Метод опитування

Вступ

Опитувальні методи. До них традиційно відносяться усне (бесіда й інтерв'ю) і письмове (анкетування) опитування. Метою опитувальних методів є виявлення досвіду, оцінки, точки зору дитини або групи дітей. У бесіді також можливий обмін думками, суперечки, дискусії. При використанні цих методів дослідження розроблена ясна, чітко поставлена ціль; заздалегідь продуманий план бесіди, визначення питань, що будуть задані випробуваним. Розрізняють питання закритого типу, коли опитуваному необхідно вибрати один із пропонованих відповідей; напівзакритого типу, коли опитуваний крім обраного із запропонованих відповідей може висловити свою власну думку; і відкритого типу, у цьому випадку випробуваний на всі питання дає свою відповідь.

Ці методи також мають свої слабкі і сильні сторони. До сильних сторін варто віднести можливість живого контакту дослідника з випробуваним, можливість індивідуалізації відповідей, їхнього  коректування під час опитування, оперативної діагностики вірогідності і повноти відповідей. Однак методи опитування трудомісткі, вимагають  тривалого часу в експерименті, не дають можливість охопити велику кількість випробуваних.

Ці недоліки частково усуваються при використанні письмових питань в анкетуванні. При цьому більш ретельна підготовка ведеться перед проведенням опитування. Анкети можуть бути відкриті, коли випробуваний указує свої вихідні дані (прізвище, ім'я, вік і ін.), а також закриті, у яких невідомо конкретна опитувана особа.

 

1. Опитування, як метод соціально – педагогічного дослідження.

Опитування – надзвичайно поширений прийом психологічних досліджень. Це метод збору первинної інформації, який ґрунтується на безпосередній (бесіда, інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) психологічній взаємодії дослідника та опитуваного (респондента).

Метод опитування – універсальний. Він дає змогу дослідникові за короткий проміжок часу одержати велику кількість інформації. Перевагою цього методу є також легкість застосування й обробки даних.

Залежно від особливостей процедури проведення розрізняють  такі різновиди опитування:

1) групове (одночасне опитування  всієї групи) та індивідуальне  (передбачає опитування кожного  респондента окремо);

2) очне (за умов особистого  контакту з респондентом) та заочне (без особистого контакту з  респондентом);

3) усне (інформація фіксується  дослідником) та письмове (респондент  сам заповнює анкету чи опитувальник).

Сфера застосування опитування в психологічних дослідженнях досить широка. Насамперед, це головний спосіб збору первинної інформації щодо взаємозв'язку змінних, які вивчаються. Якщо програма дослідження передбачає експериментальну процедуру, опитування може використовуватися з метою виявлення головних критеріїв експериментальної та контрольної груп як до початку експерименту, так і після його закінчення.

Нарешті, опитування допомагає  уточнювати, розширювати і контролювати дані, одержані як іншими методами, так  і шляхом тієї чи іншої форми опитування.

Серед усних методів опитування найчастіше вживаними є бесіда та інтерв'ю.

Бесіда — це метод одержання інформації за допомогою вербальної комунікації в ході вільного діалогу між дослідником та досліджуваним на певну тему. Бесіда не обмежена в часі і, крім того, тут існує двосторонній зв'язок між дослідником і респондентом.

Інтерв'ю — це метод  одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. У разі проведення інтерв'ю двосторонній зв'язок обмежений, інтерв'юер лише фіксує відповіді  респондента, зберігаючи нейтральну позицію.

Для успішного проведення бесіди або інтерв'ю необхідно  створити дружню атмосферу. І тут  велике значення мають вступне слово  і перші запитання дослідника, які повинні викликати в опитуваного  довіру і бажання співпрацювати. Рекомендується починати бесіду з нейтральних  запитань, спираючись на досягнення єдності  думок щодо очевидних фактів.

Розглянемо найпоширеніші  різновиди інтерв'ю, які використовуються у практиці психологічних досліджень.

За кількістю опитаних і метою дослідження інтерв'ю  поділяються на індивідуальні, групові  та масові.

Індивідуальні інтерв 'ю, як правило, є вільними, нестандартизованими. Головна їх мета — вивчення особистісних характеристик даної особистості. Цей вид інтерв'ю поділяють на клінічні, глибинні, фокусовані. Клінічні інтерв'ю спрямовані на виявлення акцентуацій особистості, пошук стресогенних чинників, причин негативних психічних станів тощо. Глибинні інтерв'ю — на з'ясування подій і переживань опитуваного в минулому, що знаходиться в глибинах його пам'яті. Фокусоване інтерв'ю концентрує увагу опитуваного на конкретній життєвій події, проблемі, які мають для нього значення.

