Наукові основи управління загальноосвітнім навчальним закладом

Тема 16 НАУКОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Практичне завдання                  Виконала:

Студентка 302 групи

                                                                                                                                                Грозова Лілія

Завдання №1

На основі аналізу праць  В.О. Сухомлинського «Розмова з молодим  директором школи» та «Павліська середня школа» визначте основні засади ефективного управління навчально-виховною роботою в школі.

 

«Без передбачення і плану в нашій

справі працювати неможливо...»

В. О. Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

Управління школою — якщо це справжнє управління, а не ведення шкільного господарства, — винятково складний процес, бо реалізація кожного напряму роботи (навчальний процес; виховний із його складовими — трудове, естетичне, етичне, фізичне, статеве виховання; професійна орієнтація, робота з батьками тощо) потребує своєї системи методично складних прийомів. Одним із актуальних питань сучасної української освіти є підготовка нової генерації керівників галузі, оскільки функціональні обов'язки, основні завдання директора навчального закладу істотно змінилися під впливом підвищеного соціального попиту на якість шкільної освіти. Отже, спочатку визначимо деякі засади з праці «Розмова з молодим директором школи»

 

 

 1.Добре керувати школою означає добре знати науку виховання, яка повинна стати основою наукового керівництва вихованням і освітою, організації роботи колективу школи – вчителів та учнів: бути майстром навчально – виховного процесу. Адже виховання в широкому розумінні – це постійне духовне збагачення – оновлення як тих, хто виховується, так і тих, хто виховує.

 2.Хороший директор – це насамперед добрий організатор, вихователь і дидакт не тільки щодо дітей, яких він навчає на своїх уроках, а й щодо всіх вихованців школи та вчителів.

 3.Освітня політика включає в себе і такий підрозділ, як планування навчально-виховного процесу. Головним призначенням управління в соціальних організаціях (а школа - одна з них) є забезпечення цілеспрямованості й організованості спільної діяльності. Тому обійтися без планування, що породжує організаційні цілі, неможливо.

 4.В.О.Сухомлинський зазначав, що без визначення найближчих перспектив і плану в освіті працювати неможливо.

 5.Ключовим моментом у плануванні є постановка мети діяльності школи. Специфіка цілепокладання в управлінні педагогічними системами виявляється в тому, що цілі, визначені суспільством, співвідносяться з умовами роботи школи, віковими й індивідуальними особливостями учнів.

 6.Розуміння цілепокладання дозволяє реалізувати комплексно-цільове планування, що допомагає розробляти комплексні цільові програми, спрямовані на досягнення “генеральної” цілі.

 7.До структури комплексної цільової програми входить: короткий опис стану проблеми, її місця і ролі у загальношкільному плані; генеральна ціль; система завдань, доведених до виконавців; показники, які характеризують успішність досягнення цілі; терміни, виконавці; інформаційне забезпечення управління процесом вирішення завдань; контроль за протіканням виконання програми; поточний і підсумковий аналіз; регулювання.

 8.Сітьове планування не можна механічно переносити в навчально-виховний процес. Треба зробити застереження, що тут слід узяти лише загальні принципи сітьового планування – встановлення певних етапів, відрізків, на яких щось завершується, на яких починається перехід в якусь нову, вищу якість, вищий стан. Але одночасно потрібно зробити застереження і протилежного характеру: в навчальному процесі є речі, які піддаються настільки ж точному, конкретному обліку, аналізу, як і елементи виробничого планування.

 

 9.Планування як одна з основних функцій управління повинна відповідати певним принциповим вимогам. Останні передбачають передовсім дотримання цільової спрямованості всіх планів роботи школи, що забезпечує їх погодженість, безперервність і конкретність виконання; комплексності, що уможливлює використання всіх виховальних сил, різноманітних засобів,форм, методів, видів діяльності у їх єдності і взаємозв'язку; оптимальності як умови необхідності в достатності, недопущення перевантаження планів дрібними, незначними справами і заходами, зайвої регламентації діяльності виконавців; об'єктивності, яка базується на урахуванні об'єктивних умов діяльності школи, її матеріальних, економічних умов, місцезнаходження, навколишнього соціального середовища, виховних можливостей педагогічного і учнівського колективів

