Політична діяльність як явище суспільно-політичного життя

В основному економіка  надає той чи інший вплив на політику через соціальну сферу, тобто визначаючи матеріальне становище  різних соціальних груп і обумовлюючи тим самим диференціацію соціальних статусів їх членів. В той же час як різновид владно-державного примусу політика зберігає значні регулятивні здібності впливу на економічні процеси. І перш за все в тих ситуаціях, коли та чи інша господарська проблема набуває значний соціальний масштаб і починає зачіпати інтереси значної частини населення або всієї держави. У цьому сенсі характер політичного впливу на економіку може бути трояку: позитивним, негативним або нейтральним [7].

3.2. Політика і право

Як відносно самостійні сфери суспільного життя політика і право формуються на основі впливу безлічі суспільних факторів і не можуть залежати лише від взаємного  впливу один на одного. По суті справи, їх взаємовідносини визначаються особливостями властивих їм способів регулювання соціального порядку і технологій застосування державної влади.

По суті політика як засіб  зміцнення публічної влади за природою своєю розрахована на якесь  перевищення законодавчих повноважень  суб'єктів, що виступають від імені держави. Ця здатність політики підтримується можливістю її структур та інститутів спиратися не тільки на правові механізми, але й на безпосередню підтримку населення, його окремих верств, здатних власними коштами підтримувати уряд, партії, лідерів і т.д. Подібна неформальна підтримка населення, будучи показником співвідношення політичних сил, і змушує влади найчастіше рахуватися з нею більше, ніж з нормами законів [7].

3.3. Політика і мораль

Проблема співвідношення політики і моралі займала і займає розуми мислителів впродовж не одного тисячоліття. Дана проблема ставилася ще легістами в Стародавньому Китаї, Платоном, Н. Макіавеллі, Т. Гоббсом та іншими вченими. У центрі проблеми завжди стояли питання морального впливу на владу, здатності суспільства до одухотворення політичної конкуренції.

Так, одна частина теоретиків (Н. Макіавеллі, Г. Моска, Р. Міхельс, А. Бентлі, Г. Кан і ін) стояла на позиції  заперечення можливостей скільки-небудь серйозного впливу моралі на політику. Друга частина вчених (Платон, Арістотель, Е. Фромм, Л. Мемфорд, Дж. Хакслі та ін), навпаки, практично розчиняли політичні підходи в морально-етичних оцінках, вважаючи останні провідними орієнтирами для будь-якої, в тому числі політичної, діяльності. Третя група вчених (А. Швейцер, М. Ганді, А. Епштейн і ін) наполягала на необхідності облагороджування політики мораллю, з'єднання тих і інших стандартів при здійсненні державної влади.

Незважаючи на те що і  моральне, і політичне свідомість мають в принципі групове походження, тим не менше вони являють собою два різні способи розуміння людьми своєї групової приналежності (ідентифікації), які базуються на різних способах відчування, оцінювання та орієнтації в соціальному просторі. Так, політична свідомість в цілому має логіко-раціональний і цілеспрямований характер. Моральна свідомість являє собою форму дологічного мислення, що базується на недовідних принципах віри, воно переміщує життя людини в світ ідеальних сутностей [7].

Отже, характер відносин політики з іншими сферами суспільного життя як в найбільш загальному, та і в універсальному вигляді характеризується особливим видом людської діяльності, пов'язаний з одержанням і здійсненням влади. Це відносини, які виникають і існують між групами людей, окремими людьми з приводу влади, насамперед державної влади. Сфери суспільного життя в контексті з концепцією влади займають приоритетне місце в суспільно-політичному житті як виду діяльності.

Висновок

Таким чином, дослідивши політичну діяльність як явище суспільно-політичного життя, ми з’ясували, що думка в суспільстві про роль і значення політики і політичної діяльності завжди роздвоювалася: політична діяльність може розцінюватись як «благородна справа»; політична діяльність, навпаки, може вважатися «вульгарною справою», бо політика – справа брудна, принизлива, яка зводиться до «непомірного марнолюбства».

У наукових колах оцінка сфери політичної діяльності також  не була єдиною: згідно з «розмежувальною» тезою, політика – один з різновидів громадської діяльності, що має свої цілі та специфічні правила; згідно з «екстенсивною» тезою, політика – явище універсальне, без якого суспільство не може обійтися.

Суспільно-політичне життя соціуму ми розглянули як явище, в якому вищою цінністю є громадянин даної держави з її політикою, його права і свободи, реалізація яких відбувається шляхом вступу у розмаїття відносин, сфер суспільно-політичного життя держави, а саме економічної, правової, моральної.

В ході дослідження ми дійшли висновку, що актуальним завданням, що стоїть перед українським суспільством, є відмова від антидемократичної, перекрученої моделі політичної діяльності, підпорядкування політики українському народові.

Суб'єктам політичної діяльності слід враховувати, що розвиток політичної свідомості громадян обмежує  можливості використання "чорних" технологій, побудованих на обмані, популізмі, маніпулюванні свідомістю й поводженням людей, широко застосовуваних у минулі роки.

Список використаних джерел та літератури

1. Александровская В.Н. Смеричевский Э.Ф., Кречетова В.А.. Политология: учебное пособие – Донецк: ДонНМУ, 2009. – 94 с.
2. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики / Пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 243 с.
3. Гетьманчук  М. П. Політологія: навч. посіб. / За заг. ред. д-ра іст. наук, проф. М. П. Гетьманчука. – К.: Знання, 2011. – 415 с.
4. Данилов М.В. Явление "политизации" в современном обществе: постановка исследовательской проблемы // Известия Саратовского университета, 2009. – Т. 9. – Вып. 1 – С. 92 – 96.
5. Ежов С.П. Семинарские занятия по политологии: практикум.- 2- е изд., испр. и доп.- СПб.: СПбГТИ (ТУ), 2008. – 52 с.
6. Иванова В.С. Психология управления: Учебное пособие / В.С. Иванова. – Томск: Изд-во Томского политехнического университета, 2011. – 88 с.
7. Кирилюк Ф.М. Політологія: Навчально - методичний комплекс. / За ред Ф.М. Кирилюка. – К., 2005.
8. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс Навчальний посібник. – К.: Каравела , 2006. – 408c.
9. Основи політології. Навчальний посібник / Брегеда А. Ю. – К.: КНЕУ, 2000. – 312 c.
10. Пал Леслі А. Аналіз державної політики / Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 422 с.
11. Романов В.Є. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб. – К.: Основи, 2001. – 238 с.
12. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов /А.И. Соловьев. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 559 с.
13. Теория политики: Учебное пособие / Авт.-сост. Н.А.Баранов, Г.А.Пикалов. В 3-х ч. СПб: Изд-во БГТУ, 2003.