Українське дитинознавство у книзі М.Грушевського

Але бувало, що попи давали дуже трудні імена, наприклад, Гейко, Фирса. Тоді батьки просили перемінити ім’я або вони самі перемінять.

Крім баби ніхто  не може бути поряд з породіллю  та дитям. Вони  чекають доки вона прийде від попа та почне поратися біля печі. Бувають і такі матері, що одразу самі починають все робить. Біля печі пораються, воду носять.

 Коли баба залишає породіллю з дитиною, то вона вдягається в святкову одежу, прощається, виходячи бажає здоров’я. Перехрестивши їх вона уходить.

Якщо дома є  діти то баба каже їм ім’я новонародженого. Мити каже якесь слівце про ім’я, яке дали її дитині. Часом баба коли йшла від попа то перемінювала ім’я на свій лад, а потім самі батьки перемінювали ім’я, щоб воно гарно  вимовлялося.

Коли у селі дізнаються про те що баба повернулася від попа, то люди починають говорити про хрестини. .

Перед тим як охрестити дитину, баба несла його до попа для того щоб він

обмолитвував  дитину . Перед цим дитину замотують у батькову сорочку та кладуть на кожух, щоб була щаслива. На поріг кладуть сокиру й ніж, щоб уберегти дитину від уроків. До хреста дитину несе кума.

3.3«Куми.

Незаконне дитя приносить кумам щастя». Коли батьки вибирають кумів, то вини віддають перевагу своїм приятелям. Часто також  звуть у куми й попадю, дяків. Найчастіше ж беруть свою рівню.

Коли батько дізнається, що піп сказав нести  дитину до хреста то він одразу йде  до кумів. Якщо попередні діти в родині вмирали, то батько кого зустріне по дорозі той і піде у куми. Ніхто не повинен відмовлятися але якщо хтось відмовиться того дуже нарікають.

Якщо хрестять дівчинку, то важливіша кума, а якщо хлопчика, то важливіший кум. Буває що звуть по дві пари кумів, та беруть своїх.

У народі казали, щоб гроші водилися то треба було йти туди де народилося дитя й попроситися в куми. Якщо батьки погоджуються, то треба взяти грошей, замотати у пояс, тім поясом підв’язатися та піти хрестити дитину. Потім ці гроші не можна нікому давати. Якщо в куми іде дівчина то вона кладе за пояс ніж, щоб причарувати багатого.

Після хрещення куми повинні піклуватися про дитину. Вони повинні давати подарунки. Крім них куми повинні давати дитині хліб або бублики. Як дарунки використовують також спеціальне печиво або одяг.

У куми зве батько, але якщо його нема ти їх зве баба. Вони повинні прийти з хлібом та сіллю. Запросини відбуваються особисто. На території України слід запрошувати одну пару кумів але багаті запрошують дві або три пари кумів. Куми повинні жити згідно вимогам церкви. Їм заборонено разом сидіти за столом, віддаватися коханню, тому що це шкодить дитині й не принесе їй добра. Кумам також заборонено одружуватися.

4. «Хрестини»

Хрестини –  це обід на честь новонародженого  й поліжниці, який відбувається у  всіх без винятків християнських  народів. Кума разом з кумом сходяться разом щоб прийти на хрещення. Вони беруть з собою хліб. Вони приходять до дому хресника та оддають хліб бабі, та повинна взяти його та відрізати шматок, з ним піде кума з дитиною до хреста.

Потім приходять  всі родичі та гості. Коли всі зберуться  на стіл ставлять страви та могорич. Среди страв обов’язково повинна бути каша. На хрестини на стіл ставлять тільки найкращі страви. Горілку заварюють з медом та цукром. Вона повинна бути обов’язково на столі. Всі кланяються та дякують. Кума бажає здоров’я, щастя. Після цього всі встають з-за столу та дякують хазяїнам.

Часто рідня  дарує новонародженому гроші. Дитину купають до хрестин, а після них  – на другий день. Хрестини не можна одкладати. Вони проходять у церкві, лише в окремих випадках хрестини проходять вдома. Батькам заборонено іти до хреста з дитиною.

