По-друге, інформаційні методи
є економними, дійовими способами передачі
учням нової інформації, тоді як пошукові
методи вимагають великої затрати часу
– у три-чотири рази більше, ніж пояснювально-ілюстративний
підхід.
По-третє, загальновідомо, що
без певної суми знань конкретних фактів,
необхідних учням як фундамент для їх
естетичного розвитку, не може бути і самостійних
суджень, глибоких роздумів, а отже, і належної
активності у учнів. Це твердження ми знаходимо
в підручнику з педагогіки під редакцією
Ю.К.Бабанського.
Проблемність можлива лише
на базі знань, певних умінь і навичок,
на які учні могли б спиратися у процесі
розв`язання поставленого завдання. Думка
про те, що проблемність у навчанні забезпечує
грунт для інтелектуальних емоцій висловлюється
в працях таких відомих педагогів, як Кудрявцев
Т.В., Матюшкін О.М., Махмутов М.І.
Проблемність у навчанні забезпечує
грунт для інтелектуальних емоцій. Відкриваючи
для себе наукові істини, учні відчувають
радість пізнання. Все це дуже потрібне.
Проте література як навчальний предмет
має і свою специфіку. Осмислення художніх
творів вимагає пильної уваги як до інтелектуальної
сторони людської особистості, так і до
розвитку естетичної культури. У цьому
плані важлива роль належить виразному
читанню та іншим видам навчальної діяльності
репродуктивного характеру, яка зовсім
не ґрунтується на проблемній основі.
Більшість методистів, наприклад, вважають
виразне читання творів музикою живого
слова. Слово живе в звуках голосу, в цьому
його природа. Чим частіше звучатиме на
уроці художнє слово, тим активніше прилучатимуться
учні до великих цінностей, духовної культури.
І, навпаки, де перша зустріч з художнім
твором в цілому підмінюється розмовою
про нього, де аналіз не опромінений тими
почуттями, які охоплюють учнів від зустрічі
з мистецтвом, там ніколи не може бути
стійкого інтересу навіть до найвизначніших
шедеврів.
Психологічні експерименти
підтверджують, що залежно від того, як
учні знайомляться з твором, - слухають
виразне його читання, чи самостійно читають,
змінюється вплив художнього слова на
них. У першому випадку вони живуть у полоні
тих почуттів, які викликані читцем. Читець
не тільки знайомить слухачів з текстом,
а й “нав`язує” їм свою оцінку мистецького
твору, своє розуміння дійсності. В другому
випадку вони самостійно роблять оцінку
подій.
Слід відзначити, що проблемний
підхід має обмежені можливості у формуванні
практичних навичок учнів. Добиватись
того, щоб кожен урок був побудований на
проблемній основі, не варто. Інформативні
види роботи з учнями відкривають широкий
простір для безпосереднього виявлення
живого слова вчителя.
Таким чином, лише вдале, методично
виправдане поєднання репродуктивних
і пошукових форм набуття нових знань
створює сприятливу основу для успішного
навчання учнів, глибокого осмислення
наукової інформації, підвищення загального
рівня культури.
Для глибшого засвоєння творів
з літератури , повнішого здійснення виховних
завдань, закріплення вмінь і навичок
літературної освіти класні заняття доповнюються
позакласною роботою, яка розв'язує ті
ж питання, що ставляться на уроках. Система
позакласних навчальних та навчально-виховних
заходів, які за умови їхньої оптимальної
організації, методичної досконалості
спроможні суттєво поліпшити процес формування
в учнів естетичної культури, має великий
освітньо - виховний вплив на них, активізує
їхні думки, творчу діяльність.
Ефективними інноваційними
методами естетичного виховання учнів
є:
- конференція;
- диспут;
- дискусія;
- роз’яснення;
- розповідь;
- лекція;
- колективна бесіда;
- індивідуальна бесіда;
- метод прикладу.
Особливості організації
та здійснення позакласної роботи з української
літератури, спрямованої на виховання
естетичної культури учнів, розглядаються
нами у наступному підрозділі.
1.3Специфіка організації та здійснення
позакласної роботи з української
літератури, спрямованої на виховання
естетичної культури школярів
Позакласна робота — важлива
складова частина навчально-виховного
процесу. Їй надавали великого значення
відомі методисти В. І. Водовозов,
В. П. Острогорський, Ц. Н.
Банталон, В. В. Голубков, Т. Ф. Бугайко,
відзначаючи великі можливості, закладені
у позакласній роботі. Так, В. П. Острогорський
обґрунтував і ввів у практику широку
систему різноманітних форм і методів
позакласної роботи з літератури. Він
розробив методику керівництва позакласним
читанням, проведення літературних бесід,
організації і проведення екскурсій в
музеї, роботи літературних гуртків . Звертаючи
увагу на позакласну роботу, М. І. Пирогов
у низці своїх статей проводив думку про
необхідність прищеплення учням навичок
самостійної праці. М. О. Рибникова рекомендувала
охоплювати позакласною роботою якнайбільше
учнів, не лише обдарованих, а й тих, які
виявляють глибокий інтерес до літератури
і мистецтва.
