Метод опитування

– перевага однакових відповідей типу "всі або нічого", тобто відсутність розходжень у відповідях у респондентів – результат високої стереотипності питання; 

– велика кількість відповідей "не знаю, важко відповісти" – розпливчастість, невизначеність питань; 

– велика кількість недоречних коментарів опитуваних – неповний перелік можливих альтернатив відповіді; 

– значний відсоток відмов – погана композиція анкети, незадовільна інструкція анкети. 

Існує специфіка складання запитальника для інтерв'ю особистої взаємодії учасників опитування, а також етап (фазу) його проведення. 

Основні види інтерв'ю в  соціально-психологічному дослідженні  – стандартизоване й не стандартизоване інтерв'ю. У першому випадку інтерв'ю припускає наявність стандартних формулювань питань і їхньої послідовності, певних заздалегідь. При цьому дослідник не має можливості їхньої зміни. 

Методика не стандартизованого  інтерв'ю характеризується гнучкістю  й варіюванням у широких межах. Інтерв'юер при цьому керується  лише загальним планом опитування, формулюючи питання відповідно до конкретної ситуації й відповідями респондента. Велике значення для успішного інтерв'ювання має техніка ведення бесіди. Вона жадає від інтерв'юера вміння встановлювати  тісний контакт із респондентом, зацікавити його в щирій бесіді, "активно" слухати, володіння навичками постановки й реєстрації відповідей, подолання "опору" опитуваного. При цьому  інтерв'юер повинен уникати нав'язування ("підказування") опитуваній особі  можливого варіанта відповіді, виключити  суб'єктивне тлумачення його висловлення. Труднощі проведення інтерв'ю пов'язана  із завданням підтримки протягом усього часу бесіди необхідної глибини  контакту з респондентом. 

У літературі описані різноманітні прийоми стимулювання активності (відповідей) опитуваного, серед них найбільш часто згадуються: вираження згоди (уважний погляд, кивок, посмішка, підтакування), використання коротких пауз, часткова незгода, уточнення шляхом неправильного повторення сказаного, вказівка на протиріччя у відповідях, повторення останніх слів, вимога пояснень, додаткової інформації.  
Виділяють також інші види інтерв'ю, наприклад, сфокусоване, терапевтичне. Кожний з перерахованих видів інтерв'ю характеризується певними обмеженнями по цілям застосування й характеру одержуваної інформації. Прийнято виділяти ключові фази: установлення контакту, основна фаза й завершення інтерв'ю. [2]

Критерії ефективності інтерв'ю: 

– повнота (широта) – воно повинне дозволити опитуваному по можливості повно освітити різні аспекти обговорюваної проблеми; 

– специфічність (конкретність) – у ньому повинні бути отримані точні відповіді по кожному значимому для опитуваного аспекту проблеми;

– глибина (особистісний зміст) – воно зобов'язано виявити емоційні, когнітивний і ціннісний аспекти відносин респондента до обговорюваної ситуації; 

– особистісний контекст – інтерв'ю покликано виявити характеристики особистості опитуваного і його життєвого досвіду. 

Види анкетування розділяються по числу опитуваних (індивідуальне  й групове), по місцю проведення, по способі поширення анкет (роздавальне, поштове, пресове). Серед найбільш істотних недоліків роздавального, і особливо поштового й пресового опитування є низький відсоток повернення анкет, відсутність контролю над якістю заповнення анкет, використання тільки дуже простих за структурою й по обсязі анкет. 

Перевага типу опитування визначається цілями дослідження, його програмою, рівнем вивченості проблематики. Основну перевагу анкетування зв'язують із можливістю масового охоплення великої кількості респондентів і його професійною доступністю. Інформація, одержувана в інтерв'ю, є більше змістовною й глибокою в порівнянні з анкетою. Однак недоліком є, насамперед , важко контрольований вплив особистості й професійного рівня інтерв'юера на опитуваного, котре може приводити до перекручування об'єктивності й надійності інформації. 

