Екскурсія як форма організації виховного процесу

 

 

План

1. Поняття «форми організації педагогічного процессу виховання»……...2
2. Класифікація форм організації процесу виховання……………….......3-6
3. Екскурсія як форма організації виховного процесу………………….6-10
4. План конспект екскурсії в природі…………………………………..10-13
5. Література…………………………………………………………………14
6. Додатки……………………………………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття «форми організації педагогічного процессу виховання»

Чіткого означення в педагогічній науці понять «форма організації навчання» або «організаційні форми навчання», як і поняття «форми навчальної роботи» як педагогічних категорій поки що немає. Як відзначав І.Ф.Харламов, «на жаль, поняття це не має в дидактиці досить чіткого визначення», і що «багато вчених уникають цього питання і обмежуються щоденним уявленням про суть даної категорії» [31, 231 - 232].

Окремі вчені-педагоги під терміном «форма організації навчання» розуміють класно-урочну та інші системи навчання: урок, екскурсію, семінар, практичні заняття, екзамени, заліки, фронтальну, групову, індивідуальну організацію навчання. Для певного упорядкування множини перерахованих об'єктів запропоновано різні підходи до їх диференціації. Так, М.М.Скаткін, І.Я.Лернер, В.К.Дяченко виділяли загальні (фронтальна, групова, індивідуальна) та конкретні (урок, семінар, екскурсія, практичне заняття тощо) організаційні форми навчання; І.Т.Огородников розрізняв форми організації навчальної роботи (урок, семінарські заняття, факультативи) та фронтальні, групові й індивідуальні заняття в системі уроку; а Г.І.Щукіна - форми організації навчання (урок, домашня робота, семінар, практикум тощо) та форми організації навчально-виховної діяльності учнів на уроці (фронтальна, групова, індивідуальна).

При цьому деякі вчені-педагоги, зокрема М.І. Махмутов, вважають, що в педагогіці існує необхідність вказувати на відмінність двох термінів: «форма навчання» і «форма організації навчання».

Форма організації педагогічного процессу виховання - це варіанти організації конкретного виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

2. Класифікація форм організації процесу виховання

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи. Поняття “форма” означає “спосіб організації і спосіб існування предмета, процесу, явища” (Філософська енциклопедія). Форма в педагогіці визначається як спосіб організації виховного процесу, що відображає внутрішній зв’язок його елементів і характеризує взаємовідносини вихователів і вихованців. Форма тісно пов'язана зі змістом явища, предмета, процесу творення різних видів мистецтва. Під змістом розуміють сутність предметів і явищ, якісну визначеність і характерні особливості їх. Зміст виражає саму природу певної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках. Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. Форми (способи) організації виховного процесу мають бути оригінальними, творчими, науково обґрунтованими, майстерно сконструйованими (педагогічна технологія), тобто гармонійно поєднувати довершеність, оригінальність і красу. Форми виховання мають свої структурні компоненти (композицію), тобто початок і закінчення (експозицію, зав'язку і розв'язку), кульмінаційні моменти, що хвилюють душу дитини, підлітка, юнака чи дорослої людини, формуючи нестандартність їхнього характеру; форми виховання забезпечують певне забарвлення, тон, відтінки (емоційне забарвлення, інтонаційні відтінки, тональність голосу тощо), оригінальність побудови змісту виховних впливів, естетизацію виховного процесу.

Є різні підходи до класифікації форм виховання: фронтальні чи масові; групові чи гурткові; індивідуальні. Зроблено спроби класифікувати форми організації виховного процесу залежно від методики виховного впливу. За такої класифікації форми виховання поділяють на групи: словесні (інформація, збори, конференції, зустрічі, усні журнали, радіо-газети та ін.); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси); наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки і вітрини нових книжок, тематичні стенди тощо).

Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

Масові форми роботи можна поділити на такі:  
● читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.  
● тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють відеофільми. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні;  
● ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами;  
● зустрічі з відомими людьми краю влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку.

Групові форми роботи поділяються на такі:  
● політичні інформації – поділяють на оглядові й тематичні. Оглядові політінформації – короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно пов’язаних між собою. У процесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації.  
● Година класного керівника – дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. Їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми;  
● Різноманітні форми та методи роботи з періодичною пресою передбачають колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях.  
● Випуск стінної газети – загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій;  
● Радіо – і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховні роботі. Крім передач Українського радіо, необхідно слухати місцеве радіомовлення а також радіоцентри шкіл.

Індивідуальні форми роботи – зумовлені потребою індивідуального підходу тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через „внутрішні умови”. Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. У кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. В індивідуальній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.

У системі виховної роботи багато традиційних форм: бесіда, зустрічі, екскурсія, прогулянка, обговорення книг, читацькі конференції, турнір, виставка, конкурс, спартакіада. 

Класифікацією відомих традиційних форм роботи з дитячим колективом займалися Є.В. Титова, С.Д. Полянова, М.І. Рожкова. Будь – яку форму роботи, згідно Є.В. Титової, можна віднести до однієї з груп:

• Захід – це заняття, ситуації в колективі, які організовують педагоги з виховною метою.

• Справи – спільна діяльність, заняття, які організовуються членами колективу на користь і радість.

Спираючись на підхід до класифікації форм спільної діяльності, П.І. Уманський, С.Д. Поляков висувають такі типи виховної роботи:

• Захист – кожна група виступає, діє сама по собі, а об’єднає учасників тільки спільна тема.

