Методика формування навичок техніки читання молодших школярів

Значення логічної паузи для читця надзвичайно велике. Як відзначає Блінов вона є виразником нашого розуму: при суцільному звучанні слів мовного такту дозволяє нам підкреслити єдність смислового значення. Доки триває логічна пауза, думка читця працює активніше, ніж під час самого читання. Такі паузи між тактами чи після речення підказують читцеві ставлення до подальшого тексту, допомагаючи, таким чином, повніше, емоційніше передати його зміст.  
Логічна пауза набуває особливого значення у власній мові та при читанні твору напам'ять. Адже саме в цих випадках розділові знаки як орієнтири для розстановки пауз відсутні, і читець має спиратись тільки на зміст, осмислений при підготовці до уроку.  
Неправильне вживання логічної паузи або цілковите ігнорування призводить:  
•        до того, що зміст речення втрачає конкретну виразність;  
•        до змін у змісті тексту;  
•        до перетворення змісту фрази на цілковитий абсурд.  
Для того щоб навчитися правильно визначати логічну паузу в тих випадках, коли розділові знаки допомогти в цьому не можуть, слід запам'ятати, що пауза при відсутності розділових знаків робиться :  
1.Між поширеними групами підмета та присудка :  
Випускні іспити | розпочались у травні.  
2.У реченнях з багатьма другорядними членами – для виділення обставин з відповідними словами :  
Розбійницю таку | не так судить годиться...  
3.Перед сполучником і, та, що з'єднують поширені частини речень або цілі речення :  
Ось випаде дощик | і почне безжалісно змивати осінню красу зажуреного каштана.  
4.При зворотному порядку слів у фразі:  
І от ми з вами у Львові!  
Навколо нас | просторі  
дитячі майданчики будуються | нові |  
казкові.  
5.Між словами чи словосполученнями, які виражають логічний підмет і логічний присудок і злиднюються без допомоги узгодження :  
Перед хатою – подвір'я, а на подвір'ї | діти.  
6.Між групами пояснювальних слів. Пауза їх розділяє для того, щоб якійсь групі надати особливого відтінку й самотності:  
З кінотеатру йшли додому | вдвох |  
Роман та Андрійко.  
При вираженні мови «чужої» і мови власної потрібні й такі паузи, що не мають відношення до ступеня смислового зв'язку слів, між якими вони робляться, і призначені не для того, щоб додати думці чіткості. У них – інша мета. Ці паузи можуть збігатися з паузами синтаксичними, логічними, віршовими і тоді впливають на ступінь їхньої тривалості, їх робимо при потребі, в будь – якому місці, це так звані психологічні, або емоційні паузи. Відповідно до настроїв, почуттів, бажань читця і до реакції слухачів робимо психологічну паузу, її природа – мовчазне переживання. Психологічна пауза завжди диктується ставленням читця до змісту твору, до персонажу, його вчинків тощо і допомагає вплинути на емоції слухачів зосередити їхню увагу на чомусь важливому. З цього приводу К. Станіславський писав: «Тим часом як логічна пауза механічно формує такти, цілі фрази і тим дозволяє з'ясувати їх зміст, психологічна пауза дає життя цій думці, фразі і такту, намагаючись передати їх підтекст. Якщо без логічної фрази мова безграмотна, то без психологічної вона позбавлена життя» [ 86].  
Мета психологічної паузи – зосереджувати увагу слухачів на якомусь слові чи групі слів, надаючи їм особливого значення. Чимало існує різновидів психологічної паузи :  
1.Пауза настороженості : робиться після слів ах; те; це; чш ; стій (ні кроку) і т. п :  
Чш ! || Тихіше! || Заснуло тільки немовля.  
2.Пауза роздумів :  
Як і зовуть... || Дитя моє ! || Я була багата... || Не лай мене...  
3.Пауза недомовленості:  
Озирається і раз, і вдруге, і втретє – не має... ||  
4.Пауза пригадування:  
– Де я могла його бачити ?.. || - згадувала Оля.  
5.Пауза напруження. Робиться у несподіваному місці, щоб напружити увагу слухачів, перед сприйманням слів, яким надається особливого значення: Раптом чує він: | хтось по саду летить, так навпростець і пробирається.  
6.Пауза відшукуванні відповіді:  
-         Тепер яблуко твоє. Лізь і зривай !  
-         Ні, дідусю... || Нехай завтра.  
7.Паузи емоційного підсилення :  
-Олю ! || Олю !|| Не біжи туди! Зачекай!  
8.Пауза стримування почуттєвих реакцій :  
-Підлога буде чиста, доню... || А душа ?  
Буває ще віршова пауза – це така зупинка, яку читець робить вкінці віршового рядка при перенесенні одного й того ж мовного такту в наступний рядок [54].  
На відміну від прозового твору, поетичному творі властива ритмічність. Порушення такої його організації при читанні зробило б з вірша прозу. Щоб цього не трапилося, слід, зокрема в кінці кожного рядка, робити зупинку. Така віршова пауза не тільки запобігає порушенню формі вірша, а й підкреслює внутрішнє багатство твору, додає краси його звучанню. Читець зобов'язаний правильно розкрити й донести до слухачів авторські думки і почуття. Для цього слід дотримуватися як синтаксичних та логічних пауз, так і психологічних, котрі можна робити і в межах мовних тактів. Якщо ці паузи припадають на кінець рядка, то читцеві не має потреби й замислюватися над віршованою паузою – вона виливається в синтаксичну, логічну або психологічну. Наприклад:  
Ой на дворі студенейко,  
вітер снігом віє. ||  
Когут хижу підмітає, |  
курка муку сіє. ||  
За віконцем зимонойка, |  
вітер снігом віє, |  
а курочка з когутиком |  
в хаті крильця гріють. ||  
(Дитяча пісенька)  
Садок вишневий коло хати,Сім’я вечеря коло хати, |  
хрущі над вишнями гудуть, |вечірня зіронька встає. ||  
плугатарі з плугами йдуть, |Дочка вечерять подає, |  
співають ідучи дівчата, |а мати хоче научати, |  
а матері вечерять ждуть. ||так соловейко не дає. ||  
Поклала мати коло хати |  
маленьких діточок своїх; |  
сама заснула коло них. |  
Затихло все, тільки дівчата |  
та соловейко не затих. ||  
(Т. Шевченко)  
Однак віршована пауза не завжди збігається з іншими. Буває, що думку мовного такту поет переносить з одного рядка в наступний. Наприклад:  
Вчіться діти! Мудра книжка  
скаже вам | чогось багато |  
з того, що колись другими  
і посіяно, й пожато.  
(Я. Щоголів)  
Хоч за змістом і за синтаксичною будовою пауза, здавалося б, у кінці віршового рядка не потрібна, але у таких випадках, ЇЇ обов'язково потрібно робити. А щоб вона не вийшла штучною, слід виправдати її внесенням психологічного осмислення, тобто перетворити на момент «красномовного мовчання». Тоді пауза посилить емоційність, допоможе підготувати слухача до сприймання наступних важливих слів, на які треба звернути особливу увагу, тощо... А можна при переносах думки психологічно забарвити й підкреслити останні слова рядка. Тоді пауза стає майже непомітною. У наведеному прикладі такого психологічного забарвлення й підкреслення потребує останнє слово другого рядка «багато». Тут потрібно робити психологічну осмислену віршову паузу в кінці кожного рядка. Але в кінці першого і третього вона збігається з логічною і тільки в кінці другого має, як вказувалося, самостійне значення:  
Вчіться діти ! Мудра книжка  
скаже вам | чогось багато |  
з того, | що колись другими |  
і посіяно, | й пожато.  
Таким чином, віршову паузу не можна робити формально. Вона має бути осмисленою і змістовною. Для цього треба знаходити такі емоційно – образні нюанси змісту, які б дали змогу перетворити цю паузу в психологічну.  
Виділяють ще фізіологічну паузу, яка допомагає передати фізичний стан персонажа: втому, задишку, переляк тощо. Синтаксично вона позначається трикрапкою чи дефісом :  
̶ Тс - с - с ! Не заважай, – таємниче прошепотів хлопчик.  
̶ Гм -м-м... Нічого не чую!  
Фізіологічні паузи підказують нам графічні знаки. Така пауза практикується при перевтілюванні читця у дійову особу. При виконанні байки чи якихось інших творів така пауза буває просто необхідною. Треба тільки твердо при цьому пам'ятати, що, на відміну від психологічної, фізіологічною паузою виражається стан персонажів, а ні в якому разі не читця [ 56 ].  
Вчителю знання про паузи необхідно для того, щоб навчити дітей правильно передавати задум втілений автором на папері і власні думки. Уже при читанні творів, уміщених в букварі, пояснюємо дітям, що на розділових знаках необхідно робити зупинки голосу – паузи. Пізніше, коли учні переходять до читанки, це поняття поширюється: паузи можуть бути малими (короткими), середніми й довгими (глибокими). Потрібно на прикладі показати, що короткі паузи слід робити між словами, де не має ніякого розділового знака, щоб виділити, підкреслити якесь слово або перепочити, набрати повітря в легені для читання дальшого тексту. Зупинки середньої тривалості робимо на комі, двокрапці, рисці; довгі – на крапці з комою, рисці з комою, знаках оклику та питаннях. Коротка пауза має тривати не довше того часу, який потрібен на вимовлення слова раз ; середня – слів раз, два; глибока – раз, два, три. Мала пауза позначається великою вертикальною рискою, середня - двома, велика – трьома. Ці початкові теоретичні відомості діти запам'ятають зі слів учителя і застосовуватимуть їх практично. Наводимо відповідний приклад, написавши його заздалегідь на дошці або виготовивши спеціальний плакат  
