Сутність понять "творчість" і "творча особистість"

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТВОРЧОЇ  ПЕДАГОГІЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ …5

1.1. Сутність понять "творчість" і "творча особистість" ……………. 5

1.2. Сутність і специфіка  педагогічної творчості.………………….....11

РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ  ПЕДАГОГІЧНИХ  УМОВ  ДЛЯ

ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ  ТВОРЧОЇ  ОСОБИСТОСТІ 

          ВЧИТЕЛЯ ………………………………………… . . . . . . . . . . . . . . . …17

2.1. Розвиток творчих здібностей вчителя у процесі навчання…….. 17

2.2. Шляхи розвитку і реалізації творчого потенціалу вчителя в

педагогічній діяльності.…………………............................................... 24

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І літературИ….………….39

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

           Духовне і національне відродження школи, ефективність формування і розвитку творчої особистості кожної дитини значною мірою залежить від вчителя. В сучасних умовах реформування системи освіти проблема формування  творчої особистості дитини є нагальною проблемою психолого-педагогічної науки і практики. Вирішення завдання по формуванню соціально-активної особистості і створенню сприятливих умов для всебічного розвитку творчих можливостей учнів залежить від професійної компетентності вчителя, рівня його освіти та загальної культури, здатності до творчої діяльності і спілкування.

          Актуальність теми полягає в тому, що формування творчої особистості педагога є сьогодні однією з найважливіших, адже професійна діяльність вчителя досягає мети, якщо в результаті його роботи вдається сформувати ініціативу, творчу особистість учня. Тому, треба вивчити, осмислити та розглянути творчість педагога, як процес, і  як результат його педагогічної діяльності.

              Мета роботи: обґрунтувати шляхи  формування вчителя як творчої особистості, підготувати його до творчої професійної діяльності. 

             Завдання роботи:

- уточнити і конкретизувати поняття "педагогічна творчість", "творча особистість вчителя";

- проаналізувати специфіку умов праці та діяльності вчителя в  школі;

- розглянути вітчизняний досвід педагогічної творчості;

- проаналізувати нові інноваційні методики в освітній діяльністі школи.

         Проблема становлення творчої особистості вчителя в тій чи іншій мірі висвітлюється в наукових дослідженнях філософів, психологів і педагогів. Велику увагу вивченню даної проблеми приділяли А.Дистервег,                  Я.Л .Коменський, К.Д. Ушинський , П.П. Блонський,Ф.Н.Гоноболин, В.А.Кан-Калик, О.С. Макаренка, В.А. Сухомлинський , сучасні дослідники В.І.Загвязинский, А.І.Кочетов, Н.В. Кузьміна, М.М. Поташник, В.А.Сластенин, А.І. Щербаков та інших. У працях цих науковців з'ясовано сутність основних категорій проблеми, визначено специфіку педагогічної творчості та шляхи її реалізації у педагогічному процесі.При всьому розмаїтті вивчення проблеми формуванні майбутнього вчителя як творчої особистості, підготовки його до творчої професійної діяльності, аспект формування у студентів педагогічних   навчальних   закладів   умінь та навичок виховання творчої особистості учня в навчально-виховному процесі, розвитку потенційних можливостей дитини недостатньо досліджений у теоретично-методичному та методичному плані.

         У своїй роботі, С.У. Гончаренко, розглядав педагогічну творчість як один із критеріїв педагогічної майстерності, яку трактує так: "це оригінальний і високоефективний підхід вчителя до навчально-виховних завдань, збагачення теорії й практики виховання й навчання. Досягнення творчого результату забезпечується систематичними цілеспрямованими спостереженнями, застосуванням педагогічного експерименту, критичним використанням передового педагогічного досвіду."[14,376].

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ОСНОВИ  ТВОРЧОЇ  ПЕДАГОГІЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

   "Творчість - це рушійна сила, яка підтримує в нас життя ".М. Венс

1. Сутність понять "творчість" і "творча особистість".

           Творчість є родовою властивістю людини і людства в цілому, однак у різні історичні епохи вони реалізуються різною мірою. Суспільство створює певні об'єктивні умови для творчих проявів особистості, яка є тією структурною одиницею суспільства, що здатна до творчого перетворення світу. Саме на особистісному рівні формуються і реалізуються дійсні людські можливості, з яких у кінцевому підсумку складаються можливості суспільства [11,167].  Дослідженням сутності творчості, умов її розвитку та інших аспектів займались і займаються різні науки, в тому числі філософія, психологія та педагогіка.