Групові інтерв'ю проводяться  одночасно з усією групою, у  напіввільній формі, передбачають проведення групової дискусії з певного кола питань. Індивідуальні думки членів групи при висловлюванні їх у  групі можуть бути значно викривлені в силу конформізму, групової солідарності, під впливом лідера тощо. Тому доцільним  є поєднання індивідуального  та групового інтерв'ю.

Масові інтерв'ю призначені для дослідження масових явищ; громадської думки, настроїв, соціальної напруженості тощо. Е.Ноель визначає такий вид інтерв'ю як «усне стандартизоване опитування людей, відібраних за статистичною ознакою», заздалегідь запрограмоване до деталей опитування «за схемою», хоча для самих опитуваних воно може сприйматися як «жива, приватна і досить невимушена в силу анонімності бесіда». Масове інтерв'ю максимально формалізоване. Стандартизація стосується не тільки послідовності і формулювання запитань, але й можливих варіантів відповідей.

Велике значення для проведення усного опитування має вміння фіксувати  інформацію. Одним із вирішальних  чинників, який дає можливість досліднику глибше зрозуміти опитуваного, є  дослівна фіксація відповідей. При  цьому використання магнітофона  небажане, оскільки це сковує дії респондента  і позначається на щирості його відповідей.

Широко вживаним є й  метод письмового опитування — анкетування, яке здійснюється за допомогою структурно організованих опитувальників (анкет). При цьому дослідник має змогу  одночасно опитати будь-яку кількість  осіб. Інша його перевага полягає у  порівняно легкій статистичній обробці  зібраного матеріалу.

Проте дослідникові слід пам'ятати, що складання анкети — процес досить складний і вимагає певного рівня  професійної підготовки.

Необхідно враховувати і  специфіку письмового опитування. Технологія в цьому разі така. На першій сторінці анкети вказується організація, яка  проводить опитування. Далі йде вступ  — звернення до опитуваного, де зазначаються цілі дослідження, пояснюється, чому опитуваний повинен відповісти на запитання  анкети. Враховуючи, що анкетування  здебільшого проводиться анонімно, це звернення має бути лаконічним і ввічливим. У кінці анкетного  бланка завжди висловлюється подяка опитуваному.

Перед складанням анкети потрібно добре продумати форму запитань. Залежно від розв'язуваних завдань  запитання можуть бути відкриті і  закриті. Запитання називається  закритим, якщо у його формулюванні міститься перелік можливих варіантів  відповідей або дихотомічна форма  відповідей (так, ні). Відкриті ж запитання  передбачають, що відповіді даватимуться респондентом у вільній формі.

За змістом запитання  поділяються на оцінні (про мотиви, оцінки, думки) та фактологічні (про  факти дійсності).

Крім того, запитання розрізняються  за способом інтерпретації і можуть бути поставлені прямо чи непрямо. Пряме  запитання формулюється в особовій формі і спрямоване на одержання  безпосередньої інформації. Непрямі  запитання висловлюються у безособовій  формі й використовуються під  час вивчення інтимних сторін життя  опитуваного.

Коли складається анкета, необхідно дотримуватися таких  загальних правил:

— набір запитань має  бути логічно узгоджений із головною проблемою дослідження і становити  певним чином організовану послідовність;

— формулювання запитань повинні  бути ясними і чіткими, а текст  запитань зрозумілим респонденту, відповідати  рівню його знань і освіченості;

— формулювати запитання  слід так, щоб забезпечити правдивість  відповідей;

— до анкети включаються  найсуттєвіші запитання, відповіді  на які дослідник може одержати лише шляхом анкетування;

— запитання повинні викликати  інтерес респондентів, стимулювати  їхнє бажання відповідати (тому на початку  слід ставити простіші запитання, поступово  переходячи до складніших).

Розміщені одне за одним  запитання утворюють певну структуру  опитувальника анкети або інтерв'ю. У цій структурі можна виділити три великі блоки. Перший — вступна  частина, у якій міститься звернення  до опитуваного, мета опитування, відзначається  його анонімність, спосіб заповнення анкети.

