Вивчення фразеологічних одиниць сучасної англійської мови у старших класах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з методики навчання англійської мови

(назва дисципліни)

на тему: “Вивчення фразеологічних одиниць сучасної англійської

мови у старших класах”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013 рік

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………..…………………..3

Розділ 1. Проблеми англійської фразеології та підходи до її вивчення………………………………………………………………………….6

1.1. Підходи до вивчення фразеологічних  одиниць………………………...6

1.2. Термінування мовної одиниці, що є першоелементом фразеології…..9

1.3. Семантична класифікація В.В.Виноградова………………………..14

1.4. Структурна класифікація ФО і структурно-семантична класифікація О.В.Куніна…………………………………………………………………………..15

1.5. Класифікація ФО згідно їх граматичної структури І.В.Арнольд……16

1.6. Структурні типи ФО Є.Ф.Арсентієвої та І.В.Корунця……………….18

1.7. Тематична класифікація ФО……………………………………………20

Розділ 2. Особливості вивчення фразеологізмів у загальноосвітніх навчальних закладах …………….……………27

            2.1 Методи вивчення фразеологічних одиниць…………………………..27

            2.2. План-конспект уроку з вивчення англійських фразеологізмів із зоокомпонентом …………………………………………………………….……...28

Висновки…………………………………………………………………….......37

Список використаної літератури………………….…………………..41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

Знати мову – означає володіти всіма її структурами та словами. Тому словник – це один із аспектів мови, який слід викладати в школі та у вищих навчальних закладах. Питання в тому, які слова та ідіоми учні та студенти мають запам’ятати. У зв’язку з цим слова слід підбирати уважно – в залежності від принципів підбору лінгвістичного матеріалу, умов викладання та вивчення іноземної мови.

Фразеологія – один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти [5, с. 11]. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв’язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів’їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше – з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ [3, с. 23].

Фразеологізми займають особливе місце в словниковому складі англійської мови. Їх специфічна структура приваблює і викликає неабияку зацікавленість науковців, а з іншого боку вимагає серйозного аналізу змісту та форми мовних одиниць. ФО є частиною культури англійського народу, тому потрібно знати і розуміти їхню структуру, семантику та суть.

Фразеологічні вирази вживаються майже в усіх галузях життя сучасної людини. Вони часто зустрічаються як в оригінальних творах класиків, так і у сучасних письменників, активно використовуються у засобах масової інформації та у повсякденному мовленні.

Фразеологічні одиниці характеризуються подвійним смислом, і значення складових слів стійкого словосполучення створюють певну картину, але фактичне значення всієї одиниці має мало спільного з цією картиною, створюючи цілком новий образ.

Широкого визнання в мовознавстві здобула семантична класифікація, розроблена В.В.Виноградовим [13, с. 121]. Вона базується на мотивації ФО, тобто на відносинах, які існують між значенням цілого та значеннями компонентів. Проблемою структурної класифікації ФО займалось багато науковців. Серед них І.В.Арнольд, І.Н.Покровський, О.В.Кунін, Т.І.Арбекова, Є.Ф.Арсентьєва та інші. Класифікація запропонована О.В.Куніним, який поділяє ФО на чотири структурно-семантичні класи, є однією з найвдаліших [22, c. 64]. І.В.Арнольд розробила детальну класифікацію ФО згідно їх граматичної структури [5, с. 72], тоді як Є.Ф.Арсентьєва [7, с. 69] та І.Корунець [20, с. 93] виділили типи ФО за їх структурою.

Актуальність даної роботи полягає у неможливості оминути вивчення даного прошарку лексики у середніх загальноосвітніх закладах, а тому й у важливості обізнаності та володіння методикою її коректного викладання.

Метою дослідження є вивчення фразеологічних одиниць та методики викладання таких одиниць у середніх загальноосвітніх навчальних закладах.