Та найгучніший голос | у соловейка.. ||| Серед свіжого листя кущів | затаївся цей невтомний співець, || і чути його чистий голос | далеко– далеко... |||  
Учитель сам спочатку прочитає цей текст так, щоб усі паузи проявилися з належною виразністю. Далі проводяться відповідні вправи на вироблення в учнів навички робити паузи ; потім використовують для цього різноманітні тексти нарисів та художніх творів [11].  
Логічні наголоси є наступним компонентом засобів логіко – емоційної виразності читання. Логічним називається такий наголос, яким виділяються основні слова, за допомогою яких виражається зміст у складі всієї фрази.  
Так, джерелом формування інформативно – змістовних вмінь є усвідомлення молодшими школярами того факту, що у кожному реченні є важливі для вираження думки слова, які треба виділяти більшою силою голосу, оскільки вони несуть нову інформацію про предмет мовлення : з'ясовують, що відбулося з предметом, який він є, чому саме. Тому застосування завдань на відшукування таких слів у реченнях тексту, виділення їх в усному мовленні логічним наголосом допоможе вчителеві формувати у своїх вихованців уміння розуміти прочитане або сказане, чіткіше висловлювати власну думку. Постійне акцентування уваги на відпрацюванні інтонаційних умінь виділяти голосом важливі для розуміння думки слова допомагають школярам краще осмислити зміст висловлюваної думки, що сприяє надалі здатності виділяти в усному і писемному мовленні істотну інформацію та добирати для цього адекватні засоби вираження [4, 27].  
Уже в першому класі даємо учням найпростіше поняття про головне (або найголовніше ) слово у реченні, яке виділяється логічним наголосом, для першого пояснення варто брати уривок з короткими реченнями, кожне з яких становить одну синтагму. Потрібно пояснити, що не всі слова в реченні мають однакове значення для висловлення думки: одні з них передають основний зміст її, інші допомагають повніше його зрозуміти. Ставимо перед учнями завдання визначити, які слова найважливіші у реченнях, спочатку допомагаючи їм. Звертаємо увагу школярів на те, що в більшості речень головні слова стоять перед крапкою. Чим це пояснити? Зупинка на крапці підкреслює важливість останнього слова. Однак у деяких реченнях найважливішими є слова, що стоять посередині. Подібна робота на двох – трьох заняттях підведе дітей до самостійних висновків: слово, яке має найбільше значення в реченні, під час читання вимовляється з більшою силою, з невеликим притиском. Готуючи текст до виразного читання, головні слова в реченні підкреслюємо однією рискою.  
Таким чином, слова з логічним наголосом діти вигукують, а тому слід практикувати вправи на виділення цих слів відповідною вимовою.  
Під час читання нарису « Січень», уявлення про головне слово в реченні дещо поширюємо : залежно від того, що ми хочемо підкреслити, найважливішим словом може бути майже кожне з тих, що є в реченні. Наприклад : Тепер січень усюди господар.( тепер, а не раніше);  
Тепер січень усюди господар. ( січень, а не якийсь інший місяць);  
Тепер січень усюди господар. ( усюди, а не в якомусь іншому місці); Тепер січень усюди господар. ( панує один).  
На цьому ж тексті учні вправляються самостійно, виконуючи такі завдання:  
а)у реченні Риба вглиб зимувати пішла виділити кожне слово і пояснити як змінюється зміст цієї фрази ; 
б)речення Жаби під корчі позабивалися прочитати так, щоб слухачі зрозуміли, що саме жаби, а не риби й не раки позабивалися під корчі; прочитати так, щоб підкреслити, що жаби позабиралися під корчі, а не під каміння і не в очерет.  
Можливо використати й таку вправу : один учень дає завдання іншому (або всьому класу) прочитати якесь речення так, щоб виділенням головного слова підкреслити якийсь момент висловленого; правильність читання оцінює клас. Вправи наведених звуків практикуються й у 2 – 3 класах. Крім того, у цих же класах можна ставити завдання ( домашні або класні ): переписати уривок якогось твору, знайти у кожному реченні головне слово й підкреслити його; усно пояснити, чому ці лексеми є найважливішими.  
В кінці навчального року в першому класі слід сказати дітям, що в простих реченнях, зокрема у довгих, може бути два – три головних слова. Можна знову використати, наприклад, уривок з нарису О. Копиленка «Травень».  
Та найгучніший голос | у соловейка...||| Серед свіжого листя кущів | затаївся цей невтомний співець || і чути його чистий голос далеко – далеко... |||  
Перше речення недовге, проте в ньому два головних слова, які виражають основний зміст думки : перше підкреслюється малою паузою, друге - зупинкою на крапці. Наступне речення складне : у першому простому група лексем, що стоїть на початку, має одне головне слово,,а наступна - два, бо вони обоє дуже важливі для вираження думки. У дальшому простому реченні перше головне слово одне, а друге спароване. Отже, головних слів у реченні може бути два – три при цьому деякі з них спароване. Усі ці знання поповнюються, закріплюються в наступних класах, і навички зміцняться [11-16].  
Певна річ, для того, щоб дати учням ґрунтовні знання, виробити правильні уміння і навички по визначенню логічно наголошених слів та правильному їх інтонуванні, вчителю потрібні значно глибші знання про значення, особливості логічних наголосів, емоційну функцію наголошених слів.  
Мелодика є одним з основних засобів відтворення логіко-емоційного змісту тексту під час читання. Якщо паузи вказують на зупинки, зумовлені змістом, а логічні наголоси - безпосередньо на зміст і почуття, то мелодика їх відтворює.  
Учителі молодших класів, яким доводиться багато читати та розповідати, мають добре володіти цим засобом виразності, вміти його правильно використовувати практично, щоб навчити своїх учнів. х Мелодика – це певні зміни голосу у тривалості, силі і висоті його звучання відповідно до зовнішнього і внутрішнього змісту текстуальної чи спонтанної мови.  
У мовних тактах найвиразніше мелодичні зміни позначаються на логічних наголосах. Кожен з них у фразі має свій логічний наголос -головне щодо змісту слова. Мелодика ж наділяє це слово найрізноманітнішими відтінками наших почуттів : звеличенням чи приниженням, схваленням чи засудженням, любов'ю чи ненавистю, повагою чи зневагою тощо. Таким чином, кожен мовний такт - це окремий мелодично оформлений малюнок. І чим більше у фразі таких малюнків, тим багатша і складніша мелодика. А звідси й правило: щоб не помилитися у визначенні загальної мелодики фрази, яка складається з кількох мовних тактів, слід встановити її в кожному мовному такті зокрема, але єдності з загальним тоном, зовнішнім і внутрішнім змістом фрази.  
Усі мелодичні зміни основного тону, що сприймається на слух, передаємо відносними поняттями: підвищено (позначається стрілочкою спрямованою вверх над логічно виділеним словом ( ) ) ;  
пониження ( позначається стрілочкою, спрямованою вниз над логічно виділеним словом ( ) ) і монотон, (однотон ) (позначається стрілочкою в горизонтальному положенні над логічно виділеним словом ( )). Наприклад:  
    На дитячому майданчику гралися двоє хлопчиків і дівчинка.  
(В. Нестайко)  
к правило, злам основного тону на певний інтервал підвищення чи пониження припадає, на наголошені склади логічно виділених слів. Такі мелодичні зміни називаються головними. Мелодичні зміни, що припадають на наголошені склади інших, ненаголошених слів у мовному такті, називаються другорядними. Без головного мелодичного зламу ці зміни змісту певної смислове – мовної одиниці не відтворюють. Усякий мовець по - своєму використовує мелодичні зміни. Все залежить від його стану, настрою, волі, почуттів. Звичайна людина не надає таким змінам свого тону ніякого значення в процесі мовлення. Вони виникають самі по собі залежно від мети виголошення. А тому часто доводиться чути бідні, непереконливі висловлювання. Інша річ, коли це стосується читця. Мелодичні зміни він завжди використовує як засіб виразності, переконливості, емоційності [ 55 ]. 

