Підготовка вчителя до уроку

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

на  тему:

«Підготовка вчителя  до уроку»

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

 

 

 

м. Запоріжжя 2011

 

 

ПЛАН

1. Вступ
2. Аналіз літератури
3. Поняття та конкретизація
4. Класифікація
5. Висновки

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ВСТУП

Актуальність теми заклечається в тому, що роль учителя є вирішальною у процесах формування мислення, гартування характеру й виховання моральних якостей учня. Він генератор і джерело ідей, якими керується другий суб'єкт педагогічного процесу — учень. Від педагогічної майстерності вчителя залежить націлювання учнів на належний навчальний лад. Тоді цілі вчителя стають і цілями учнів — у них одна мета. Природно, що прагнення обох до єдиної мети прискорює її досягнення. Щоб керувати процесом формування і розвитку здібностей учнів, треба знати актуальні і потенціальні їх рівні. Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища, щоб кожен школяр міг розвинути свої творчі нахили й перетворити їх у творчі досягнення.

Проходячи практику в школі та спостерігаючи за школярами, можна дійти висновку, що для багатьох учнів визначальним чинником вивчення математики є її загальновизнана роль у житті та інших науках. Але є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку.

Об’єктом дослідження данної теми виступає підготовка вчителя до викладання уроку математики в основній школі.

Предмет дослідження: процес нетрадиційного навчання на уроках математики.

Завдання, яке по стало перед учителем при підготовці до уроку, — збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв'яжуть кожну задачу, в тому числі й творчого характеру, — без особистого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм на вчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо.

 

 

2 Аналіз  літератури

Використовуючи літературу поданій темі, можна провести її аналіз. Овечкіна О. І. В своїй книзі показує прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів середньої школи. Онищук В.А. в книзі “Урок в современной школе”  повністю описує нову програму, по якій зараз дуже актуально проводити свої уроки. Підласий І.П. “Як підготувати ефективний урок”. В цьому посібнику виложені основи педагогічної діагностики і експертних оцінок діяльності вчителя. Велику увагу приділяє використанню комп’ютерів в цих процесах підготовки. Малафіїн І.В. “Урок в сучасній школі: питання теорії і практики”. Формулює у своїй книзі мету і завдання уроку. Пропонує вибір форм організації, методів і прийомів навчання. Махмутов М. Й. Теория й практика проблемного обучения. Розробив теорію проблемного вчення в школі. Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В. Онищука розрізняють такі типи:

1) урок засвоєння  нових знань;

2) урок формування  вмінь і навичок;

3) урок застосування  знань, умінь і навичок;

4) урок узагальнення  і систематизації знань;

5) урок перевірки,  оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

6) комбінований  урок.

Вагин А.А. Методика преподавания истории в средней школе, в своїй роботі виділяю певні типи уроків в залежності від поділу учнів на класи, тобто для молодшої, середньої та старшої шкіл.

http://subject.com.ua/psychology/psyho_pedagog/96.html - сайт розкриває інформацію про етапи підготовки вчителя до уроку. Показує,що основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

У підручнику Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка розглядаються загальні засади педагогіки, визначені завдання для самостійної роботи, він буде корисним також вчителям, керівникам навчальних закладів, усім, кого цікавлять педагогіка і школознавство.

У посібнику Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник, враховуючи інноваційність української школи, розкрито загальні засади педагогіки, теорії виховання і навчання учнів, управління загальноосвітньою школою, розвиток українського та європейського шкільництва від початків до сьогодення. Значну увагу приділено новітнім педагогічним технологіям з урахуванням сучасних тенденцій розвитку суспільства, дитячого, молодіжного середовища, а також пошуків і надбань теперішньої педагогічної науки та практики.

 

 

3 Поняття та конкретизація

Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. [8,http://subject.com.ua/psychology/psyho_pedagog/96.html]

Підготовка уроку - це розробка комплексу заходів, вибір такої організації навчально-виховного, яка в даних конкретних умовах забезпечує найвищийкінцевий результат. [4,Подласый И.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов: учеб. пособие для вузов/ И. П. Подласый]

Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. (12, Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка)

Діагностика - це «прояснення» всіх обставин проведення урока: можливостей учнів, мотивів їх діяльності і поведінки, запитів і схильностей, інтересів і здібностей, необхідного рівня навченості, характеру навчального матеріалу, його особливостей і практичної значущості, структури уроку, а також уважний аналіз всіх витрат часу в навчальному процесі на повторення (актуалізацію) опорних знань, засвоєння нової інформації, закріплення і систематизацію, контроль і корекцію знань, умінь. [2,Підласий І.П. “Як підготувати ефективний урок”]

Структура традиційного уроку задоволена проста, в ній лише чотири основних елементи: опитування, пояснення, закріплення та домашнє завдання.Розрізняють декілька структур сучасного уроку: дидактичну (основну) структуру і логіко-психологічну, мотиваційну і методичну підструктури. 

