Типи закладів для дітей з особливостями у розвитку та їх комплектування

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський обласний інститут після дипломної педагогічної освіти

Факультет перепідготовки педагогічних працівників

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

« КАФЕДРА КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ»

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1

з курсу: «Система закладыв для дітей з особливостями в розвитку»

на тему: «Типи закладів для дітей з особливостями у розвитку та їх комплектування»

 

 

 

Виконала:

Студентка IV курсу

Групи В2 – 2014

Гукова Олена Юріївна

Викладач:

Родименко Ірина Миколаївна

 

Дніпропетровськ

2014

 

 

План

 

1. Принципи організації системи спеціальних закладів для аномальних дітей.

2. Типи установ для аномальних дітей.  

3.Організація та принципи комплектування спеціальних закладів для аномальних дітей.

4.Принципи організації системи спеціальних закладів для аномальних дітей.

 

 

                                                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія суспільного виховання й навчання аномальних дітей починається з другої половини XIX с.

 Сучасною дефектологією  науково обгрунтований і послідовно  реалізується на практиці принцип  диференційованості системи закладів  для аномальних дітей. Відповідно  до нього для кожної категорії  дітей з відхиленнями в розвитку  створено спеціальні заклади, наприклад  дитячі садки і школи-інтернати  для дітей з глибокими порушеннями  зору, дошкільні і шкільні заклади  для глухих і туговухих дітей, дошкільні заклади і допоміжні  школи-інтернати для розумово  відсталих дітей, дитячі садки  і школи для дітей з важкими  розладами мови та ін. Система  спеціальних закладів пройшла  складний шлях розвитку. На її  формування впливали соціально-політичні  й економічні умови, наукові досягнення  в галузі дефектології, здобутки  практики. Незмінним залишалося положення про те, що лише шляхом спеціально організованого процесу навчання можна забезпечити підготовку осіб з вадами фізичного і розумового розвитку до активної участі в трудовій діяльності і громадсько-політичному житті.

 Спеціальні навчально-виховні  заклади здійснюють навчання  дітей і дорослих з різними  аномаліями слуху, зору, мови, інтелекту, рухів, а також дітей з комплексними  порушеннями розвитку. У спеціальних навчально-виховних закладах аномальні діти здобувають залежно від типу шкіл початкову, неповну середню, а деякі — середню освіту. Навчання і виховання дітей з порушенням слуху здійснюється в двох типах спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів: для глухих дітей та тих, що погано чують (туговухих), і пізньооглухлих дітей (у двох відділеннях). Спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для глухих дітей є навчально-виховними закладами, які розв'язують питання виховання, загальноосвітньої і трудової підготовки глухих школярів, а також корекції і компенсації недоліків їхнього розвитку. Ці школи мають у своєму складі всі класи і підготовчий клас для дітей, які не одержали організованої дошкільної підготовки до навчання у школі. Глухі діти, навчаючись у школі-інтернаті, здобувають освіту в обсязі неповної середньої загальноосвітньої школи. Учні випускного класу складають екзамени, і їм видають свідоцтво за неповну середню школу.

 Для дітей з дефектами  слуху дошкільного віку організовано  спеціальні дошкільні заклади. Робота  цих закладів, які комплектуються  з урахуванням мовної підготовки, стану слуху і віку, поряд із  загальними розділами виховання передбачає формування мови, вимови, компенсацію і корекцію недоліків розвитку. Навчально-виховна робота в цих школах-інтернатах максимально спрямована на розв'язання загальноосвітніх завдань та забезпечення професійної підготовки.

 Спеціальні дошкільні й шкільні заклади створено й для дітей з глибокими порушеннями зору. Ці діти навчаються в школах-інтернатах для сліпих і для слабозорих. Перший тип спеціального загальноосвітнього закладу забезпечує навчання і виховання, загальний розвиток, трудову підготовку сліпих дітей з повною втратою зору (вони становлять 6—8 %) або тих, що мають залишки зору (до 0,04 нормального зору), а також з більш високою гостротою центрального зору (0,05— 0,08), але з такими офтальмологічними захворюваннями, які ведуть до прогресуючого зниження зору. Абсолютно (тотально) сліпі діти користуються в навчальній роботі тактильно-кінестетичними і слуховими засобами сприйняття навчального матеріалу і орієнтації в просторі. Діти із залишками зору, з гостротою зору в межах від 0,01 до 0,04 в основному користуються зорово-кінестетичними і слуховими засобами сприйняття і орієнтації. Враховуючи велике значення залишкового зору для психічного і фізичного розвитку таких дітей, у школах створюють оптимальні умови, які дозволяють багатьом з них користуватися зором при деяких видах робіт.

