Податки як показник соціально-економічного розвитку держави

 

Вступ

Вирішальним елементом стратегії  розвитку національної економіки, загальним орієнтиром економічної політики є досягнення сталого економічного зростання, яке забезпечило б не лише компенсацію втрат національного багатства за роки глибокої трансформаційної кризи, але й створення сучасної конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки. На сьогоднішній день, Україна переживає фінансово-економічну кризу, яка характеризується низькими показниками росту ВВП України, наявністю значного дефіциту держбюджету, збільшенням соціальних проблем. У ситуації, яка нині склалася в українській економіці, дуже важливу роль відіграє ефективне функціонування інституту податків як одного із важелів державного регулювання економіки. Податки є основним інструментом акумуляції фінансових ресурсів державою, її невід’ємним атрибутом. Забезпечення свого існування та виконання покладених на неї функцій держава здійснює в основному за рахунок податкових надходжень.

Обґрунтування необхідності податків та оподаткування протягом останніх століть провадилось відповідно до інтересів суспільства, адже людська спільнота встановила податки з метою вирішення своїх колективних проблем за допомогою призначеної для цього держави. Найбільш прийнятним є твердження, що податки існують стільки, скільки існує держава і забезпечують виконання нею її функцій. Виконання державою поставлених завдань досягається шляхом виконання податками їх специфічних функцій. Функції податків, їх зміст та співвідношення між ними зумовлені завданнями держави, оскільки, з одного боку податки, будучи механізмом акумуляції фінансових ресурсів держави, забезпечують її існування, з іншого − держава шляхом встановлення перерозподільчих механізмів впливає на розвиток суспільства, його напрями та динаміку. Функції податків дають можливість найбільш повно зрозуміти призначення цього перерозподільчого механізму, як акумулятора фінансових ресурсів держави та засобу впливу держави на процеси суспільно-економічного розвитку, а також розкрити їх методологічні можливості.    Суспільне призначення та сутність податків як економічної категорії проявляється через конкретні їх функції.

Питання визначення місця податків та їх функцій в системі державного регулювання економіки не є новими, як у вітчизняній, так і зарубіжній економічній літературі. Теоретичну основу дослідження податків у сучасній економіці становлять праці І. Алексєєва, Ю. Іванова, А. Соколовської, В. Федосова, П. Мельника, Л. Сітшаєвої, проте концептуальні основи функцій податків з погляду побудови соціально-орієнтованої економіки значно вужче відображені в економічній літературі.

З огляду на все сказане вище, мета цієї роботи полягає у розкритті соціально-економічної природи податків як важливого явища в соціально-економічних системах. При цьому ставиться завдання потрактувати податки не лише як суто економічну, а як ширшу – соціально-соціальну категорію через їхній взаємозв'язок із наданням суспільних вигід. З метою досягнення поставленої мети також повинні бути розкриті функції податків та їхні особливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Еволюція наукових поглядів на призначення і роль оподаткування в системі суспільних відносин

Дослідити податок як показник соціально-економічного розвитку держави  на сучасному етапі неможливо  без знання про його становлення та еволюцію.

Фінансова наука набула розквіту лише тоді, коли почала досліджувати податки – прадавню форму фінансових відносин між громадянами й державою. Податкові відносини вражають своєю складністю, широтою, динамізмом і силою впливу на їх учасників. «Податок зближує народи..., він же роз'єднує нації..., податок – знаряддя технічного прогресу..., податок – школа клятвопорушення... Так, за допомогою податків здійснено у світі багато добра, але й багато зла, пролито ріки крові, моря сліз, проте придбано найкраще надбання людини – свободу».  Декілька тисячоліть фонди фінансових ресурсів, які були створені та забезпечувалися на основі податкових доходів, використовувалися державами на різноманітні цілі, зокрема, забезпечення правопорядку, ведення військових дій, підтримку та покращення суспільного добробуту тощо. Саме тому дослідження еволюції наукових поглядів на призначення й роль оподаткування в суспільстві варто здійснювати крізь призму фіскальної, економічної, соціальної, політичної та релігійної складових суспільних відносин, починаючи від стародавнього світу і до сучасності.

У стародавніх грецьких містах-державах оподаткування не відігравало вагомої ролі, воно розглядалося як щось неприйнятне у взаєминах між державою та її підданими. Місце оподаткування в тогочасному грецькому суспільстві описував П. Гензель. За його твердженням, податки були призначені для покриття постійних із року в рік повторюваних витрат, а для покриття непередбачуваних або екстрених витрат вони не прийнятні.

На сьогодні існує багато згадок про використання податків у Стародавньому Римі. "Portoria" були митними зборами на імпорт і експорт товарів. Гай Юлій Цезар запровадив податок на спадок, щоб отримати кошти для фінансування пенсії відставним військовим. Загалом, досить багато рішень того часу у сфері оподаткування були продиктовані необхідністю фінансування військових витрат. Як зазначає T. Френк, оподаткування необхідне було для оплати винагороди за наймані військові загони, для забезпечення їх харчуванням, одягом, зброєю.

Для покриття зростаючих витрат, необхідних для підтримки панування  на

загарбаних територіях, римська  влада постійно збільшувала податки. Як наслідок, податковий тиск зріс до неприйнятних розмірів, що ще більше посилило бюджетні дефіцити через ухилення від оподаткування. Саме тому існує думка, що причини занепаду Стародавнього Риму мали економічний характер. Таким чином, для стародавніх держав оподаткування не відігравало вагомої ролі у покритті державних витрат. Сплата податку для вільних громадян була ознакою втрати свободи, поневоленням і навіть приниженням. Щодо держави, то вона починає розуміти фіскальний потенціал податку, здатний забезпечити її фінансовими ресурсами і звертається до нього у разі нестачі джерел доходів, пов'язаних із військовими діями, проте в деяких випадках, отримавши додаткові фінансові ресурси від війни, використовує їх, щоб відшкодувати податки, попередньо стягнуті з громадян.