 

В.О. Сухомлинський був  сміливим новатором у галузі оновлення  змісту освіти. Навчально-виховний процес у Павлиський середній школі він органічно інтегрував з усім найкращим у досвіді української народної педагогіки. У своїй освітньо-виховній діяльності педагог «…оперував не тільки науковими категоріями, але й художніми образами», підніс науку про виховання до мистецтва виховувати. У Павлиської середній школі, яку ще за життя педагога (1948-1970 рр.) називали школою-лабораторією педагогічної думки і практики виховання, поступово створювалась та відшліфовувалася струнка методика гуманістичного виховання, що містить такі найголовніші методи:

 

-        Виховання словом: роз’яснення вчителем моральних понять, цінностей, норм, правил гуманної поведінки; етичні бесіди; словесне виявлення довіри і недовіри; навіювання; переконання, роздуми; створення казкових образів гуманної поведінки і взаємовідносин тощо.

 

-        Виховання прикладом: відношення до людей, навколишнього світу, природи, України, людства.

 

-       Система методів організації діяльності і формування досвіду гуманної поведінки дітей: вправлення (добрі справи); організація спеціальних педагогічних ситуацій; доручення; спонукання до творчо корисної діяльності; створення ситуації успіху тощо.

 

-       Стимулювання й оцінювання вчинків, поведінки, діяльності: похвала, заохочення, примус, осудження, недовіра, нагляд, заборона, обмеження, моральна підтримка та інші.

 

-        Самовиховання, саморозвиток учнів як вершина, мета виховання.

 

А ось і деякі засади з цієї ж однойменної праці:

 

1.Аналізування уроків  учителів Павлиської школи, які він проводив, вражають глибиною і точністю зауважень та рекомендацій. Завдяки його кураторству, пересічний, здавалося б, за своїми можливостями вчитель ставав майстром. Рівень обговорення проблем на педагогічних радах і засіданнях психологічного семінару (протоколи зберігаються в Павлиському меморіальному музеї) вражає.

2. Управління школою — якщо це справжнє управління, а не ведення шкільного господарства, — винятково складний процес, бо реалізація кожного напряму роботи (навчальний процес; виховний із його складовими — трудове, естетичне, етичне, фізичне, статеве виховання; професійна орієнтація, робота з батьками тощо) потребує своєї системи методично складних прийомів.

3. Питання зміцнення здоров’я дітей не сходили з порядку денного педагогічної ради Павлиської школи, постійно розглядались на заняттях психологічного семінару.

4. Василь Олександрович запропонував  ефективні шляхи зміцнення здоров’я дітей, удосконалення фізичного виховання учнів (апробовані в Павлиській школі):

- система бесід про  людину і особливості людського  організму;

- оптимальне чергування  розумової і фізичної праці  («Режим фізичної і розумової  праці та відпочинку - дуже важлива умова міцного здоров’я»);

- оздоровча спрямованість  системи фізкультурних занять: уроків  фізичної культури, ранкової зарядки,  фізкультхвилинок, динамічних перерв;

- створення широкої мережі  спортивних секцій і залучення  школярів до активної участі  в них («спорт - улюблене заняття  кожного учня»);

- спортивні ігри, змагання, спартакіади (легка атлетика, гімнастика, плавання, верхова їзда; катання  на ковзанах і лижах, велосипеді; зимові розваги, побудова снігової  фортеці тощо);

- утвердження у свідомості  учнів необхідності уважного  і дбайливого ставлення до  свого здоров’я і здоров’я  інших. Активна пропаганда і  утвердження здорового способу  життя;

- створення позитивного  психологічного мікроклімату («урок  повинен викликати позитивні емоції».

 

5. Відповідальна місія покладається на керівників шкіл, які мають забезпечити системне управління становленням і розвитком шкіл сприяння здоров’ю, зокрема, розробку комплексно-цільових програм; науково-методичне забезпечення їх реалізації, моніторинговий супровід управління, піднесення ефективності аналітично-корекційної діяльності.

