Інноваційні технології навчання у вищих навчальних закладах

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: «Методи викладання безпекознавчих дисциплін»

Тема: « Інноваційні технології навчання у вищих навчальних закладах »

 

 

 

 

 

 

 

   Виконала:     студентка V курсу

  денної форми навчання

 

               Перевірила: 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Особливості введення інноваційних технологій у навчально –виховний процесс вищих навчальних закладів………………………………………......4

2. Необхідність інноваційного спрямування підготовки фахівців з економічної безпеки..........................................................................................9

3. ВЕБ-КВЕСТ як інноваційна технологія навчання  у ВНЗ……………...11

Висновок………………………………………………………………………….15

Список використаної літератури………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Докорінні зміни в соціально-економічному житті та державно-політичному устрої України зумовили необхідність модернізації системи освіти в країні. В сукупності з наукою, суспільно-політичними інститутами, культурою система освіти є нині найважливішим чинником створення в Україні інноваційної економіки на принципово новій технологічній основі, ключовим засобом розвитку людського потенціалу і забезпечення демократичних свобод високоморальної, інтелектуально і фізично розвиненої особистості.

Саме це подвигало до підписання Україною Болонських угод, які обумовили впровадження інноваційних технологій у навчально-виховних процес вищих навчальних закладів. Це дало поштовх для дослідження та глибинного вивчення наслідків поширення у вітчизняному освітньому просторі інноваційного продукту, яскравим прикладом якого є кредитно-модульна та модульно-рейтингова системи навчання.

Необхідність введення інноваційних технологій у навчально-виховний процес ВНЗ України, обумовлена модернізацією галузі освіти; переваги і недоліки впровадження інноваційної кредитно-модульної та модульно-рейтингової технологій навчання в освітній процес України.

Саме тому метою моєї роботи є показати про необхідності введення інноваційних технологій у навчально-виховний процес ВНЗ України, привернути увагу української дослідницької аудиторії до вивчення та оприлюднення перспектив провадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес ВНЗ України, запобігти розвиткові педагогічних інновацій в Україні шляхом піднесення їхньої освітньо-виховної цінності.

Також важаю необхідним висвітлити такі питання як особливості введення інноваційних технологій у навчально – виховний процесс вищих навчальних закладів, необхідність інноваційного спрямування підготовки фахівців з економічної безпеки.

1. Особливості введення інноваційних технологій у навчально –виховний процесс вищих навчальних закладів

 

Із розвитком комп’ютерних технологій, інновації всебічно поширилися у суспільне життя: науку, освіту, культуру, політику тощо. Одним із шляхів модернізації освітньої системи України є впровадження у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів інноваційних педагогічних технологій і методів. Інноваційний процес в освіті – це сукупність послідовних дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання, адаптації навчально-виховного процесу до нових суспільно-історичних умов.

Дослідники з інноватики Дмитро Мазоха та Наталія Опанасенко зазначають, що професія педагога на сьогодні вимагає здатності до адекватного сприйняття потреб сучасного суспільства і відповідної корекції навчально-виховної діяльності. Вища школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх  суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій ітенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у галузі змісту, форм і методів навчання й виховання. Відповідно, сучасному викладачеві ВНЗ для його професійної діяльності необхідно апелювати саме до інноваційного потенціалу. На мою думку це дуже вірно оскільки,якщо викладач буде працювати за старою системою, а навчальний процесс буде йти вгору. Саме тому я важаю що не буде гарного результату.

Опанасенко визначав що інноваційний потенціал педагога – це сукупність соціокультурних і творчих якостей особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати свою діяльність, а також внутрішні засоби та методи, що здатні забезпечити цю готовність. Наявність інноваційного потенціалу в педагога обумовлюють такі чинники: творча здатність генерувати нові ідеї; високий культурно-естетичний рівень; освіченість; інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів; відкритість новому і сприйняття різних ідей, думок, поглядів, концепцій, що базується на толерантності особистості, гнучкості та широті мислення.

Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи, враховуючи теоретичну та практичну підготовку викладачів. Слід подбати і про науково-методичне обґрунтування інновацій, залучення до їх упровадження авторитетних, творчих педагогів, які в змозі подолати супротив педагогічної спільноти. У таких випадках необхідним є створення спеціальних груп кваліфікованих, ініціативних викладачів, які візьмуть на себе відповідальність за аналіз та апробацію головного досвіду, систематичного відбору ефективних ідей, технологій, концепцій, які можуть бути використаними у педагогічній практиці. Такий підхід дасть змогу об’єднати зусилля авторів педагогічних нововведень із зорієнтованими на інноваційну діяльність педагогами, створити сприятливе інноваційне середовище. 

Інноваційна спрямованість визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких відносять: новизну, оптимальність, результативність та ефективність, можливість творчого застосування нових результатів у масовому досвіді.

На сучасному етапі розвитку інноваційних технологій у навчально-виховному процесі ВНЗ слід виокремити кредитно-модульну і модульно-рейтингову технології навчання.

Кредитно-модульна система (КМС) – це форма організації навчально-виховного процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використанні залікових одиниць – кредитів. Поширеною є кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи – ECTS. Вона передбачає можливість складання індивідуальних навчальних планів для окремих студентів.

В наш час на увагу заслуговує концепція, яка узагальнює різні погляди на шляхи реалізації принципу модульності в освітній практиці. Вона формулює такі базові правила навчання:

• навчальні матеріали треба структурувати з урахуванням досягнення кожним студентом чітко визначеної дидактичної мети;

• відповідно до обсягу і структури навчального матеріалу, доцільно інтегрувати різноманітні види, форми і технології навчання. 

Ідея модульно-розвивального навчання як експериментальної системи освіти впроваджується по аспектах. Набір аспектів визначається такими етапами становлення інноваційної системи освіти:

• від модульної теми і міні-курсу до модульної навчальної програми і модульного програмно-методичного комплексу;

• від модульного заняття до формального модуля як сукупності міні-модулів (20-30 хвилин);

• від операційного і системного – до цілісних дидактичних модулів.

Активно кредитно-модульна і модульно-рейтингова технології навчання увійшли до освітнього простору України з підписанням Болонських угод.

Слід зауважити, що від правильності побудови модульного варіанта програми залежить ефективність модульного навчання. З кожної навчальної дисципліни бажано передбачати 2-5 модулів на семестр, залежно від кількості кредитів (одиниць виміру навчального навантаження), відведених на вивчення  навчальної дисципліни. Вивчення модуля завершується проведеннямконтрольних заходів. Для контролю якості засвоєння змісту модулів на практиці склалося два можливих варіанти: відведення окремого часу для модульних контрольних робіт та складання модулів під час аудіальних годин за розкладом.

Кредитно-модульна система навчання на сьогодні поєднується з рейтинговим оцінюванням, ґрунтується на поопераційному контролі і накопиченні рейтингових балів з різних видів навчально-пізнавальної діяльності студента протягом усього періоду навчання (семестр, навчальний рік).

Навчальний рейтинг (англ. Rating – оцінка) – інтегральний індекс або комплексний показник якості навчальних досягнень студента, який повинен характеризувати рівень знань, вмінь і навичок студента з навчальної дисципліни, а також систематичність його навчально-пізнавальної діяльності, активність, самостійність і творчість.

Рейтингова оцінка виставляється як сума балів, яку отримав студент за виконання індивідуальних завдань, за якість навчальної роботи на лекційних,  семінарсько-практичних заняттях, самостійної роботи, за відповіді наколоквіумах, на поточних контрольних заходах та інших видах навчально-пізнавальної діяльності.

Згідно з рішенням кафедри студентам нараховуються заохочувальні бали: за участь в олімпіадах, конкурсах наукових студентських робіт, виголошення доповідей під час наукових конференцій; підготовку наукових статей, виконання завдань з удосконалення дидактичних матеріалів з дисципліни тощо.

Студент також в змозі ліквідувати академічну різницю, пов’язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого навчального закладу, та використати час, відведений на екзаменаційну сесію, для задоволення особистих потреб, поглибленого вивчення окремих розділів навчальних дисциплін тощо. Студент, який протягом семестру набрав кількість балів, меншу від необхідної, зобов’язаний складати іспит (залік). 

