Природне середовище як засіб морального виховання

– Так, діти, – хороше сказала Катя, – „сонечко розсипає іскри”. Воно живе високо в небі. У  нього є два Ковалі-велетні  і золоте ковадло. Перед світанком Ковалі з вогняними бородами йдуть до Сонця, яке дає їм два пучки срібних ниток. Беруть Ковалі і залізні молотки, кладуть срібні нитки на золоте ковадло і кують, кують, кують. Вони виковують Сонечку срібний вінок, а з-під молотків розсипаються по всьому світу срібні іскри. Падають іскри на землю, ось ви й бачите їх. А ввечері стомлені Ковалі йдуть до Сонечка, несуть йому вінок; одягає Сонечко вінок на золоті коси і йде в свій чарівний сад – спочити. Сухомлинський пригощає дітей виноградом. Роздає дітям по дві гілочки: одну раджу з’їсти, а другу понести мамі, нехай і вона покуштує ягід. Діти виявляють неабияке терпіння: загортають грона в папір. А мене непокоїть думка: чи вистачить терпіння на всю дорогу від школи до хати?

На думку, В.О. Сухомлинського дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих формах, яскравих і трепетних звуках, у казці та грі, в особистій творчості, в красі, що надихає її серце, в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість – вірний шлях до серця дитини. Я буду так вводити малюків у навколишній світ, щоб вони кожного дня відкривали щось нове, щоб кожний наш крок був мандрівкою до джерела мислення й мови – до чудової краси природи. Дбатиму, щоб кожний мій вихованець зростав мудрим мислителем і дослідником, щоб кожний крок пізнання облагороджував серце й гартував волю.

Казка – це, образно  кажучи, свіжий вітер, що роздмухує  вогник дитячої думки і мови.

„В світі є не тільки потрібне, корисне, але і красиве. З того часу, як людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на пелюстки квітки і вечірню зорю, вона стає вдивлятися в саму себе. Людина спіткала красу... Краса існує незалежно від нашої свідомості і волі, але вона відкривається людиною, нею осягнув, живе в її душі...”. Мир, оточуючий людину, – це, перш за все, мир природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. В природі вічне джерело прекрасного. Природа – благодатне джерело виховання людини. Серед різних засобів виховання, виховання красою коштує в Сухомлинського на першому місці. Саме звернення до краси, облагороджування душі, переживання краси і знімає “товстокожість”, стоншує відчуття дитини настільки, що вона стає сприйнятливою до слова, а значить стає вихованою. Сухомлинський спочатку учить відчувати красу природи, потім красу мистецтва і нарешті підводить вихованців до розуміння вищої краси: краси людини, його праці, його вчинків і життя. Ні в чому вчителю не доводиться бути таким терплячим, як у вихованні відчуття краси. Виховання відчуттів – найважче в роботі педагога.

„Привести дітей на луг, сказати їм: “Подивіться, як красиво!” Діти можуть відповісти, що так, красиво, але це зовсім не означає, що їх чіпала ця краса. Сухомлинський розказує, що іноді доводиться чекати протягом років, поки раптом, в якийсь день, в якусь мить, при якихось збігах обставин і настроїв серце дитини затремтить, переповниться щастям… Треба чекати, вірити в дитину і тоді він полюбить прекрасне.” Відоме прислів’я: „Навчання і праця поряд йдуть”, але і навчання, і праця недалеко підуть – і вже, в усякому разі, казна-куди заведуть людину, – якщо поряд із ними не йде краса – третій з самих найважливіших елементів виховання. Від краси природи – до краси слова, музики і живопису. Слово і книга – головний засіб естетичного виховання в школі. Сухомлинський не агітує за естетичне виховання. Він показує, що без естетичного виховання взагалі ніякого виховання немає.

Висновок

Засобом морального виховання молодших школярів є природа. Вона здатна викликати у дітей гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто слабший, хто потребує допомоги, захищати їх, сприяє формуванню у дитини впевненості в собі. Вплив природи на моральну сферу особистості дітей багатогранно і при відповідній педагогічної організації стає значущим засобом виховання почуттів і поведінки дитини. 

Список використаних джерел

1. Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навчальному середовищі // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Педагогічні науки. Випуск 8. – Миколаїв: МДУ, 2004. – 401 с.
2. Практична педагогіка виховання. Посібник з теорії та методики виховання / За ред. Красовицького М.Ю. – Київ - Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 216с.
3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – 654 с.
4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – 670 с.
5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.3. – К.: Рад. школа, 1976. – 572 с.
6. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – 640 с.
7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.5. – К.: Рад. школа, 1976. – 639 с.