Позакласній виховній роботі
завжди приділялася значна увага з боку
багатьох вчителів, методистів і вчених.
У методичній літературі існує багато
визначень позакласної роботи. Більшість
авторів вважають, що позакласна виховна
робота це - навчальний процес, що реалізовується
в позаурочний час понад учбовий план
і обов'язкову програму колективом вчителів
і учнів або працівників і установ додаткової
освіти, що вчаться, на добровільних засадах,
обов'язково з урахування інтересів всіх
її учасників, будучи невід'ємною складовою
частиною виховного процесу.
Суть позакласної виховної
роботи визначається виховною діяльністю
школярів в позаурочний час при організуючій
і напрямній ролі вчителя. Але ця організація
проводиться таким чином, що творчість
і ініціатива учнів повинні завжди виходити
на перший план. Л. М. Панчішникова вважає,
що поза сумнівами той факт, що позакласна
виховна робота грає величезну роль для
сучасної школи. В умовах перебудови соціального
і економічного життя суспільство сильно
зростає роль позакласної роботи у вихованні
нової зовнішності особи. Ця робота вносить
в такі якості особистості, як ініціативність,
активність, творчість, здібність до саморозвитку,
самовиховання, самоосвіти. Позакласна
виховна робота - це, з одного боку, педагогічна
система, що володіє цілісними властивостями
і закономірностями функціонування, а
з іншою - невід'ємна частина вітчизняної
системи освіти. З цієї причини однією
з центральних проблем методики позакласної
виховної роботи завжди була проблема
взаємозв'язку урочних і позаурочних занять
як окремий випадок фундаментальної педагогічної
проблеми цілісності учбово-виховного
процесу.
Позашкільна робота з української
літератури - важлива складова частина
навчально-виховного процесу. Вона тісно
пов'язана з класними заняттями, але не
підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні
й виховні завдання, і в цьому є продовженням
тієї роботи, яка проводиться на уроці.
Під позашкільною
роботою з літератури переважна більшість
методистів розуміє спеціальні заходи,
які проводяться в позаурочний час і мають
зміст, не завжди передбачений навчальною
програмою, специфічні форми, методи та
прийоми проведення й організовуються
на принципі добровільної участі них учнів.
Завданнями позашкільної роботи є: збагачення
й розширення знань учнів з літератури,
створення інтелектуального фону, що сприяє
свідомому і глибокому засвоєнню програмового
матеріалу; поглиблення набутих на уроках
літератури знань, розвиток умінь і навичок
усного й писемного мовлення; виховання
ініціативи, самостійності, творчих здібностей
учнів, їх пізнавальних інтересів; забезпечення
виховної спрямованості предмета, що вивчається,
формування почуття патріотизму, дружби.
Уміло й цікаво проведені позашкільні
заняття допомагають учням заглибитися
в історію походження літературних творів,
вивчити питання походження мови, письма,
збагнути розвиток словникового багатства
нашої мови, її фразеології; учні усвідомлюють
розвиток української літератури, повніше
осмислюють художньо-зображальні засоби,
привчаються працювати з доступною для
них науково-популярною літературою, добирати
потрібні матеріали рекомендованих учителем
книг, вчаться виготовляти наочні посібники,
редагувати матеріали до стінгазети, писати
анотації, тези, реферати.
Позашкільна робота з літератури
будується з урахуванням основних загальнодидактичних
принципів: на кожному позаурочному занятті
у нерозривній єдності реалізуються освітні
й виховні завдання; усі відомості про
літературу розглядаються і з'ясовуються
відповідно до положень сучасного літературознавства,
чим забезпечується принцип науковості;
явища і факти, що аналізуються в процесі
позашкільної роботи, мають відповідати
віковим можливостям учнів, принцип доступності
тісно пов'язаний з принципом усвідомлення
знань; позашкільна робота враховує вимоги
розвиваючого навчання: формуються навички
спостереження й аналізу фактів, уміння
самостійно працювати з доступною літературою,
складати анотації, реферати. Особлива
увага приділяється розвитку творчих
здібностей учнів: на писання творів, випуск
газет, журналів, оформлення альбомів
тощо.
У позашкільній роботі важливим
є принцип наступності й перспективності:
плануючи позакласну роботу певного класу,
вчитель враховує ті знання й навички,
що їх одержали учні на уроках і в позаурочних
заходах у попередніх класах. Одночасно
позашкільні заходи можуть готувати основу
для кращого засвоєння матеріалу на уроках,
до участі у факультативних заняттях.
У позашкільній роботі реалізується зв'язок
теорії з практикою, учні збагачують свої
знання, розвивають навички правильного
висловлення думки, глибше оволодівають
мовними нормами, вдосконалюють навички
самоосвіти. У позашкільній роботі реалізується
принцип індивідуального підходу до учнів,
ураховуються їх здібності, нахили.