Висновок

Отже, метод опитування – універсальний. Він дає змогу дослідникові за короткий проміжок часу одержати велику кількість інформації. Перевагою цього методу є також легкість застосування й обробки даних.

Сфера застосування опитування в психологічних дослідженнях досить широка. Насамперед, це головний спосіб збору первинної інформації щодо взаємозв'язку змінних, які вивчаються. Якщо програма дослідження передбачає експериментальну процедуру, опитування може використовуватися з метою виявлення головних критеріїв експериментальної та контрольної груп як до початку експерименту, так і після його закінчення.

Надійність інформації, одержаної  методом опитування, забезпечується поділом запитань на головні та контрольні. Про головні запитання вже  йшла мова. Що ж до контрольних, то вони застосовуються для встановлення правдивості  відповідей на головні запитання  і часто мають форму відкритих  непрямих запитань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Андреева Г.М. Психология социального познания. [2-е изд.] / Андреева Г.М. - М., 2000.

2. Андреева Г.М. Социальная психология / Андреева Г.М. - М.: Аспект-Пресс, 2000.

3. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология XX столетия: Теоретические подходы / Андреева Г.М. - М., 2001.

4. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения / Богомолова Н.Н. - М., 1991.

5. Введение в практическую социальную психологію / [Под ред. Ю. М Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой]. - 3-е, исправленное изд. - М.: Смысл, 2000.

6. Еникеев М.И. Общая и социальная психология: учебное пособие: [4-е изд., перераб и доп] / Еникеев М.И. – М.: ТК Велби, Проспект, 2007. 

7. Лабунская В.А. Экспрессия человека: Общение и межличностное познание / Лабунская В.А. – М.: Ростов-на-Дону, 1999.

8. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии / Пер. с англ. – СПб., 2000.

9. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологи / Пайнс Э. - СПб.: Питер, 2000.

10. Свенцицкий А.Л. Социальная психология / Свенцицкий А.Л. - М., 2003.

11. Социальная психология / Отв. ред. А.Л. Журавлев. – М., 2002.

12. Социальная психология в современном мире / [Под ред. Г.М.Андреевой, А.И. Донцова]. - М., 2002.

13. Янчук В.А. Методология, теория и метод в современной социальной психологии и персонологии: интегративно-эклектический поход / Янчук В.А. – Мн., 2000.

14. Галузинський В.М., Евтух М.Б./Педагогіка: теорія та історія: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995.

15. Как провести социологическое исследование / [Под.ред. М.К. Гошкова, Ф.Є. Шереги]. – М.: 1990.

16. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебнік С.Р. Соціальна педагогіка / Коваль Л.Г. – К.: 1997.

17. Кравченко А.И. Введение в социологию / А.И. Кравченко. – М: Новая школа, 1995.

18. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / Л.І. Міщик. – К.: ІЗМН, 1997.

19. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка / Мудрик А.В. – М., 1999.

20. Паніна Н.В. Технологія соціально-емпіричного дослідження / Н.В. Паніна. – К.: Наукова думка, 1996.

21. Попова И.М. Социология. Введение в специальность / И.М. Попова. – К.: Тандем, 1998.

22. Педагогічна соціологія / [Под.ред. В. Болгаріна та ін]. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998

23. Радугин А.А. Радугин К.А. Социология: Курс лекций. – М.: Центр, 1999.

24. Филлипова. Методика социально-педагогического исследования. – Челябинск, 1989.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

 

факультет педагогіки та психології

 

кафедра загальної та соціальної педагогіки

 

 

 

 

Реферат на тему: «Метод опитування»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 4 курсу,

42-СП групи

денної форми навчання

Лошак В.В.

 

 

 

Глухів – 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Опитування, як метод  соціально – педагогічного дослідження.

2. Використання методу  опитування в педагогічних науках.

Висновок

Список використаних джерел