Вправи партерного exercise, що виправляють вади ступні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський державний університет

Кафедра музичного мистецтва i хореографiї

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Класичний танець»

на тему:

«Вправи партерного exercise, що виправляють вади ступні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець:                                                                                     студент 231 групи

                                                                                                      Яковенко Микола

 

Науковий керівник:                                                                        Шиліна О. О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

                                            Херсон 2013

 

                                               Змiст

Вступ

1. Партерний exercisе, як частина хореографiчного виховання.
2. Стопа та пiдйом.
3. Вправи партерного exercisе, що виправляють вади стопи.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

                                                      Вступ

 

Актуальнiсть проблеми полягае в тому, що приходячи до хроеографiчної школи, дитина має обмежений запас рухових навичок, з порушеною поставою, координацією. Одні скуті, нерухомі, повільні, інші - разболтаны і метушливі. Часто діти погано тримаються: гнуться, піднімають плечі, неправильно ставлять ноги при ходьбі (носками всередину) і т.п. 
 
Необхідно створити умови для корекції цих недоліків і збагачення запасів рухових навичок дітей, даючи їм спеціальні тренувальні вправи.

 

Саме створення системи  спеціальних тренувальних вправ та умов для корекцiї вад та недолiкiв  пропонує нам партерний exercisе. 

Отже, провiвши аналiз  викладенного, можно сказати, що бiльшiсть дiтей, якi приходять до дитячого колективу приймяються в переважнiй  бiльшостi через недостатню кiлькiсть виконавцiв, а не за виконавськi навички та умiння. Це э причиною того, що частина дiтей має певнi недолiки, якi ми можемо виправити за допомогою партерного exercisе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           1) Партерний exercisе, як частина хореографiчного виховання

Погоджуючись iз Вiхревою Н. А можна сказати , що  партерний exercisе або партерна гімнастика є складовою частиною хореографічного виховання.

Вправи на партері дозволяють з найменшими затратами відразу досягти декількох цілей: збільшити гнучкість суглобів, поліпшити еластичність м'язів і зв'язок, наростити силу м'язів.

Ці вправи також сприяють виправленню деяких недоліків корпусу і ніг.

Вони допомагають нарощувати виворотність ніг, розвивати гнучкість, еластичність стоп.

Більша части вправ виконується лежачи на спині, руки вдовж тіла долонями вниз. При виконанні вправ необхідно відчувати напруження тих чи інших м'язів та їх повне розслаблення.

Приклади вправ:

Положення на спині. Хребет усіма точками торкається підлоги.

1. Скорочення і витягування стопи в положенні першої паралельної і першої виворотної позиції, лежачи на спині; ноги випрямлені в колінах.

2. Розвертання стопів у витягнутому і скороченому стані першої паралельної позиції в першу виворотну і повернення у першу паралельну, ліжачи на спині; ноги випрямлені в колінах.

3. Згинання і розгинання стопів по черзі в першій паралельній позиції.

4. Кругові оберти стопів за вже вивченими положеннями.

5. «Релеве лян» на 450 і 900 уперед і в сторони, лежачи на спині.

6. Ті самі рухи в характері кидка (батман тандю жете і «гран батман жете»).

7. «Демі ронд де жамб» на 45° і 90° уперед і назад.

8. « Батман» і «ретіре». «Батман девлоппе» вперед і в сторони.

                                

Отже,  партерний exercisе  виступає  складовою частиною   хореографічного виховання та допомагай нам за невеликий промiжок часу, досягти значних результатiв  у поставлених цiлях.                   

 

                                    

                                 2) Стопа та пiдйом

 

  Згiдно з Тетяною Баришнiковою стопа – складний в анотомiчному та функцiональному  вiдношеннi аппарат, який являє собою опору людського тiла i виконує ресорнi функцiї регулятора рiвноваги, сприяє відштовхуванню тіла при ходьбі, бігу, стрибку. А в класичному танці грає ще і чималу естетичну роль, створюючи своїм витягнутим підйомом разом з витягнутою ногою закінчену лінію в малюнку танцю.

