Конфликт в педагогическом взаимодействии

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНФЛІКТ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

 

 

 

 

 

 

                                                                     Реферат студента ІV курсу ННППІ УІПА

                                                   групи АДЕТ К10-1 фаху 6.010104.36

                                                                   «ПО. Комп’ютерні технології в управлінні

                  та навчанні»

                                                                     Кіласонії Тимура Вахтангійовича

 

                                                                     Перевірив: ст. викладач Котелевцева Н.П.

 

 

 

Артемівськ

2013

ПЛАН

ПЛАН 2

Поняття конфлікту 3

Ознаки педагогічного конфлікту: 5

Стадії розвитку педагогічного конфлікту: 6

Види педагогічних ситуацій і конфліктів 7

Особливості педагогічних конфліктів 8

Причини конфліктів 9

Як вирішити проблему протиріч у взаєминах педагога з учнями? 12

Психологічний аналіз конфліктів 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагоги, постійно спілкуючись з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, мають  уникати конфліктів, непорозумінь, неконструктивних-суперечок, дотримуватися  правил професійно-педагогічної взаємодії. З огляду на це вчителям необхідно  оволодівати мистецтвом спілкування, яке є основою професійного успіху.

Поняття конфлікту

При розв'язанні педагогічних ситуацій дії  вчителів часто визначаються їхньою особистою образою на учнів. У  вчителя тоді з'являється прагнення  вийти переможцем у протиборстві з учнем, не опікуючись тим, як учень  вийде із ситуації, що засвоїть зі спілкування  з учителем, як зміниться його ставлення  до себе та дорослих.

Учневі  важко щодня виконувати правила  поведінки у школі та вимоги вчителів на уроках і перервах, тому природні незначні порушення загального порядку: можливі сварки, образи, зміна настрою  тощо.

Правильно реагуючи на поведінку учнів, учитель  бере ситуацію під власний контроль і відновлює порядок. Поспішність  в оцінках учинку часто призводить до помилок. Викликає обурення в учня несправедливість із боку вчителя, і  тоді педагогічна ситуація переходить у конфлікт.

Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, точок зору, поглядів тощо.

Конфлікт  у педагогічній діяльності часто  виявляється як прагнення вчителя  затвердити свою позицію та як протест  учня проти несправедливого покарання, неправильної оцінки його діяльності, учинку.

Конфлікти надовго руйнують систему взаємин  між учителем та учнями, викликають у вчителя стан глибокого стресу, незадоволеність своєю роботою; такий стан підсилюється свідомістю того, що успіх у педагогічній роботі залежить від поведінки учнів, з'являється  стан залежності вчителя від "милості" учнів.

В. Сухомлинський так пише про конфлікти  у школі: "Конфлікт між педагогом  і дитиною, між учителем і батьками, педагогом і колективом - велика біда школи. Найчастіше конфлікт виникає  тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо - і конфліктів не буде. Уміння уникнути конфлікту - одна зі складових  частин педагогічної мудрості вчителя. Попереджаючи конфлікт, педагог не тільки зберігає, а і створює виховну  силу колективу".

Але не можна думати, що конфлікти взагалі  мають тільки негативний вплив на особистість і діяльність. Уся  справа в тому, ким, коли й наскільки  ефективно він розв'язується. Відхід від конфлікту, що розв'язується, погрожує переходу його всередину, у той час  як прагнення його розв'язати спричиняє  можливість конструювання нових  відносин на іншій основі.

Педагогічний конфлікт - найгостріший спосіб розвитку і подолання  значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного процесу (викладачів, студентів, адміністрації), який зазвичай супроводжується негативними емоціями та потребує розв’язання і гармонізації.

Ознаки педагогічного конфлікту:

1) Контакти викладача зі студентами зводяться до мінімуму, збільшуєть­ся соціальна дистанція педагогічного спілкування, сторони уникають неформальних взаємин.

2) Під час розмови кожен відстоює свої інтереси, наміри, цінності, які не збігаються з інтересами, цінностями іншої сторони.

