цієї області.