В.О. Сухомлинський про значення природничої освіти в початковій школі

ПЛАН

Вступ

1. Теоретичні основи екологічного виховання молодших школярів в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.
2. Принципи екологічного виховання за В.О. Сухомлинським, їх суть та значення. 
   Принцип гуманізму, як домінанта екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.
3. Методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського під час уроків мислення серед природи.

Висновок

Список використаної літератури 

Вступ

Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються  екологічні. Від їх розв’язання  залежить подальше його існування. Саме тому, важливого значення набуває  в школі екологічна освіта основною метою якої є формування екологічної культури школярів.

Систему екологічних знань, навичок, поглядів, переконань, моральних

почуттів, що ґрунтуються  на ставленні до природи як універсальної,унікальноїцінності.

Одним із шляхів формування екологічної культури школярів є  звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителя України  В.О.Сухомлинського, до його досвіду  у сфері екологічного виховання  учнів.

Проблемою екологічного виховання  В.О. Сухомлинський займався впродовж своєї педагогічної діяльності, і  довів, що природа сама собою не виховує. Виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю. 
Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.

Методика використання принципів  екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи  є складовою навчально-виховного  процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища.

Перспективність екологічного виховання – це одна з передових  педагогічних ідей великого педагога, варта подальшого застосування у  практиці побудови школи 21 століття, що і переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності В.О.Сухомлинського. Це відображено у працях педагогів дослідників, вчених О.Савченко, А.Степанюк, Г.Василенко, Н.Калініченко, Л.Руденко, О.Вознюк, Т.Гладюк, Л.Бондар, І.Жаркової, та багато інших. Вчені, досліджуючи спадщину екологічного виховання В.О.Сухомлинського, приходять сьогодні до висновку, що метою екологічного виховання великого педагога і природолюба було цілеспрямоване формування у його вихованців міцних екологічних знань, розуміння та органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідність її охорони, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища. І тільки з дитячих років, коли маленькі душі як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в дітях екологічно чистий світогляд. У шкільні роки найбільш активно формується світогляд людини, її характер, звички, відношення до навколишнього світу. Досліджуючи “Книгу природи” В.О.Сухомлинського, вони доводять, що це не просто сторінки, а це яскраві спостереження, які западають в душу і виховують добрих і чуйних, лагідних і цікавих діточок, які не зможуть просто так зірвати квітку чи зламати деревце, бо для дітей, вихованих на творчості В.О.Сухомлинського, це вже жива істота, яка відчуває біль і їх потрібно берегти. 

Відтак, необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського є нагальною проблемою вивчення педагогів.

1.Принципи екологічного виховання за В.О.Сухомлинським, їх суть та значення.

Сучасний рівень вимог  суспільства до загальноосвітньої  школи обумовлює необхідність якісного покращення навчально-виховного процесу  вже у початковій школі. Педагогічна  спадщина В.О.Сухомлинського багатогранна й різнопланова, в ній чимало відповідей на питання, які зокрема стосуються методики використання принципів екологічного виховання молодшихшколярів. 
Щоб виховати екологічно досвідчену особистість, це не так просто, як видається на перший погляд, бо немає в світі нічого складнішого, ніж людська особистість. На думку педагога, чи не найважливіша якість справжнього виховання – знання духовного світу дітей. Педагог зазначає, що немає дитини абстрактної. Кожна - унікальний світ, який потребує від виховання розуміння і нестандартного педагогічного підходу. Інакше неможна передбачити формалізм у екологічному вихованні: “знайти дитину – це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться усі нитки педагогічного керівництва колективом” [2,С.35].

В.О.Сухомлинський на ґрунтовному  фактичному матеріалі розглянув  і проаналізував процес екологічного формування людини в роки її дитинства  та ранньої юності, переконливо розробив психологію хлопчиків і дівчаток різного віку, особливості розвитку їхнього сприймання, мислення, почуттів, інтересів, прагнень, вольових інтересів, що допомагають використовувати  принципи екологічного виховання запропоновані  В.О.Сухомлинським . 
Перспективність принципів екологічного виховання – це одна з передових педагогічних ідей великого педагога щодо екологічного виховання, потребує надалі подальшого застосування у практиці побудови школи ХХІ століття, що того вимагає сучасна наша природа і екологічна система Землі. 
Завдяки використанню принципів екологічного виховання у навчанні учнів початкових класів формуються дієві природничі знання, які передбачають взаємозв’язок сприймання, осмислення, запам’ятовування і застосування на практиці засвоєного матеріалу. Провідна роль при цьому належить застосуванню знань учнями в стандартних і варіативних навчальних ситуаціях. В основі формування дієвих знань лежить аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, встановлення причинново – наслідкових зв’язків, класифікація.

