Монтессори биграфия

Зміст:

Вступ

Біографія М.Монтессорі

Принципи педагогіки

Педагогічна система Монтессорі

Робота як гра 
Розвиваюче оточення

Садочок Монтессорі

Роль дорослого в педагогіці Монтессорі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Марія Монтессорі , італійський  лікар і психолог , розробила і почала застосовувати свій метод розвитку та навчання дітей більш 100 років тому. З тих пір він став найбільш популярним в Європі та Америці , у світі працюють за цією методикою тисячі Монтессорі -шкіл.

" У дитини  свої закони розвитку, і якщо ми хочемо допомогти йому рости, то це питання слідування цих законів, а не нав'язування своєї волі " .

(Марія Монтессорі  « Вбираючий розум дитини »  , розділ 15 : Наслідування і розвиток)

Метод Монтессорі заснований на природному розвитку дитини і покликаний допомагати оптимальному становленню особистості . Це єдина педагогічна система , яка дозволяє зберегти фізичне і психологічне здоров'я дитини в процесі навчання і дати йому максимум знань. М. Монтессорі зовсім не протиставляє свободу і дисципліну , і не плутає свободу з вседозволеністю для неї звільнити дитину , означає дати можливість розвиватися її індивідуальності , дати можливість їй знайти своє власне місце в складному людському світі , а не мучатись , зайнявши чуже. Важливо , що для Монтессорі це не проста декларація. Ця ідея в її системі підтримана педагогічними методиками і оснащена дидактичним матеріалом. А сама система вимагає точного дотримання конкретних педагогічних технологій , розроблених автором і точного проходження визначених ним цілей і підходів.

Ім'я італійського педагога Марії Монтессорі  добре відомо в Україні. По всій нашій країні появляється багато дитячих садочків і шкіл, що працюють за її системою. Педагогіка Марії Монтессорі на Україні визнана офіційно. Цьому напрямку приділяється велика увага. Наприклад, обмін досвідом з італійськими колегами та навчання педагогів відбувається згідно з договором Міністерства освіти України з Італійським інститутом культури. Українські чиновники високого рівня підтримують Монтессорі-педагогіку не тільки словом, а й ділом. Цей метод витримав критику, що обрушилася на нього з усіх сторін з моменту публікації першої книги М.Монтессорі та отримує все більше прихильників в світі. Вона стає не тільки педагогічним, але і соціальним інструментом . Так влада низки штатів, де сильні межрассовие протиріччя , йдуть на чималі витрати для відкриття шкіл Монтессорі в чорних кварталах . Вони настільки перевершують традиційні , що ламаючи расові забобони в них прагнуть віддати своїх дітей і білі родини. Сьогодні закінчення школи Монтессорі стало в США важливим додатковим фактором при прийомі на роботу. Роботодавці знають , що , в особі цих людей , отримають з одного боку сумлінних і дисциплінованих , а з іншого боку творчо активних співробітників . Але найбільш міцні корені система Монтессорі пустила в Голландії. Саме там знаходиться штаб квартира Міжнародної Монтессорі Асоціації , заснованої самої М. Монтессорі в 1929 році. Саме в Голландії з'явилася перша повноцінна середня школа Монтессорі , ідеї якої виявилися заразливі для всієї голландської системи образованія.

 

Біографія

початок

Мати М.Монтессорі походила з освіченої родини, але їй самій  було в освіті відмовлено, тому що вона була жінкою. Її ліберальні погляди  на права жінок і доступність  професій не отримали належного розвитку в суспільстві дев'ятнадцятого століття, де свобода жінок придушувалася, але її мрії в один прекрасний день втілить в життя її власна дочка .

Марія Монтессорі народилася 31 серпня 1870. Її сім'я належала до елітних колам - батько походив зі знатного аристократичного роду Монтессорі , йому було надано звання Кавалера Ордена Корони Італії. Мати походила з сім'ї великих поміщиків Стоппани. В роду Стоппани дуже вітався лібералізм, мати була вихована в дусі лібералізму і фемінізму, і в цьому ж дусі нескінченного лібералізму виховала і дочку Марію, свою єдину дитину .

 

Родинні зв'язки і положення в  суспільстві сім'ї Монтессорі- Стоппани були дуже високими. Надзвичайно впливовою, в Італії, людиною був брат матері , Антоніо Стоппани. Антоніо Стоппани , був богословом і визнаним в Мілані письменником- педагогом. У цьому місті донині стоїть пам'ятник Стоппани на знак визнання його наукових заслуг. Для юної Марії він став прикладом для наслідування в професії , тим більше що вона потрапила під вплив його теорії наукового позитивізму. Наслідуючи дядька, дівчинка захопилася рішенням математичних та наукових абстракцій, а до одинадцяти років вирішила стати інженером. Власне і первісну ідею свого педагогічного методу Марія позичила з дядькових розробок - а саме ідею наукового позитивізму як методики викладання.

