Активізація пізнавальної дяльності на уроках історії в 7- 8 класах

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

імені А.С МАКАРЕНКА

Історичний факультет

Кафедра методики викладання суспільних дисциплін

 

Курсова робота на тему:

« Активізація пізнавальної дяльності на уроках історії в 7- 8 класах »

Підготувала студентка третього курсу,031 групи

історичного факультету

Рудецька Катерина Олександрівна

Перевірила кандидат педагогічних наук,викладач

Луніка Ольга Василівна

 

 

Суми – 2013

 

Зміст 

Вступ…………………………………………………………………..........3

Розділ  I. Загальні основи активізації навчальної діяльності учнів  
школи середньої ланки. ………………………………………………………..5

1.1. Особливості навчальної  діяльності учнів 7 - 9 класів………………5

1.2. Теорія активізації пізнавальної діяльності. Роль пізнавального інтересу…………………………………………………………………………...12

Розділ II.  Форми активізації пізнавальної діяльності на уроках історії…………………………………………………………………………….21

2.1. Гра на уроках історії………………………………………………...21 

2.2. Робота з відеоматеріалом на уроках історії………………………..24

2.3. Семінар як форма активізації пізнавальної діяльності……………27

Розділ III. Практичне використання гри на уроках історії………..32

3.1. Ігри під час вивчення нового матеріалу на уроках історії………...32

3.2. Варіанти дидактичних ігор на закріплення, повторення і узагальнення історичного матеріалу…………………………………………...37

Висновок……………………………………………………………….....41 

Список використаних джерел………………………………………….43

Додаток 1 

Додаток 2  
Вступ

Українське суспільство сьогодні переживає період глибоких структурних, в тому числі соціокультурних змін. Всі ці процеси не можуть не зачіпати сферу освіти і виховання. 

Головне завдання української  освітньої політики - забезпечення сучасної якості освіти на основі збереження його фундаментальності та відповідності  актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства і держави.  

Проблемою активізації пізнавальної діяльності займалися такі методисти, психологи та історики: І. З. Озерський, В. Б. Бондаревський, З. І. Щукіна, Н. Г. Дайрі, І. Я. Лернер, Ю. К. Бабанський. Особливої ​​уваги заслуговують роботи відомого педагога Ю. К. Бабанського, який на основі своєї багаторічної викладацької діяльності та експериментальної роботи теоретично обгрунтовує принцип оптимізації навчання і розкриває методичні основи його здійснення на практиці. І. Я. Лернер, грунтуючись на досягненнях педагогічної науки і власних теоретичних та експериментальних дослідженнях, розкриває процес формування світогляду учнів під час навчання історії, описує раціональні методи розвитку їх мислення.  

Об'єктом  даного дослідження є процес викладання історії в 7-9 класах.  

Предметом дослідження є характеристика пізнавальної діяльності учнів у зв'язку з використанням тих чи інших методів.  
Таким чином, робота носить міждисциплінарний характер, тому що охоплює питання педагогіки, психології, історії, методики та інших дисциплін.  
У ході дослідження використовувалися такі методи: аналіз, синтез, узагальнення і конкретизація висновків, порівняння.   

Метою моєї курсової роботи є вивчення особливостей пізнавальної діяльності учнів 7-9 класів і аналіз форм роботи, що сприяють активізації пізнавальної діяльності.  

У ході дослідження даної теми поставлені такі завдання:  
1. Вивчити та охарактеризувати навчальну діяльність школярів 7-9 класів.  
2. Проаналізувати форми пізнавальної діяльності такі, як історична гра і пізнавальні завдання (7-9 класи).  
3. Охарактеризувати використання відеоматеріалів в якості засобів активізації пізнавальної діяльності.  
4. Дослідити можливості семінарської роботи в курсі викладання історії (8-9 класи).  

Для вирішення завдань  даного дослідження використовувалися такі методи дослідження:  
1. Загальні: вивчення праць вітчизняних педагогів і психологів з вивчення вікових та психологічних особливостей учнів 7-9 класів і з проблеми активізації пізнавальної діяльності в процесі навчання історії;  
2. Загальнонаукові: аналіз, порівняння, синтез; узагальнення як загальнотеоретичний метод дослідження;  
3. Окремі: вивчення впливу різних засобів навчання на зміну рівня пізнавальної діяльності, спостереження. 

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. 
 

Розділ I. Загальні основи активізації навчальної діяльності  
учнів школи середньої ланки.  