Потрібно вчити дітей  мелодиці мовлення. Особливо важливо  звернути увагу на мелодику під час  читання віршів. Розвиток думки потребує підвищення голосу, закінчення її –  пониження. Крапка вказує на завершеність думки, вимагає паузи.  
Навчати мелодики мовлення найкраще на невеликих віршах, які учні легко вивчають на пам'ять. Читати їх можна хором, групами, індивідуально:  
Веселий дощ, ||  
      Дощ полив, і день такий полив'яний. || Струшується сад, | як парасолька |  
    Все блищить, | і люди, як нові. ||Мокрі ниви || і порожній шлях... |||  

 

   
 
Лиш дідок старесенький, | кропив'яний| Ген корів розсипана квасолька|  

 

 

   
 
Блискавки визбирує в траві. ||Доганяє  хмари у полях ||  
(Л. Костенко)  
Потрібно звернути увагу, що мелодичне пониження свідчить про  
довершеність, закінченість думки.  

 

 

   
 
– Ти не просто хороший хлопчик. || Ти справжній молодець. ||  
Усяке мелодичне підвищення свідчить про розвиток думки:  

 

   
 
– Ну, ви тут готові? | А то я вже  лечу. ||  
Рівна, монотонна мелодика характеризує незакінчену або перервану думку, що потребує або розвитку, або завершення в наступних мовних тактах:  

 

   
 