У шість років Монтессорі віддали  в початкову школу в Толентино , і до третього класу вона відвідувала школу для дівчаток а в десять років твердо вирішила стати жінкою-вченом. Марія відрізнялася силою волі. Одного разу серйозно захворівши, сказала матері : «Не бійся, мамо, я не можу померти, мені занадто багато ще належить зробити». Дитина вже тоді поставила собі великі цілі. У шістнадцять років вона стала єдиною дівчиною , зарахованої до Політехнічного інституту Леонардо да Вінчі, де спеціалізувалась в математиці і точних науках.

У двадцять років Монтессорі закінчила  інститут і її інтереси з інженерії  переключилися на медицину. Коли дівчина  прийшла до директора Медичної школи  при Римському університеті Гвідо Бачеллі, той поінформував її, що бажання стати лікарем не тільки безпрецедентно, але і немислимо для жінки. Коли в прийомі їй було відмовлено, вона звернулася до Папи Лева XIII. Він втрутився і першій жінці - студентці Римського університету, вступ було дозволено.

З початком навчання у Марії почалися неприємності. Студенти-чоловіки насміхалися над нею, деякі лекції були просто нестерпними. В Італії кінця століття вважалося абсолютно немислимим, щоб чоловіки і жінки разом дивилися на оголене тіло, навіть якщо це був труп. Керівництво факультету змусило Марію займатися анатомією ночами. Керівництво школи та факультету вважало, що після подібного досвіду ентузіазм, у Монтессорі, стихне і вона незабаром кине навчання. 10 липня 1896 Марія Монтессорі отримала диплом і стала першою жінкою- лікарем в Італії »

 

Ще в період навчання в університеті Марія подалася в феміністичний рух, де розгорнула гранично активну діяльність. У 1896 році вона являє жінок Італії на феміністичний конгресі в Берліні і виступає на конгресі з полум'яною промовою, настільки емоційною, що аудиторія в голос ридає, зал аплодує їй стоячи. Так Марія Монтесссорі вперше випробувала на публіці свій дар харизматичного і переконливого оратора, що згодом їй дуже в нагоді в просуванні свого педагогічного методу. Про Марію пишуть газети, а пізніше і сама Марія починає видавати журнал під назвою "Життя італійських феміністок " .

 

Експеримент на розумово - відсталих дітях

Марія Монтессорі стала  працювати асистенткою лікаря в  університетській клініці. Тут вона вперше зіткнулася з лікуванням дітей з обмеженими розумовими можливостями. Вивчаючи книги з дитячої психології та педагогіки (праці французів Сегена, Ітарда), Марія прийшла до дивовижного висновку: проблеми розумово відсталих дітей – не медичні, а педагогічні проблеми. І вирішувати їх потрібно не в лікарні , а в школі. У ті роки в Римі вже існував інститут експериментальної психології, і Марія Монтессорі почала вести в ньому свої наукові дослідження.

У 1890 році Ліга жінок Італії вирішила відкрити в Римі ортофонічну школу ( для розумово відсталих дітей), директором школи призначили Марію Монтессорі. Ідея навчати олігофренів для свого часу була незвичайною : розумово відсталими дітьми не займалися, нічому не вчили, їх не розвивали. В спеціальних притулках, де перебували такі діти, не приділяли ніякої педагогічної уваги, не прививали елементарних навичок самообслуговування, побутових навичок, не було іграшок, а їжу їм мало не жбурляли як тваринам .

Монтессорі почала з того, що забезпечила дітям оптимальне середовище для занять. Вона зробила революційні перетворення в цій сфері. Якщо навіть в школах для нормальних дітей обстановка була громіздкою, похмурою,до дітей застосовувалося насильство. В притулках для олігофренів - там обстановка не сприяла ніякому, навіть хоч трохи, розвитку. Монтессорі -перше абсолютно виключила з повчального процесу насильство, а по-друге вона замінила громіздкі меблі навчальних кімнат на легку і відповідну росту дітей.

Також Монтессорі ввела постійне спостереження за фізичним розвитком дітей , для чого з дітьми проводили спеціальна гімнастика і уроки на відкритому повітрі. З дітьми займалися лінгвістичними вправами, привчали до самостійності, розвивали сенсорну сферу (відчуття і сприйняття зовнішніх властивостей предметів)..

Результати застосованих Марією в  ортофреніческой школі педагогічних прийомів були досить вражаючими. Через три місяці прибула комісія з представників міністерства освіти , членів Ліги жінок Італії та міської ради для підбиття підсумків її роботи . Результати мали неймовірний успіх! Багато дітей - інвалідиопереділі в развітіісвоіх здорових однолітків. Праця педагогів був заслужено оцінений.

Роман з Джузеппе Монтесано

Марія Монтессорі ніколи не була заміжня. Марія закохалася у свого колегу по роботі. Доктор Джузеппе Монтесано був на два роки старший Марії.

