Сутність та поняття Конституції як політико-правового документа. Основний зміст Конституції України

Об'єктом політології є політична сфера суспільства (політична дійсність), усі явища й процеси, що до неї відносяться. В глобальному суспільстві – це політична підсистема, яка взаємодіє з економічною, соціальною, ідеологічною (духовно-моральною) підсистемами.

Предметом політології є в основному феномен політичної влади, закономірності її функціонування і використання в державно організованому суспільстві.

Влада – це специфічний феномен, завдяки якому політологія виділяється в окрему самостійну науку. Політична наука забезпечує системний, комплексний аналіз влади, а також досліджує політичні явища, діяльність інститутів та організацій поза полем зору відповідних наук: політичний світогляд, культуру, поведінку, методику й методологію аналізу політичних процесів. Предмет політології не характеризується суворою демаркацією, тому постійно збільшується кількість її спеціальних тем.

Стосовно  розуміння предмета політології  виділяють два підходи: плюралістичний і моністичний. Прихильники плюралістичного підходу включають до політології різні дисципліни: історію політичних і правових учень, політичну соціологію, політичну філософію, політичну географію. Прихильники моністичного напрямку розглядають політологію як окрему галузь дослідження зі специфічними методами. Так, у французьких та італійських посібниках термін "політологія" застосовується для позначення дисципліни, яка вивчає політичні режими, інститути, елементи громадянського суспільства. В англо-американській традиції відповідна дисципліна називається "порівняльним правлінням".

Політологія в моністичному значенні включає два аспекти: етатистський (державознавчий), який охоплює коло проблем, пов'язаних із функціонуванням державних інститутів; кратологічний, що вивчає владні відносини на всіх рівнях суспільства.

Політична наука розробляє  свій понятійно-категоріальний апарат. Уявлення про категорії, які використовує політологія, дає схема 1.

 

Категорії, які використовує політологія

 

Категорії інших соціально-гуманітарних наук (загальнонаукові)

Категорії наук, що межують  з політологією

Власні категорії (специфічні)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центральними  категоріями політології є такі, як політика, політична влада, держава, політична система суспільства. Вони конкретизуються й описуються блоками інших понять. Наприклад, поняття "політична система" корелює з поняттям "громадянське суспільство" і розкривається в ряді супідрядних йому понять: політичний інститут, політична партія, громадські організації й рухи, політичний режим, правляча еліта, демократія, диктатура та ін. Ціла система понять характеризує якісну сторону політичної реальності – політичну культуру. Це політична свідомість, політичні цінності, принципи, традиції й норми, політичні позиції, політична соціалізація, політична активність, політичне відчуження, конформізм, а також ряд інших понять, що відбивають істотні сторони тих чи інших типів політичних культур і їхніх модифікацій.

Структура політології  як академічної дисципліни:

• предмет і методи політології;
• історія політичної думки;
• історія політичної думки України;
• політична система суспільства;
• політична влада;
• політичні режими;
• демократія як форма організації політичного життя;
• держава як основний політичний інститут;
• політичні партії та партійні системи;
• громадянське суспільство;
• політична культура;
• особа в політичному процесі;
• технології політичної діяльності;
• міжнародна політика.

 

3. МЕТОДИ ТА  ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

 

Для будь-якої суспільної науки, особливо такої, що знаходиться  на стадії становлення, велике значення має комплекс методів, підходів і прийомів аналізу, якими вона користується. Кожне дослідження в політології припускає певну мету, і кожен дослідник вибирає найбільш ефективний шлях (метод) досягнення цієї мети. У залежності від конкретної мети дослідження політологи обирають різні підходи й прийоми аналізу.

