Українська мова – державна мова України. Сучасний статус української літературної мови

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Ноября 2013 в 00:07, реферат

Краткое описание

Актуальним питанням розвитку і застосування української мови були присвячені парламентські слухання: “Про функціонування української мови в Україні”, які відбулися у березні 2003 року. Верховна Рада України схвалила постанову “Про Рекомендації парламентських слухань “Про функціонування української мови в Україні”, а Кабінет Міністрів дав відповідне доручення заінтересованим центральним органам виконавчої влади, організаціям та установам.

Содержание

1. Правові засади української мови як державної мови

2. Сучасна мовна політика в Україні

3. Статус української літературної мови

4. Місце ділової мови в українській літературній мові

5.Висновок

6. Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

українознавство.doc

— 92.00 Кб (Скачать документ)

г)комбіновані (ліро-епічний  твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

Науковий стиль.

Сфера використання –  наукова діяльність, науково-технічний прогрес,

освіта.

Основне призначення  – викладення наслідків дослідження  про людину, суспільство, явище природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизації знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.

У ст. 11. “Закону про  мови” записано: “Мовою роботи, діловодства  й документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів підприємств, установ. організацій є українська мова”.

Офіційно-діловий стиль  – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основне призначення  – регулювати ділові стосунки в  зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях. Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.

Мовленню у сфері  управління притаманна наука специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління – організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами. Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди єдокумента майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою  ділового спілкування є контракт на

адресність інформації. Суттєвим фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуацій. Управлінська діяльність – це завжди – “гра за правилами”. Як наслідок цього повторність управлінської інформації приводить до регулярності використовування весь час однакових мовних засобів.

Офіційно-діловий стиль  має такі функціональні підстилі:

Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує  та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою

і приватними т службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.

Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури.

Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т.ін.

Юридичний використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання. розслідування, арбітраж).

Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини:

між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності;

між підприємствами, організаціями  та установами;

між державою та приватними особами;

між підприємствами, організаціями  й установами всіх форм власності  та приватними особами;

між приватними особами.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях та ін.

 

ВИСНОВОК

Отже,  сучасна літературна  українська мова має розгалужену системі стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний. Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманні розмовному стилю, а інша – переважно писемна. Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним  для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство їх виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в  різних його сферах і галузях.

.

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

Культура української  мови. Довідник / За ред. В.Русанівського. – К.,

1990.

 

Пономарів О. Культура слова. – К., 2000.

 

Шевченко Л.Ю. та ін. Сучасна українська мова. – К., 2002.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Українська мова – державна мова України. Сучасний статус української літературної мови