Відповідно до даної мети ставляться наступні завдання:

• виявити основні проблеми англійської фразеології;
• вивчити різні підходи до вивчення фразеологічних одиниць;
• описати семантичні характеристики фразеологічних одиниць;
• розглянути методичні особливості вивчення ФО у середніх загальноосвітніх навчальних закладах;
• скласти план-конспект уроку з вивчення фразеологізмів.

Об’єктом дослідження є є фразеологічні одиниці англійської мови.

Предметом дослідження є структура, семантика, основні ознаки фразеологічних одиниць англійської мови та методика їх вивчення у загальноосвітніх закладах.

Методологічну основу дослідження складають положення лінгвокраїнознавства, лексикології, семантики, стилістики, граматики, фонетики щодо галузі фразеології.

Основні методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; метод суцільної вибірки; критичний аналіз досліджень із даної проблеми; системний аналіз, метод типологічного зіставлення.

Наукова новизна роботи полягає у розробці методів вивчення фразеологічних одиниць у середніх загальноосвітніх навчальних закладах та плану-конспекту уроку, який може стати наглядним прикладом для наслідування та допоможе вчителям реалізувати мету уроку.

Матеріалом дослідження слугують близько 250 фразеологічних одиниць, укладені шляхом суцільної вибірки з англійських та українських фразеологічних, тлумачних, перекладних та інших словників: “Англо-український фразеологічний словник” під ред. Баранцева К.Т., “Англо-русский фразеологический словар” під ред. Кунина А.В., “New Webster’s Dictionary” та ін.

Обсяг і структура роботи. Курсова робота обсягом 44 сторінки складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (40 джерел).

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

ТА ПІДХОДИ ДО ЇЇ ВИВЧЕННЯ

 

1.1. Підходи до вивчення  фразеологічних одиниць

Вихідною передумовою лексикології як науки є твердження про те, що лексика будь-якої мови є не механічною сукупністю слів, а певною системою, елементи якої співвідносні та взаємопов’язані, підпорядковані внутрішнім закономірностям цієї системи. Цілком природно, що з лексикологією пов’язана така лінгвістична наука, як фразеологія (від грецького phrasis – вираз, зворот, вислів і logos – вчення), що досліджує  лексико-семантичну сполучуваність слів, стійкі мовні звороти, фразеологізми, однією з найважливіших властивостей яких є відтворюваність цілісності мовних одиниць. З цього погляду фразеологічні одиниці аналогічні одиницям лексичним (словам), отже, і фразеологія як наука тим самим зближується з лексикологією.

І.В.Арнольд зазначає, що, не зважаючи  на те, що фразеологічні одиниці являють собою сполучення слів, вони розглядаються лінгвістами з позицій не синтаксису, як вільні сполучення, а лексикології [6, с. 49]. Причиною цього є, по-перше, те, що у вільному словосполученні можлива заміна будь-якого компоненту в рамках цієї моделі, а у фразеологічному сполученні зв’язок між компонентами жорсткий і заміна одного з них є неможливою без зруйнування смислу всієї одиниці. Інша причина, через яку фразеологічні одиниці відносяться до об’єктів лексикологічного дослідження, – наявність у такого сполучення спільних рис зі словом. Як і слово, фразеологічна одиниця не утворюється в процесі мовлення з одиниць більш низького рівня, а відтворюється готовим блоком.

Ця ознака вказує на те, що у фразеологічній одиниці, як і в слові, міститься єдине лексичне значення. Отже, фразеологічна одиниця являє собою не модельоване сполучення, пов’язане семантичною єдністю [12, с. 36].

Фразеологія – порівняно молода дисципліна. Як наука вона виникла лише на початку 20 століття. Її основні поняття, обсяг проблематики та об’єкт вивчення ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною та структурною різноманітністю тих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки слів. Специфіка об’єкта дослідження викликає труднощі у визначенні як місця фразеологічного рівня в ієрархії мовної структури, так і місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін.

