Податкова система України в сучасних умовах

Удосконалення оподаткування прибутку підприємств має здійснюватися насамперед за допомогою зниження базової ставки цього податку, а також диференціації його ставок залежно від виду діяльності і обсягу прибутку.

Що стосується вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб, то воно повинно сприяти зниженню рівня оподаткування громадян із порівняно низькими доходами та розширенню бази оподаткування за рахунок залучення доходів, які раніше не оподатковувалися. У процесі вдосконалення цього виду оподаткування необхідно: запровадити неоподатковуваний мінімум доходів громадян на рівні, що відповідає межі малозабезпеченості; реалізовувати соціально орієнтовану податкову політику шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг; завершити процес введення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків.

 

 

1.3. Закономірності податкових систем в країнах з розвиненою ринковою економікою

Для сучасних держав характерним є втручання в різні сфери економічного життя. Різниця лише в ступені цього втручання. У США — воно менше, а в Швеції — більше.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню економічного зросту, провадженню ефективної цінової політики, зайнятості населення країни, створенню системи соціального захисту менш захищених верств населення, створенню рівноваги у зовнішньоекономічній діяльності тощо.

Податки пов'язані з існуванням держави. Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно піддавалися критиці з боку суб'єктів господарювання. Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 30-40 відсотків доходів платника — це той поріг, при перевищенні якого починається процес скорочення його збережень та інвестицій в економіку.

Більшості країн сьогодні властиве помірне оподаткування. І це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої заключається в досягненні мети створення стабільного економічного зростання, сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

При вивченні сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямі.

Так, наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямі, а у Франції — непрямі податки.

Податок на додану вартість сьогодні стягується за ставкою 15 — 17 відсотків. Ставку цього податку Уряд планує найближчим часом знизити.

Ніяких місцевих податків для корпорацій в Швеції не існує.

База оподаткування може бути зменшена також на суми сплачених процентів, аліментів тощо. Однак, вирахування суми одержаних процентів законодавчо обмежене якщо платник податку має за межами Норвегії об'єкти нерухомості. Таким чином, якщо, наприклад, ЗО відсотків нерухомого майна особи знаходиться за межами митної території Норвегії, то лише 70 відсотків від суми одержаних відсотків вираховуються з оподатковуваного прибутку.

Прибуток, одержаний по акціях та облігаціях, підлягає оподаткуванню за ставкою 28 відсотків як і дохід від інвестицій.

Замість податку на додану вартість на окремі види виробничого обладнання в Норвегії за ставкою 7 відсотків стягується податок на капіталовкладення.

У Норвегії в розмірі 70 відсотків встановлено податок з продаж на такі предмети розкоші, як духи, бензин, спирт. Важливе місце в системі оподаткування країни посідає податок на прибуток корпорацій.

Оподатковуваний простий дохід — це сукупність особистого доходу та доходу від капіталу за виключенням пільг, вирахувань та звільнень.

Дохід від акцій включає оподатковуваний прибуток від продажу акцій, дивіденди, одержані від датських компаній, зарубіжних компаній (якщо податок в іноземній державі менший чим в Данії), та деякі інші доходи, які розподіляються інвестиційними компаніями.

Дивіденди оподатковуються за ставкою 25 відсотків. Цей податок утримується з платника компанією, яка здійснює свої зобов'язання. Дохід отриманий від дивідендів, що перевищує 33800 датських крон, оподатковується за ставкою 40 відсотків.

Податкові системи інших економічно розвинутих держав включають в себе такі ж основні податки, які стягуються і в Україні, але структура податкових надходжень відрізняється від вітчизняної.  
Так, податками, які формують основну масу надходжень в цих країнах є: прибутковий податок з громадян, податки на споживання у вигляді податку на додану вартість та специфічних акцизів, надходження до фондів соціального страхування та податок на прибуток підприємств (корпорацій) (таблиця 1).

Таблиця 1

Структура обов”язкових платежів у розвинутих країнах [42, ст.261] %

	Прибутковий податок з громадян	Податок на прибуток корпорацій	Податки на споживання	Платежі до фондів соціального страхування	Податки на власність
США	34,7	8,4	16,9	29,7	10,3
Великобританія	26,7	10,8	21,2	18,5	12,7
Німеччина	28,0	5,3	25,2	37,4	3,1
Франція	12,2	5,2	29,4	43,3	4,8
Італія	25,7	10,0	28,0	33,3	2,5
Японія	22,6	21,0	12,0	25,8	18,6

 

Якщо порівняти структуру податкових надходжень в розвинутих країнах, очевидно, що найбільше бюджетне значення мають прибуткові податки з громадян, платежі до фондів соціального призначення та податки на споживання. В деяких державах, таких як США, Японія саме прямі податки мають найбільше бюджетне значення, в європейських країнах непрямі податки, а також платежі до фондів соціального призначення переважають.