У одній хатині, | що край стояла, к  полю, | жила удова. ||  
У нашому мовленні є ще й постійні, відносно сталі фразові мелодики. В них і вкладається все багатство мелодичних змін. Ці мелодики нормативних інтонацій та інтонаційних форм (розповідної, питальної, спонукально-окличної, протиставлення, заперечення тощо).  
Розповідними інтонаціями першокласники володіють цілком достатньо; ознайомлення з іншими видами перша читанка пропонує починати з читальної інтонації. ?  
Відомо, що будь-яке поняття легше усвідомлюється учнями у зіставленні його з іншими. Тому доцільне читання тих самих речень спочатку розповідною, а потім питальною інтонацією. Оклична інтонація залежно від змісту й настрою може мати різноманітні відтінки. Підручник пропонує починати з найлегшого для першокласників - з інтонації переляку. Коли діти навчаться досить правильно інтонувати ці речення, слід проводити спеціальні вправи. Наприклад:  
Починати речення з розповідною, питальною та окличною інтонаціями; пояснити яка інтонація кожному з речень буде найбільш відповідною:  
а) Сонце дивиться на нас.  
б) Сніг затримали щитами... їди, Михайлику, із нами!  
в)Е-е, то він, голубчик, не сам був?  
Школярі мають уміти відтворювати інтонації перелічення, протиставлення. Потрібно пояснити як слід читати речення, у яких є перелічення чи протиставлення. Якщо у реченні є перелічення, то кожний з однорідних членів слід вимовляти з притиском і трьох підвищеним голосом, як головні слова; після кожного робити паузу середньої тривалості: Хотілось йому прикласти свій хист ||, свій розум | до чогось великого, || потрібного та корисного людям. |||  
Якщо ж у фразі є протиставлення, то частини речення, що протиставляються, відтіняти голосом різного забарвлення (схвалення-осуд, радість-сум і под.); в обох частинах виділяємо головні слова, що виражають основний смисл протиставлення; між частинами робимо глибоку паузу: Люди мучились, || як в пеклі, ||| пан втішався, || як у раї.  
Подібну роботу слід проводити і надалі, поглиблюючи знання учнів про мелодику мовлення.  
Одним з дійових засобів, що допомагають дітям перебороти такі вади, як мляве або занадто швидке читання, є постійна увага до темпу, якого слід дотримуватись, щоб правильно відтворити зображене письменником. Темп мовлення є інтонаційним засобом виразності. Вибір темпу визначається в основному змістом, призначенням, задумом висловлювання, а також жанром твору.  
У 2 класі слід розширити знання дітей про темп як про одну із важливих комунікативних якостей мовлення, сформувати вміння слухати зміни в темпі, пояснювати їх. Ураховуючи пізнавальні можливості й підготовку школярів, вчитель має сам намітити, на якому творі дати перше пояснення, на яких провадити вправи на вироблення в учнів умінь читати різними темпами.  
Звичайно, весь твір, хоч би й невеликий, в одному темпі читається рідко. Тому для перших вправ потрібно брати коротенькі твори або уривки з більших, витримані в одному настрої. У залежності від змісту різні твори слід читати з відповідною швидкістю, тобто у певному темпі; він буває повільний, середній та швидкий. Найчастіше твори читаються у середньому темпі; ті місця, де автор розповідає про подію, що розвивається швидко, або про глибокі переживання дійових осіб, читаються в пришвидшеному темпі, коли хочемо щось підкреслити, зосередити на ньому увагу слухачів, або читаємо про подію, яка розвивається повільно чи неквапливу дію героя, то уповільнюється темп (40-50 слів на хвилину).  
Про зміни темпу під час читання одного твору учні дізнаються наприкінці року в 2 класі. Вчитель наводить приклад твору, в якому змінюється темп читання. Він (темп) допомагає передати швидкість подій, що відбуваються, підкреслити гостроту, небезпеку моменту, а може й уповільнюватися, коли, наприклад, потрібно передати унікальність подій, одноманітність [65].  
Набуті знання про темп читання постійно поповнюються в наступних класах.  
Правильне використання інтонаційних особливостей мови доповнюються вдалим промовистим жестикулюванням, мімікою, позою під час читання. Це допомагає передати і настрій, і ставлення до читаного, й оцінку подій та характерів. Потрібно пояснити дітям, що виразно читати з застиглим обличчям неможливо. Говорячи, люди завжди супроводжують свої висловлювання відповідними рухами, змінами виразу обличчя. Головним показником почуття читця чи мовця є вираз обличчя. В його рисах відображаються почуття душі.  
Міміка допомагає нам краще зрозуміти співрозмовника, розібратися, що він відчуває. Так, підняті брови, широко розкриті очі, опущені вниз кінчики губ, привідкритий рот є свідченням з здивованості; сум відображають зведені брови, злегка опущені кутики губ.  
Для кожного важливо вміти «розшифровувати», «зрозуміти» міміку співрозмовника.  
Щоб міміка була виразною, систематично слід промовляти перед дзеркалом кілька різноманітних по емоційності (сумні, веселі, смішні, трагічні) фрази. Слідкувати за тим, як змінюється міміка і чи передає вона відповідну емоцію.  
Багато може сказати і жестикуляція співрозмовника.  
Ми навіть і не уявляємо, скільки різноманітних жестів використовує людина про спілкуванні, як часто супроводжує ними своє мовлення. Ось що дивно. Мовленню вчать з дитинства, а жести засвоюються природним шляхом, і хоча ніхто наперед не пояснює їх значення, співрозмовники правильно розуміють і використовують їх. Напевно, пояснюється це тим, що жест використовується частіше не сам по собі, а супроводжує слово, іноді уточнює його. Жест не лише уточнює думку, оживляє її, айв поєднанні зі словами посилює її емоційне звучання, сприяє кращому сприйняттю висловленого. Та жестами слід користуватися обережно, вони повинні відповідати суті висловленої думки.  
Під час читання рухи теж мають бути природними, помірними, суворо підпорядковуватись потребам виразності, щоб не відволікати уваги слухачів своєю надмірністю чи непродуманістю. Наприклад, під час читання рядків з вірша П. Амбросій «Мороз» :  
Гей Морозе не лютуй  
Та капусти нам не псуй! -  
читець суворим виразом обличчя погрожує морозові пальцем. Вимовляючи з вірша Т. Масенка «Грудень» рядок «... застеляє світ сніжком», з виразом лагідності й замилування поведе перед собою долонями, повернутими вниз.  
Поза під час читання має бути природна, красива, ненапружена, без суєтності. Правильне, невіддільне від усього складу думок і почуттів читця положення тіла тримає увагу слухачів, підсилює їх до слухання. 
У процесі колективної підготовки до виразного читання якогось твору або уривку з нього учні під керівництвом учителя визначатимуть, які жести й міміка необхідна для вимовлення певного речення, окремих слів. Такі завдання діти виконуватимуть і самостійно [8, 4-7].  
Таким чином усне мовлення є в школі одним із найголовніших засобів навчання та виховання. Тому підвищення культури усного мовлення –першочергове завдання кожного педагога. Робота над удосконаленням, відточуванням усного слова вимагає уваги не лише до вживаних слів, не тільки до граматичної будови, а й до звучання, до інтонаційного багатства «живого» мовлення.  
Інтонація – невід'ємна риса звукової мови. У сукупності з іншими ознаками мовлення (поза, жести, міміка), інтонація виконує важливі функції, служить засобом комунікації. Практичне засвоєння учнями таких важливих компонентів інтонації, як паузи, мелодика темп, логічні наголоси, поза, жести, міміка, є запорукою осмислення учнями нашого мовлення, усвідомлення виразності рідної мови.  
2.2 Підготовка художнього твору до читання та використання в ній засобів логіко-емоційної виразності  
Оволодіння технікою мовлення та засобами інтонаційної виразності є важливою передумовою до успішного читання художнього твору, але цього недостатньо. Для правильного вибору прийомів та засобів необхідно провести копіткий аналіз тексту, осмислити його, визначити мету читання.  
У підготовці твору до виразного читання виділяються такі основні напрями, як літературознавчий і виконавський аналіз тексту  
1. Аналіз тексту  
Твір уважно прочитується, визначається його жанр, тема («про що йдеться») та ідея (головна думка). Це необхідно для правильного розуміння задуму автора і подальшого визначення мети читання. Адже, не зрозумівши глибинного змісту твору, неможливо «озвучити» його правильно: «Основне зерно мистецтва художнього слова і весь сенс його міститься не в дикції, не в голосі і навіть не в грамотному розборі фрази чи частини твору, а в умінні правильно трактувати цей твір, тобто, пізнаючи ідею автора, насичувати її своїм, кровним, активним дієвим відношенням» (9, 86).  
Ідея твору розкривається через систему образів, серед яких найважливіше значення мають дійові особи: саме через них автор передає свої думки, почуття, світосприймання, ставлення до дійсності. Конфлікт між дійовими особами є серцевиною твору: зрозумівши мотиви дій героїв, ми наблизимося до розкриття ідеї. Саме тому необхідно максимально ясно уявити собі кожного героя (його зовнішність, вік, характер, манеру поведінки, навіть попередній досвід життя), що допоможе зрозуміти мотиви його вчинків, висловлювань, стосунків з іншими дійовими особами, місце і значення в творі. Тільки за умови правильного виконання цього аналізу можна знайти вірні засоби для передачі («малювання голосом») конкретних образів.  
2. Визначення мети читання  
Осмисливши художній твір – його ідею, систему образів, обставини, де проходить дія, – можна визначити мету читаний. Для чого читається твір? Чим схвилювати, зацікавити слухачів, які викликати емоції? Головну мету звичайно називають «надзавданням» [89], або виконавським завданням. Вона кристалізується поступово, в процесі дійового аналізу, тому що кожний епізод працює на неї, конкретизує, підкріплює.  
Кожна частина сюжету, що має логічну завершеність, відокремлюється логічною паузою. Це дає слухачеві можливість краще зрозуміти і відчути прочитане, а виконавцеві – настроїтись на подальше читання.  
Аналізуючи кожну частину, тексту, треба вирішити такі завдання:  
—зрозуміти і розкрити внутрішню логіку подій чи опису (підтекст – те, про що прямо в тексті не говориться, що відчувається за словами як особлива емоційна оцінка, яка визначає сутність думки автора), вибрати тональну емоційну характери стику;  
—визначити головну думку частини, дати їй умовну назву (можна для цього вибрати цитату з тексту).  
Заключна фраза часто несе особливий підтекст. Тому читати її треба досить уповільнено, вагомо, після неї робити велику паузу, щоб дати можливість слухачам пережити прочитане, подумати над ним.  
Такий аналіз допомагає сформулювати мету читання, або виконавське завдання, для кожної частини тексту.  
3. Аналіз сюжету і композиції твору  
Твори для дітей молодшого шкільного віку, як правило, сюжетні. Розуміння структури твору, внутрішньої динаміки розгортання подій допомагає виділити най важливіші точки, на яких треба сконцентрувати увагу.  
Елементи сюжету – це експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, кінцівка, епілог (експозиції та епілогу в маленькому творі може й не бути).  
Мета експозиції – привернути увагу слухача, підготувати до сприйняття на ступних подій. Вона потребує розповідних інтонацій.  
Часто твори починаються відразу Із зав'язки, яка вводить до початку дії (конфлікту). В цій частині з'являються герої – дійові особи, створюються перші враження про них, від чого залежить ступінь подальшого розуміння тексту.  
Розвиток дії веде до найвищої, найбільш напруженої точки розповіді – кульмінації, в якій найяскравіше виявляється ідея твору; після цього моменту в дії настає злам Виділення кульмінації під час читання (темпом, силою голосу, мелодикою, паузами) обов'язкове.  
Розв'язка – найчастіше заключна частина Вона вносить розрядку в дію, підводить підсумок подій (розставляє все по своїх місцях).  
4. Аналіз лексичних особливостей тексту  
Мова художнього твору теж потребує спеціальної уваги, а саме необхідно:  
1) уточнити тлумачення слів, значення яких неясне, вибрати способи їх пояснення дитині;  
2)перевірити наголос у словах, вимова яких викликає сумнів (особливо у віршованих рядках, де помилковий наголос може зламати ритм);  
3)виявити всі художні особливості мови автора («розшифрувати» метафори, проаналізувати уособлення, порівняння, підкреслити випадки звукопису тощо);  
4)визначити стилістичні особливості мови героїв твору  
5. Розмітка тексту для читання  
Наступний етап роботи – робоча розмітка тексту спеціальними знаками (створення партитури), яка вимагає глибокого проникнення у зміст та емоційний характер кожної фрази. Знаками виділяють паузи, головні слова (логічний наголос), повороти мелодики, зміни темпу.  
Найбільш поширені умовні знаки партитури наводяться у Додатку 1.  
6. Вправляння у читанні тексту.  
Слід зазначити, що підготовка до читання ліричних творів істотно відрізняється, адже вони не мають сюжету, невеликі за обсягом, але вагомі за змістом і своєрідні за формою. Головне в них – почуття ліричного героя, емоційна оцінка фактів життя або їх філософське осмислення, а в підтексті – чуттєвий стан автора. Тому до завдання виконавця входить осмислити глибинний зміст твору і через нього визначити настрій, з яким його треба читати.  
При аналізі велику допомогу може надавати історична довідка про час і оточення поета, події, умови, за яких народився твір. Ці відомості, цікаві і важливі для виконавця, не завжди доречно подавати дітям, але, закладені у підтекст, вони являють собою основу створення ліричного образу, правильного розуміння і сприймання тексту твору.  
Головне завдання учителя – вчити дітей сприймати художнє слово, розуміти художні образи, заховані в метафорі, адекватно відгукуватися на почуття. Як вважає більшість майстрів-виконавців, аналітичні розмови навколо ліричного твору руйнують його емоційність, поетичну виразність, тому виразне читання в значній мірі виконує функцію аналізу віршів на уроках, особливо в молодших класах.  
Орієнтовний план підготовки до виразного читання оповідання В. Сухомлинського «Іменинний обід»  
(Читанка.– 2 кл.– С. 71).  
Ідея: треба вчитись бути людиною.  
Образи: Ніна – семирічна дівчинка, у якої сором перед подругами за бабусину немічність сильніший за любов і повагу до бабусі; відверта, можливо, вередлива; мама – мудра, спокійна, образилась за бабусю і переживає за душевну черствість доньки; бабуся («за кадром») – старенька, виснажена працею, найшановніший член сім'ї.  
Сюжет: сім'я готується до дня народження Ніни.  
Елементи сюжету  
Експозиція: «У Ніни велика сім'я.»  
Зав'язка: «Скоро день народження...»  
Розвиток дії: «Ось і настав цей день».  
Кульмінація: «Мама зблідла».  
Розв'язка: «Іменинного обіду не буде».  
Кінцівка: «Будь справжньою людиною».  
Частина перша: «Ніна і її сім'я»  
Мета читання: звернути увагу на те, що сім'я Ніни велика, дружна; викликати повагу до бабусі, співчуття до її старості. 