6. Варто прислухатись до мудрих порад великого педагога-гуманіста:

«Ніколи не поспішайте з  виставленням незадовільної оцінки. Ніщо так не пригнічує дитину як усвідомлення безперспективності».

«Не закривайте двійкою шлях до успіху!»

«Не ставте взагалі в початкових класах «двійок» - це канчук і палиця».

«Допоможіть дитині добитися успіху і тільки тоді оцінюйте знання».

«Оцінкою не можна карати за небажання вчитися, а тим паче за невміння вчитися».

7. Варто приділяти більше уваги індивідуальній роботі з батьками, створенню для них міні-бібліотечок та ін.

 

Висновок: Розлад здоров’я в педагога, на думку В.О.Сухомлинського, починається з недоброзичливості, підозрілості, озлобленості, злорадства, які виснажують душу, ослаблюють нерви.

«Якщо вам не пощастило  уникнути цього, - говорив Василь Олександрович, - ви станете жовчною, дратівливою, похмурою істотою, праця перетвориться для  вас у каторгу, у вас з’явиться  сто виразок і сто пороків». Він визначає і засоби застереження від цього, стверджуючи, що «оптимізм, віра в людину - невичерпне джерело творчої енергії, нервових сил, здоров’я вихователя й вихованця».

Варто прислухатись до мудрих порад видатного педагога-гуманіста: «Виховуйте добром»; «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця»; «Бережіть учителя, його здоров’я, допомагайте йому зростати професійно, духовно, культурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу».

 

 Справжньому педагогу  притаманні педагогічна прозорливість,  здатність розуміти внутрішній світ своїх учнів, глибоко проникати в їх мотиви, інтереси, устремління. Не менш важливим для вчителя є вміння передбачати результати педагогічних впливів, проектування становлення особистості своїх вихованців. Без цього неможливо цілеспрямовано керувати пізнанням і розвитком учнів

 

 

 

Завдання № 2

Складіть план роботи методичного  об’єднання  вчителів іноземної  мови або класних керівників на навчальний семестр.

 

 

1.Навчально-виховний процес  протягом 2010-20011 н.р. здійснювався згідно з державним законодавством щодо системи освіти, нормативними документами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України, планом роботи школи на 2010-2011 н.р.

Відповідно до перспективного плану роботи педагогічного колективу  школи на 2009 – 2012 роки у 2010 – 2011 навчальному  році діяльність педагогічного колективу  була спрямована на реалізацію ІІ етапу  загальношкільної проблеми «Формування основних компетентностей учнів та професійної компетентності вчителя в умовах компетентнісно – зорієнтованого підходу в навчально – виховному процесі» (цілі – здійснення пізнавальної, особистісної, творчої компетентності та здоров’я учнів; створення моделі компетентісного випускника школи).

Педагогічний колектив працював над здійсненням процесу навчання і виховання на основі нової парадигми  ролі виховання в процесі формування ключових компетентностей учителя та учня; удосконаленням форм методичної роботи з керівниками кафедр, методичних об’єднань, творчих груп; впровадженням нових технологій навчання; наданням адресної допомоги вчителям, підвищенням їх фахового та професійного рівнів; створенням моделі компетентнісного випускника школи; розробкою банка компетентності випускника школи.

Протягом навчального  року успішно були реалізовані завдання, поставлені перед учасниками навчально  – виховного процесу.

Школа працює за навчальним планом гуманітарного спрямування  та спеціалізацією в галузі іноземних  мов. Мета – послідовне і всебічне вивчення французької та англійської  мов на всіх етапах навчання. Основним завданням є формування в учнів  комунікативної компетенції, що означає  оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати  іноземну мову як інструмент у діалозі  культур і цивілізацій сучасного  світу. Однак вимоги сучасності вимагають  розширення мовного простору, у перспективі  роботи школи в 2011-2012 н.р. є введення поглибленого вивчення німецької мови з 5-го класу, як альтернатива французької, що надасть змогу учням обрати мову необхідну у користуванні.

Весь навчально-виховний процес спрямовувався на забезпечення наступності в навчанні початкової, середньої і старшої школи.

2. Педагогічні завдання:

 -  шляхом створення профільних класів поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки учнів з окремих предметів навчального плану,організації роботи гуртків;