3) Виникає навіть психологічний антагонізм між викладачем і студен­том, кожен намагається «брати верх», перемогти, не враховуючи ін­тереси іншого.

4) Об’єктивна причина конфлікту переноситься на особу, з якою кон­фліктують, тобто конфлікт набуває суб’єктивного характеру.

Якщо такий педагогічний конфлікт викладач придушує силою свого авторитету, він може набути або внутрішнього суб’єктивного характеру, або перетвориться у відкриту протидію по лінії «викладач – студент». Ось чому педагогічні конфлікти треба своєчасно вирішувати.

Для ВНЗ характерними є конфлікти діяльності та конфлікти взаємин у особистісній сфері учасників педагогічного процесу. Вони перешко­джають нормальному педагогічному спілкуванню, адже спричиняють непорозуміння між співрозмовниками, ворожнечу, кривду, спробу довес­ти тільки свою правоту тощо. Якщо виник педагогічний конфлікт, ним уже пізно керувати, а потрібно вирішувати, що є єдино правильним, але нелегким шляхом до згоди.

Конфліктна поведінки студента виявляється в таких формах:

- порушення трудової дисципліни;

- грубощі, зухвала поведінка;

- незгода і критика будь-яких пропозицій викладача;

- ігнорування педагогічних вимог, ухиляння від виконання завдань та ін.

Як  наслідок, у студентів на 70% знижується розумова працездатність. Більшість із них перестає працювати, відмовляється виконувати навчаль­ні завдання, ігнорує вимоги викладачів.

Стадії розвитку педагогічного конфлікту:

1) Незадоволення (розкладом, обсягом самостійної навчальної роботи, часом занять, розпорядженням викладача тощо). Це стадія потенцій­ного формування суперечностей норм, цінностей, інтересів, поглядів, думок тощо.

2) Суперечності переходять на рівень реальних взаємин викладача і сту­дентів.

і) Виникає протидія (ігнорування вимог – «не буду!», роздратованість, підвищення рівня реактивної тривожності).

4) Протиборство – всі сили спрямовані на іншу людину, розриваються зв’язки, виникає образа, зневага тощо.

5) Виникає інцидент – зіткнення неприємного характеру (викладач іде в деканат скаржитися на студента, відмовляється від спілкування з ним, уникає взаємин із групою тощо). Конфлікт потребує вирішення. Таким чином, спостерігається деструкція міжособистісних взаємин викладача і студентів на когнітивному, емоційному і навіть поведінко-вому рівнях. З інструментальної точки зору конфлікт є одним із засо­бів самоствердження і подолання тенденцій, які заперечуються іншою особистістю. У технічному плані конфлікт є одним із граничних засобів впорядкування міжособистісних взаємин, спосіб виявлення протиріч, що виникають, але не врегульовані у процесі міжособистісної взаємодії.

Для вирішення педагогічного конфлікту є два основні шляхи: 1) через заміну об’єктивної ситуації (переглянути обсяг навчального навантажен­ня, вдосконалити розклад занять тощо); 2) через змінювання суб’єктивної педагогічної позиції викладача або позиції студентів щодо ситуації педа­гогічного конфлікту. Проте важливо шукати засоби задоволення інтере­сів обох сторін. Якщо конфлікт вирішується психологічно виправдано, він мобілізує розум, волю, зближує інтереси сторін, що конфліктують.

Загальні способи запобігання педагогічного конфлікту:

•     ідеологічні - знімаються консенсусом (згодою) викладача і студентів;

•     амбіційні - підкреслити значущість особистості іншої людини;

• етичні - керуватися нормами ділового етикету, правилами внутріш­нього розпорядку ВНЗ.

Якщо часто-густо педагогічні конфлікти мають деструктивний харак­тер, вони знижують ефективність педагогічного процесу та якість про­фесійної підготовки студентів. Від вирішення педагогічного конфлікту залежить подальша діяльність кожного учасника, їхні плани на майбут­ню педагогічну взаємодію, результативність їхньої спільної діяльності. З іншого боку, педагогічні конфлікти, прищеплюють майбутнім фахівцям конфліктні форми поведінки, «закладають» їхній конфліктний потенці­ал, який, безперечно, збільшуватиме рівень конфліктогенності трудового колективу – майбутнього місця професійної діяльності студента. Отже, необхідна свідома цілеспрямована діяльність щодо запобігання причин і успішного розв’язання педагогічних конфліктів у вищій школі.