Фундаментом принципів екологічного виховання за В.О.Сухомлинським є  неповторність кожної дитини. Великий  педагог говорив у своїх працях про відсутність нездібних, бездарних  і лінивих дітей, бо у кожній особистості  є задатки, талант і їх треба вміло  розвивати і направляти у потрібне русло, особливо, коли мова іде про  екологічне виховання школярів.

За В.О.Сухомлинським метою  екологічного виховання є цілеспрямоване формування у кожній дитині міцних екологічних знань, розуміння взаємозв’язку  і єдності дитини з природою; ролі навколишнього середовища у житті  та потреби його охорони. 
Дитячі роки найбільш сприятливі для цього, бо дитина у своє дитяче серце і душу вбирає те, що каже вчитель, що її оточує у житті. Саме у шкільні роки формується світогляд, характер, звички, відношення до навколишнього світу, де не останнє місце займає і відношення до природи. Гармонійне спілкування дітей з природою у подальшому житті не дозволить їм необдумано зірвати квітку, зламати деревце або ж знищити гніздечко пташки . 
Якщо послідовно, день за днем, використовує вчитель принципи екологічного виховання у роботі з дітьми, то у таких дітей будуть розвинені почуття відповідальності та збереження природи як важливого фактору існування людини.

На думку педагога увага  дітей повинна спрямовуватись на те, що дерево і квітка – це живі істоти і життя їх залежить від  людини, бо людина може прикласти багато зусиль щоб знищити або відтворити все те, що нас оточує, людина може створити нове життя у вигляді  гарного, пахучого куща троянд . Яким зможе  бути кущ троянд таким може бути наша природа .

В методиці екологічного виховання  за В.О.Сухомлинським можна виділити принципи наступні принцип природовідповідност; принцип цілісності; принцип неперервності.

Принцип природовідповідності – це відповідність людини до природи. Людина складається з основних елементів природи, вона світ у зменшеному вигляді. Також навчально-виховний процес повинен відбуватися у відповідності з законами природи, у процесі виховання використовувати природні, вікові та індивідуальні особливості дітей. 
Принцип цілісності – це цілісність людського і природного середовища, їх взаємодія, взаємозалежність. Тісне спілкування між ними допомагає в навчанні і вихованні.

Виходячи з цього, природа  – єдине ціле. “У цьому цілому – своя гармонія і постійність, взаємозв’язки  і залежності, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожен з нас  – “природа, що стала людиною’’. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи  ’’ [5, С.554]. 
В.О.Сухомлинський формував цілісне ставлення до природи, виховував почуття відповідальність за стан довкілля. Підтвердженням цього є такі висловлювання педагога: „ Ми вважали дуже важливим виховним завданням те, що наші вихованці, бачили свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств. …Думка про те, що ми діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ємо” [2,С.557]. А тому і спілкування з природою молодших школярів було проникнуте співчуттям, Любов’ю до живих істот, спрямоване на їх збереження та охорону. 
Принцип цілісності екологічного виховання проходить червоною ниткою через усю педагогічну діяльність великого природолюба. Цілісність спілкування з природою повинно відбуватися в різних формах: через працю, споглядання, творчість, науковий пошук, спостереження, милування.

Головним у екологічному вихованні є створення умов, за якими дитина могла торкнутися природи  не тільки рукою, а й розумом, серцем і душею. “Маленька людина, в якої відкрилися очі на світ, бачить корінь, стебло, листя і міркує про те, як взаємопов’язані ці частини рослини  як єдиного цілого ’’ [5, С.554].

На Україні з давен  – давніх, вважали поганою ту людину, яка не посадила за своє життя  ні дерева, ні квітів. А тому, наші села потопають весною у квітучих садах, а хати стоять ціле літо і до пізньої  осені у різнобарвних квітах. Цим  завдячує Україна таким людям  як В.О.Сухомлинський. Бо посадити і  виростити дерево, то не лише практична  робота, це – диво народження нового життя, велика відповідальність за те, чи буде воно жити, чи ні.

Принцип неперервності – це неперервна взаємодія навчання і виховання природою які постійно потрібно вкладати в систему навчання і виховання яка: 
а) супроводжує людину впродовж усього життя; 
б) дає можливість формувати творчий потенціал особистості; 
в) визначає цілісність навчального, виховного і творчого процесу усього життєвого циклу.

