Реферативний огляд двох наукових видань у галузі педагогіки та психології вищої школи

відповідальний секретар Маричевська Алла. Члени редколегії: Бакіров В.С., акад. НАН України; Євтух М., акад. НАПН України; Згуровський М.З., акад. НАН України; Зязюн І., акад. НАН України; Кремень В.Г., акад. НАН України; акад., президент НАПН України; Луговий В., акад., віце-президент НАПН України; Михальченко М.І., чл.-кор. НАН України; Онищенко О.С., акад. НАН України; Онкович Г.; Півняк Г.Г., акад. НАН України; Смолій В.А., акад. НАН України Степко М., чл.-кор. НАПН України; Таланчук П., акад. НАПН України; Тацій В.Я., акад. НАН України; Ткаченко В., чл.-кор. НАПН України; Шемшученко Ю.С., акад. НАН України; Шкіль М.І., акад. НАПН України.

 

 

 

 

 

 

4. Реферативний огляд журналу «Вища освіта в Україні», випуск № 4, 2012 рік

1) Актуальність дослідження науково-педагогічної спадщини Ніколая Фредеріка Северіна Грундтвіга – засновника сучасної освіти дорослих. Автор Шугалій Н.

        В статті зроблено історичний екскурс в стан дослідження філософських, теософських поглядів відомого данського мислителя Фредеріка Северіна Грундтвіга, одного із основоположників андрагогіки. З'ясовано, що наукові дослідження, присвячені науково-педагогічній спадщині Грундтвіга охоплюють теоретико-методологічні питання філософії освіти, релігійні ідеї, теоретичні засади та організацію народної освіти для дорослих. Відзначено неповну розробленість наукової спадщини вченого, зокрема його науково-педагогічних, педагогічних та просвітницьких аспектів діяльності Ніколая Фредеріка Северіна Грундтвіга.

 

2) Можливість і дійсність конституційного процесу в європейському просторі освіти. Андрущенко В.

          Автор в статті виклав основні положення Педагогічної конституції Європи, яка акумулює та регулює впровадження ефективних технологій підготовки нового вчителя для об'єднаної Європи XXI ст., аксіологією підготовки якої повинна бути спільна ціннісна платформа європейського світу. Окреслив основні шляхи України, спрямовані на актуалізацію процесу єднання освітніх систем народів європейського континенту. Узагальнив здобутки ректорського педагогічного форуму. Відзначив, що одним із головних завдань є філософія та зміст духовно-моральної платформи, на якій можливо сформулювати ціннісні орієнтири для об'єднаного європейського світу.

 

 

 

3) Суспільні запити й можливості  освітньо-наукового комплексу в сучасних Росії та Україні. Чорнойван Г.

        В статті було досліджено проблему якості вищої освіти в контексті пошуку нових критеріїв оцінювання якості освіти, управлінських технологій та фінансових механізмів. Зроблено компаративний аналіз тенденцій розвитку системи вищої освіти в Росії та Україні, деструктивних моментів в розвитку економіки та освіти, зокрема суперечностей між запитами роботодавців та можливостями випускників. Охарактеризовано стан та перспективи розвитку і розв'язання цієї проблеми в умовах інноваційної економіки й технологічних трансформацій. За результати соціологічного дослідження відзначено, що PhD є основним каналом передання знань між фірмою та університетом у процесі здійснення інновацій у цій приватній структурі.

 

4) Спорт як засіб патріотичного  виховання та формування здорового  пособу життя особистості. Блохін  О.

        Автор в своїй статті зроблив теоретико-історичний аналіз певних аспектів функціонування базових моделей, які функціонують у свідомості вболівальників та спортсменів. Розглянув роль мас-медіа на когнітивні, емоційні та сенсорні чинники формування комунікативних інформаційних потреб уболівальників, зокрема Інтернету як суттєвого чинника формування професійного іміджу спортсменів. Проаналізовав соціокультурну і виховну функції спорту, соціально-психологічні особливості впливу засобів масової інформації на формування флеш-іміджу, визначив основні компоненти його структури. Констатовав, що одним із найважливіших напрямів професійної діяльності майбутніх вчителів фізичної культури є іміджмейкінг. Обґрунтовав необхідність формування цього напряму в утвердженні здорового способу життя та фізичного виховання як складника системи освіти.

 

5) Позашкільна освіта як навчальна,  виховна і дозвіллєва діяльність. Яременко Л.

        В цій статті було проаналізовано природу та сутність позашкільної форми освіти. Визначено її місце та роль у системі навчально-виховного процесу, яку представлено двома основними блоками: освітнім і культурно-дозвільним. Підкреслено, що освітня діяльність у системі позашкільної освіти має притаманні лише їй риси, а саме: свободу вибору напрямів і видів діяльності; добровільність, ініціативність й активність всіх учасників, відсутність жорсткої регламентації і чіткого результату. Виокремлено три основні групи методів позашкільного педагогічного процесу: методи інтерактивного діалогового навчання та виховання; соціально значуща діяльність; методи стимулювання творчого самовиявлення. Акцентовано увагу на таких методах викладання: метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький. Названо вимоги до педагогів системи позашкільної освіти.

 

6) Діалектика традиційного та інноваційного  в підготовці сучасного вчителя.  Гончаров В.