Проте одночасно позашкільна
робота з літератури має і свої специфічні
принципи, а саме: врахування віку й ступеня
підготовленості учнів до занять, взаємозв'язок
позашкільний роботи і класних занять,
добровільність, наявність інтересу до
вивчення літератури, вибірковість, що
виявляється у відсутності єдиної програми
для позашкільної роботи її дозволяє вчителю
самому планувати її, виходячи з умов роботи
школи, вікового складу учнів, їхньої зацікавленості,
а також залежно від програмового матеріалу,
що вивчається. Цей самий принцип діє й
у виборі форм роботи. Принцип наукового
підходу в проведенні позашкільної роботи
дозволяє ширше розкривати програмові
теми, вивчати теми, не передбачені обов'язковою
програмою.
У старших класах позашкільна
робота передбачає ознайомлення з питаннями
історії розвитку літератури, стилістики,
дослідження творчості письменників класиків
і митців слова.
Сучасні завдання вивчення
літератури спонукають учителя в позашкільній
роботі спиратися на обов'язкову навчальну
програму. Треба встановити, як та чи інша
програмова тема може бути втілена в позашкільній
роботі, як вона розширить знання учнів,
допоможе збагатити їх словник, удосконалити
літературні знання, як сприятиме розвитку
усного мовлення. Обсяг такого матеріалу
регулює сам учитель. Добираючи тематику
позашкільної роботи, він враховує, по-перше,
інтереси її запити самих учнів, по-друге,
їх знання, вікові особливості, підготовленість
до проведення відповідної роботи, по-третє,
важливість теми для навчання, удосконалення
культури мовлення, виховання учнів.
На сьогоднішній день особливо
актуальною стає проблема розвитку читацької
самостійності школярів та потреби реорганізації
позакласної роботи, оскільки саме сформованість
навичок самостійної роботи з книжкою
є передумова інтелектуального та духовного
світу. Як відомо, духовне відображення
українського народу неможливо уявити
без живодайного впливу художньої літератури
на формування національної самостійності,
бо саме література є одним із активних
чинників суспільного виховання совісті,
моралі, загальнолюдських цінностей інтелектуальності.
Вивчення монографічної теми не припиняється
вивченням життєпису письменника, аналізом
його творів, проведенням підсумкового
уроку. Для зацікавлених літературою учнів
зміст монографічної теми поглиблюється
на гуртку, для інших - у краєзнавчих походах,
у процесі підготовки і відзначення ювілеїв
письменників, у роботі по обладнанню
літературного кабінету, в учнівському
лекторії, на читацьких конференціях,
масових заходах шкільної бібліотеки.
Якщо не всі, то переважна більшість учнів
у позакласній та позашкільній роботі
збагачує свої знання з літератури, поглиблює
вміння зміцнює навички. Однією з головних
передумов успішного проведення позакласної
роботи з української літератури є збудження
і підтримування в учнів інтересу до неї.
Виховання глибокого інтелектуального
інтересу є важливим завданням позаурочних
заходів.
Дуже важливим для практики
позакласної роботи з літератури взагалі
і для збудження в учнів інтересу до неї
зокрема є питання про використання в
позакласних заходах матеріалів «цікавої
літератури». Щоб оцінити роль і місце
цікавого в позакласній роботі, треба
насамперед не змішувати цікаве з розважальним.
Серед матеріалів «цікавої літератури»,
що використовуються в практиці проведення
позакласної роботи, можна виділити цікаві
за змістом і за формою проведення. І перші,
і другі використовуються з навчальною
метою і розвивають кмітливість учнів.
Однак перші особливо цінні для активізації
учнів і збудження їх допитливості, бо
зацікавлюють фактами, явищами мови, тобто
відомостями з літературознавства. Позакласна
робота сприяє розширенню сфери застосування
вмінь і навичок, які були здобуті на уроках,
та розширення мовної сфери. Якщо позакласна
робота супроводжує увесь курс вивчення
української літератури у школі, то воно
успішно підтримує так названу близьку
мотивацію, так як у кожному елементі навчального
процесу створюються умови для застосування
набутих знань, умінь і навичок, що в свою
чергу, забезпечує стійке позитивне відношення
до навчання. Видатний педагог Василь
Олександрович Сухомлинський писав: „Основной
из истин моей педагогической веры является
безграничная вера в воспитательную силу
книги. Школа - это прежде всего книга…
Книга - это могучее оружие, без нее я бы
был немым или косноязычным; я не мог бы
сказать юному и сердцу и сотой доли того,
что ему надо сказать и что я говорю. Умная
вдохновенная книга нередко решает судьбу
человека.”. Книга виховує дитину, надає
наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває,
примушує хвилюватися за своїх героїв,
понурюватися у світ казок, фантазій, пригод,
вона дає можливість стати її головним
героєм та відчути на собі все вище сказане.