           Стопа людини є найнижчим відділом нижньої кінцівки. Частина стопи, яка безпосередньо дотикається землі називається ступнею (або підошвою). Стопа має три точки кісткової опори, дві розташовуються в передньому відділі стопи й одна в задньому. Задній відділ називають п'яткою; передній, котрий включає п'ять пальців — носків. Крайні пальці стопи (I і V) називаються за аналогією з пальцями рук; внутрішній, найтовстіший палець — великий палець, найтонший короткий — мізинець. З тильної сторони стопи кінці пальців покриті нігтями, які представляють собою захисні рогові пластини. З внутрішньої сторони стопи пальці мають м'які подушечки. Пальці ніг розташовуються паралельно один одному і мають меншу рухливість ніж пальці рук.

          По анатомічній будівлі розрізняють стопу нормальну, склепінну і плоску. У стопи два подовжніх зводи: внутрішній і зовнішній. Внутрішній (ресорний) має висоту 5-7 см, зовнішній (опорний) близько 2 см. Стопа має поперечний звід.

Сплощення подовжнього і поперечного зводів виявляється в плоскостопості. Цей дефект негативно позначається на заняттях хореографією. При невеликій плоскостопості за допомогою цілеспрямованих тренувань можливе поліпшення зводів стоп.

У своїй книзi «Азбука хореографии» Т.Баришнiкова констатує, що підйом стопи — це вигин стопи разом з пальцями. Форма підйому залежить від будівлі стопи й еластичності її зв'язок. Розрізняють три форми підйому стопи: високий підйом, середній і маленький.

Підйом стопи визначається при виворітному положенні ніг і перевіряється по черзі: спочатку одна нога, потім інша. З I позиції нога висувається убік (у положення II позиції), коліно випрямляється. Обережними зусиллями рук педагог перевіряє еластичність і гнучкість стопи. При наявності підйому стопа податливо згинається, утворюючи в профіль місяцевидну форму.

 

           Автор стверджує, що  стопа та підйом є не лише анатомiчною                                  скаладовою нашого тiла, а й засобом виразностi для виконавця, а в класичному танці грає ще і чималу естетичну роль, створюючи своїм витягнутим підйомом разом з витягнутою ногою закінчену лінію в малюнку танцю.

 

                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Ступня дитини

            Багато вад у розвитку ступні виникає вже з дитячого віку через невідповідне для ноги взуття. Тому завдання батьків - не допустити, щоб у майбутньому в дитини були проблеми зі здоров'ям ніг, виробленням навичок правильної ходи, формуванням постави. Для цього важливо знати анатомічні особливості дитячої ступні, етапи її розвитку, швидкість росту.

           Ступня дитини - це не просто зменшений варіант ноги дорослого. Ріст та розвиток дитячої стопи проходить декілька стадій і в середньому завершується до 18-річного віку. За цей час змінюється все, що пов'язане з її формою, пропорціями та структурою. Перші два роки, коли дитина вчиться ходити, ступні та ноги, одержавши функціональне навантаження, починають розвиватися. Їх м'язи, зв'язки та сухожилля "вчаться" звикати та пристосовуватися одне до одного. Ступня у цьому віці дуже м'яка й гнучка. Кістки ще не зміцніли, а склепіння не сформовані, складаються із жирової тканини та недорозвинених м'язів. Це надає ступні схожого на плоскостопість вигляду. Широкий передній відділ - характерна особливість її форми в цьому віці.

         

  Пiдсумувавши викладене, можна  стверджувати,що у кожної людини ступня має індивідуальну форму. Вона може бути широкою чи вузькою, з довгими чи короткими пальцями, високим чи низьким підйомом тощо. В дитини, до того ж, всі ці показники змінюються в процесі росту.

 

 

 

 

 

 

 

        

           3)Вправи партерного екзерсису, що виправляють вади стопи

 

Вправа 1. Вихідне положення — стоячи. На рахунок раз зігнути праву ногу, ставши на носок, підняти пятку вперед (навантаження розподіляється рівномірно на всі пальці стопи); на рахунок два повернутися у вихідне положення. Те ж іншою ногою. Повторити вправу 16 разів.

 

Вправа 2. Вихідне положення — стоячи, ноги на ширині плеч, руки на поясі. На рахунок раз піднятися на носки якнайвище; на рахунок два повернутися у вихідне положення. Повторити вправу 16 разів.