        Автор даної статті розглядає чинники структури психолого-педагогічної моделі сучасного вчителя національної школи; підкреслює необхідність діалектичного поєднання традицій та інновацій у навчальному процесі, зокрема морально-етичні цінності, індивідуально-психологічні особливості, фахову компетентність, психолого-педагогічні здібності проектування цілей навчання. Виокремлює найважливіші функції конфесійної освіти. Відзначає актуальність впровадження релігійного чинника в систему освіти в двох аспектах: створення специфічних навчальних закладів; введення релігійного компонента у загальній та вищій освіті. Називає основні напрями взаємодії релігійної освіти та у світських навчальних закладах. Підкреслює доцільність застосування змішаної форми надання релігійних знань як поєднання релігійно-культурологічної і релігієзнавчої освіти.

7) Європейські інновації у підготовці  кадрів для XXI століття. Дебич М.

        В статті розглядаються проблемні аспекти діяльності західноєвропейської вищої школи та особливості участі ЮНЕСКО й освітніх підрозділів ЄС у оптимізації підготовки кадрів для суспільства майбутнього, зокрема висвітлено організаційно-інформаційні аспекти проведення Всесвітнього саміту із проблем інформаційного суспільства. На прикладі виконання програми «Культура миру» проаналізовано доцільність використання ЗМІ та ІКТ з метою поглиблення світової культурно-освітньої еволюції. Зауважено, що для стабільності соціуму і цивілізованого рівня справедливості необхідними є відмова від перетворення виховання, навчання й отримання професії на товар, відмова від орієнтації ВНЗ на якомога вищий прибуток. На думку автора, небезпідставними є сподівання на модернізацію освітньо-наукового комплексу України.

8) Проблеми розвитку праксеологічних умінь майбутніх компетентних фахівців вищої школи України. Майборода В.

Сформульовано основні завдання педагогічної праксеології, зокрема  уточнено та деталізовано змістовий  компонент категорій цієї науки. Розкрито сутність праксеологічної підготовки студентів як обов'язкового компонента програми для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, зокрема формування навичок і вмінь професійної діяльності студентів. Висвітлено актуальні проблеми праксеологічної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах України; виявлено суперечності в активізації цього процесу та визначено завдання, які потрібно вирішити в контексті розробки та реалізації законодавчих та теоретичних засад практичної підготовки студентів.

 

 

 

 

 

                                              ВИСНОВКИ

         Отже, залежно від цільового призначення наукові журнали можуть бути поділені на науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні. Науково-теоретичні журнали відображають новітні досягнення фундаментальних і галузевих (прикладних) наук. Змістом науково-теоретичних журналів є сама наука. Поряд із результатами наукових досліджень в них викладаються хід і методи проведення досліджень, обговорюються проблеми науково-технічного, соціального,економічного, екологічного прогресу. Особливим видом наукових журналів є науково-практичні журнали. Призначення наукових журналів практичного характеру полягає в тому, щоб допомагати фахівцям різних професій у вирішенні практичних завдань, сприяти підвищенню їхньої кваліфікації, умінню обґрунтовано підходити до вибору перспективних напрямів і методів розвитку виробництва і техніки.

В даній роботі було проаналізовано 2 випуски науково-періодичних видань «Вища школа» та «Вища освіта в Україні», а саме випуск № 12 науково-періодичного видання «Вища школа» 2012 року, та випуску № 4 журналу «Вища освіта в Україні» 2012 року. В сумі було розглянуто 15 статей на різну тематику.

        Можна зробити висновок, що наукова періодика в Україні активно розвивається та дає глибокі пояснення наукових тенденцій, які приносять ґрунтовні знання та тлумачення їх читачам.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І. Д. Виховання особистості. У 2 кн. – Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посіб. / I. Д. Бех. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

2. Бех І. Д. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини // Педагогіка толерантності / І. Д. Бех. – 2001. – № 2(16). – с. 17.

3. Винославська О.В. Нові інформаційні технології в структурі діяльності викладача технічного університету // Теоретичні і практичні проблеми психології та педагогіки // Зб. наук. пр. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля. – 2002. - №3 (3). – С. 74-76.

4. Гапон Ю.А. Застосування комп’ютерної техніки на етапі введення нового матеріалу у системі інтенсивного навчання іноземних мов // Іноземні мови. – 2000. – № 2. – С. 26–28.

5. Дрибан В.М. Активизация обучения в высшей школе: Аспект проблемного обучения. – Донецк: Кассиопея, 1999. – 141 с.

6. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования игр, дискуссии / Анализ зарубежного опыта. – Рига: Эксперимент, 1998. – 180 с.

7. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ ст.: Навч. посіб. – Тернопіль, 1996. – 290 с.

8. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

9. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційному поступі суспільства. – К.: Знання, 2006. – 207 с.

10. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.

11. Перкинс Д. Н. Творча обдарованість як психологічне поняття / Д. Н. Перкинс // Суспільні науки за рубежем. – 1988. – № 4. – С. 88–92.

12. Пряжников М.П. Особиста професійна перспектива // Психолог. – 2004. − № 16. – С. 6.

13. Романець В. А. Психологія творчості : навч. посіб. / В. А. Романець – К.: Либідь 2001. – 288 с.

14. Рубинштейн С. Л. Проблема общей психологии. – М.: Изд-во МГУ,1976. – 416 с.

15. Січкарук О. М. Інтерактивні методи навчання у вищій школі : навч.-метод. посіб. / Січкарук О. М. – К. : Таксон, 2006. – 88 с.

16. Соловйова Н. А. Формування методичної творчості на практичних заняттях з методики викладання іноземних мов// Рідна школа. – 2003. – № 5. – С. 31-33.

17. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. / Михайло Фіцула. – Тернопіль: Навч. книга, 2003. – 167 с.