Податкова структура в Україні відрізняється від розвинутих країн великим бюджетним значенням податку на прибуток підприємств, в той час як у вказаних країнах (крім Японії) цей податок становить незначний відсоток доходів. Крім того, відсоткова вага відрахувань до фодів соціального призначення в структурі надходжень в Україні майже в 2 рази є нижчою, ніж у розвинутих країнах. Що ж стосується непрямих податків, то їх рівень в Україні приблизно відповідає рівню європейських країн.

Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формування податкових систем у різних країнах та визначаючи їхнє значення для України, можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвинутими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідністю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Структурний аналіз податкової системи України

Розглянуто структурну побудову податкової системи із узагальненням цілої низки класифікаційних підходів щодо суб'єктів та об'єктів оподаткування, носіїв податку, джерел сплати податку, типів податкових систем, класифікації податків, класифікації податкових ставок та методів їх встановлення, способу справляння податку та його зарахування на бюджетні рахунки. Встановлено, що ефективність фіскально-економічної політики ґрунтується на оптимальному поєднанні окремих елементів системи оподаткування: платників, суб'єктів, носіїв податку, об'єктів оподаткування,

джерел сплати податків, податкових ставок, пільг, квот тощо. Полем для подальших досліджень може бути специфіка та особливості запровадження податків на майно в умовах вітчизняної економіки.

Завдання фіскально-економічної політики держави потребує поряд із встановленням та практичною реалізацією окремих форм оподаткування також і наукового обґрунтування елементів оподаткування, оскільки саме від них залежить механізм справляння того чи іншого податку, що підтверджує актуальність порушеної проблематики.

Відповідно до поставлених завдань, спершу розглянемо елементи податку. Суб'єкт податку – будь-яка сторона, яка бере участь у процесі організації справляння податків. Суб'єктом можуть бути: держава, що приймає податкові закони; податкові та фінансові органи, що забезпечують виконання цих законів; власне платники податків. Платник податку – юридична чи фізична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету. Цікавими з цього приводу є думки класиків російської фінансової теорії. Так, Д. Львов наголошував, що обов'язком кожного громадянина є виділення на користь держави частини свого добробуту. Він виділив чотири категорії платників податків:

1) усі  громадяни, які зобов'язані сплачувати  податки, незалежно від класу, статі, віку;

2) усі  товариства та акціонерні компанії, які зобов'язані за законом сплачувати податки, незалежно від рівня оподаткування кожного з учасників

зокрема;

3) общини  та інші установи, що функціонують  як юридичні особи;

4) благодійні  та інші установи, що працюють  на засадах юридичної особи.

Озеров І. під платником розумів "… ту особу, яка юридично несе податок". Не відрізняється істотно й погляд П. Тарасова. Останній

платниками податків вважав усіх осіб, що проживають у державі, враховуючи й іноземців, оскільки всі повинні нести податковий тягар, користуючись послугами держави.

Термін "платник" податку потрібно відрізняти від поняття "носій" податку. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження доходів. Він не стільки сплачує податки до бюджету, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач. Саме останній, оплачуючи вартість товарів і послуг, покриває все, що закладено в цінах реалізації – витрати виробництва й реалізації, прибуток, сплачені податки і збори усіх ланок, де відбувалося виробництво й просування товарів і послуг. Основним споживачем у кожній країні є її народ. Тому саме громадяни скрізь були, є, і завжди будуть основними носіями податків. Іншої альтернативи у фіскальній науці не відомо.

Об'єктом оподаткування називають ті явища чи предмети, внаслідок

наявності яких сплачується податок – земля, виробництво, особа тощо.

Об'єкт повинен піддаватися чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об'єкта оподаткування. У фіскальній термінології об'єкт оподаткування часто ще називають податковою базою. Питання визначення об'єкта оподаткування є досить дискусійним. Більшість економістів ХІХ ст. об'єктом вбачали лише чистий дохід платника податку. При цьому існували "чистий дохід". А саме:

1) об'єктивно-чистий  підхід – частина валового доходу за вирахуванням

витрат виробництва;

2) суб'єктивно-чистий  підхід – частина валового доходу, з якого вирахувані не лише витрати виробництва, але й витрати на задоволення найнеобхідніших потреб суб'єкта господарювання;

3) майновий  підхід – як об'єкт оподаткування є майно.

Озеров І. під об'єктом оподаткування розумів "факти або предмети,

внаслідок наявності яких сплачується податок, наприклад, земля, промисел,

особа". Предметом для нарахування податків можуть бути: особа; предмети споживання; окремі джерела доходу; загальний дохід; майно платника; момент переходу майна.

Чинним фіскальним законодавством України об'єктами оподаткування визначено: доходи (прибуток); додана вартість; вартість окремих товарів;

майно юридичних і фізичних осіб; інші об'єкти, передбачені законодавчими

актами України. Це визначення, на наш погляд, є вичерпним, ґрунтується на

об'єктивних засадах фіскальної теорії. Поряд з цим, недостатнім є механізм

його реалізації у практичній діяльності, окремі положення приведеної норми