Види педагогічних ситуацій і конфліктів

У процесі педагогічної діяльності можна виділити два основних типи ситуацій, що вимагають розв’язання:

1) типова — це часто повторювана при тих самих обставинах ситуація. Вона має подібні джерела та причини.

Наприклад, запізнення та пропуски занять учнями, невиконання домашніх завдань і т. д.

2) нетипова — ситуація, нехарактерна для даного учня чи групи.

Наприклад, здійснення правопорушення, випадки злодійства у класі чи в гуртожитку, відхід учня зі школи.

Такі ситуації вимагають виявлення причин та їх обґрунтованого аналізу для організації роботи із запобігання подібних випадків.

Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити такі:

• ситуації (чи конфлікти) діяльності, що виникають із приводу невиконання учнем навчальних завдань, успішності, позаурочної діяльності;
• ситуації (конфлікти) поведінки, що виникають із приводу порушення учнем правил поведінки;
• ситуації (конфлікти) відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів, у сфері їхнього спілкування у процесі педагогічної діяльності.

Особливості педагогічних конфліктів

Професійна відповідальність учителя за педагогічно коректне розв’язання ситуації: адже навчальний заклад, у якому навчається дитина, -  модель суспільства, де учні засвоюють соціальні норми та відносини між людьми.

Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель – учень), чим і визначається їхня різна поведінка в конфлікті.

Різниця віку та життєвого досвіду учасників розводить їхні позиції в конфлікті, породжує різний ступінь відповідальності за помилки при їх розв’язанні.

Різне розуміння подій та їх причин учасниками (конфлікт «очима вчителя» й «очима учня» бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань учня, а учню — упоратися зі своїми емоціями, підкорити їх розуму.

Присутність інших учнів при конфлікті робить їх зі свідків учасниками, а конфлікт набуває виховного сенсу і для них; про це завжди доводиться пам’ятати вчителю.

Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов’язує його взяти на себе ініціативу в його розв’язанні та на перше місце зуміти поставити інтереси учня, в якого формується особистість.

Усяка помилка вчителя при розв’язанні конфлікту породжує нові ситуації та конфлікти, в які включаються інші учні.

Конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, ніж успішно розв’язати.

Причини конфліктів

Володіння технологією спілкування допомагає  педагогу обирати правильну поведінку  в кожній ситуації. Неправильний педагогічний вплив або неправильна форма  спілкування, тобто "технологічна" непідготовленість до спілкування, може призвести до конфлікту між  учителем і учнем.

Конфлікт (лат. соnfictus- зіткнення) - зіткнення протилежних поглядів, інтересів і дій.

До  найпоширеніших причин виникнення педагогічних конфліктів у взаємодії "вчитель - учень", "вчитель - учні" належать (за Н. Волковою):

- нездатність учителя прогнозувати  на уроці поведінку учнів. Несподіваність  їх учинків часто порушує запланований  перебіг уроку, викликає в учителя  роздратування і прагнення в  будь-який спосіб подолати конфлікт. Водночас обмеженість інформації  про причини того, що трапилось,  ускладнює вибір оптимальної  поведінки, засобів впливу на  клас;

- намагання вчителя зберегти свій  соціальний статус шляхом зниження  статусу учня. Учитель вживає  вирази низького стилю ("розвісив  вуха", "роззявив рота", "вештаєшся", "що ти верзеш?"). Це порушує  принципи взаємодії, доводить  ситуацію до конфлікту;

- оцінювання вчителем не окремого  вчинку учня, а його особистості  ("роззява", "дурень", "нахаба"). Таке ставлення до учня впливає  на формування ставлення до  нього інших учителів та свідків  (особливо у початковій школі);