Протягом довгого періоду часу фразеологію вважали одним із розділів лексикології. Очевидно, основою для цього послужила розроблена Ш.Баллі теза про еквівалентність фразеологізму слову, а слово – основний об’єкт лексикології [14, с. 37]. В.В.Виноградов зазначає, що в системі лінгвістичних дисциплін фразеологія іноді зовсім не знаходить собі місця, але найчастіше вона розміщується поряд із лексикологією чи є її частиною [10, с. 83]. Проте, з часом підхід до фразеології став змінюватись. Деякі вчені, зокрема фахівці з англійської мови, висловлюють думку, що фразеологія склалася як окрема мовна галузь. Так вважають О.В.Кунін, М.М.Копиленко, З.Д.Попова та інші. А ідею про необхідність створення фразеології як самостійного розділу лінгвістичної науки обґрунтував ще в 20-х роках Є.Д.Поливанов.

 Дискусії ведуться й навколо  об’єкту фразеології. Одні дослідники вважають, що фразеологія повинна вивчати тільки словосполучення. Інші розширюють сферу фразеології за рахунок прислів’їв, поговірок, крилатих висловів, афоризмів та інших мовленнєвих утворень. Так В.В.Виноградов [13, с. 43], І.В.Арнольд [5, с. 59] стверджують, що лексичні компоненти прислів’я та фразеологічної одиниці – сталі; а значення прислів’я традиційне й переважно переносне; вони вводяться в мовлення готовими. А Н.Н.Амосова вважає, що доти, поки вони не стануть частинами інших речень, було б помилкою включати їх у систему мови, оскільки вони є окремими самостійними одиницями спілкування [2, с. 27].

Фразеологія має свої специфічні завдання:

1) вивчення особливостей структури  фразеологічних одиниць і механізму відтворення семантичної цілісності в сполученнях слів;

2) визначення причин їх фразеологізації;

3) дослідження взаємовідносин фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням;

4) з’ясування історико-етимологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена;

5) вивчення законів розвитку  фразеологічного складу;

6) вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та спеціальних словниках тощо [2, с. 38].

Отже, фразеологія вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному стані та в історичному розвитку.

Фразеологія, як і будь-яка інша дисципліна, володіє певними методами досліджень. Основні з них такі:

1. Метод семантичної  ідентифікації.

Цей метод використав Ш.Баллі для визначення стійкого сполучення. Метод полягає у виділенні загальної ознаки, що дає змогу (або не дає такої) замінити зворот певним словом-ідентифікатором (ідентифікатор – це, передусім, логічний еквівалент, який служить лише засобом опису явища й не є фактом мови): to be packed like sardines (to be overfilled), to run around like a headless chicken (to fidget) тощо.

2. Контекстологічний метод.

Він був опрацьований Н.Н.Амосовою. Вона вважає, що фразеологізми слід вивчати синхронно, а при виборі методу необхідно виходити зі специфіки конкретної мови. Ознакою фразеологізму Амосова вважає контекстуальну взаємодію слів у їх сполученнях у залежності від типу контексту – змінного, де вказівний мінімум має більшу або меншу кількість варіацій у межах одного семантичного оточення, чи постійного, під яким розуміється фіксоване сполучення слів, де варіації компонентів виключені, або максимально обмежені.

 

 

 

3. Метод оточення.

За допомогою цього метода структуру фразеологізму можна визначити як систему зв’язків між словосполученням та елементами контекстного оточення, що із цією фразеологічною одиницею пов’язані.

4. Метод фразеологічної  ідентифікації.

Від методу семантичної ідентифікації він відрізняється тим, що не прирівнюється до слова, як це робив Ш.Баллі. Теорія еквівалентності фразеологізму слову замінюється теорією співвіднесеності зі словами. Автор методу – О.В.Кунін.

Крім цих у літературі розглядаються також методи: варіаційний, комплексний, фразеологічної аплікації (hare lip), монемний, семантичного диференціала, машинного перекладу та інші [8, с. 46].