• Естафета – спільна діяльність груп школярів, яка здійснюється в послідовності, згідно сюжету, сценарію.

• Бій – змагання між групами з використанням, наприклад, взаємообміну завданнями.

• Хеппінг – карнавал, інсценування.

П.В. Байбородова і М.І. Рожков пропонують два показники для того, щоб розмежувати форми виховної роботи:

• кількісний показник (по часу, по кількості учасників, парні, групові, традиційні, масові);

• якісний показник (суб’єкт організації, за результатами, педагоги, інформаційний обмін, діти, суспільно значущий продукт).

3. Екскурсія як форма організації виховного процесу

Екскурсія – одна з благодатних форм виховної роботи, що сприяє розвитку допитливості, розуму, творчої уяви, пізнавальної активності учнів, вихованню любові до Батьківщини і народу.

Екскурсія — це така форма навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розміщення об'єктів, які вивчаються (природи, заводів, історичних пам'яток), і безпосереднього ознайомлення з ними.

Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити, що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікою організації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активно сприймають натуральні об'єкти дійсності — предмети, процеси, явища в їхньому природному середовищі, в звичайних режимах функціонування. Основний метод пізнання — цілеспрямоване спостереження під опосередкованим керівництвом учителя живої реальності, аналіз її сутності, яке доповнюють записи вражень, зарисовки, складання схем процесів. Все це потім систематизується, узагальнюється й колективно глибоко і всебічно обговорюється на інших заняттях у школі.

Екскурсії виконують низку важливих функцій:

• реалізують принцип наочності,

• підносять науковість навчання, зв'язок із життям,

• сприяють політехнічному навчанню,

• сприяють профорієнтації учнів на робітничі та інші професії [1].

Розрізняють наступні типи екскурсій:

• програмні і позапрограмні;

• тематичні і комбіновані;

• вступні, поточні, заключні;

• ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні, виробничі тощо.

Методика проведення екскурсії включає в себе підготовку екскурсії, вихід (виїзд) учнів на об'єкти, обробку (опис) матеріалів екскурсії, підбиття підсумків.

Вимоги до проведення екскурсії:

• наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до неї;

• чітке визначення освітньої і виховної мети, змісту екскурсії;

• правильний вибір екскурсійних об'єктів;

• раціональне поєднання слова і наочності;

• мотивація пізнавальної діяльності учнів;

• організаційна чіткість проведення екскурсії;

• дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.

Виконувані в процесі екскурсійної роботи навчальні дії передусім сприяють інтенсифікації навчання, засвоєнню знань кожним учнем відповідно до його Індивідуальних можливостей, екскурсія дає змогу накопичувати життєві факти, збагачує чуттєвий — досвід учнів. За образним висловом Н. К. Крупської, екскурсія вчить учнів «читати не тільки друковані книжки, але також і книгу життя». На екскурсіях учні одержують знання про зв'язки науки і практики, науки й виробничої діяльності людини.

За характером вирішуваних педагогічних завдань можна виділити чотири різновиди екскурсій: природознавча, екологічна, на сільськогосподарський об'єкт, екскурсія естетичного характеру.  
Природознавча екскурсія традиційно вирішує завдання знайомства з природою, тобто накопичення уявлень про різноманітність об'єктів живої природи та їх характерні особливості.  
Екологічна екскурсія спрямована на освоєння дітьми різноманітних біоценологіческіх зв'язків у світі природи:  
● Між органами тварин і рослин та їх функціями  
● Між середовищем існування живих істот і особливостями їх будови  
● Між станом конкретних живих об'єктів та умовами їх існування  
● Між різними живими істотами в одній екосистемі.  
Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти допомагають дітям освоїти уявлення про працю людей. Це екскурсії в полі (оранка, сівба, збирання врожаю), на луг (випас худоби, прибирання сіна), в сад, в город, в ягідник, на ферму, в оранжерею, на виставки квітів, птахів, риб, в зоопарк та ін . Відвідування цих об'єктів дає можливість показати дітям, як людина впливає на природу, вирощує рослини і тварин, доглядає за ними. Основна мета екскурсії - показати, що і для якої мети роблять люди, як використовують машини, як ставляться до своєї праці, які його результати.  
Екскурсії естетичного характеру допомагають дитині навчитися сприймати красу природи і розвивають культуру його почуттів. Використовуючи різні педагогічні прийоми, вихователь сприяє тому, що діти від спілкування з природою отримують незабутні враження. У той же час завдання морального і естетичного виховання дітей можна і потрібно вирішувати при організації та інших видів екскурсій.  
Разом з тим, використання всіх різновидів екскурсій спрямована на виховання любові до природи і усвідомлене і дбайливе ставлення до неї.

4. План конспект екскурсії в природі

Тема: екскурсія на пришкільну ділянку. Спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі

Мета: дати учням первинне поняття про явища природи, сезонні явища; провести спостереження за змінами в неживій природі; учити знаходити ознаки відмінності рослин восени порівняно з літом; продовжити формування понять «нежива природа», «жива природа»; учити спостереження за поведінкою тварин; продовжити формування вміння естетично сприймати природу навколо себе; формувати уявлення про екологічні зв'язки і залежності явищ та об'єктів живої природи; виховувати у дітей дбайливе ставлення до природи.

Обладнання: екскурсійне відерце, морилка, фотоапарат, блокноти, олівці.

Рекомендації. Першу екскурсію в природу необхідно провести у вересні, обравши сонячний день. Учні ще добре пам'ятають про літню пору, що сприятиме проведенню бесіди на високому емоційному рівні.