У Ніни | велика сім'я: || мати, | батько, | два брати. | дві сестри | й бабуся.   Ніна – | найменша. | їй восьмий рік. ||   Бабуся – | найстарша. | їй вісімдесят два роки. ||   У бабусі | тремтять р_уки. || Несе ложку бабуся – | ложка дрижить, | крапельки | падають на стіл. ||

Розповідно.   3 милуванням.   3 повагою   Тихо, співчутливо.

Частина друга: «Скоро день народження!»  
Мета читання: порадіти з Ніною; викликати піднесений настрій передчут тя свята. 

Скоро І день народження Ніни. || Мама сказала, | що на її – іменини | у них буде | святковий обід. || На обід | Ніна хай запросить подруг

Піднесено: обід – це подарунок  від мами!

Частина третя: «А якщо подруги  сміятимуться?»  
Мета читання: передати наростання хвилювання дівчинки, яка соромиться бабусі. 

Ось і настав цей день. | Мама | накриває стіл | білою скатертиною. |   | Ніна подумала: | «Це ж і бабуся І за стіл сяде. А в неї ж | руки тремтять. || Подруги | сміятимуться. || Розкажуть потім у школі, |що в Ніниної бабусі | руки тремтять». ||   Ніна тихенько | сказала мамі: |Вередливо   — Мамо, | хай бабуся | сьогодні за стіл не сідає. ||   — Чому? І – здивувалась мама. II   — В неї руки тремтять. Ц Капає | на стіл. ||

Урочисто, радісно.   Тихо, задумливо. Сполохано «Пере- дражнюючи» пиха тих подруг –   (улесливо, комизячись, сердито,...).-

Частина четверта: «.Свята  не буде...»  
Мета читання переконати дітей у справедливості маминого рішення. 

Мама | зблідла. ||| Не сказавши й слова, | вона зняла зі   столу білу скатертину | і сховала її в шафу. |||   Довго сиділа мовчки, | потім сказала: |   –У нас сьогодні бабуся | хвора. ||Тому іменинного обіду | не буде. || Поздоровляю тебе, | Ніно, |з днем народження. || Моє тобі побажання: | будь справжньою людиною. ||

Суворо, з нотками розчарування.   Сухо.