Методичний  інструментарій політичної науки різноманітний і включає загальнотеоретичні, загальнологічні та емпіричні методи дослідження. Група загальнотеоретичних методів сучасної політології містить:

• соціологічний підхід – аналіз політики "від суспільства", з'ясування соціальної обумовленості політичних явищ, впливу на політичну систему відносин, що складаються в інших соціальних підсистемах;
• структурно-функціональний метод розглядає політику як цілісність, систему зі складною структурою, кожен елемент якої має певне призначення і виконує певні функції, спрямовані на задоволення потреб системи;
• системний підхід передбачає аналіз політики як складно організованого, саморегульованого механізму, що перебуває в безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через "вхід" і "вихід" системи;
• інституціональний метод полягає у вивченні інститутів, за допомогою яких здійснюється державна влада тощо;
• історичний метод розглядає політичні явища в їх послідовному часовому (хронологічному) розвитку і виявляє зв'язок минулого, теперішнього та майбутнього;
• біхевіористський метод передбачає вивчення поведінки окремих осіб та груп і вимагає експліцитності й верифікації (ясності вираження й чіткості визначення дослідницької процедури та перевірки якості знань досвідом);
• психологічний метод розглядає конкретного індивіда, враховуючи його родові характеристики, соціальне оточення, суб'єктивні механізми поведінки, типові психологічні мотивації та роль підсвідомого (З. Фрейд, К. Юнг) чинника в його поведінці.

Наведений перелік  свідчить про специфіку предмета політології, яка посідає "почесне" місце в комплексі соціально-гуманітарних наук і навчальних дисциплін, "присутня" в кожній з них.

Загальнологічні методи містять аналіз і синтез, індукцію, дедукцію, абстрагування й конкретизацію, поєднання історичного й логічного аналізу, моделювання, уявний експеримент, прогнозування та ін.

Емпіричні дослідницькі методи ґрунтуються на отриманні початкової інформації про політику, про політичний процес. Вони охоплюють використання статистики, аналіз документів, анкетування, теорію ігор, спостереження та ін. У даний час значення емпіричних прийомів у політології істотно зростає, що пояснюється збільшенням потреби в об'єктивних знаннях про політичну дійсність. На конкретні факти спираються всі політологи й політичні лідери. Емпіричний матеріал необхідний для комплексного вивчення політичного управління і керівництва суспільством, дослідження таких важливих проблем, як стан суспільної думки, рівень політичної культури суспільства, для аналізу впливу різних факторів на політичні процеси.

У сучасній політології  широко використовується експеримент, що проводиться у формі ігрового моделювання. Політолог шляхом створення ігрової ситуації відтворює цікавий для нього політичний процес (засідання парламенту, політичні переговори і т. ін.) і "програє" численні варіанти його розвитку. 

Великий вплив  на розвиток політології справило використання кібернетики. У результаті широкого вживання в ній математичних і статистичних методів аналізу політологія в закордонних країнах одержала статус точної науки.

Детальний розгляд  застосовуваних в політології методів  демонструє багатоаспектність та складність політологічного аналізу як такого, що синтезує соціологічні й власне філософські підходи в поєднанні з методами, запозиченими з інших наук.

Функціонування  і розвиток політичної науки в  суспільному житті поєднується з виконанням нею цілого ряду певних функцій, пов'язаних не тільки із пізнанням політики, але й з реальною практичною діяльністю в сфері публічної влади.

Політологія, як будь-яка гуманітарна наука, виконує  такі функції:

1. Описову, суть якої полягає в констатації фактів політичної реальності, на підставі чого можна отримати відповідь, якою є ця реальність.
2. Пояснювальну, що дає змогу зрозуміти суть політичних явищ, причини їх виникнення, закономірності функціонування. Пояснювальна функція дає відповідь на запитання: чому саме ці, а не інші факти мають місце в політичній реальності.
3. Прогностичну функцію, яка зводиться до передбачення політичної дійсності у майбутньому (наприклад, прогнози щодо успіху на виборах).
4. Інструментальну функцію, яка полягає в розробці певних проектів прийняття рішень для досягнення конкретного політичного результату;
5. Ідеологічну функцію, яка орієнтує на вибір певної системи ідеологічних цінностей. Вона дає змогу зрозуміти, яким чином уникнути фальшивих, безглуздих ціннісних орієнтацій.