1.1. Особливості навчальної діяльності школярів 7-9 класів.  Вчення для підлітка є головним видом діяльності. У навчальній діяльності підлітка є свої труднощі та протиріччя, але є і свої переваги, на які може і повинен спиратися педагог. Останні, як зазначав А.К. Макаров, полягає у виборчій готовності, в підвищеній сприйнятливості (сензитивності) до тих або іншим сторонам навчання. Великою перевагою підлітка є його готовність до всіх видів навчальної діяльності, які роблять його дорослим у власних очах. Його приваблюють самостійні форми організації занять на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самому будувати свою пізнавальну діяльність за межами школи. Біда підлітка полягає в тому, що цю готовність він ще не вміє реалізувати, бо він не володіє способами виконання нових форм навчальної діяльності. Навчити цим способам, не дати згаснути інтересу до них - важливе завдання педагога. Справді, хто не спостерігав, як емоційно підліток реагує на новий навчальний предмет і як у деяких ця реакція зникає досить швидко. Нерідко у підлітків знижується і загальний інтерес до навчання, до школи, відбувається «внутрішній відхід від школи» (А. Н. Леонтьєв). Цей відхід виражається в тому, що школа перестає бути для учня центром її духовного життя.  

Як показує психологічні дослідження, основна причина такого «відходу від школи» полягає у несформованості в учнів навичок навчальної діяльності, що не дає можливості задовольнити актуальну потребу віку - потреба у самоствердженні. Сформованої навчальною діяльністю вважається така діяльність учнів, коли вони, спонукаючи прямими мотивами самого вчення, можуть самостійно визначати навчальні завдання, вибирати раціональні прийоми та способи їх вирішення, контролювати і оцінювати свою роботу. [4, С. 104]  

Одним з резервів підвищення ефективності навчання підлітків є  цілеспрямоване формування мотивів  навчання.  
Формування мотивів учіння безпосередньо пов'язане із задоволенням домінуючих потреб віку. Одна з таких потреб підлітка - пізнавальна потреба. При її задоволенні у нього формується стійкі пізнавальні інтереси, які визначають його позитивне ставлення до навчальних предметів. Підлітків дуже приваблює можливість розширити, збагатити свої знання, проникнути в сутність досліджуваних явищ, встановити причинно-наслідкові зв'язки.  
Підлітки відчувають велике емоційне задоволення від дослідницької діяльності. Незадоволення пізнавальної потреби і пізнавальних інтересів викликає у підлітків не лише стан нудьги, апатії, байдужості, але часом і різко негативне ставлення до «нецікавим предметів». При цьому для підлітка в рівній мірі має значення як зміст, так і процес, способи, прийоми оволодіння знаннями: «Цікавими бувають уроки тоді, коли вчительрозповідає не тільки те, що є в підручнику. А якщо вчитель розповідає як у підручнику, або ж змушує читати новий урок за підручником у класі, то уроки стають нудними і не подобаються ». [2, С. 34]  

У дослідженнях З.І. Щукіної показано, що в пізнавальних інтересах підлітків одного разом ж класу спостерігаються великі відмінності. В однієї групи учнів інтереси носять аморфний характер, характеризуються мінливістю і ситуативностью, в іншої - інтереси захоплюють широке коло навчальних предметів і навчальну діяльність у цілому, у третьої групи підлітків яскраво проявляються стрижневі, домінуючі інтереси.  
Інтереси підлітків розрізняються і по спрямованості їх пізнавальної діяльності. Одні учні воліють описовий матеріал, їх приваблюють окремі факти, інші прагнуть розібратися в сутності досліджуваних явищ, пояснити їх з точки зору теорії, треті проявляють більшу активність при використанні знань у практичній діяльності, інші - до творчої, дослідницької діяльності. [2, С. 14]  

Поряд з пізнавальними інтересами істотне значення при позитивному ставленні підлітків до навчання має розуміння значимості знань. Для підлітків дуже важливо усвідомити, осмислити життєве значення знань і, перш за все, їх значення для розвитку особистості. З посиленим зростанням самосвідомості сучасного підлітка. Багато навчальні предмети подобаються підлітку тому, що вони відповідають його потребам всебічно розвиненої людини. Треба підтримувати переконання підлітків в тому, що тільки освічена людина може бути по-справжньому корисним членом суспільства. Переконання та інтереси, зливаючись воєдино, створюють у підлітків підвищений емоційний тонус і визначають їх активне ставлення до навчання. [19, С. 43]  

Деякі учні не вчать правила граматики, так як вони вважають, що і без знання правил пишуть грамотно. Істотно значення при негативному відношенні підлітків до навчання має усвідомлення і переживання ними неуспіху в оволодінні тими чи іншими навчальними предметами. Неуспіх, як правило, викликає у підлітків бурхливі негативні емоції і небажання виконувати важке навчальне завдання. І якщо неуспіх повторюється, то у підлітків закріплюється негативне ставлення до предмета.  

Навпаки, сприятливою ситуацією вчення для підлітків є ситуація, яка забезпечує їм емоційне благополуччя. Страх перед неуспіхом, боязнь поразки деколи приводить підлітків до пошуку підходящих причин, щоб не піти до школи або піти з уроку.  