Виховання – соціально і педагогічно організований процесс формування людини як особистості. (11, Волков Н.П. Педагогіка: Посібник.)

Дидактична структура складається з трьох етапів: 
1. Актуалізація опорних (колишніх) знань і способів дій (що означає не тільки відтворення раніше засвоєних знань, але і їх застосування, часто в новій ситуації, і стимулювання пізнавальної активності учнів, і контроль учителя). 
2. Формування нових понять і способів дій (в значенні більш конкретному, ніж"вивчення нового матеріалу"). 
3. Застосування знань, формування вмінь і навичок (що включає і спеціальне повторення і закріплення). [7, Махмутов М. Й. Теория й практика проблемного обучения]

Підготовка потребує глибокого продумування всіх структурних елементів і складається з восьми етапів:

Формулювання  мети і завдань уроку. Зважаючи на функції процесу навчання, вчитель до кожного уроку формулює освітню, розвивальну і виховну мету.

Визначення  обсягу і змісту навчального матеріалу. Відповідно до вимог навчальної програми визначають обсяг теоретичного і практичного матеріалу, окреслюють внутрі та міжпредметні зв'язки, відшукують нові факти і приклади для наповнення теми новим змістом.

Вибір форм, методів і прийомів навчання. Підібравши тип уроку, визначають його раціональну структуру, а також методи і прийоми, які можуть бути найефективнішими на кожному етапі уроку.

Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.

Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання підбирають так, щоб воно не перевантажувало учнів. Продумують зміст інструктажу щодо його виконання.

Складання плану-конспекту  уроку. У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру, час на кожен елемент уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники.

Перевірка готовності вчителя до уроку. Вчитель подумки визначає рівень володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання. [10,http://subject.com.ua/psychology/psyho_pedagog/97.html]

В основній школі  виділяють такі уроки:

1. Урок, який містить всі ланки процесу навчання.
2. Урок у формі розровіді.
3. Урок-повторення.
4. Урок, який містить всі ланки процесу навчання.
5. Урок-повідомлення нового матеріалу.
6. Вступний урок.
7. Завершальний урок.
8. Урок формування умінь і навиків.
9. Повторювально-узагальнюючий урок.

[6,Вагин А.А. Методика преподавания истории в средней школе]

Методисти М.О.Данилов  і Б.П.Есипов в залежності від мети і місця в дидактичній системі виділяють:

1. Комбіновані уроки.
2. Уроки по ознайомленню учнів з новим матеріалом: а) ознайомлення з фактами і конкретними явищами; б) осмислення і засвоєння узагальнень; в) уроки, на яких представлені факти і висновки.
3. Уроки закріплення знань: а) повторення на початку уроку; б) повторення і узагальнення.
4. Уроки систематизації і узагальнення вивченого.
5. Уроки формування і закріплення умінь і навиків.
6. Уроки перевірки знань.

[9,http://www.refine.org.ua/pageid-4992-1.html]

 

4 Класифікація

Підготовка до уроку математики потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбуватися в такій послідовності:

Формулювання  мети і завдань уроку. Мета уроку  має бути: освітня — домогтися  міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, активність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізнавальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колективу класу.

Визначення  обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і  посібники, визначають провідні положення  та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.

Вибір форм організації  навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного  її елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.

Вибір методів  і прийомів навчання. Потрібно намітити, які методи використовуватимуться  на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного.

Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.

Визначення  змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продумати зміст інструктажу щодо його виконання.

Складання плану-конспекту  уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач, які будуть запропоновані на уроці.

Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їх подолання.

Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.

Для успішного  щоденного і перспективного планування необхідно: 1) урахування того, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої для учнів інформації; 2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння програмою курсу; 3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються; 4) добір навчального матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність; 5) пошук і систематизація в матеріалі програми інформації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль; 6) продумування системи використання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних робіт згідно з вимогами навчальних програм; 7) визначення системи категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань); 8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний учні.