Разом з умінням виразно  читати учителю необхідно володіти умінням аналізувати та оцінювати  виразне читання. Оцінки на рівні  констатації: «Добре!», «Мені сподобалось!»  або «Треба було голосніше», «Не  дуже виразно» – явно недостатньо, щоб формувати свідоме ставлення  до виразності читання.  
Оцінювання потребує спеціальної організації уваги: по ходу прослуховування виконавця необхідно коротко занотовувати свої зауваження, щоб потім на їхній ос нові скласти зв'язний відгук.  
Аналізу підлягають такі якості виконання:  
1)техніка читання;  
2)рівень володіння інтонаційними засобами мовлення;  
3)ступінь досягнення мети читання (розуміння змісту).  
Для запису зауважень пропонуємо розділити сторінку на 2 частини («Техніка читання» та «Інтонаційні засоби»), в, яких позначати як очевидні достоїнства, знахідки (+), так і недоліки (–).  
Пропонуємо орієнтовні питання (див. Додаток 4), які допоможуть в роботі впродовж прослуховування, а пізніше стануть опорою для зв'язного аналізу (що треба тримати в полі зору) або розгорнутого відгуку.  
Процес навчання учнів виразному читанню вимагає від учителя вміння організувати обговорення можливих варіантів інтонаційного втілення, а також їх стисле рецензування самим вчителем і учнями. Ця важка робота потребує пильної уваги, напруження пам'яті, вміння вчасно і тактовно все поставити на своє місце «В процесі такої роботи діти, яким буває властиво дивитись не бачачи, слухати не чуючи, говорити не знаючи, привчаються слухати і чути. Крім того, вони вчаться коректно аналізувати читання інших, а також стають вимогливішими до свого класного виконання...» [3, 9-13].  
Практичні завдання  
1) Познайомтесь із партитурою тексту байки Л. Глібова «Коник-стрибунець» і завданнями до неї у підручнику (2 кл.– С. 45-47). Поділіть текст на частини, дайте їм назву, визначте мету читання кожної частини.  
Проаналізуйте сюжет і композицію байки.  
Дайте стислу характеристику дійовим особам байки.  
У степу, |в траві пахучій, |  
коник. вдатний молодець, |  
і веселий,| і співучий. ||  
і проворний стрибунець,|  
чи в пшениченьку, | чи в жито. |  
досхочу розкошував, |  
і цілісенькее літо. |  
не вгаваючи, спІвав;||  
розгулявся на всі боки, |  
все байдуже, | все дарма... |||  
Коли гульк – | аж в степ широкий|  
суне злючая зима. |||  
Коник плаче, | серце мліє; |  
кинувсь він| до Мурав'я: ||  
– Дядьку, | он зима біліє!|  
От тепер же згину я! |  
Чуєш –| в лісі ворон кряче,|  
вітри буйнії гудуть? ||  
Порятуй, | порадь, земляче,|  
як це лихо| перебуть! |||  
–                    Опізнився, небораче,–|  
одказав земляк йому,– |  
хто кохав життя ледаче, |  
непереливки тому. |||  
– Як же в світі| не радіти? |  
Все кругом тебе цвіте.–|  
каже Коник, |– пташки, | квіти. |  
любе літечко на те;|  
скочиш на траву шовкову –|  
все співав би та співав |||  
На таку веселу мову|  
Муравей йому сказав: |  
–Проспівав ти| літо боже,–|  
вдача вже твоя така,–|  
а тепер| танцюй, небоже,|  
на морозі гопака! |||  
А. Глібов  
Уважно прочитай байку. Зверни увагу на слова: вдатний, молодець, проворний, стрибунець, досхочу, розношував. Подумай, яку рису Коника вони передають. Простеж, як і від чого змінювалася поведінка Коника. Передай ці зміни голосом.  
З яким проханням звернувся Коник до Мурав’я? Що відповів йому Муравей? Прочитай.  
Як ти поставився до поведінки Мурав’я? Чому? Яким тобі видався тут Муравей? А Коник?  
Чи можна з тексту байки зробити висновок про те, кого в ній автор засуджує? Доведи свої міркування  
Як ти гадаєш, кого мав на увазі байкар, розповідаючи про Коника та Мурав'я?  
(Читанка.- 3(2) кл.~- С. 45-47.;  
2) Прочитайте оповідання В. Кави «Він живий!» і завдання до нього у підручнику (2 кл.– С. 307-309). Складіть повний план підготовки цього тексту до виразного читання за поданим у даному розділі зразком.  
У кінці городу, за густо-зеленою картоплею, за стіною золотоголових погордливих соняшників сховалася під похилими вербами копанка. Ой, вабить туди Славу! Надто літнього спекотливого дня, коли сонце роздмухує в небі величезне горно.  
Але за копанкою зелено-червоним муром стоять верболози. Там, казала мама, живе дід Шило. У нього в руках аж тисяча голок-циганок, і ними він штрикає не слухняних дітей, котрі наближаються до копанки...  
Слава сидить на призьбі, зорить туди, де дихає прохолодою копанка, і ноги його нетерпляче тупають. Але перед очима весь час крутяться оті довгі-довгі й гострі-гострі голки-циганки і не дають ногам зірватися з місця й щодуху побігти стежкою між соняхів.  
Раптом від копанки лине пронизливий хлоп'ячий крик. Слава перелякано здригається: невже дід когось схопив і безжалісно штрикає голками? Наступної миті знов лунає крик, але немає в ньому страху, тільки нетерплячий запал.  
Слава незчувся, як ноги кинули його на стежку. І вже тільки вітер свистить у вухах та соняхи здивовано похитують важкими головами десь у синьому небі.  
Хлопці стояли так тісно, що Слава ледь проліз між ними. Він хутко глянув на темнувату воду, помережану тінню від вербових листочків, і йому забракло повітря.  
Посеред копанки безпорадно борсався їжак, а хлопці наввипередки кидали в нього грудки, не даючи пристати до берега.  
У Слави самі собою бризнули сльози з очей. Все навколо нього пойнялося туманом. 1 малюк, стиснувши кулачки, щосили крикнув туди, де невиразно коливалися в тумані хлопці:  
– Він же... він... живий!  
Опам'ятався Слава у воді. Схопив нещасного їжака, притис до грудей.  
Він зовсім не відчув, що на їжаку повнісінько гострих-прегострих, як голки, колючок...  
В. Кава  
Прочитай правильно слова: золотоголових., погордливих., спекотливого, наввипирсдки.  
Навіщо мати страхала сина дідом Шилом? Яким уявляв його собі Слава? Чому Слава все-таки побіг до копанки? Що його там вразило? Чому він не відчув їжакових колючок? Чию поведінку ти схвалюєш? А кого осуджуєш? Яке місце в цьому оповіданні тобі найбільше сподобалось? Прочитай його. Як ти розумієш значення висловів: «сонце роздмухує в небі величезне горно», «дихає прохолодою копанка», «щодуху побігти»?  
Використовуючи виділені речення, склади вдома розповідь «Маленький рятівник»  
3)Розробіть орієнтовний план аналізу вірша Г. Чубач «Я беру своє відерце» (Читанка.– 1 кл.– С. 276-277) для підготовки його до виразного читання. Підготуйтесь його прочитати.  
Я беру своє відерце і біжу мерщій по воду, бо чекають на городі помідори й огірки.  
Цілу ніч вони не спали - раннє сонце виглядали. Хочуть їсти, хочуть пити, та не вміють говорити.  
Ні очей, ні вух не мають, та мене вони впізнають, їх щоранку напуваю, їм я пісеньку співаю.  
Помідори червоніють, бо подякувать не вміють. А зелені огірки тулять листя до руки.  
Г. Чубач  
Чому дівчинка поспішає на город⁵ Прочитай, як овочі їй «радіють». Звертаючись до вірша, прослідкуй, що з чим зв'язано: «біжу мерщій по воду, бо...», «не спали –...», «впізнають –...». Які рядки вірша тобі особливо сподобались?  
4)Запишіть на магнітофон власне читання зазначених вище байки або вірша. Прослухайте записаний текст і дайте письмову оцінку виконання згідно поданих ре комендацій. (Орієнтовні критерії пропонуються у Додатках )  
2.3 Використання логіко-емоційних засобів у читанні творів різних жанрів  
Прислів'я – один із видів усної народної творчості. Можна виділити такі особливості прислів'їв: узагальнення народного досвіду, повчальність, стислість і ємкість висловленої думки, влучність і поетичність, використання в прямому і переносному значеннях.  
Прислів'я відображають глибокі й складні зв'язки різноманітних явищ життя і промовляються для того, щоб у чомусь переконати слухачів, закликати до чогось, що-небудь схвалити чи засудити, висміяти тощо. Під час читання прислів'їв важливо сформувати уміння виражати судження і своє ставлення до життєвого явища, що викликало це судження.  
У процесі підготовки до читання необхідно згадати факти із життя, висновком до яких є. прислів'я, сформулювати своє ставлення до них. Після цього потрібно про мовити прислів'я так, аби передати відтінки почуттів, щоб всім було зрозуміле ставлення того, хто висловлюється.  
На прислів'ях у школярів легко формувати поняття підтексту, не використовую чи самого терміна. Так, наприклад, в процесі аналізу прислів'я «Голова без розуму, як ліхтар без свічки» (Первоцвіт. – С. 17) вчитель підводить першокласників до висновку, що воно може бути використано (відповідно і прочитане) з різною метою: за судити (сердито), висміяти або поспівчувати.  
Залежно від змісту і особливостей вираження думки інтонація може бути розповідна, спонукальна, питальна, оклична.  
Велике значення під час читання прислів'їв мають логічний наголос і паузи, що допомагає передати зміст.  
Практичні вправи і завдання  
1)Проаналізуйте прислів'я і прочитайте відповідно до позначок і рекомендацій.  
Добрий початок – | половина діла. (Розповідна, спокійно.)  
Не біда,| як є хліб і вода! (Оклична, бадьоро.)  
Землю поважай – | вона дасть урожай. (Спокійно, лагідно.)  
Де таке бачено, | щоб родила нива ледачому? (Запитально, насмішкувато.)  
2)Проаналізуйте зміст прислів'їв («Первоцвіт») і визначте їх підтекст. З якими різними почуттями можна прочитати кожне з них?  
Лінивого й ноги не носять.  
Носить голову тільки для шапки.  
Хоч би три дні не їсти, аби з печі не злізти.  
Це було за царя Горошка, як було людей трошки.  
Жодний ще вченим з неба не впав.  
З осла не буде коня.  
Хто співає, той журбу проганяє.  
3)Проаналізуйте зміст і підготуйтесь до читання прислів'їв. Визначте паузи, логічний наголос, особливості інтонації та емоційного забарвлення.  
Умій сказати, умій змовчати.  
Давши слово – держись, а не давши – кріпись.  
Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.  
Від теплого слова і лід розмерзає.  
Гостре словечко коле сердечко.  
Більше діла – менше слів.  
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.  
(Читанка.- 3(2) кл.– С. 11.)  
4)Відберіть 3-4 прислів'я на одну з тем (про працю, дружбу, поведінку, пори року тощо) з різним емоційним забарвленням і інтонацією. Підготуйтесь до читання.  
Загадка – невеликий твір, в якому в прихованій формі описується задуманий предмет, що його слід назвати. Особливість загадок полягає в тому, що предмет зображення називається не прямо, а інакомовно. Розглянемо основні способи створення загадок, тобто приховування задуманого предмета, з якими поступово необхідно познайомити учнів.  
Найпростіший спосіб – опис зовнішнього вигляду, дій або властивостей предмета:  
Уминається часто, але рушником не витирається.  
Зимою біле, восени чорне, літом зелене, восени стрижене.  
У загадках може використовуватися порівняння предмета з іншим, чимсь на нього схожим; з цією метою може вживатись і протиставлення:  
Біле, як сніг, надуте, як міх, лопатами ходить, рогом їсть.  
Часто задуманий предмет названо іншим, чимось на нього схожим (метафоричні загадки та їх різновид – на основі уособлення). Ознаки, дії, властивості в таких за гадках називаються інакомовно:  
Ходить полем з краю в край, ріже чорний коровай.  
У багатьох загадках названо не одну ознаку задуманого предмета, а кілька, використовуються різні способи побудови:  
Бідовий хлопчина  
В теплій сірячині  
По дворах стрибає,  
Крихти підбирає.  
(Приклади взято з читанки для 1 кл. «Первоцвіт».)  
Більшість загадок, особливо авторських, мають ритм і риму, що важливо враховувати під час читання.  
Загадки промовляються повільно, щоб слухачі легко сприйняли їхній зміст. В них багато пауз. У загадці кожне слово важливе, тому його необхідно вимовляти чітко та ясно. Логічним наголосом виділяються слова, які допомагають відгадати зaгадку, передають ознаки задуманого предмета.  
Під час читання загадок важливо навчитись діяти словом і промовляти їх таємничо, хитрувато і водночас доброзичливо (ану, подумай, здогадайся), зацікавити слухачів незвичайністю предмета загадування.  
Практичні вправи і завдання  
1)Проаналізуйте загадки і підготуйтесь до читання, враховуючи орієнтовну партитуру.  
Рідке, | а не вода, | біле, | а не сніг. (Інтонація протиставлення, хитрувато).  
Не гавкає, не кусає | а в дім) не пускає. (Здивування )  
Посеред двора | стоїть гора: | спереду вила. | а ззаду мітла. (Таємничо, насмішкувато.)  
Хто | малюнок на вікні | уночі зробив мені? (Запитально, хитрувато.)  
2)Підготуйтесь до читання народних загадок (Читанка – 2 кл – С. 12) Складіть партитуру, визначте емоційне забарвлення.  
Надворі горою, а в хаті водою. Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту окремо. Біла рілля, чорне насіння, хто вміє – той посіє, хто знає – відгадає. Не чоловік, не звір, а має вуса. Чорне сукно лізе в вікно.  
Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не чоловік, а навчає. Маленький, чепурненький, крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов. Чорний, та не ворон, рогатий, та не бик, шість ніг без копит: летить – виє, ся де– землю риє.  
3)Підготуйтесь до читання напам'ять наступних віршованих загадок (Первоцвіт.– С. 9, 129, 268), враховуючи партитурні позначки.  
а) Я руда.| низького росту.|  
хитра я | і довгохвоста. |  
На курей я вельми ласа – |  
в них таке смачненьке м'ясо...  
|| Вовку-брату я | сестриця,|  
а зовуть мене...|||  
б) Хто з хвостом | і вушками? |  
В кого лапки | з подушками? |  
Як іде, | ніхто не чує, |  
тихо, | крадучись. | полює.  
в) То чорна, | то сива |  
по небі ходила, |  
набив її вітер – |  
сльози розпустила. ЦІ  
Марійка Підгірянка  
4) Підберіть 3-4 загадки, різних за способом побудови, розмітьте і підготуйтесь до читання.  
Оповідання для молодших школярів невеликі за обсягом, вони складаються з кількох епізодів, дія розгортається в логічній послідовності. Герої – діти, дорослі, тварини, поведінка і переживання яких завжди носять конкретний характер, – доступні і близькі дітям. Все це визначає специфіку читання оповідань.  
Інтонація прозових творів – розповідна, вона є своєрідним зразком усного літературного мовлення. Завдання читця – з самого початку привернути увагу учнів, зацікавити їх розповіддю.  
Про події необхідно розповідати просто і природньо, без зайвого пафосу, але яскраво передавати розгортання дії (сюжет).  
Вчинки дійових осіб, їх мовлення передаються згідно з їх характерами, відповідними настроями. Важливо уявляти кожного героя, розуміти, що з ним відбувається, мотивувати його вчинки, схвалювати чи засуджувати їх. При цьому вчитель не перевтілюється у своїх героїв, він лише оповідач, який образно і яскраво передає події і розмови.  
Потрібно дбайливо ставитись до мови творів, правильно передавати мовлення не лише дійових осіб, а й автора. Необхідно заздалегідь виділити найбільш яскраві вирази і слова  
Оповідання для молодших школярів у більшості складаються з кількох епізодів, частин, між якими необхідно робити великі паузи, щоб діти могли обміркувати і пережити почуте, психологічно підготуватись до подальшого слухання.  
Практичні вправи і завдання 