Мати Джузеппе була герцогинею і походила з королівського дому Арагон ( Арагони правили в Південній  Італії в Середні століття ). Про шлюб з тою,яка стоїть багато нижче по аристократичної сходах Марією Монтессорі мати Джузеппе і чути не хотіла. Тому коли Марія завагітніла, вона не почула від Дзузеппе пропозиції руки і серця. Зате Джузеппе, замість шлюбного, запропонував їй духовний союз. За його задумом, Марія віддає немовля в прийомну сім'ю, і вони з Марією, на знак вічної духовної близькості, ніколи не одружуються , на все життя залишаючись самотніми серцями. Джузеппе, забувши про дану Марії клятві безшлюбності, одружився на наступний же рік на нечувано багатої римської аристократкою. Згодом Джузеппе Монтесано став знаменитим вченим психіатром з світовим ім'ям, багато займався громадською діяльністю, брав активну участь у політичному житті Італії .

1898 у Марії народився  син, маленький Маріо. Обставини  змусили її віддати свого сина  на виховання в інтеpнат. Всю свою нерозтрачену любов, свої почуття вона подарувала чужим дітям. Марія та її син вперше зустрілися, тільки коли той був вже молодиком. З тих пір до кінця життя вони не розлучалися.

Експеримент на нормальних дітях

Після того , як Марія віддала свого малюка, вона приступила до здійснення наступного ступеня своєї наукової кар'єри - Марія зайнялася антропологією . Так як наступний педагогічний експеримент ( цього разу на нормальних дітях ), який вона задумала, був присвячений педагогічної антропології .

В основу методу для навчання нормальних дітей Марія ввела  вже випробувані способи роботи з розумово - відсталими дітьми і деякі антропологічні ідеї, які разом склали педагогічну концепцію. Акцент на індивідуальність обґрунтовувався Марією генетичною зумовленістю. На її думку, дитина вже народжується з певним генетичним набором особистісних якостей, тому виховувати його абсолютно зайве. Дитина навчиться всьому, що йому треба сама. Роль педагога - лише допомогти їй в цьому, забезпечити оптимальне середовище для занять; причому оптимальне оточення має бути таке, щоб максимально допомагало розвитку сенсорних даних. Сенсорним тренінгам Марія відвела велику частину в своїй системі; щоб домогтися найбільшої витонченості кожного з органів почуттів, вона рекомендувала при вправі одного органу " вимикати " інші (наприклад , для більш тонкого розвитку у дітей дотику зав'язувати їм очі і т.д. ). При цьому розумовий розвиток Монтессорі фактично прирівняла до розвитку органів чуття.

Марія Монтессорі не вітала творчість (це принципово для гностичного світогляду ). Вона відкидала казки для дошкільнят та гру як основну діяльність дитини дошкільного віку. Власне сам зміст її методики спростовує принцип розвитку творчого мислення, оскільки для дитини створюється штучне оточенн, де дитина оперує певними формами , витягнутими з поданого йому набору . Таким чином , за методикою Монтессорі розвиток якості інтелекту підміняється розвитком практичної навички.

в 1907 році в Сан -Лоренцо  відкриває " Будинок дитини" для  бідних дітей і своїх педагогічних експериментів над ними; через кілька років Монтессорі видає книгу своїх педагогічних дослідів "Будинок дитини . Метод наукової педагогіки ", де вона викладає свою систему дошкільного виховання;

 

слава

«Знаменитою я стала не завдяки своїм знанням та вмінням, але завдяки своїй хоробрості і байдужості до всього.»

Марія Монтессорі

Школи Монтессорі відкриваються по всьому світу, включаючи США - через королеву Італії Маргариту Савойскую до розкручування Монтессорі в США залучили міс Маргарет Вільсон, дочка тодішнього американського президента. Для Марії організували лекції в Карнегі Холі. На першій лекції були присутні п'ять тисяч людей; про Марію затріщали всі газети, вся американська еліта була нею захоплена .

Незабаром була організована Американська Асоціація Монтессорі, президентом якої став бізнесмен і винахідник Олександр Белл, а почесним секретарем - Маргарет Вільсон. Після США Марія попрямувала до Англії. Сама англійська королева Марія Текской взяла Монтессорі під свою опіку і з цього моменту Марія Монтессорі кожні два роки, аж до 1939 року, крім курсів в США, проводить курси в Лондоні.

З підтримкою еліти, постійними лекціями по світу і курсами, Марія Монтессорі впроваджує свою методику по всьому світу. Вона пише одну за одною книги і статті з педагогіки, все це блискавично переводиться на десятки мов і публікується. Марія отримує звання, нагороди, дипломи і всякі інші почесті.

Возз'єднання з сином

Син успадкував від матері підприємливість і натиск. Коли мати ввела його в елітні кола, він розлучився з дружиною американкою (у них було четверо дітей) і одружився дочці відомого голландського банкіра Аларда Пірсона.

Маріо було 16 років , коли він став тісно контактувати з матір'ю, а потім і взаємодіяти в якості її особистого секретаря. При цьому Марія не визнавала сина офіційно. Вона представляла його суспільству як племінника і згадала його як сина лише на смертному одрі, у своєму заповіті.