Наукове дослідження та його етапи

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту  України

Державний заклад

Луганський національний університет  імені Тараса Шевченка

                                       

 

 

 

 

                                                                                              

 

 

 

 

 

Наукове дослідження та його етапи

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ  ВИКОНАЛА

Студентка II курсу,  гр. "2-ТК-МС" Інститут торгівлі, обслуговуючих технологій і туризму

денного відділення

Ємельянова Олена Олександрівна

 

 

 

                                                                                    ПЕРЕВІРИВ

Берестенко Олена Григоріївна               

                                     

 

 

 

 

Луганськ – 2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Поняття наукового дослідження…………………………………………4-6

1.2 Методологія та методика наукових досліджень……………………….7-10

2.Етапи наукових досліджень…………………………………………………..11

2.1Етапи наукового дослідження студента……………………………....12-14

Висновки……………………………………………………………………….15

Список використаної літератури…………………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Наукове дослідження — це процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Наукове дослідження в сучасних умовах є основною формою пізнання реальної дійсності або навколишнього середовища. Наукове дослідження націлене насамперед на отримання об'єктивного та істинного знання про досліджуваний об'єкт, явище або процес і не допускає упередженого і тенденційного ставлення до них. Основне завдання наукового дослідження полягає у виявленні об'єктивних законів навколишньої дійсності - природних, соціальних, економічних тощо, а також законів пізнання і мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття наукового дослідження

У межах  науково-дослідницької діяльності здійснюються наукові дослідження. Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій.

Наукове дослідження має об’єкт і предмет  на пізнання яких воно спрямоване.

Об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, і обране для вивчення.

Предмет знаходиться в межах об’єкта, який вивчається.

Мета наукового дослідження включає визначення об’єкта, достовірність вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблення у науці принципів та методів  пізнання для отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження в практику, отримання певного ефекту.

Завдання – це певні напрями дослідження, які дозволяють реалізувати поставлену мету.

Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні. Фундаментальні наукові  дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань  про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини. Прикладні  наукові дослідження – наукова  і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань  для практичних цілей.

Наукові дослідження здійснюються з метою  одержання наукового результату. Науковий результат – нове знання, здобуте в процесі фундаментальних  або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового  звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового  відкриття тощо. Науково-прикладний результат – нове конструктивне  чи технологічне рішення, експериментальний  зразок, закінчене випробування, яке  впроваджене або може бути впроваджене у суспільну практику. Науково-прикладний результат може мати форму звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

До основних результатів наукових досліджень належать: наукові реферати; наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах; дипломні, магістерські роботи; звіти про науково-дослідну (дослідно-конструкторську; дослідно-технологічну) роботу; наукові переклади; дисертації (кандидатські або докторські); автореферати дисертацій; депоновані рукописи; монографії; наукові статті; аналітичні огляди; авторські свідоцтва, патенти; алгоритми і програми; звіти про наукові конференції; бібліографічні покажчики та ін.

Суб'єктами наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Науково-дослідницькою  діяльністю займається значне коло людей. Тих, хто робить це постійно, називають  дослідниками, науковцями (науковими  працівниками), вченими.

Дослідником називають людину, яка здійснює наукові  дослідження. Науковець – це той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки. Вчений – фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження  з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів.

Ознаки наукового дослідження:

• творчий характер – здобуття нових знань, установлення нових фактів;
• самостійність – прагнення запропонувати власне розв’язання поставлених завдань;
• наступність знань – послідовність зв’язку із попередніми дослідженнями у даній галузі, передбачення перспектив наступних досліджень;
• новизна та унікальність – обов’язкові елементи новизни різного ступеня: від узагальнення і конкретизації вже відомого – до принципово оригінальних підходів, технологій;
• зв’язок з іншими науками – розгалуження наукових галузей, утворення на їх перетині нових;
• органічний зв’язок теорії і практики – як найсуттєвіша умова вірогідності науково-педагогічного дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Методологія та методика наукового дослідження

Формою існування і розвитку науки є наукове дослідження. Науково-дослідницька діяльність визначена  як діяльність, спрямована на одержання  і застосування нових знань.

Мета наукового дослідження - визначення конкретного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених в  науці принципів і методів  пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з  подальшим ефектом. Об'єктом наукового  дослідження є матеріальна або  ідеальна системи, а предметом - структура  системи, взаємодія її елементів, різні властивості, закономірності розвитку.

Результати наукових досліджень оцінюються тим вище, чим вище науковість зроблених  висновків і узагальнень, чим  достовірніші вони й ефективніші. Вони повинні створювати основу для нових  наукових розробок.  
 
Однією з найважливіших вимог, що пред'являються до наукового дослідження, є наукове узагальнення, яке дозволить встановити залежність і зв'язок між досліджуваними явищами і процесами і зробити наукові висновки. Чим глибше висновки, тим вище науковий рівень дослідження.  
 
Наукові дослідження класифікуються за різними ознаками. Виділяються фундаментальні та прикладні дослідження. Під фундаментальними науковими дослідженнями розуміють експериментальну або теоретичну діяльність, спрямовану на отримання нових знань про основні закономірності будови, функціонування і розвитку людини, суспільства, навколишнього природного середовища. Прикладні наукові дослідження визначаються як дослідження, спрямовані переважно на застосування нових знань для досягнення практичних цілей і вирішення конкретних завдань. Також, наприклад, за тривалістю наукові дослідження можна розділити на довгострокові, короткострокові та експрес-дослідження.