Аналіз накопиченого вітчизняного і зарубіжного досвіду використання рейтингової оцінки свідчить про її істотні переваги:

• відбувається активізація навчально-пізнавальної діяльності студента та підвищується його навчальна мотивація;

• формуються такі риси особистості як самостійність, ініціативність, розвиваються творчі здібності;

• завдяки реалізації принципів системності та систематичності підвищується якість знань та умінь;

• забезпечується точність та об'єктивність оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів;

• зменшується ризик психологічних, емоційних і фізичних перевантажень студентів, які виникали під час «авральних ситуацій» у період екзаменаційних сесій;

• завдяки елементам природній конкуренції забезпечується краща адаптація випускників ВНЗ до вимог ринку праці;

• з’являються нові чинники заохочення студентів до навчально-дослідної та науково-дослідної роботи, творчої навчально-пізнавальної діяльності.

Стандартний план практичного заняття відповідно до модульної системи в ідеалі будується таким чином: по-перше, викладач називає тему та пропонує студентам почергово висловити їхню думку. Після цього студентам пропонується стати на певну позицію «так», «ні», чи «не знаю» і аргументовано відстоювати її. По-друге, студентам пропонується підготуватися до обґрунтування своєї позиції, тобто самостійно або в групі своїх однодумців дібрати декілька найбільш сильних аргументів, які зможуть переконати; висловити свої аргументи аудиторії. У цей час іншим учасникам рекомендується уважно вислухати аргументи та пропозиції однокурсників.

Якщо після обговорення дискусійного питання студенти змінюють думку, то вони пояснюють причину своїх дій, а також називають найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони, спираючись на думки інших студентів. В кінці підсумки роботи підводить викладач.

 Хоча цей процес  має як переваги, так і недоліки. Як ми бачимо на прикладі  застосування модульно-кредитної  системи, перевагою є тенденція  систематичного накопичення балів  для отримання заліку (іспиту), яка  передбачає підготовку студента  до кожного практичного заняття  і, зрозуміло, усну відповідь. У разі, якщо студентові достатньо лише  отримати залік з дисципліни, є можливість вибору: чи то  участь у роботі групи під  час практичних занять, чи то  якісна підготовка до модульно-контрольних  робіт (КМР) і виконання контрольно-самостійної роботи (КСР). Недоліком інноваційної модульно-кредитної системи навчання є суттєві труднощі для набрання студентом 90 і вище балів (відмінно) під час іспиту. 1-2 непідготовлених чи пропущених занять можуть позбавити студента можливості отримати «відмінно», навіть якщо студент повністю прослухав і досконало засвоїв курс. У цьому випадку реформування потребують деякі засади МКС, які б, наприклад, дозволяли студентові набрати втрачені бали через певний час при виконання індивідуального завдання.

Вагомим негативним чинником також є перепони до ефективного упровадження модульно-рейтингової технології навчання. Однією з таких перепон постають педагогічні стереотипи викладачів, їх надмірна перевантаженість та економічні проблеми в Україні, що унеможливлюють гідну  оплату науково-педагогічної діяльності, яка наразі набула дуже високого рівня інтенсивності та інтелектуального напруження.

Незважаючи на це, впровадження інноваційних технологій в освітній простір України з кожним роком посилюється і виходить на новий рівень. Найчастіше інноваційні ідеї пов’язані з розвитком комп’ютерно-технічної бази, відкриттям нових закономірностей психологічного розвитку людини тощо.

 

2. Необхідність інноваційного спрямування підготовки фахівців з економічної безпеки

 

Сьогодні не виникає сумнівів у тому, що соціально-економічний розвиток усіх сфер суспільного життя населення неможливий без використання інновацій, які є наслідком науково-технічного прогресу. Успішність застосування інновацій у вищих навчальних закладах залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх. Зовнішні чинники (політичні, економічні, міжнародні, демографічні, екологічні та інші) не завжди піддаються впливу з боку університетів. Контрольованими чинниками є внутрішні, серед яких найсуттєвішими у контексті дослідження виділимо стратегічне управління розвитком ВНЗ та інноваційну культуру. Одним із стратегічних завдань ВНЗ є підготовка фахівців, здатних до опанування новітніх знань як у стінах ВНЗ, так й у майбутній діяльності.