Науково теоретичні засади розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку в процесі колективного малювання

Образотворча діяльність дітей як прообраз дорослої діяльності містить в собі суспільно-історичний досвід поколінь. Відомо, що цей досвід здійснений і матеріалізований в гарматах і продуктах діяльності, а також у способах діяльності, вироблених суспільно-історичною практикою. Засвоїти цей досвід без допомоги дорослого дитина не може. Саме дорослий – носій цього досвіду та його передавач. Засвоюючи цей досвід, дитина розвивається. Разом з тим і сама образотворча діяльність як типово дитяча, куди входять малювання, ліплення, аплікацію, сприяє різнобічному розвитку дитини.

Як же визначають дитячу творчість відомі вітчизняні вчені? Як визначають його значення для формування особистості дитини?

Педагог В.М. Шацька вважає: в умовах загального естетичного  виховання дитяче художня творчість  швидше розглядається як метод найбільш досконалого оволодіння певним видом  мистецтва і формування естетично  розвиненої особистості, ніж як творення об'єктивних художніх цінностей.

Дослідник дитячої творчості  Є.А. Флерина оцінює його як свідоме  відображення дитиною навколишньої дійсності в малюнку, ліпленні, конструюванні, відображення, яке побудоване на роботі уяви, відображенні своїх спостережень, а також вражень, отриманих через слово, картинку і інші види мистецтва. Дитина не пасивно копіює навколишнє, а переробляє його в зв'язку з накопиченим досвідом, ставленням до зображуваного.

А.А. Волкова стверджує: «Виховання творчості – різнобічне і складне вплив на дитину. У творчій діяльності дорослих беруть участь розум (знання, мислення, уява), характер (сміливість, наполегливість), почуття (любов до краси, захоплення чином, думкою). Ці ж боку особистості ми повинні виховувати і у дитини для того, щоб успішніше розвивати в ньому творчість. Збагатити розум дитини різноманітними уявленнями, деякими знаннями – значить дати багату поживу для творчості. Навчити уважно придивлятися, бути спостережливими - значить зробити подання ясними, повнішими. Це допоможе дітям яскравіше відтворювати в своїй творчості бачене» [7, 13].

Працюючи над зображенням, здобуває знання, уточнюються і поглиблюються  його уявлення про навколишній. Дитина не тільки оволодіває новими для нього  образотворчими навичками і вміннями, які розширюють його творчі можливості, а й навчається усвідомлено їх використовувати. Вельми значущий фактор з точки зору психічного розвитку. Адже кожна дитина, створюючи зображення того чи іншого предмета, передає сюжет, включає свої почуття, розуміння того, як воно має виглядати. У цьому і суть дитячого образотворчого творчості, яка проявляється не тільки тоді, коли дитина самостійно придумує тему свого малюнка, ліплення, аплікації, але і тоді, коли створює зображення за завданням педагога, визначаючи композицію, колірне рішення й інші виразні засоби, вносячи цікаві доповнення, і т.п.

У міру оволодіння навичками (вже в старших групах) ускладнюється  і творче рішення. У малюнках, ліпленні, аплікаціях з'являються фантастичні  образи, казкові герої, палаци, чарівна природа, космічний простір з літаючими кораблями і навіть космонавтами, які працюють на орбіті. І в цій ситуації позитивне ставлення педагога до ініціативи і творчості дитини – важливий стимул розвитку його творчості. Педагог відзначає і заохочує творчі знахідки дітей, відкриває в групі, в залі, вестибюлі виставки дитячої творчості, оформляє роботами вихованців установа.

Так, Л. Виготський вважає, що малювання дитини складає  переважний вид дитячої творчості  в ранньому віці. І це не випадково, але тому, що саме малювання надає дитині цього віку можливість найлегше виразити те, що ним володіє [2, 36]. В. Роменець доводить, що малювання є ігровим видом творчості, образотворчою модифікацією гри з усіма властивими її рисами: вживанням и перенесенням у ситуацію, наслідувальним характером, симпатійною уявою. Дитина створює інший світ, в якому вона повний володар речей, людей, ситуацій. Проте малювання, безперечно, виходить за межі ігрових визначень.

Разом з тим, Л.С. Виготський вважає, що первинною формою дитячої творчості є творчість синкретична, тобто така, в якої окремі види мистецтва ще не розчленовані і не спеціалізовані. У дітей існує з’єднання різних видів мистецтва в одній цілій художній дії. Дитина складає і представляє те, про що вона розповідає. Дитина малює і одночасно розповідає про те, що вона малює [2, 58].

Виготський  підкреслює , що розвиток дитячої художньої, як і будь-якого іншого творчості має бути вільним , що не примусовим і необов'язковим.

Дитяча творчість  виявляється скрізь , де можна направити інтерес і увагу дітей на нову область , в якій може проявитися творча уява людини.

Таким чином, розвиток творчої особистості дошкільника  в умовах дошкільної освітньої установи можливий завдяки створенню розвиваючого середовища, що сприяє перетворенню спонтанної і безпосередньої активності дитини на опосередковану культурну поведінку, в творчу діяльність             (Л.С. Виготський) і готовності педагога, що виявляється в забезпеченні умов для розвитку дитячої самостійності, ініціативи, творчості і пошуку нових, творчих рішень [3, 254].

Висновки. Отже, особливості інтелектуально-творчого розвитку дітей дошкільного віку полягають у надзвичайній сприятливості дитини до творчості, високому рівні спостережливості, уяви, фантазії, чутливості до мови, високій пізнавальній активності, допитливості. Все це створює унікальні умови для реалізації творчості дітей: в ігровій, навчальній, художній діяльності. Створюючи сприятливі умови для творчого розвитку дітей, педагоги повинні враховувати індивідуальні і вікові відмінності дітей, своєрідність здібностей кожної дитини, її особистісних якостей, що дозволяє більш ефективно здійснювати навчально-виховний процес від дошкільної до шкільної ланки як неперервний.

Розвиток творчої  особистості дошкільника – одне з пріоритетних завдань дошкільної освітньої установи. Отже, навчально-виховний процес повинен бути орієнтований на стимулювання творчості і формування творчої активності дитини, це можливо в результаті виконання певних умов.

Література

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» / Наук. кер. та заг. ред. О.Л.Конопко. – 3-тє вид., випр.. – К.: Світич, 2009. – 430 с.
2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк: Книга для учителя. / Выготский Л.С. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 1991. – 93 с.
3. Выготский Л. С. Психология развития ребёнка / Л. С. Выготский. — М.: Изд-во «Смысл», изд-во «Эксмо», 2005. – 512 с.
4. Кардашов В.М. Художньо-творчий розвиток особистості: теоретичний та методичний вимір: Монографія. – Мелітополь, ТОВ «Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні», 2009 – 256 с.
5. Карабаєва І.І. Психолого-педагогічні умови розвитку творчої уяви у старших дошкільників. / І.І. Карабаєва // Актуальні проблеми психології. Том ІV: психолого-педагогічні основи розвитку особистісного потенціалу дитини в сучасному суспільстві. Збірник наукових статей / За загальною редакцією професора С.Д. Максименка та канд. психол. наук С.О. Ладивір. – К.: 2006 – С. 112;
6. Кудрявцев В.Т. Феномен детской креативности (часть 1). /          В.Т. Кудрявцев // Дошкольное воспитание. – 2006. – №3. – С. 71.
7. Кульчицька О.І. Творчі здібності та особливості їх прояву в дитячому віці // Обдарована дитина. – 2000. – № 1. – С. 10–14.
8. Парамонова Л.А. Теория и методика творческого конструирования в детском саду: учеб. пособ. / Л.А. Парамонова – М.: Академия, 2002. – 192 с.
9. Сухорукова Г.В. Образотворче мистецтво з методикою викладання в дошкільному навчальному закладі / Г.В. Сухорукова, О.О. Доронова, Н.М. Голота, Л.А. Янцур / [підручник]; [за ред. Г.В. Сухорукової]. – К. : Видавничий дім слово «Слово», 2010. – 376 с.