 

Поняття про методологію  і методику наукових досліджень

 
Методологія (від грец. methodos - спосіб, метод і logos – наука, знання) - це вчення про правила мислення при створенні науки, проведенні наукових досліджень. Під методологією науки переважно розуміється вчення про науковий метод пізнання або система наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір засобів, прийомів і методів пізнання. Існує й інший, більш вузький погляд на методологію науки, коли вона розглядається як теоретична основа деяких спеціальних, часткових прийомів і засобів наукового пізнання, наприклад, методологія управління, методологія ціноутворення тощо

Головною метою методології  науки є дослідження тих засобів, методів і прийомів наукового  дослідження, завдяки яким суб’єкт  наукового пізнання отримує нові знання про реальну дійсність. За допомогою прийомів і методів  суб’єкт пізнання виконує певні  дії для досягнення заздалегідь  поставлених цілей, що можуть бути як практичними, так і теоретичними, пізнавальними.  
 
В процесі наукових досліджень переважно вирішуються пізнавальні проблеми, які, відповідно, можна поділити на емпіричні і теоретичні, оціночні, методичні та методологічні. Кожна наукова проблема вимагає використання відповідних засобів і методів для її вирішення, але це не означає, що в кожному випадку необхідно розробляти особливі нові методи.  
 
Потрібно зазначити, що в будь-якій науці можна виокремити певну сукупність засобів, прийомів і методів дослідження, які виправдали себе у практичній науковій діяльності. Поряд з цим існують методи дослідження, що є загальними для більшості галузей знань. Крім цього, існують універсальні або майже універсальні методи пізнання, до яких належать діалектичний метод, методи формальної логіки і математики. 
 
Методологія науки розглядає найсуттєвіші особливості й ознаки методів дослідження, тобто розкриває ці методи за їх загальністю і глибиною, а також за рівнями наукового пізнання. Отже, вона вивчає насамперед можливості та межі застосування цих методів у процесі встановлення наукової істини.

Під методологічною основою наукового  дослідження треба розуміти основні, вихідні положення, на яких воно базується. Методологічні основи науки завжди існують поза нею і не виводяться із самого дослідження.

Необхідно також зазначити, що результати наукової і практичної діяльності людей  залежать не лише від того, хто діє (суб’єкт пізнання) або на що спрямована пізнавальна діяльність (об’єкт пізнання), а й від того, якими способами, прийомами і засобами здійснюється пізнавальний процес. Мова йде про  вирішення проблеми методу наукового  пізнання або дослідження, котра  завжди була і є в центрі уваги  науковців. 

Поняття “метод” у широкому розумінні  означає “шлях до чогось” або  спосіб діяльності суб’єкта в будь-якій її формі. Інакше кажучи, метод –  це спосіб, шлях пізнання і практичного  перетворення реальної дійсності, система  прийомів і принципів, що регулюють  практичну і пізнавальну діяльність людей (суб’єктів). Отже, метод зводиться  до сукупності визначених правил, прийомів, способів і норм пізнання та дії. Це визначена система приписів, принципів, вимог, яка повинна орієнтувати  суб’єкт пізнання на вирішення конкретного  науково-практичного завдання для  досягнення певного результату в  тій чи іншій сфері людської діяльності. 
 
Загалом, методика дослідження – це сукупність прийомів і способів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним (емпіричним) матеріалом. Основне призначення методики дослідження полягає у тому, щоб на основі відповідних принципів (вимог, умов, обмежень, приписів тощо) забезпечити успішне вирішення визначених мети і завдань наукового дослідження, практичних проблем. 
 
Методологія як вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності має чотирирівневу структуру, зокрема: фундаментальні, загальнонаукові, конкретнонаукові принципи, конкретні методи, що використовуються для вирішення спеціальних завдань дослідження. 
 
Багатоманітність людської діяльності обумовлює множинність методів наукового пізнання, які можна класифікувати за різними критеріями. Так, залежно від ролі і місця в процесі наукового пізнання розрізняють методи формальні (методи формальної та математичної символьної логіки) і змістовні. До основних видів змістовної методології належать методи філософські, загальнонаукові, загальнологічні та спеціально-наукові.  
 
Виокремлюють також емпіричні і теоретичні, фундаментальні та прикладні, методи дослідження та методи викладення результатів. Отже, в сучасних умовах успішно використовується багаторівнева класифікація методів наукового пізнання, відповідно до якої за ступенем загальності та сферою застосування методи наукового пізнання поділяються на: загальнофілософські, загальнонаукові, спеціально-наукові, дисциплінарні та міждисциплінарні. 
 
Загальнонаукові методи дослідження, які є своєрідною проміжною методологією між філософією і фундаментальними теоретико методологічними положеннями спеціальних наук. На основі загальнонаукових понять і концепцій формуються відповідні методи і принципи пізнання, що забезпечують зв’язок та оптимальну взаємодію філософії зі спеціальними науковими знаннями та методами.  
 
До загальнонаукових методів пізнання належать системний, структурно-функціональний, кібернетичний, імовірностний методи, моделювання, формалізація та ін. 
 
Варто зазначити, що в структурі загальнонаукової методології найчастіше виокремлюють три рівні методів і прийомів наукового дослідження: