Сучасні тенденції у політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб

 

Як свідчить міжнародна практика, такий алгоритм у податковому  політиці набагато ефективніше простого зниження податкових ставок, в багатьох країнах у цілях активізації інвестиційної діяльності. На думку лауреати Нобелівської премії з економіки 2001 р. Дж. Стігліца, «просте зниження податків призначено задля стимулювання економіки, а передачі грошей тим, хто має їх й дуже досить багато».

 

По фізичних осіб податкові ставки, зазвичай, носять прогресивний характер. Їх основне призначення пов'язано ні з спонуканням платників податків до інвестиційного активності, і з наповненням бюджету. Вже, рахунок бюджету, держава саме починає проводити інвестиційного розвитку з двох основних напрямам: перше їх пов'язано безпосередньо з колишніми державними інвестиціями, а друге – із коштів з їхньої стимулювання через прискорену амортизацію і цільові податкові пільги.

 

Різне призначення податкових ставок юридичних і фізичних осіб зумовило і різноманітні принципи формування. Якщо з юридичних осіб першому плані вийшло розвиток економіки через економічне примус до інвестиційного діяльності, то фізичних осіб основний функцією податкових ставок як і виступає їх фіскальна роль з урахуванням справедливого оподаткування.

 

У багатьох країн справедливості закидів  у оподаткуванні фізичних осіб дедалі більше оцінюється за тому, хто й  скільки платить із податків, а, по тому, скільки коштів в платника податків після їх виплати.

 

Інакше висловлюючись, на підвищення доходів фізичних осіб оподаткування будується в такий спосіб, що ніхто після виплати податків у платника податків з вищими доходами частка витрат задоволення основних потреб (в харчуванні, одязі, житло) повинна скорочуватися, а частка вільних коштів – збільшуватися. Орієнтиром під час встановлення цих часткою служить співвідношення доходів між 10% найбагатших і десяти% найбідніших.

 

Сьогодні такої орієнтир задають  Скандинавські країни – він тут  становить6–9-кратную величину. Формування оподаткування за принципами соціальну справедливість виправдано і раціонально лише з моральних позицій, але й погляду ефективності функціонування економіки.

 

По-перше, вилучаючи надлишки доходів  якщо представники найбагатшій прошарку суспільства з допомогою прогресивних ставок прибуткового податку, держава підриває здатність до споживання, оскільки, попри високі податки, це споживання залишається вищий за середній рівня. З іншого боку, від такої податкової політики не потерпає і інвестиційна діяльність, адже нині вона у вирішальною мірою залежить від політики держави щодо її підтримки з допомогою бюджетного фінансування через цільові податкові пільги.

 

По-друге, вилучивши найбільш заможних громадян надлишки коштів, держава  частина їхньої пускає для підвищення доходів низькооплачуваних і незаможних громадян, і цим збільшує сукупний попит на споживчі товари та, стимулюючи в такий спосіб розвиток економіки.

 

По-третє, як свідчить практика, держава, за малим винятком, розпоряджається  надлишком вилучених коштів раціональніше й ефективніше, ніж приватні особи, оскільки у інвестиційні мети підприємці витрачають лише 30% своїх додаткових доходів, решта йде задоволення особистих потреб. Державу ж витрачає ці грошей освіту, охорону здоров'я, інфраструктурні об'єкти і стимулювання інвестиційної діяльності.

 

 

Висновки

 

На закінчення необхідно зробити  одне важливе висновок. За інших  рівних умов, країни, мають найвищі  рівні душових доходів (20–30 тис. дол.) і проводять активну соціальну  політику, спрямовану на скорочення розриву прибутків між бідними і багатими, одержують від своєї податкової політики вищу віддачу як надходження податків проти тими країнами, де душові доходи низькі, основну масу податків змушені збирати з юридичних, розрив бідними і багатими не скорочується, а збільшується.

 

Що стосується збереження такої  ситуації та у майбутньому вирішення  завдання підтягування рівень життя  другої групи країн до рівня першої проблематична.

 

 

 

 

 

 

Джерела

 

 

 

1. ГрибковаН.Б. Податки у системі  державної регулювання економіки Росії. – М., 2004, з. 192; «Фінанси й бізнес» №1, 2006, з. 95.

 

2.StatisticalAbstract of the United States. 2004–2005,p. 264

 

3.EconomicReport of thePresident. Washington, 2005,p. 308.

 

4.EconomicReport of thePresident. Washington, 2005,p. 248, 315

 

5.StatisticalAbstract of the United States, 1962,p. 313,495.

 

6. «Сучасна  Європа» №3, 2006, з. 87–88

 

7. «Зовнішньоекономічні  зв'язку РФ» №6, 2007. з. 40–41

 

8.Statisticalabstract of the United States. 1962,p. 315; 2004–2005,p. 453.

 

9.EconomicReport of thePresident. Washington, 2005,p. 248, 315.

 

10. Стігліц  Дж. Ревучі дев'яності. – М., 2005, з. 227, 380.