             Платон, наприклад, відносив до творчості все, створене людиною: "...Усе, що викликає перехід з небуття у буття-творчість..." [10]. Такий підхід до творчості був характерний і для античної педагогіки в її кращих зразках.

            Якщо в античній філософії і педагогіці творчість розуміється як відкриття нового, а новизна присутня в усьому, створеному людиною, то "новизна" в інтерпретації І. Канта є чимось рідкісним і вражаючим у таємниці. "Новизна стає тут джерелом і засобом пожвавлення уваги. Творчість усе більше суб'єктивується і з універсальної перетворюється у часткову здібність людини" [8].

           Як перехід від старої дійсності до нової під дією продуктивної активності творчого "Я" творчість визначає І.Г.Фіхте. Визначенням і осмисленням сутності творчості  займалися також такі філософи Ф.Г.Шеллінг, Г.В.Ф.Гегель, Л.Фейєрбах та інші [4; 2-41].

           Сьогодні у науковій літературі творчість визначається як діяльність, кінцевим результатом якої є створення якісно іншого, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю (при цьому зазначається, що творчість специфічна для людини, тобто завжди передбачає творця суб'єкта творчої діяльності).

           Так В.Цапок, досліджуючи філософські аспекти творчості, стверджує, що творчість сприяє розвитку особистості, її самореалізації в процесі створення матеріальних і духовних цінностей [2].

           А.Спіркін зазначає, що цей феномен можна визначити як мислення й практичну діяльність, результатом яких є створення оригінальних, неповторних цінностей, встановлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження та перетворення матеріального світу або духовної культури [7].

           Болгарський філософ Г. Гиргинов розглядає творчість двох рівнів: перший її рівень притаманний людському мисленню і людській практиці, а другий - пов'язаний із винахідництвом, науковою творчістю тощо [5].Заперечуючи матеріалістичне визначення творчості як процесу (часто колективного), християнська філософія стверджує, що творчість має не колективний (загальний), а індивідуально-особистісний характер.

          Так, М.Бердяєв наголошував, що творчість людини є не її вимогою, а дарунком Бога, її (людини) правом і обов'язком. Із цього випливає, що до творчості здатна кожна людина, життя якої наповнене елементарними формами праці [2].

           Дослідник Я.Г. Пономарьов, спираючись на праці С. Грузенберга, розглядає різні напрями теорії творчості: філософські, психологічні, інтуїтивні. Учений, аналізуючи різні її визначення, доходить висновку, що незважаючи на різноманітність уявлень про творчість, багато дослідників (А. Батюшков, В. Бехтерєв, П. Енгельмейєр, А. Матейко, В. Савич та ін.) вважають цю проблему комплексною. Він установив зв'язки творчості з психічними якостями особистості, проаналізував структуру її психологічного механізму та визначив цей феномен як "механізм розвитку", "взаємодію, що веде до розвитку". Із цього випливає, що в процесі творчості реалізуються творчі можливості особистості й здійснюється їх розвиток; що перебіг процесу творчості впливає на його результат, який виражається не тільки предметно, а й у зміні самого її об'єкта. Крім того, творчі можливості особистості реалізуються в процесі життя людини, у результаті її самоутвердження - через самовираження й саморозвиток (Л. Сохань, В. Тихонович, В. Шинкарук, О. Феоктистова). При цьому під творчим самовираженням розуміють здатність людини будувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття, самого себе в цьому світі.Предметом життєтворчості виступає сам суб'єкт діяльності, який ставить перед собою мету й добивається її здійснення [8].

             С. Рубінштейн, підкреслюючи суспільну значущість процесу творчості, відзначав її як діяльність у створенні нового, оригінального, що входить не тільки в історію розвитку творця, айв історію розвитку науки, мистецтва тощо [9].

             Визначаючи. виняткову значущість творчого розвитку особистості,    Л. Виготський писав, що творчість - це діяльність людини, спрямована на створення нового: чи то речей зовнішнього світу, чи умовиводів або почуттів, властивих самій людині [7].

        Отже, проаналізувавши цілий ряд філософської та психолого-педагогічної літератури, ми дійшли такого висновку: творчість - це діяльність, яка породжує щось нове, раніше не відоме на основі осмислення вже нагромадженого досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів.