Вправа 3. Вихідне положення — стоячи, носки на невеликому узвишші, п'яти у висячому положенні, руками взятися за опору. На рахунок раз постаратися опустити п'яти якнайнижче вниз; на рахунок два повернутися у вихідне положення. Повторити вправу 16 разів.

Вправа 4. Вихідне положення — стоячи обличчям до спинки стільця в положенні випаду з опорою руками. На рахунок раз-два, згинаючи ногу, яка стоїть ззаду, потягнутися коліном до підлоги, пятку від підлоги не відривати; на рахунок два повернутися у вихідне положення. Те ж з іншої ноги. Повторити вправу 16 разів.

Вправа 5. Вихідне положення — стоячи. На рахунок раз, піднімаючись на носки, перемістити п'яти вправо; на рахунок два, спираючись на п'яти, підняти носки і перемістити їх вправо. Те ж в іншу сторону. Повторити вправу 8 разів.

Вправа 6. Вихідне положення — стоячи. На рахунок раз, піднімаючи носки, виконати перекат на п'яти, руки вперед; на рахунок два, опускаючи руки, перекотитися з пяток на носки. Повторити вправу 16 разів.

 

 

 

 

При плоскостопості варто зміцнити ресорну функцію м'язово-зв'язкового апарата стоп, для чого використовуються вправи, що включають ходіння на півпальцях і п'ятах по черзі і на зовнішніх краях стоп, а також обертання стопами, лежачи на підлозі. Крім того, можуть бути використані усі вправи, зв'язані зі скороченням і витягуванням стоп.

 

Вправа 1. Вихідне положення — сісти на підлогу з опорою на руки позаду. На рахунок раз носки на себе; на рахунок два витягнути носки, намагаючись торкнутися великими пальцями підлоги. Повторити 16 разів.

Вправа 2. Вихідне положення — сидячи на підлозі. Ногу зігнути і виворітно покласти на іншу. Однією рукою візьміть знизу пятку, іншою візьміть гомілкостоп зверху і починайте давити на нього.

Вправа 3. Вихідне положення — сісти на п'яти, носки витягнути. На рахунок раз, спираючись лівою рукою об підлогу, захопити правою ліве коліно і постаратися підняти його; на рахунок два повернутися у вихідне положення. Те ж іншою ногою. Повторити 16 разів.

Вправа 4. Вихідне положення — сісти на підлогу з опорою на руки позаду. На рахунок раз підняти випрямлену праву ногу; на рахунок два повернутися у вихідне положення. Те ж іншою ногою. Те ж з обертанням стопи усередину. Кожне обертання повторити по 4 рази.

Вправа 5. Вихідне положення — сидячи на підлозі, ноги разом, стопи сильно витягнуті, спина пряма, трохи прогнута. Випрямляйте коліна так, щоб торкнутися ними підлоги, при цьому п'яти відривайте від підлоги якнайдалі, носками намагайтеся дотягтися до підлоги. Цю вправу можна ускладнити, піднімаючи витягнуті ноги під кутом над підлогою.

Вправу виконують також для поліпшення гнучкості колінних суглобів.

Вправа 6. Вихідне положення — сидячи на колінах. Однією рукою візьміться за п'яти так, щоб вони не розходилися, іншою — за станок. Відривайте коліна від підлоги, згинаючи при цьому гомілкостоп, але не переходячи на пальці. Намагайтеся коліна підняти вище, а спину тримати прямою.

Це вправа також сприяє формуванню стопи і постави.

 

 

 

 

 

 

Висовок:

 

Проаналiзувавши поданний матерiал можна зазначити, що стопа для танцiвника  є одним iз найголовнiших знарядь його трудової дiяльностi, тому в партерному exercisе ми можемо знайти вправи, якi допоможуть нам

нарощувати виворотність ніг, розвивати гнучкість, еластичність стоп, з метою пiдвищення рiвня нашої виконавської майстерностi. А в класичному танці стопа та підйом грає ще і чималу естетичну роль, створюючи своїм витягнутим підйомом разом з витягнутою ногою закінчену лінію в малюнку танцю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури :

 

     1)  Татьяна Константиновна Барышникова «Азбука хореографии» 262,[3] М. Айрис-пресс Рольф 1999

2) Вихрева Н. А. -  «Экзерсис на полу», М.: Театралис., 2004