Стан і проблеми молодіжної політики в Україні

Але якщо під час виборів  створення альтернативних наметових містечок і молодіжних політичних асоціацій відбувалося відкрито, то нинішня молодіжна політика все частіше поринає «під килими». Така боротьба за молодь, з одного боку подрібнює молодіжний рух на ворожі табори, але водночас сприяє появі соціальних та законодавчих ініціатив молодіжного спрямування, прийняттю відповідних рішень органами виконавчої влади, а при втраті «старшими товаришами» реальних важелів влади – швидко обертається проти них самих.

Молодь легко скидає політичні шори та знаходить несподівані форми діалогу, такі, наприклад, як проведення футбольних матчів між «помаранчевими» та «біло-голубими» наметовими містечками під час виборів-2006.

Про те, що напруженість у конфлікті поколінь в Україні  дедалі зростає, говорить сама назва  нового руху – «Народна самооборона». І хоча цей політичний проект не має вікового цензу, не важко здогадатися, що найбільш привабливим він буде для молоді, яка вже не хоче чекати, поки старше покоління політиків схаменеться і припинить розбудову суспільства без майбутнього. Не складно також спрогнозувати спроби зупинити, дискредитувати, переродити чи розпорошити цю ініціативу молодих амбітних політиків шляхом напрацьованих роками маніпуляцій та політичних технологій.

Але що ж далі? Конфлікти  поколінь рано чи пізно вирішуються на користь молоді. То чи слід представникам нинішньої політичної еліті чекати, поки в нього втягнеться ціле покоління молодих, а лінія протистояння пройде через кожну сім ' ю? Вже сьогодні по взаєминах дітей відомих політиків з батьками та матерями можна робити висновки про рівень довіри та поваги між ними. Від дітей не приховаєш відсутності принципів, мужності, єдності слова і діла. Молодіжна політика і молодь в політиці, щоб там не говорили політтехнологи, існують для того, аби дитяче око стримувало батьків від негідних вчинків і вчилося тому, що незабаром знадобиться в дорослому політичному житті.

 

 

Висновки

Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим  механізмом взаємодії нових поколінь із суспільством. У рамках молодіжного руху молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але й самореалізовується.  Молодіжний рух є середовищем, в якому йде формування локальних молодіжних культур та стилів життя, що пізніше, зазнавши певних модифікацій, поширять свій вплив на культуру та спосіб життя суспільства в цілому. Тому дуже важливо, щоб молодіжний рух як сукупність різних організацій, неформальних об‘єднань, течій являв собою активну складову громадянського суспільства з дієвими механізмами саморегуляції, самоорганізації та контролю, що дозволить й надалі розвивати українські демократичні інститути.

Особливості розвитку молодіжного  руху, його організованого сегменту визначаються значною мірою сутністю політичної системи та адаптацією державної політики до потреб молоді. Від цього залежить: спрямованість молодіжної ініціативи, ступінь її радикалізму та безкомпромісності; кількість молодіжних організацій та ступінь їхньої політизованості; поширення неформальних рухів та популярність субкультур у молодіжному середовищі.

Міністерством юстиції  України впродовж 2006 р. було зареєстровано 255 молодіжних організацій, а у 2007 р. ще 269 організацій молодіжного спрямування  різного рівня – від загальноукраїнських  до міських та районних.  Активнішу динаміку зростання кількості зареєстрованих організацій демонструють тільки громадські організації професійного спрямування (об’єднання лікарів, вчителів-правників, податківців тощо), яких у 2007 р. по Україні легалізовано близько 380 (2006 р. – 300) та громадські організації оздоровчого та фізкультурно-спортивного спрямування: у 2007 р. таких організацій по Україні легалізовано 376 (2006 р. – 365). Така активність свідчить про бажання молоді брати участь в організованому молодіжному русі, а значить й претендувати на державну підтримку своїх ініціатив.

Сучасний молодіжний рух в Україні представлений  не лише організованим рухом (станом на 1 квітня 2007 р. Міністерством юстиції  України було зареєстровано 141 всеукраїнську  молодіжну організацію і спілку), а й неформальною молодіжною ініціативою. Це своєрідна „молодіжна культура”, яка включає в себе різноманітні напрямки, течії та вияви активності молоді.

Останнім часом активізували свою діяльність різноманітні екстремістські молодіжні організації, соціальна база яких – маргінальна молодь, витіснена життєвими обставинами на узбіччя життя.

Одним із напрямів, доволі поширеним серед радикальної  молоді, є неофашистський рух, зосереджений у середовищі „скінхедів”, які нагадують  про небезпеку свого існування доволі частими „акціями” побиття чи, навіть, вбивства представників країн Африки та Південної Азії.

Базисом нормативно-правового  забезпечення є Декларація „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” та закони України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки”. Останній визначає напрями і комплекс заходів для реалізації Програми, порядок її фінансування, здійснення контролю за виконанням.

Проте слід наголосити, що нормативне регулювання молодіжної сфери  все ще залишається надто  складним, таким, що не завжди відповідає реаліям життя і потребує внесення певних коректив. По суті це величезний несистематизований масив, нагромадження різноманітних нормативно-правових актів, де розв‘язання ряду проблем молоді покладається на національні, державні, галузеві програми з конкретних питань загально-соціального спрямування.

Неузгодженість ювенального  законодавства, недостатній рівень фінансування молодіжних програм, обмежені можливості та недостатня ефективність діяльності органів державного управління у сфері сприяння соціальному становленню молоді об‘єктивно стримують розвиток формалізованого молодіжного руху.

Збереження наявного принципу розподілу коштів, які повинні спрямовуватися на найширшу підтримку найбільшої кількості молодіжних ініціатив, й надалі гальмуватиме розвиток молодіжного руху, сприятиме розквіту корупції в молодіжному середовищі. Тобто, суспільство отримає через деякий час „нових лідерів”, які прийдуть у дорослу політику з довгим шлейфом корупційного досвіду. Про розвиток прозорості прийняття державних рішень, „світлі помисли й чисті руки” можна буде знову забути на досить тривалий час.

Відсутність можливості підтримки своїх ініціатив з  боку держави, призводить до песимізму  серед молоді щодо використання наявних  шляхів вирішення тих чи інших  проблем, призводить до соціальної пасивності або, навпаки, до радикалізації діяльності.

Таким чином, не відбувається залучення широких мас молоді до участі в організованому молодіжному русі.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. http://golob.narod.ru/voldrug.html

2. http://www.rol.org.ua/article.cfm?deid=135

3. http://www.whoiswho.org.ua/?pageId=3

4. www.kmu.gov.ua/sport/control

5. http://ua.proua.com/news/2005/11/25/142412. html

6. http://www.mgromada.org.ua/?comments=83&more=true&version=print

7. http://www.zn.kiev.ua/ie/show/584/52538

8. http://www.fri.net.ua/loadnews.php?id=778&page=1

9. http://uaclub.net.ua/news/10_734.html

10. Інформаційно-аналітична довідка  про результати діяльності Міністерства  юстиції та його територіальних  органів з питань легалізації  об’єднань громадян, інших громадських  формувань [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/13796

11. Лавриненко Н. У нас все, як не в людей [Електронний ресурс] / Режим доступу:  http://sum.org.ua/minmolod.htm

12. http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2008/06/blog-post.html

13. Політологія. Підручник / за ред. Кремень В.Г., Горлача М. І. – Харків: Друкарський центр «Єдиноріг», 2001. – 640 с.

14. Шляхтун П. П. Політологія. Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.