Емоційне благополуччя підлітка багато в чому залежить від оцінки його навчальної діяльності дорослими. Оцінки для підлітка мають різний зміст. В одних випадках оцінка дає можливість підлітку виконати свій борг, зайняти гідне місце серед товаришів, в інших - заслужити повагу вчителів і батьків. Нерідко ж сенс оцінки для підлітка виступає в прагненні домогтися успіху в навчальному процесі і тим самим отримати впевненість у своїх здібностях і можливостях. Це пов'язано з такою домінуючою потребою віку, як потреба усвідомити, оцінити себе як особистість, свої сильні і слабкі сторони. І в цьому плані істотне значення має не тільки оцінка діяльності учня і його розумових можливостей з боку інших, але і самооцінка. Як показують дослідження, саме в підлітковому віці домінуючу роль відіграє самооцінка. Для емоційного благополуччя підлітка дуже важливо, щоб оцінка і самооцінка збігалися. Тільки за цієї умови вони можуть збігатися як мотиви, що діють в одному напрямку і посилюють одне одного. В іншому випадку виникає внутрішній, а іноді і зовнішній конфлікт. [2, С. 44]  

Вчителю необхідно знати  не тільки мотиви навчання, а й умови їх формування. Дослідження показали, що ставлення підлітка до навчання обумовлено, перш за все, якістю роботи вчителя та його ставленням до студентів. Багато учнів при відповідях на питання: «За яких умов учні навчалися б у повну міру своїх здібностей?» Вказували на вміння вчителя зацікавити своїм предметом, на його повагу до учнів. Ось типовавідповідь: «Якби вчителя зверталися з нами, як добрими друзями, зацікавлювали нас, якщо б учні не боялися погано відповісти, то вони навчалися б у повну міру своїх здібностей». При цьому підлітки вважають, що багато чого залежить і від них самих, і, перш за все, від їх наполегливості. Але наполегливість, на їхню думку, легше виявляється тоді, «коли вчитель хоч і вимогливий, але добрий», коли він «справедливий і чуйний». [1, С. 31]  

У середніх класах учні приступають  до вивчення і освоєння основ наук. Учнями належить оволодіти великим  обсягом знань. Матеріал, що підлягає засвоєння, з одного боку, вимагає більш високого, ніж раніше рівня навчально-пізнавальної та розумової діяльності, а з іншого боку спрямований на їх розвиток. Учні повинні опанувати систему наукових понять і термінів. Тому нові навчальні предмети висувають нові вимоги до способів засвоєння знань і направлені на розвиток інтелекту вищого рівня - теоретичного, формального, рефлексивного мислення. Таке мисленняхарактерно для юнацького віку, але починає воно розвиватися у молодших підлітків. [8, С.135]  

Специфічне якість теоретичного мислення - здатність міркувати гіпотетико - дедуктивно, тобто на основі одних загальних передумов шляхом побудови гіпотез та їх перевірки. На цьому рівні все міркування, аж до ув'язнення, йде в словесному плані, а його змістом є висловлювання або в звичайній системі знаків - у словах, чи в особливій знаковій системі, яка застосовується, наприклад, в математиці. Нове в розвитку мислення підлітка залежить від його ставлення до інтелектуальних завдань як до таких, які вимагають їх попереднього уявного рішення. Підліток, на відміну від дитини, починає аналіз завдання зі спроб заявити всі можливі відносини у наявних даних, створює різні припущення про їхні зв'язки, а потім перевіряє ці гіпотези. Уміння оперувати гіпотезами у вирішенні інтелектуальних завдань - найважливіше придбання підлітка в аналізі дійсності. Мислення припущеннями є відмітною інструментом наукового міркування. Своєрідність цього рівня розвитку мислення полягає не тільки в розвитку абстракції, а й у тому, що предметом уваги, аналізу та оцінки підлітка стають його власні інтелектуальні операції. Тому таке мислення називається рефлексивним.  

Хоча засвоєння наукових понять в школі вже саме по собі створює ряд об'єктивних умов для формування у школярів теоретичного мислення, однак, воно формується не у всіх. У різних учнів може бути різним рівень і якість його реальної сформованості. Теоретичне мислення може формуватися не тільки в опануванні шкільними знаннями. У цілому для цього рівня мислення характерне усвідомлення підлітком власних інтелектуальних операцій і керування ними. Цей процес стає характерним і для інших психічних функцій. Контрольованою і керованою стає мова, причому в деяких особисто значимих ситуаціях підлітки особливо прагнуть говорити красиво, правильно. Все це - нові і важливі зрушення у розвитку підлітка у порівнянні з молодшим школярем. 

Інтелектуалізація процесів сприйняття - необхідна умова успішного засвоєння будь-якого навчального матеріалу, в тому числі і наочного: схем, малюнків, карт. Неуважне ставлення до такого матеріалу і недооцінка його важливості досить поширені. З цим треба боротися. Наприклад, уміння «бачити» схему, «читати її прямо» залежить якість засвоєння теореми. Зовсім недостатньо просто запам'ятати схему і вміти її відтворити. Значимаінформація може бути залучена тільки при роботі з нею, коли виділяються певні зв'язки і залежності. Тільки за такої діяльності сприйняття схеми насичується роздумами і якісно змінюється. Абсолютно необхідно створювати і розвивати у підлітка установку на роздуми при роботі з будь-якимматеріалом, при виконанні навчально-практичних завдань будь-якого роду.