Основна частина – найбільша за обсягом, містить запитання, які розкривають проблему дослідження. Третя частина опитувальника містить соціально-демографічні дані респондента, що дає змогу при наступній обробці інформації виявити причинно — наслідкові зв'язки між відповідями респондента і соціально-демографічними параметрами (вік, стать, сімейний стан, фінансове положення тощо).

Опитування експертів  відрізняється від інших видів  опитування рівнем компетентності опитуваних у проблемі, а також процедурними моментами, пов'язаними з відбором експертів і аналізом одержаної  інформації. Експертне опитування має  особливу значущість як один із способів перевірки валідності методик, а також у прогнозуванні масових явищ.

Перед застосуванням анкети варто перевірити її на придатність  відповідно до мети дослідження. Для  цього проводиться пілотажне  дослідження, у ході якого уточнюються  і, якщо виникає потреба, переформульовуються запитання. Результати опитування повинні бути надійними і обґрунтованими. Одним із способів перевірки надійності анкети є повторне проведення анкетування через якийсь проміжок часу.

Надійність інформації, одержаної  методом опитування, забезпечується поділом запитань на головні та контрольні. Про головні запитання вже  йшла мова. Що ж до контрольних, то вони застосовуються для встановлення правдивості  відповідей на головні запитання  і часто мають форму відкритих  непрямих запитань.

 

2. Використання методу опитування в педагогічних науках.

Опитування – спосіб отримання інформації про суб’єктивний світ людей, їх нахили, судження, мотиви діяльності. Інтерв'ю – метод опитування, яке проводиться у формі бесіди за чітко визначеним планом. Вони бувають дистанційні (телефонне інтерв’ю) та очні (безпосереднє спілкування учасників інтерв'ю). Анкетування – різновид опитування, що полягає в отриманні інформації шляхом письмової відповіді респондентів на пропонований перелік запитань. Фокус-група – це групове інтерв'ю, яке проходить у формі групової дискусії і спрямоване на отримання від її учасників "суб'єктивної інформації" про те, як вони сприймають певні суспільні події та явища.

Досить розповсюджений метод  у соціально-психологічних дослідженнях. Суть методу полягає в одержанні  інформації про об'єктивні або  суб'єктивні (думки, настрої, мотиви, відносини) факти зі слів опитуваних. 

Серед численних видів  опитування найбільше поширення мають два основних типи: 

– опитування "віч-на-віч" – інтерв'ю, очне опитування, проведене дослідником у формі питань-відповідей з опитуваним (респондентом); 

– заочне опитування – анкетування за допомогою призначеного для самостійного заповнення запитальника (анкети) самими респондентами.

Першим метод опитування в психології застосував Ф. Гальтон з метою вивчення походження розумових якостей і умов розвитку вчених. Піонерами його застосування в психології є також С. Хол, А. Біне, Г. М. Андрєєва, Е. Ноель. 

Область застосування опитування в соціальній психології: 

– на ранніх стадіях дослідження, для збору попередньої інформації або пілотажного випробування методичного інструментарію; 

– опитування як засіб уточнення, розширення й контролю даних; 

– як основний метод збору емпіричної інформації. 

Специфіка застосування опитування в соціальній психології зв'язана  з наступним: 

– у соціальній психології опитування не є основним методичним інструментом, наприклад, у порівнянні із соціологією; 

– опитування, як правило, не використовується для вибіркових досліджень; 

– застосовується як суцільне опитування на реальних соціальних групах;

– найчастіше проводиться в очній формі; 

– у соціально-психологічному дослідженні анкета не просто запитальник, а комплекс спеціальних прийомів і методик (шкали, асоціативні прийоми, тести) вивчення об'єкта. [5]

Джерелом інформації при  опитуванні є словесне або письмове судження опитуваної особи. Глибина, повнота відповідей, їхня вірогідність залежать від уміння дослідника грамотно побудувати конструкцію анкети. 

Існують спеціальні техніки  й правила проведення опитування, спрямовані на забезпечення надійності й вірогідності інформації: визначення показності вибірки й мотивації участі в опитуванні; конструювання питань і композиції запитальника; проведення опитування. 

Найбільш часто згадують такі зовнішні ознаки, пов'язані з  недоліками в складанні анкети, як: 

– відсутність порядку у відповідях (пропуски питань) внаслідок невдалого формулювання питань, використання спеціальних термінів, що утрудняють їхнє розуміння;