Для хрещення найчастіше вибирають неділю. Під час хрещення якщо дитина чихнула, це значить що вона буде жити довго та щасливо, якщо крик або плач – добрий знак, а  якщо дитина скривиться – це недобрий знак.

5. Зливки

На другий день вдосвіта приходить баба, христосається  з усіма та йде по воду. По дорозі вона шепче «Отче наш»,  потім  шепче до «Миколая Чудотворця», коли приходить до колодязя теж шепче  молитву.

Баба повинна  набрати повні відра води і  йти додому. Потім вона повинна налити води в горщечки і насипати туди насіння. Потім вона його підігріває і ставе посеред хати і кладе туди гіллячко великодньої верби. Потім вона зове породіллю і вони обидві ставлять у воду праву ногу. Потім баба ллє лівою рукою на праву воду з насінням, та стікає на лікоть, а потім на долоні породіллі й вона п’є її, а сім’я їсть. Потім теж саме баба робить і з лівою рукою. Потім вона вмиває породіллю.

Потім породілля  вмиває бабу і вони обидві витираються  рушником. Після цього породілля  просить у баби прощення. Потім баба просить в породіллі прощення. Це все робиться тоді коли всі сплять.

Потім воду з  ночвах зливають з водою з насінням і купають там дитину. Потім  виливають цю воду туди де не ходить скотина й люди.

Поки не буде зливок у породіллі не буде молока. Коли баба зіллє воду тоді в породіллі з’являється молоко, а до цього часу вона не повинна годувати дитину.

Також коли народжується дитина не можна приносити до шести  неділь одежу по заході сонця. Коли породілля починає ходити, то вона по заході сонця хрестить ножем всі  вікна. Це вона повторює тричі щовечора цілий рік.

6. Похрестини

Після зливків  відбуваються похрестини. На похрестини  запрошують приятелів та кумів. Жінок  кличуть тільки з їх чоловіками.

 Похрестини починаються з того, як кум кладе на покуті кожух вовною наверх. На кожух сідає породілля й баба або кума подає їй дитину. Потім всі сідають за стіл. Баба сідає біля породілля з правого боку. На столі повинні бути кращі страви.

Потім батько та хазяйки дають все що мали дати гостям. Всі потім гості дають по гривенику. Принесуть складчини і гостина триває. Остання додому йде баба. У хаті зостається тільки породілля та чоловік.

7. Виводини

Після пологів  тільки через шість тижнів породілля може йти до церкви.  Після шести тижнів вони йдуть на виводини до церкви у суботу.

Ці шість тижнів породілля повинна ходити у поганій  сорочці, а потім повинна вдягти нову. Також вона повинна передягти  й дитину у нове.  Потім вона бере дитину, хліб та гривеник і йде  до церкви. Все це вона віддає церкві. Потім на початку вечері піп бере у неї дитину та шепче над нею молитву. Потім іде з нею у вівтар. Якщо хлопчик, то несе у вівтар, а якщо дівчинка – ні. Поки піп носить дитину молодиця цілує ікону, хрест і попа руку, потім бере дитину ще раз поцілує ікону й стоїть до кінця служби.

Коли йти на виводини, треба дитину зверху пелюшок  підперезати поясочком, коли прийти з церкви розв’язати його та сховати, а коли дитина буде вінчатись, підв’язати його тим поясом, щоб не було видно, тоді буде гарне та багате життя в сім’ї.

8. Обмінчата

Люди бояться  злих духів і відьом і якщо дитина не хрещена то її викрають і заміть неї залишають свою погану відміну. Таку дитину можна впізнати по великій  голові та крику.

Для того щоб  вигнати злих духів люди робили:

1. Кладуть під подушку чи в колиску святі образи або інші святі речі;
2. Також велику силу має посвічена свічка. Коли народжується дитина баба одразу запалює її.
3. Покласти новонароджену дитину під стіл або на піч.
4. Згорнути у пелюшки макогін і покласти його поряд з матір’ю.

Люди вважали, що неможна класти дитину за плечима, а то нечиста сила вкраде її.

Висновки

Розглянувши тему «Українське дитинознавство» можна  зробити висновок, що дитинознавство – це знання про дітей, набутих у процесі навчально-виховної практики народу.