Проект методики проведення ідеальної лекції у вищому навчальному закладі

Перш ніж  з формувати методику проведення ідеальної лекції з’ясуємо, що таке ідеал? Заглянувши в тлумачний словник, читаю, ідеал – це найвища ступінь того чи іншого явища.

Для студента, на мою думку, ідеальна лекція  - це навчальний процес,  в якому він дійсно зацікавлений в отриманні знань, та засвоєння  нового матеріалу, йому дійсно цікава тема лекції і навіть просто сама дискусія та міркування, які відбуваються на занятті.

Для того, щоб досягти  такого результату викладачеві потрібно бути самому зацікавленим у лекційному матеріалі, адже коли викладачу самому цікаво, це набагато ефективніше, ніж  коли він заходить в аудиторію  з обличчям, на якому можна зрозуміти  таку фразу: «- О Боже, знову ці студенти, ну нічого зараз відчитаю і піду додому!».

На мою думку, перш за все  лекції повинні бути зрозумілими. Наприклад, якщо при вивченні предмета лекційний  матеріал розуміє декілька студентів, то іншим здається просто нудною. Безперечно, у цих активних учнів існує інтерес до досліджуваної теми, але їх жага знань може значно зрости якщо вони почують думки та погляди інших студентів, якщо виникне якась дискусія. У такій ситуації кожен студент буде захищати свою позицію за допомогою знань, які у нього є, а якщо знань не достатньо, студент буде намагатися їх отримати (я думаю кожен бажає бути переможцем у суперечці), він буде відвідувати заняття, лекції, самостійно шукати необхідні матеріали.

Далі на лекції повинні  бути присутні емоції, маючи на увазі, що під час вивчення матеріалу  необхідно періодично відволікати  аудиторію від «сухого» конспектування чи прослуховування, розповівши цікаву історію або анекдот особливо стосовно теми лекції.

Також, я вважаю, що лекція не має бути переобтяженою, бо як кажуть у склянку відро води не увільєш .  Я не заперечую, що часом треба дати матеріал, щоб студент міг прочитати і повчити. А якщо предмет дійсно важкий, краще дати менше, але це було зрозуміло, а не дати все що є, але так, що студент зрозуміє 20%, а запам’ятає 10%.

Враховуючи сучасний розвиток техніки  та використанні її в освіті, по можливості викладати лекції із висвітленням її на електронній дошці у вигляді  графіків , малюнків, таблиць, діаграм. По-перше це набагато цікавіше, а  по-друге завдяки зоровій пам’яті  інформація запам’ятовується краще. Так, за даними ЮНЕСКО, той, хто навчається, на слух запам’ятовує приблизно 15% інформації, зором - 25%, при одночасному впливі на слуховий і зоровий апарат - 65%. При цьому значно збільшується швидкість сприйняття інформації.

Як студенту, мені дуже важливе безпосереднє ставлення до себе викладача. Викладач повинен бути поблажливим до студентів. Не варто відноситися звисока - багато із знайомих мені викладачів ведуть себе так, ніби вони знаходяться в дитячому садку або в школі. Але університет - це вже інший рівень і інші можливості для самих студентів. Викладач повинен відноситися до кожного з розумінням, адже студенти - теж люди. Потрібно знайти грань: не підніматися над студентами, мовляв, "я - викладач, ви - студент, я - все, ви - ніхто", але в той же час викликати до себе повагу, щоб лекція не ставала просто балаканиною. Деяким викладачам вдається так вести із студентом розмову, щоб він відчув себе людиною "на рівні". Тут важливе уміння викладача сприймати студентів як особу, тобто шукати до кожного індивідуальний підхід. Зрозуміло, це важко, але вже з перших пар можна визначити, у кого є бажання вивчати предмет, а у кого - ні, можна оцінити початковий рівень знань і, відштовхуючись від цього, визначати, чого кожен встиг досягти. 

Деколи буває так, що предмет видається мені цікавим, але із-за невмілого викладання цей інтерес пропадає. Тема може бути одна і та ж, але різні викладачі висловлюють її по-різному. Зі свого досвіду знаю: цікавим предмет стає тільки тоді, коли ти можеш внести свій внесок в його дослідження.. Підібрати індивідуальний підхід до кожного студента - нелегка справа, але істинний педагог просто зобов’язаний це зробити  аби лекція і матеріал який викладається зацікавив студентів. 