        Найголовнішою проблемою при вивченні творчості є проблема носія творчого початку, особистості, яка творить. Визначенню поняття творчої особистості у філософській, педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги (Б.Г. Ананьєв, В.І. Андрєєв, Ю.К. Бабанський, С.М. Бондаренко, Р.М. Грановська, В.А. Кан-Калик, Я.О. Пономарьов, Н.Ф. Тализіна, В.А. Цапок та інші).

        Творчу особистість визначають як особистість, межі творчості якої охоплюють дії від нестандартного розв'язку простого завдання до нової реалізації унікальних потенцій індивіда в певній галузі, як Людину, яка володіє певним переліком якостей, а саме рішучістю, умінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, умінням бачити далі того, що бачать його сучасники і що бачили його попередники. Вона повинна володіти мужністю для того, щоб піти проти течії і зруйнувати те, чому вірить сьогодні більшість.

       Психологічний словник визначає, що творча особистість виникає лише внаслідок наявності у неї "..здібностей, мотивів, знань і вмінь, завдяки яким створюється продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю" .

         Серед характерологічних особливостей творчої особистості виділяють:

• відхилення від шаблону;
• оригінальність;
• ініціативність;
• наполегливість;
• високу самоорганізацію;
• працездатність.

         Особливості мотивації діяльності полягають у тому, що творча особистість знаходить задоволення не стільки у досягненні мети творчості, скільки у самому процесі. Найспецифічнішою рисою творця вбачається несамовитий потяг до творчої діяльності.

         Більшість авторів погоджується з тим, що творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, який уміє відкинути звичайне, шаблонне.

          Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою дослідники вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання.

          Деякі дослідники не дають прямого визначення творчої особистості, а розглядають певні специфічні її риси (інтелектуальні, характерологічні, особливості мотиваційної сфери тощо) і визначають творчу особистість як таку, якій ці риси в тій чи іншій мірі притаманні.

         Крім. того, ряд дослідників (Л.Б. Єрмолаєва-Томіна, В.Н. Козленко, Н.Ю. Посталюк та інші) поняття творчої особистості розглядають через поняття творчого стилю діяльності або творчої активності.Таким чином, ми бачимо, що визначення творчої особистості характеризується великим розмаїттям.

         У роботах В.І. Андрєєва, на наш погляд, дається інтерактивний підхід до визначення творчої особистості у плані можливостей практичної педагогічної оцінки та самооцінки рівня її сформованості. Учений подає також одну з найкращих і найбільш універсальних класифікацій творчих особистостей:

- Теоретик-логік характеризується здатністю до широкого узагальнення, класифікації та систематизації інформації. Люди цього типу чітко планують свою роботу, для них характерна висока обізнаність та інтуїція.

- Теоретик-інтуїтивіст — це тип творчої особистості, для якої характерна здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, фантазії, творча уява. Творці цього типу — це великі винахідники, автори нових концепцій, шкіл і напрямів.

- Практик - це тип творчої особистості, який завжди прагне до експериментальної перевірки своїх нових гіпотез.

- Організатор володіє високим рівнем здібностей щодо організації колективу для розробки і виконання нових завдань. Під керівництвом таких людей створюються наукові школи і творчі групи.

- Ініціатор - це тип творчої особистості, для якої характерні ініціатива і натхнення, особливо на початкових етапах розв'язання нових творчих завдань [1].

            Швидкість досягнення певного рівня творчих результатів не є рівномірною і цілком залежить від індивідуальних психофізіологічних особливостей конкретної особистості, умов творчої діяльності, соціального оточення.

          Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури, її осмислення дозволяють нам запропонувати наступний підхід до визначення творчої особистості. Творча особистість — це креативна особистість (особистість, що має внутрішні передумови творчої активності), яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють дослідженню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.

          Таким чином, якщо вчитель ставить за мету розвиток потенційних творчих можливостей дитини, формування її як творчої особистості, він повинен оволодіти тими формами, методами і засобами педагогічної діяльності, які забезпечують розвиток креативних рис особистості, а також тих додаткових мотивів, особистісних якостей, здібностей, які сприяють успішній творчій діяльності. Для цього і сам учитель повинен бути творчим, бо як добро виховує добро, так і творчість розвивається через творчість. Тому у наступному параграфі розглянемо, що розуміється під поняттям "педагогічна творчість" і яку роль відіграє у ній творчий педагог.