1 Познайомтесь Із оповіданням В. Нестайка «Руденький» і завданнями до нього у підручнику (Первоцвіт.– С. 112-113). Визначте тему, ідею і головну мету читання. Поділіть текст на епізоди, з'ясуйте мету читання кожного.  
Підготуйтесь до виразного читання оповідання за орієнтовною партитурою. Продумайте зміни темпу, особливості читання діалогу.  
На дитячому майданчику| гралося двоє хлопчиків| і дівчинка|. Бабуся| дала кожному| по цукерці.| Чорнявий хлопчик) похапливо тицьнув цукерку! до рота. || Тим часом дівчинка| і руденький хлопчикі свої ще тільки розгортали.І Враз чорня вий хлопчик| вихопив у дівчинки цукерку| і дременув у під'їзд. | Дівчинка зойкнула. | скривилась! і заплакала. |||  
Руденький| подивився на дівчинку, | тоді на свою цукерку. | тоді знову на дівчинку. | тицьнув їй цукерку| і швидко пішов геть. | Неначе боявся | що вона по верне її. |||  
Коли він проходив повз дідуся. | який сидів на лавочці| і все бачив, | дідусь усміхнувся до нього | і сказав: |  
– Ти зробив правильної. Ти| хороший хлопчик. ||  
Руденький| спинився, | почервонів. | Потім зітхнув: |  
—Ні, дідусю, | я не зовсім хороший...|| Мені не хотілося| віддавати...|| Правда!.. ||| Чого поганимі бути легко. | а хорошим| важко? | Мені інколи і хочеться бути поганим.! Але... |але соромно. |||  
Дідусь | пильно глянув на нього.||  
—Ну, тоді я| помилився. | Пробач.II Ти| не просто хороший хлопчик.) Ти| справжній молодець!) Бо в тебеї є совість. | А совість.І голубе мій,— | це в людині| головне. ||  
І дідусь) ласкаво поплескав його по плечу.|||  
Прочитай правильно слова: похапливо, тицьнув, І им часом, дременув, зойкнула, пильно, молодець, поплескав.  
Читаючи текст по абзацах, зверни увагу на дії чорнявого хлопчика І руденького Що сподобалось тобі в їхній поведінці, а що ні? Чому  
Підготуйся і прочитай розмову руденького хлопчика з дідусем.  
Чи можна з поведінки руденького хлопчика зробити висновок, що цін стане справжньою людиною?  
Доводь свої міркування словами з тексту.  
Зверни увагу на виділені слова і речення. Подумай, що вони передають  
2)Познайомтесь з оповіданням «З кого песик приклад бере» Б. Вовк (Первоцвіт.— С. 91-92) У чому особливість форми викладу u ньому?  
Проаналізуйте особливості поведінки героїв, враховуючи зміст прямої мови — засобу вираження суті характерів персонажів, авторської оцінки, ставлення дійових осіб один до одного. Зверніть увагу на авторський текст, який допомагає зрозуміти внутрішній стан героїв, визначити ставлення автора до них І знайти відповідний тон розповіді.  
Підготуйтесь до виразного читання.  
—Хто це просто із слоїка варення їв і на скатертину наляпав? — запитала бабуся.  
—Це не я! — ніяково кліпнув Олесь.— Це песик Пушок!  
—Дивись-но мені! — насварилася на Пушка бабуся... А за кілька днів нова пригода.  
—Хто це мої капці пошматував? — зарюмсав Олесь.  
А Пушок з-під лави «Гав-гав!» на Олесеву сестричку Віру.  
—Неправда! — закричав Олесь.— Віри півдня вдома не було. Вона зі школи недавно вернулася.  
—І з кого наш песик приклад бере?—докірливо похитала головою бабуся. І справді — з кого?  
Слоїк — висока глиняна посудина, схожа на банку.  
Яку відповідь ти підготував на це запитання. Доведи свої міркування  
3)Підготуйте власну розповідь-спогад про цікавий випадок або розповідь-роздум про якийсь факт, подію, прочитану книжку. Продумайте послідовність розповіді, можливості спілкування з аудиторією (відповідно до характеру розповіді), особливості вираження ставлення до того, про що йдеться.  
Казка – один з найважливіших літературних жанрів, з яким знайомляться учні початкової школи. У підручниках переважають казки про тварин І соціально-побутові, є фантастичні (чарівні, героїчні). Кожна з груп має певні особливості. Але всім народним казкам притаманні мудрість, високі ідеали, мрії про щасливе життя і радісну працю. У більшості казок добро перемагає зло. Казки вчать бути чуйними, працьовитими, хоробрими, долати труднощі, прагнути справедливості, боротись зі злом У них завжди є мораль, яку необхідно донести до слухачів. Цим визначається головна мста читання.  
Казка складались усно і були розраховані на слухачів, тому манера читання – розповідь, проста, щира, з розмовною інтонацією. Виконавець ніби розповідає про те, що «десь, колись» чув, він ніби звертається до слухачів, спілкується з ними, шукає їхньої підтримки. Під час виконання казки важливо досягти безпосереднього спілкування оповідача зі слухачем.  
Казці притаманні динамізм, напруженість, незвичайність ситуації, таємничість, Ідо важливо передавати під час читання.  
Більшість народних казок будується за принципом антитези: добро протиставляється злу, працьовитість — ледарству, розум — безглуздості тощо. Герої народних казок наділяються певними усталеними рисами, подаються прямолінійно, розвиток характеру у більшості казок відсутній. Під час читання важливо з перших рядків підкреслювати голосом оцінку подій і героїв, передавати ставлення до них. Читання кожного епізоду казки потребує від читця уміння намалювати яскраву завершену картину, дати інтонаційне забарвлення кожному вчинку героя, показати його риси через діалог. Епізоди один від одного відокремлюються великими паузами.  
У багатьох казках використовується прийом триразового повторення подій, яким досягається поступове зростання напруження, що необхідно передати під час читання.  
Казкам притаманні певні мовні особливості, які надають їм поетичності, підсилюють вилив на слухачів. Необхідно підкреслити голосом, емоційно передати постійні епітети і усталені вирази. Тавтологічні повтори вимагають уповільненого темпу, що надає певної мелодійності, створює ритм. Невеликі римовані пісеньки, що часто вплітаються у казки, читаються співучим голосом або виконуються на нескладний мотив із збереженням інтонації, притаманної характеру і настрою героя казки.  
Готуючись до розповіді казки, важливо зберегти її традиційну будову і казкові елементи, передати мовні особливості.  
Практичні вправи і завдання  
1) Проаналізуйте українську народну казку «Нехайло» і завдання до неї (Читанка — 2 кл.— С. 19-20). Визначте Ідею казки, особливості сюжету І характерів героїв Сформулюйте головну мету читання, поділіть казку на епізоди і визначте особливості читання кожного. Підготуйтесь до виразного читання, використовуючи орієнтовну партитуру.  
Жив чоловік| на прізвище Нехайло.| Дістав він у спадщину! виноградник.II Весною| пішов Нехайло на виноградник] подивитися,) що там| робити треба.|| Подивився] та й каже: |  
—Завтра| візьму сапу| і всю траву| виполю. |— І пішов додому.|||  
А на винограднику, | у траві. | був виводок| маленьких лисенят. | Як почули це лисенята, | перелякалися. | Прийшла стара лисиця. | а лисенята до неї.  
—Мамо,!— кажуть,—| приходив якийсь дядько| і казав, | що завтра| всю траву| виполе. | Тікаймо |||  
Лисиця-мати каже: |  
—Сидіть спокійно.| Це господар цього виноградника. | Я його знаю.| Він| не скоро прийде. |  
Минуло | чимало часу. | Приходить Нехайло на виноградник | із сапою.І Дивиться—|| бур'ян по пояс. | Почухав потилицю.]  
—Ех,—| каже,—| тут сапою| нічого не зробиш.! Піду додому. | візьму косу. |||  
Лисенята почули –| та до матері:!  
– Мамо! –| кричать.–| Тікаймо! | Знову приходив | той чоловік. | Пішов додому по косу.| Поріже нас.||  
– Грайтеся| і нічого не бійтеся.–| відповіла лисиця. |||  
Минуло | ще місяців зо три. | Приходить Нехайло| вже з косою. | Спробував ко сити, | коса | не 6ере.|| Подумав Нехайлом та й каже: |  
– Спалю бур'ян. | Піду візьму сірники. ||  
– Тепер | тікаймо,| – сказала стара лисиця,–| це | він зробить! |||  
Підготуйся до виразного читання казки в особах; прочитай її.  
Чому лисиця і після перших, і після других відвідин Нехайла була спокійна за долю своїх лисенят?  
А чому після третього приходу Нехайла на виноградник лисиця вирішила, що їй з дітьми загрожує небезпека?  
Як ти гадаєш, чому казка має таку назву.  
Хто висміюється в цій казці? А які казки про ледарів ти знаєш?  
Перекажи казку близько до тексту.  
2)Проаналізуйте українську народну казку «Хитрий півень» (Читанка – кл. – С. 21), складіть партитуру тексту і підготуйтесь до читання в особах Які вимоги необхідно врахувати під час використання цього прийому на уроках».  
Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати.  
3сусіднього лісочка підкралася лисичка.  
–День добрий! – гукнула вона. – Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.  
–                    А як же співав мій батько?  
–                    Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно ку курікав, що й ну…  
– І я зможу! – сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати.  
– А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?  
– Зможу! – крикнув півень.  
Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його. Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з'їсти, а він і каже:  
– Твоя мати не так робила!  
– А як же вона робила? – спитала лисиця.  
– Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.  
– Я вся вдалася в матір! – промовила лисиця. Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти.  
Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.  
–Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, – облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.  
Підготуйтесь і прочитайте казку в особах. Поставте за змістом казки 3-4 запитання своєму сусіду по парті.  
3)Проаналізуйте одну Із радіо- або телепередач для дітей («Вечірня казка», «На добраніч, діти» та ін.). Зверніть увагу на вміння ведучого ставати співавтором, «розмовляти» зі слухачами, зацікавити, заінтригувати їх розвитком подій.  
4)Приготуйте розповідь невеликої казки або уривка (орієнтовно – 1 сторінка тексту).  
Байка – це короткий алегоричний гумористичний твір дидактичного характеру, частіше віршованої форми Як правило, складається з двох частин: зображення подій або розповідь про них і мораль (повчальний висновок). У багатьох байках велике місце належить діалогу  
Байка не читається, а розповідається, їй притаманна інтонація розмовно побутового мовлення. Важливо досягти безпосереднього спілкування з аудиторією, використовувати міміку, жести.  
Виконавець байки ніби виступає в ролі свідка подій і є своєрідним коментатором цих подій, виражаючи власне ставлення до них. Для цього важливо з'ясувати ідею байки, зрозуміти думки і наміри автора.  
Висловлювання героїв читаються з урахуванням їх Індивідуальних особливостей, зовнішнього вигляду, характеру вчинків. Але під час читання на уроці дійові особи не «граються», а лише зображуються через інтонацію, міміку, окремі жести, позу. Читання учнями в особах включає елементи гри, драматизації.  
Важливо звернути увагу на мораль байки, яка підводить підсумок розповіді, вимагає роздумів, розкриває основний задум автора. Ллє мораль не можна нав'язувати, читати неприродньо; виконавець ніби нагадує слухачам відому істину, привертає увагу до неї, примушує ще раз замислитись.  
Практичні вправи і завдання  
1)Проаналізуйте ідею, сюжет, образи байки Л. Глібова «Лебідь, Щука і Рак» (Читанка.– 3 кл.– С. 38-39) і визначте мету читання. Продумайте емоційне забарвлення, темп читання, власне ставлення до подій, міміку, жести і підготуйтесь до читання напам'ять. Використайте орієнтовну партитуру.  
У товаристві лад | – усяк тому радіє. |  
Дурне безладдя | лихо діє,|  
І діло,| як на гріх, |  
не діло | – тільки сміх. ЦІ  
Колись-то Лебідь, | Рак | та Щука |  
приставить хуру узялись. |  
От троє разом | запряглись. |  
смикнули 1 – катма ходу... ||  
Що за морока!) Що робить? ||  
А й невеличка, | бачся, | штука,– |  
так Лебідь | рветься підлетіть, |  
Рак | упирається. | а Щука | тягне в воду. |||  
Хто винен з них,| хто ні | – судить не нам. |  
Та тільки хура | й досі там. |||  
Безладдя – непорядок, хаос. Морока – клопіт. Катма – тут немає.  
2)Зробіть літературознавчий і виконавський аналіз байки Л. Глібова «Чиж та Голуб» (Читанка.– 2 кл.– С. 71). Складіть запитання для бесіди з учнями з метою аналізу тексту і підготовки його до виразного читання. Прочитайте байку напам'ять.  
Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сільце й попав; сердега в клітці рветься, б'ється... А Голуб бачить та сміється: – А що? Попавсь? От тобі й на! Вже, певно, голова дурна... Не бійсь, мене б не піддурили, хоч як би не хитрили, бо я не Чижик! Ні... оце! – аж гульк – і сам піймавсь в сільце... Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся!  
Сильце або сільце – пристрій, яким ловлять птахів.  
Виразно прочитай байку. Голосом передай ставлення зарозумілого, насмішкуватого Голуба до Чижика. А як ставиться до Чижика сам автор? З яких рядків байки довідуємось про це? Прочитай. Які рядки байки можуть бути прислів'ям?  
3) Підготуйтесь до читання в особах байки Л. Глібова «Коник-стрибунець» (Чи танка.– 2 кл.– С. 45-47). Використайте матеріали посібника (с. 20, розділ III).  
«Виразне читання поезії – це своєрідна школа перевірки творчого «я»" кожного читця»,– зазначає А. Й. Капська (4, 89). Майстерно прочитаний учителем вірш відкриває дітям особливий світ художнього образу, багатство інтонацій.  
Зміст будь-якого вірша нерозривно пов'язаний з його поетичною формою, певними художніми прийомами, що використовує поет. Важливо, щоб учитель не лише правильно передав під час читання основну ідею твору, його емоційну насиченість, поетичні образи, а й доніс до учнів ритмічність і музикальність тексту Це можливо за умови знання теорії віршознавства, законів віршованого мовлення.  
Найбільш типовими помилками читців віршів є монотонне читання; злиття рядків вірша, коли між ними відсутні знаки пунктуації; відривна вимова слів у фразі (скандування); силове виділення останніх слів у рядках; відсутність творчого бачення образів тощо.  
Зупинимось на тих особливостях віршованого тексту, що відрізняють його від прози. Віршоване мовлення має ритмічну організацію, яка проявляється у наявності певних ритмічних відрізків – віршових рядків.  
Незалежно від того, чи збігається рядок із закінченням речення, у кінці робиться ритмічна пауза, інакше текст буде звучати як прозовий. Якщо думку не завершено, в кінці рядка необхідно підвищити голос (інтонація перенесення), що вказує слухачам на продовження фрази.  
Для посилення ритміко-мелодичного звучання вірша може вводитись додаткова пауза – цезура, що ділить рядок па дві частини. Як і будь-який засіб виразності, цезура повинна бути внутрішньо виправдана.  
Віршові рядки, як правило, об'єднуються римою – звуковою співзвучністю. В багатьох випадках римуються слова, які мають важливе смислове значення, що не обхідно підкреслити голосом. Але не треба посилювати вимову, якщо римовані слова не несуть особливого смислового навантаження. Це вирве їх із контексту, призве де до втрати плавності, музикальності звучання.  
Зазначені вище особливості необхідно враховувати під час читання і так званих білих віршів, у яких відсутня рима.  
Народній поезії властива переважно топічна система віршування, у якій вірш будується поділом тексту на рядки, Ідо оформляються за допомогою рим і пауз.  
Силабічна – це така система, у якій ритмічний лад спирається на однакову кількість складів у рядках з вільним розміщенням наголосів.  
Найбільш розповсюджена силабо-тонічна система віршування (від грец. syllabе – склад і tonos – наголос): рядки мають визначену кількість складів і певне розміщення наголосів. Одиницею ритму виступає стопа – група складів з одним наголошеним. Стопи найчастіше бувають двоскладові (хорей, ямб), трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест), що назначає розмір вірша, який важливо передані під час читання.  
У більшості випадків рядки вірша об'єднуються у строфи, яким притаманна певна інтонація і чергування рим. Таким чином вірш ніби ділиться на окремі логічно завершені частини, що сприяє його сприйманню. Під час читання одна строфа від іншої відокремлюється паузою.  
Вірші ділять на епічні (розповідь про події, героїв, є сюжет або його елементи) і ліричні (основа змісту – думки, почуття).  
«При читанні ліричного твору перед нами постає образ людини в її переживаннях, які нас хвилюють» (18, 269). У таких творах діє так званий ліричний герой, який є своєрідним художнім узагальненням і служить засобом вираженням думок і почуттів автора. 