Сліпі й слабозорі діти з порушеним інтелектом навчаються в допоміжних класах, які створені при відповідних школах-інтернатах. Дошкільне виховання дітей з важкими порушеннями зору здійснюється в спеціальних дитячих садках, де з дітьми проводиться кваліфікована медико-офтальмологічна і корекційно-педагогічна робота.  Логопедичні заклади для дітей з мовними порушеннями належать до системи народної освіти і охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я при поліклініках функціонують логопедичні й слухомовні кабінети, які обслуговують дітей дошкільного віку та дорослих, а також в ряді випадків і дітей шкільного віку.

 Розумово відсталі  діти становлять найчисленнішу  категорію аномальних дітей і  залежно від ступеня і характеру  інтелектуальної недорозвиненості  навчаються в спеціальних навчально-виховних  закладах, які входять до системи  народної освіти або соціального  забезпечення. В Україні створено  диференційовану систему спеціальних дошкільних закладів для розумово відсталих дітей. Для дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю в ступені дебільності організовуються спеціальні допоміжні дитячі садки; за певних умов дошкільні групи створюються при допоміжних школах. Основна мета цих закладів — фізичний, розумовий і моральний розвиток, а також підготовка до навчання в допоміжній школі з урахуванням індивідуальних можливостей кожної дитини. Корекційно-виховна робота в дошкільних закладах спрямована на подолання і попередження дефектів розвитку. Для розумово відсталих дітей шкільного віку відкрито спеціальні загальноосвітні школи-інтернати (допоміжні школи). В них навчаються діти із зниженим інтелектом в ступені дебільності. За дев'ять років навчання допоміжна школа забезпечує загальноосвітню підготовку (приблизно в обсязі початкової масової школи), професійно-трудове навчання і оволодіння доступною професією (столярною, слюсарною, картонажно-палітурною, малярно-штукатурною, швейною справою, сільськогосподарською та ін.). Трудове навчання посідає значне місце в навчальному процесі і є одним із розділів роботи школи з підготовки учнів до самостійного життя і суспільне корисної діяльності. Навчання ручної праці в молодших класах, професійно-трудове навчання старшокласників різним видам промислової і сільськогосподарської праці, виробниче навчання у випускному класі розв'язують у допоміжній школі спеціальні завдання соціальної адаптації і реабілітації. Для дітей з глибокими ступенями розумової відсталості (імбецилів, ідіотів) у системі соціального забезпечення організовано дитячі будинки, до яких приймають дітей віком від 4 до 18 років. У дитячих будинках для глибоко розумове відсталих дітей проводиться робота з їх психофізичного розвитку, прищеплення елементарних трудових умінь, навичок самообслуговування, додержання санітарно-гігієнічних вимог. У дітей-імбецилів завдяки спеціальному навчанню вдається сформувати елементарні загальноосвітні знання і вміння (читання, письма, лічби); при постійній допомозі й організації їхньої діяльності вони здатні навчитися виконувати нескладні трудові завдання — картонажні роботи, ручну роботу в саду, на городі. Діти дошкільного віку з глибоким ступенем розумової відсталості (в ступені імбецильності) або ускладненою формою дебільності (дитячим церебральним паралічем, вираженою психоподібною поведінкою, хворобою Дауна, шизофренією та ін.) направляються до закладів системи соціального забезпечення (спеціальних інтернатів) або системи охорони здоров'я (спеціальних ясел для дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи, спеціальних психоневрологічних санаторіїв). Дітей з найважчим ступенем розумової відсталості (ідіотів) надсилають до колоній психохроніків системи охорони здоров'я, Розумово відсталі діти, які страждають на психічні захворювання, залежно від стану перебувають в дитячих психоневрологічних стаціонарах або в дитячих відділеннях психіатричних лікарень. У зв'язку з реалізацією завдань диференційованого навчання аномальних дітей виникла проблема навчання дітей із затримкою психічного розвитку. Для них відкрито спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, де здійснюється освіта в обсязі неповної середньої масової школи.