Крім названих, можна виділити виховну, методологічну, аксеологічну та інші функції. Велике значення у формуванні політичної свідомості людей, що включаються до сфери владних відносин, має функція соціалізації. Вона сприяє інтеграції індивідів у політичне співтовариство на основі загальноприйнятих норм і стандартів політичної поведінки, підвищує рівень компетентності й раціоналізує їхню політичну поведінку.

Варто визнати, що значення і роль тих чи інших  функцій можуть змінюватися в залежності від конкретних політичних умов, рівня розвитку наукових знань, політичних пріоритетів.

Політологія тісно взаємодіє з багатьма суспільними, гуманітарними науками (економічною теорією, соціологією, філософією, правом, етикою та ін.), її роль в українському суспільстві зростає, оскільки збільшується потреба в ґрунтовному вивченні теорії політики, її здійсненні на практиці багатьма суб'єктами.

Про місце політології в системі наук про політику дає уявлення схема №2.

Політологія, чи політична наука, належить до таких  наук, знайомство з якими входить  у необхідний комплекс умов формування особистості. Знати політичний устрій суспільства означає вміти орієнтуватися в складному ланцюзі взаємозв'язків різних боків громадського життя, з якими зв'язані держава і політична влада.

Чи можна  говорити про громадянство людини, якщо вона не знає конституцію своєї країни, права людини і громадянина, повноваження і функції різних державних органів?

Схема 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вивчення  політології дозволяє прилучитися  до таких важливих компонентів громадянської культури, як:

• наукові уявлення про відносини між громадянами, громадянином і суспільством;
• випробування себе у громадянських відносинах, способи діяльності, практичні уміння, моделі громадянської поведінки, схвалені суспільством;
• громадянські ціннісні орієнтації і, насамперед, цінності, що наводяться Конституцією України, включаючи ставлення до людини, її прав і свобод як вищої цінності, громадянський мир і згоду;
• досвід самостійного рішення різноманітних проблем, що виникають у приватному і публічному житті громадянина як суб'єкта громадянського суспільства.

Усе це буде сприяти  формуванню громадянської позиції  майбутнього фахівця, його самореалізації в умовах зростаючої ролі економічного, політичного, світоглядного вибору.

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, можна зробити  наступні висновки:

1. Політологія як наука  виникла практично із зародженням  людської цивілізації. Протягом  усієї історії збагачувався її  зміст, урізноманітнювались політичні  концепції устрою людського суспільства.  В наш час політична наука  займає одне з провідних місць  в системі суспільствознавства, помітно впливає на реальні політичні процеси, розбудову демократичної державності.

2. Політологія, як і  інші науки, має свій предмет:  поведінка людей у політичному  житті, їх взаємовідносини з  владою і політичними структурами.

3. Політологія як наука використовує різноманітні методи (філософські, загальнонаукові, емпіричних досліджень тощо), що забезпечує дослідження найскладніших явищ політичногожиття.

4. Політична наука  здійснює функції, спрямовані  на пізнання й пояснення політичних явищ і процесів та вироблення рекомендацій щодо прийняття політичних рішень. Остання функція набуває дедалі більшого суспільного значення.

5. Політологічні парадигми,  по суті, вичерпують усі найсуттєвіші  підходи до природи і сутності  політичного життя. Враховуючи особливості основних парадигматичних підходів, можна повніше уявити специфіку пізнавальних методів, прийомів, одне слово – глибше осягнути логіку побудови політичної теорії.

6. Політологія відіграє  важливу роль у формуванні  політичної свідомості та громадянської культури народу України, зокрема молоді.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Матвеев С. Политология. – Харьков: Одиссей, 2004. – 480 с.

 

2. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 480 с.

 

3. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

 

4. Щедрова Г.П., Барановський Ф.В., Новакова О.В., Пашина Н.П. та ін. Основи політології: Навчальний посібник. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. - 170 с.: табл. 4., 135 назв.

 

ПЛАН

ВСТУП

 

1. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИКА»  ТА ЙОГО БАГАТОМАНІТНІСТЬ

 

 

2. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА Й НАВЧАЛЬНА  ДИСЦИПЛІНА

 

 

3. МЕТОДИ ТА  ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

 

 

ВИСНОВКИ