І останнє в ідеалі лекції мають бути такими, щоб після них  не потрібно було багато вчить конспект, бо запам’яталось все ще на парі, це, на мою думку, вищий пілотаж.

Підсумовуючи вище сказане  на мою думку ідеальна лекція це:

• моральна сторона лекції та викладання;
• науковість та інформативність (сучасний науковий рівень);
• доказовість і аргументованість;
• наявність достатньої кількості яскравих, переконливих прикладів; фактів, обгрунтувань, документів і наукових доказів;
• емоційність сюжету;
• відвертість викладача;
• активізація мислення слухачів;
• зацікавленість самого викладача;
• використання новітніх технологій для висвітлення матеріалу лекції;
• любов викладача до своєї дисципліни;
• постановка питань для роздумів;
• чітка структура і логіка розкриття послідовно викладаються питань;
• методична обробка - виведення головних думок і положень;
• підкреслення висновків, повторення їх у різних формулюваннях;
• виклад доступним і зрозумілим мовою, роз'яснення нововведених термінів і назв;
• використання по можливості аудіовізуальних дидактичних матеріалів.

Як підсумок можу сказати, що напевно нічого принципово нового я не придумала, на заході викладачі вже у всю користуються такими методиками, і не перший рік. Важливим досягненням є те, що я систематизувала той ряд подій, які траплялися зі мною на лекціях, і з формувала для себе ідеальну лекцію , на якій би я себе відчувала відмінно, і при цьому із задоволенням отримувала гарні знання по своїй спеціальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже роблячи висновок, можна сказати, що лекція – це навчальний процес,  в якому студент дійсно зацікавлений в отриманні знань, та засвоєння нового матеріалу, йому дійсно цікава тема лекції і навіть просто сама дискусія та міркування, які відбуваються на занятті.

Для того щоб зробити лекцію цікавою, на мою думку, в першу  чергу лектор повинен викладати матеріал так, щоб студенти:

1. розуміли інформацію;
2. вона викликала б у них інтерес;
3. щоб вони встигали законспектувати сприйняту на слух або візуально інформацію - і не механічно, а осмислено;
4. щоб мали можливість короткочасної розрядки під час "піків уваги".

Лекція може бути добре написана і погано прочитана, науково-навчальна інформація повинна бути трансформована в усне мовлення так, щоб вона в повному обсязі була сприйнята і засвоєна аудиторією.

Лекція зобов'язана нести  емоційно-психологічне навантаження. Це означає граничну емоційну реакцію  лектора і аудиторії. В іншому випадку лекція буде нецікавою, нудною і неефективною.

Лекція повинна збуджувати інтерес до предмету. Лекція повинна  активізувати полеміку, диспути, роздуми, бажання дізнатися більше про викладений матеріал.

Лекція повинна реалізовувати систематизуючу функцію. Викладач повинен не лише давати конкретну інформацію по предмету, але й навчати студента методології отримання інформації, пояснювати внутрішню логіку науки, давати чітку систему знань.

Лекція повинна бути гранично прикладної. Теоретичні пізнання необхідно  ілюструвати практичним матеріалом, з яким студент стикається, або може зіткнутися.

Лекції являють собою  досить складний вид навчальних занять, тому їх ведення часто доручається  найбільш досвідченим викладачам.

Список використаної літератури

1. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии. - М., 2001. - С.102.
2. Зарецкая Е.Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. - М., 1998. - С.95.
3. Корсак К, Зінченко Т. Традиційні уроки та лекції: сучасний стан і перспективи // Вища освіта України. - 2002. - № 3. - С.75-80.
4. Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. — М.: Школа-Пресс, 1997. — 512 с.
5. Голуб Б.А.  Основы общей дидактики. Учеб. пособие для студ. педвузов. - М.: Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 96 с.
6. Алексюк А.М.  Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 560 с.
7. Атутов П.Р.  Технология и современное образование // Педагогика. - 1996.- № 2 - с.37-43.
8. Кларин МБ.  Инновации в мировой педагогике. - М., 1998. -180с.