Діти з порушеннями опорно-рухового апарата навчаються в спеціальних школах-інтернатах. Навчання, виховання і лікування таких дітей проводиться з урахуванням стану здоров'я, рухових можливостей, медичних рекомендацій. Лікувально-оздоровчу і реабілітаційну роботу ведуть лікарі-спеціалісти (ортопед, психоневролог, педіатр, фізіотерапевт), інструктор-методист з лікувальної фізкультури, масажист, логопед. Ця комплексна лікувальна робота скерована на максимальне відновлення функціональних можливостей учнів, на підготовку їх до трудової діяльності. У школах для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата здійснюється трудова терапія, спрямована на відновлення або компенсацію рухових порушень. У кожному класі передбачено індивідуальні заняття з корекції порушень. До розкладу включено групові та індивідуальні заняття з лікувальної гімнастики та з вчителем-логопедом. Навчання здійснюється за навчальними програмами масової школи. Трудове навчання і заняття фізкультурою ведуться за спеціальними програмами. У міру відновлення здоров'я рішенням медико-педагогічної комісії учнів можна переводити до масових шкіл.

Для розумово відсталих дітей у ступені дебільності з порушеннями опорно-рухового апарата при школі створюються спеціальні допоміжні класи, в яких навчання ведеться за програмами допоміжної школи. Для дітей віком від 2 до 7 років існують спеціальні дитячі дошкільні заклади, в яких вони одержують загальний розвиток, коригуюче виховання, відновлення порушених функцій, готуються до навчання в школі. Сліпоглухонімі діти навчаються в спеціальних закладах.

  Однією з проблем перебудови системи спеціального навчання є відбір аномальних дітей до спеціальних шкіл і дошкільних закладів, тобто науково обгрунтоване і організаційно вдосконалене їх комплектування. Воно залежить від кваліфікованого диференційованого підходу до відбору дітей з різними аномаліями в розвитку, які перешкоджають навчанню в масовій школі. Адже якщо дитину помилково направити до закладу, тип якого не відповідає особливостям її розвитку, їй можна нанести шкоду. При комплектуванні спеціальних закладів існують певні труднощі, пов'язані з тим, що при різних аномальних станах спостерігаються схожі прояви у пізнавальній діяльності дітей. Наприклад, у дитини, що слабко чує, як вторинні ознаки дефекту можуть виникнути такі порушення мовного розвитку і пізнавальної діяльності, які іноді помилково розцінюють як ознаки первинної розумової відсталості. Зрозуміло, що при направленні такої дитини до допоміжної школи умови навчання і виховання у цьому закладі гальмуватимуть її розвиток. Таким чином, перш ніж направляти дитину до відповідного навчального закладу, спеціалісти повинні розібратися в структурі її дефекту, визначити первинні симптоми, з'ясувати їх причини. Система раціонального комплектування спеціальних закладів перебуває у прямій залежності від методів ранньої диференційованої діагностики аномалій розвитку. Правильне комплектування спеціальних шкіл залежить від знання і розуміння особливостей невстигаючих дітей вчителями початкових класів масової школи. Велика кількість дітей, які направляються із масових шкіл на медико-педагогічну комісію, не потребують спеціального навчання. Лише незначна частина з них є дійсно розумове відсталими і потребують навчання у допоміжній школі. Інші псевдоаномальні діти, виявляючи відставання у навчанні й розвитку, помилково розглядаються як розумово відсталі через брак своєчасної допомоги і індивідуального підходу з боку вчителя початкової школи. Ці діти стають відстаючими з різних причин: через недорозвиненість мови, астенічний стан (фізична і нервово-психічна кволість, швидка стомлюваність, непосидючість, знижена працездатність) та інші недоліки. Учителі початкових класів повинні знати особливості цих дітей. Здобуті знання із спеціальної педагогіки допоможуть вчителю початкових класів в успішній боротьбі з неуспішністю, сприятимуть кваліфікованому своєчасному виявленню аномальних дітей з на ступним направленням їх до відповідних типів спеціальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1.Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии.

2. Миронова С.П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс: Навчальний посібник. - Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ.

3. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: навчальний посібник.

4.Синьов В.М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: Підручник.

5.Спеціальна педагогіка: Понятійно - термінологічний словник.