У процесі підготовки вірша  до читання важливо відчути і  розкрити настрій ліричного героя  і всього твору, передати розвиток переживань.  
Таким чином, читець повинен уміти об'єднати зміст і форму вірша, передати їх єдність під час читання. При цьому уміння передати певний настрій і викликати відповідний у слухачів е однією з основних ознак якості читання твору.  
Під час читання лірики необхідно зважати на особливу роль творчого бачення. Своєрідною основою того чи іншого настрою виступає бачення певних образів, картин, подій, про які в тексті ледь згадується. Важливо їх уявити, нафантазувати деталі, що сприятиме виразності інтонації, перетворить слухачів на співтворців.  
Ліричні твори розмежовуються за тематичним принципом, що вказує не лише на те, про що розповідається у тексті, а й на те, якого боку життя людини в ньому торкаються. Основними видами лірики є інтимна, філософська, пейзажна, громадянська. Поетичний зміст розкривається в жанрових особливостях (пісня, балада, сонет, ода тощо), композиції вірша, втілюється у ритміці і лексиці тексту, що необхідно враховувати у процесі підготовки до читання.  
Однією із загальних вимог щодо виразного читання лірики є використання особливих способів спілкування читця зі слухачами. Як зазначалось, лірика – своєрідний монолог автора (ліричного героя), це роздуми і почуття з приводу побаченого, почутого, пережитого, що досить часто адресуються безіменній особі чи групі людей, рідному краю, природі тощо. Громадянська лірика потребує, в основному прямого спілкування; інтимна, філософська – моноспілкування; пейзажна – спілкування з уявним об'єктом. Працюючи з віршами, іноді доводиться переключатися з одного виду спілкування на інший навіть під час читання одного твору.  
Важливо поступово розвивати у молодших школярів сприймання ліричних творів, звертати їх увагу на особливості віршованих текстів, художню майстерність поета.  
Слід пам'ятати, що індивідуальне виразне читання учнів є найкращим критерієм у перевірці емоційного сприйняття і розуміння тексту, а підготовка ліричного вірша до читання сприяє його глибокому усвідомленню.  
Детальніше про особливості аналізу віршів і вимоги до їх читання розповідається у посібниках О. Г. Олійника, А. Й. Капської, Б. А. Буяльського.  
Практичні вправи і завдання  
1. Познайомтесь із текстами та їх партитурою. Зверніть увагу на ритмічні (віршові) паузи та інтонацію перенесення. Як це впливає па тсмпоритм звучання вірша? Підготуйтесь до виразного читання.  
а)Над старими яворами |  
білих буслів І білі діти |  
зранку-раночку дзьобами |  
вчаться | рідно клекотіти. |[  
І рідненько І тьохка в лузі |  
соловей І до солов'яти.. ||  
А мене | навча матуся |  
рідним словом розмовляти.11|  
М. Тимчак. Рідне слово. (Читанка.– 2 кл.– С. 287.)  
б) То була | тиха ніч чарівниця. | покривалом спокійним. | широким | простелилась вона | над селом. | прокидалась край неба | зірниця, | мов над озером тихим. | глибоким | лебідь | сплескував білим крилом...|||  
Леся Українка (Читанка.– З кл.– С. 96.)  
2. Прочитайте тексти і завдання до них у підручнику (Читанка.– 2 кл.– С. 120, 144; 3 кл.– С- 69). Зверніть увагу, як через відповідну форму автор передає певний зміст і настрій Читаючи текст, зберігайте тсмпоритм, співзвучний з формою та емоційним забарвленням  
Визначте прийоми, які доречно використати у процесі підготовки учнів до виразного читання цих текстів.  
а) Що це, сон? Зелені сосни !цвітом зацвіли!  
Розцвіли сієї ночі  
і вже сиплють цвіт.  
Все в квітках!..  
Під ними гнуться віти до землі.  
Вся земля в сріблястім цвіті,  
як душа моя.  
О. Олесь. Перший сніг  
У якому реченні передано здивування красою природи? За допомогою яких розділових знаків цього досягнуто? Що передають тут слова гнуться, сиплють? Які почуття викликає це в поста? Прочитайте останній рядок вірша. Чи можна сказати, що поета вразила краса першого снігу? А як це довести?  
б) Ще вчора сонечко так гріло,  
чабан з отарою бродив.  
Озиме пишно зеленіло,  
і лист у лузі гомонів.  
Сьогодні ж степ увесь неначе  
заслав сріблястий оксамит,  
і вітер жалісливо плаче,  
і сонце ллє не той мов світ.  
1. Манжура. Перший сн'и  
Зверни увагу на виділені слова. Чи передають вони раптовість змін Яких саме? Придумай свої малюнки до кожної строфи. Розкажи, що і як зобразиш на них. Зістав зміст обох текстів. Визнач у них спільне й відмінне.  
в) Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, не губіть ви останньої слави.  
Гріє здалеку землю усмішка весни,  
пробиваються проліски, трави.  
Не злякать вам нікого,  
холодні сніги, бо розтопче  
вас сонце блискуче,  
і нечуваний сміх залуна  
навкруги, як тікати ви будете в кручі...  
О. Олесь  
З чим і як звертається оповідач до снігів. Що загрожує останнім снігам? Як ти зрозумів значення висловів: «гріє здалеку землю усмішка весни», «бо розтопче вас сонце блискуче»? Визнач настрій оповідача і його ставлення до описуваного. Доведи свої міркування посиланням на текст.  
г) Вийшли вранці ми.  
Дивне місто проти сонця!  
Всі взолочені віконця...  
Ні, такої ще зими  
не стрічали ми.  
Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати, й понад садом молодим тане, тане дим...  
Ох, яка ж краса!  
Сад увесь убрався в іній,  
проти сонця він – як синій.  
Гілля до землі звиса, –  
дим же в небеса...  
Проти сонця дим,  
проти зимнього патлатий,  
золотисто-рудуватий, –  
понад світом молодим тане, тане дим...  
П. Тичина. Зима  
2.4 Перевірка ефективності формування у молодших школярів умінь і навичок виразного читання  
Експериментальне дослідження умінь і навичок виразного читання молодших школярів проводилося під час проходження переддипломної практики.  
Результативність проведеного дослідження вивчалася шляхом постійних спостережень, анкетування, перевірки техніки читання, які проводилися як у процесі констатуючого експерименту, так і формуючого.  
Мета дослідження полягала в тому, щоб визначити рівень сформованих умінь і навичок виразного читання в учнів початкової школи та розробити, запропонувати систему завдань, вправ, які б покращили вже сформовані уміння і навички.  
Дослідження проводилося в 3 етапи:  
Iетап – підготовчий – збір даних для отримання необхідної інформації про учнів експериментального та контрольного класів.  
IIетап – власне експериментальний, який складався з констатуючого та формуючого експериментів.  
Під час констатуючого експерименту проведено діагностику рівня сформованих умінь і навичок виразного читання експериментального та контрольного класів. А також здійснено обробку та аналіз одержаних результатів.  
На основі результатів спостережень, проведених анкетувань серед учнів експериментального та контрольного класів було з'ясовано, що вчителі не звертають особливої уваги на формування виразності читання, а всю роботу спрямовують на вдосконалення навички швидкочитання.  
Було виявлено, що вчителі для формування умінь та навичок виразного читання пропонують школярам лише вправи га завдання з підручника, майже не використовуючи додаткової літератури, а якщо і запозичають завдання і вправи із додаткових посібників, то вони у них одноманітні та використовуються несистематично.  
Проаналізувавши результати роботи вчителів та учнів у 3-х класах Великоберезовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Тернопільського району Тернопільської області ми впевнились, що всім учням подобається виразне, емоційне читання твору вчителем, що таке декламування текстів сприяє кращому розумінню їх змісту.  
Учні намагаються наслідувати у читанні вчителя, але вони не знають основ і виразного читання, І це призводить до неправильного відтворення логіко-емоційного змісту творів для дітей.  
Гіпотеза дослідження: якщо систематично використовувати вправи та завдання у формуванні умінь і навичок виразного читання, то це сприятиме вдосконаленню навички читання учнів, кращому розумінню змісту творів, а також загальному розвиткові дітей.  
У процесі формуючого експерименту розроблено комплекс вправ, спрямованих на формування умінь і навичок виразного читання школярів.  
До методики формуючого експерименту входило спостереження за діями вчителя та учнів у процесі роботи із завданнями, вправами для формування умінь і навичок виразного читання; анкетування та аналіз усних відповідей для перевірки рівня сформованості навичок читання. Було також продумано методику впровадження системи вправ, що мала сприяти вдосконаленню умінь та навичок виразного читання.  
III етап – повторне обстеження рівня сформованих умінь і навичок виразного читання учнів експериментального та контрольного класів. Обробка, аналіз одержаних даних шляхом зіставлених даних первинного та повторного обстеження.  
Відповідно до цілей і етапів експерименту ми поставили перед собою такі завдання: 1) виявити в учнів наявний (початковий) рівень сформованості умінь і навичок виразного читання; 2) відповідно до рівня сформованості на початку експерименту в учнів умінь і навичок виразного читання здійснити остаточний відбір змісту системи завдань, вправ для вдосконалення умінь і навичок виразного читання; 3) перевірити ефективність запропонованої методики шляхом виявлення нового рівня сформованості умінь і навичок виразного читання і порівняння з початковим рівнем.  
Контингентом обстеження вибрано учнів 3-х класів. У дослідженні взяли участь 28 учнів 3-А класу (ЕК) та 27 учнів 3-Б класу (КК) Великоберезовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Тернопільського району Тернопільської області.  
Усі обстежувані на момент проведення експерименту здорові, психічно і фізично нормально розвинуті. В експериментальному класі із 28 учнів З навчаються на 10-12 балів, 6 - на 1-6 балів та 19 учнів, які мають поточні бали 7-Ю.  
У контрольному класі 27 учнів. Із них: 4 учні навчаються на 10-12 балів, 7 - на 1-6 балів та 16 учнів, які мають поточні бали 7-10.  
Для оцінки рівня сформованих умінь і навичок виразного читання на початку проведення дослідження учням ЕК та КК були запропоновані такі завдання:  
Завдання 1.  
У поданних реченнях вкажіть на розділові знаки. Де у цих реченнях під час читання треба зробити паузи (короткі зупинки)? Виразно прочитайте речення.  
1.А шторми на морі бувають такі великі, що хвилі, як гори, котяться.  
2.Бачиш, Стасю, який твій товариш акуратний, ввічливий.  
З.Не клюй, курко, крупку, не кури, котику, люльку.  
Завдання 2.  
Визначіть у реченнях головні частини (мовні такти). Прочитайте їх, дотримуючись правильного повного дихання. Якщо є потреба, доберіть повітря.  
1. Праця обіймає увесь світ.  
2.Праця - це простір, це земля і небо, море і гори, глибини і висоти  
3. Собака вирвав у Микити торбу, кинув на землю і знову налетів на хлопця.  
Завдання 3.  
Прочитайте речення. Подумайте і скажіть, де потрібно зробити паузу, щоб зміст речення був зрозумілий.  
1.В пасіці пахло медом.  
2.1 тут із діброви нежданно обізвалась музика.  
З.Але дідусь із Дениском щільно обв'язали відро рядниною і без клопотів переселили мурашник під дуб  
Завдання 4.  
Прочитайте про себе прислів'я і приказки. Знайдіть слова, які, на вашу думку, необхідно виділити голосом. Підкресліть їх і прочитайте вирази вголос, виділяючи наголошені слова.  
1. Сім синів годую, всім і щастя готую!  
2.Розумний батько сина спитати не соромиться.  
3.Недогода нашій бабці ні на печі, ні на лавці.  
4. Чия відвага, того й перевага  
Завдання 5.  
Прочитайте фрази. Поставте до речень такі запитання, щоб кожного разу у них змінювалося головне слово.  
І.Далі станція ще.  
2.Дощ давно вже перестав.  
З.Хіба я тобі бороню робити!  
Результати виконаних робіт подаємо у таблиці (у відсотках)