Принцип неперервності у  екологічному вихованні присутній  на усіх “уроках мислення’’. Постійні екскурсії, уроки на природі це те, без чого неможна уявити собі великого педагога. Неперервна взаємодія з  природою завжди супроводжується творчою  думкою дитини, багатими емоційними переживаннями, які тісно пов’язують з пізнанням  і творенням . 
Неперервність в екологічному вихованні породжує творчі думки починаючи з молодших класів, на спеціальних уроках мислення в природі. “Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла цю школу дитячого мислення ” [5, С. 539].

Переконливою є ідея В.О.Сухомлинського взаємозв’язку духовного і матеріального  з природою. У своїх дослідженнях він вказує на те, що природа це колиска дитячої думки і треба прагнути у своїй роботі, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення, щодо спілкування з природою. Важливим є те, щоб діти, бачачи і розуміючи свою єдність з природою, переживали, оберігали і примножували природні багатства. 
Так екологічне виховання не можна втілювати, не виходячи з класу, бо споглядання і живе спілкування з природою розвиває розумові здібності, посилює бажання вчитися, дізнаватися нове, займатись пошуковою роботою, ставити собі питання : чому ? звідки ?.

Екологічне виховання  за В.О.Сухомлинським - це розгляд навчально  – виховного процесу як складної системи, при якій дитина без уваги  не залишить жодної травинки, пташки, вчиться  робити не тільки висновки, а й аналізувати.

Екологічне виховання  – це могутнє джерело енергії  думки, це поштовх, який може пробудити  лінивого, сонного. Перед красою природи  дитина стає такою, якою повинна бути, коли учень є з природою віч–на-віч  і перед ним відкривається  світ дивних і цікавих речей, то треба  дати волю дитині і тоді вчитель  може краще спостерігати, як сприймає навколишній світ, як вона бачить, як думає.

Постійно працюючи над  екологічним вихованням В.О.Сухомлинський  відкривав перед своїми вихованцями  джерело, без якого неможливе  повноцінне духовне життя школярів.

Працюючи з класом В.О.Сухомлинський  найважливішим принципом екологічного виховання підростаючого покоління  вважав пізнання та вивчення природи  рідного краю і активну практичну  діяльність . Він створив у Павлишській  школі кімнату казок, куток краси, куток підводного царства, казкову  гору. Діти складали самі казки, оповідання, вірші пов’язані з природою. 

Принципи екологічного виховання  допоможуть дітям помічати навколо  себе спорідненість в природі, і  їх взаємопов’язаність та взаємозалежність, потребують вміння дорожити дивом, що їх оточує. Педагог виділяв взаємопов’язаність вчителя і учня, учнів і вчителя, учня і колективу. Сьогоднішні погляди на сутність орієнтованого підходу у педагогіці ґрунтується саме на такому розумінні відносин між вчителем і учнем, коли обидва є рівноправними учасниками навчально – виховного процесу. 
В.О.Сухомлинський у своїй роботі звертав увагу на те, що вчитель має поважно ставитись до гідності учня, до його людської особистості, бо це дає змогу виховувати у дитині гарні людські якості – доброту, людяність, потребу допомагати і оберігати, а також не дає змоги розвиватись поганим властивостям – безсердечності, жорстокості і бездушності. 
Щоб запобігти безсердечності, павлишських школярів виховували у дусі турботи, тривоги, неспокою про живе і красиве. “З перших днів перебування в школі, - писав В.О.Сухомлинський, - ми спонукаємо до такого: якщо ти побачив, що на дереві надламана гілочка, дбайливо підв’яжи її, змаж рану; якщо це зроблено вміло і своєчасно гілочка приживеться. Ми постійно вчимо це робити, але це лише один бік справи. Головне в тому, щоб у дитини заболіла душа, коли вона побачила пошкоджене деревце” [4, С.156].

Екологічне виховання  за В.О.Сухомлинським це отримання  позитивних почуттів від навколишнього  світу, які в подальшому будуть мати велике значення для духовного зростання  дитини. “Природа здатна створити стан духовної готовності дитини до сприймання того, що потрібно вкласти в її розум, зробити здобутком її думки ” [5, С.545]. 
Екологічне виховання має великий вплив на дитину, бо засіває в маленькій душі добро, людяність, любов до природи, потребу примножувати красу рідного краю і оберігати її. Діти у початкових класах, за словами В.О.Сухомлинського, більше відчувають ніж розуміють. 
Екологічне виховання за В.О.Сухомлинським – це виховання таких учнів, які б бачили і розуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про збереження і примноження навколишнього середовища, бережно відносились до всього живого, що їх оточує в природі. Якщо весь час працювати за методикою екологічного виховання В.О.Сухомлинського, то діти зрозуміють природу, як велику гілку, на якій знаходиться гніздо, в якому живуть вони, малі пташенята природи.