Рання економічна думка Середньовіччя про фінансові відносини розвивалася під впливом правил і канонів, які були представлені у релігійних писаннях. Податки цього періоду мають характер дарів (donum) та приношень (benevolentiae), а державна влада немає права беззаперечно вимагати їх сплати.

Філіп Красивий в 1302 р. наказував  своїм агентам: «Супроти волі баронів  не

збирайте зовсім цих грошей на їхніх землях. І мають робити ці збори й (збирати) гроші з якомога меншим галосом і якомога менше примушуючи простий народ, і будьте уважними до того, аби до виконання ваших розпоряджень приставити сержантів поблажливих і згідливих».

Збільшення ролі оподаткування  у середньовічному суспільстві мало безпосередній і вагомий вплив на розвиток фінансової науки. Саме практика

оподаткування та пов'язані  з нею відносини стали одними із перших об'єктів і

предметів досліджень ранньої  фінансової науки, яка зародилася саме в XV–

XVI століттях.

Пройшло не так багато часу і, як стверджував К. фон Гок, «вчення про податки стало найважливішою галуззю, можна навіть сказати, зерном і осереддям науки державного господарства». Відбулися також серйозні зміни у поглядах на призначення податків. Використання податків для задоволення пристрастей володаря або для підтримки помилкових заходів міністра вважалося злочином. Починають зростати паростки суспільного контролю за витрачанням коштів, отриманих державою у вигляді податків, раціональним їх спрямуванням на вирішення тих чи інших питань.

Оподаткування в сучасній його формі набуває вагомого значення лише

тоді, коли перетворилося  на постійне джерело державних доходів, а цей період

бере свій початок в  епоху освіченого абсолютизму, коли державна влада достатньо зміцніла. Головним призначенням оподаткування в цей період стає акумуляція фінансових ресурсів для покриття необхідних для суспільства витрат через втрату фіскальної ролі інших неподаткових надходжень (регалій,

домен, мита).

Якщо в XVII–XVIII ст.ст. податки  ще не відіграють помітної ролі (наприклад, у Прусії в XVIII ст. податкові надходження забезпечували лише четверту частину бюджету, тоді як домени – половину), то в XIX ст. вони починають домінувати у структурі доходів бюджетів багатьох європейських країн.

Податки міцно посіли своє місце в державному господарстві та глибоко

проникли в суспільні  відносини XIX століття. Це підтверджують слова з промови депутата англійського парламенту – лорда Брума: «податки існують у нас на будь-який предмет, який попадає до рота, покриває тіло або лежить під ногами, податки на все, що приємно бачити, відчувати, нюхати, торкатися».

Роблячи висновок про призначення  податку того часу, Л. Косса зазначає: «щоб задовольнити відомі колективні потреби, для яких абсолютно неможливо визначити витрати, потрібні кожному окремо, недостатньо добровільних внесків грошима або послугами, завжди невірних, мало продуктивних, погано розподілених, – необхідний грошовий фонд, складений із примусових внесків». У радянській літературі минулого століття ця категорія розглядалася як непосильний тягар, що призводив до зубожіння робітничого класу і банкрутства малих товаровиробників. Оподаткуванню не відводилося вагомої ролі, адже в майбутньому радянські громадяни мали бути звільнені від будь-яких податкових платежів.

Важливість податків, їх роль у сучасній системі суспільних відносин досить вдало аргументує О.Д. Василик, зазначаючи, що «відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку позбавляє будь-якого сенсу», а Л.А. Дробозіна стверджує, що: «держава без податків існувати не може, оскільки вони головний метод мобілізації доходів в умовах панування приватної власності і ринкових відносин».

Розглядаючи сучасне оподаткування, його роль у розвинених країнах і тих, що розвиваються, варто згадати наукові погляди видатного вченого

Р. Масгрейва, який розглядає призначення податків як інструментів перерозподілу, автоматичних стабілізаторів і ціни для суспільних товарів і послуг. Саме високорозвинені країни помітно еволюціонували від традиційного використання податків лише як фіскальних інструментів до нового призначення: перерозподілу багатства, впливу на економічне зростання, монетарної стабільності, підвищення зайнятості, регулювання інфляції та економічної поведінки платників податків. Ніхто не заперечує той факт, що на сьогодні забезпечення урядів країн фінансовими ресурсами є головним завданням цього фінансового інструменту, проте інші його призначення (сприяння залученню іноземних інвестицій в країну, забезпечення захисту підприємствам або певним галузям економіки) є також важливими.

Оподаткування буде виконувати та виправдовувати своє призначення, матиме вагому роль у системі суспільних відносин лише за якнайповнішої відповідності суспільним інтересам. Для прикладу, сьогодні у багатьох країнах

світу існують значні проблеми із забезпеченням відповідності дохідної і видаткової частини бюджетів усіх рівнів. Це дозволяє стверджувати, що недопущення зростання бюджетних дефіцитів, їх скорочення становить значний суспільний інтерес. Як наслідок, відбувається зростання фіскальної ролі оподаткування. Інша серйозна проблема сьогодення – це значна нерівність у розподілі доходів, характерна як для високорозвинених країн світу, так і тих, що розвиваються. Відтак, зростання перерозподільчої ролі оподаткування якнайкраще відповідає суспільній меті – зменшенню такої нерівності. Звичайно, при цьому не уникнути конфлікту індивідуальних і суспільних інтересів.

Згідно із законом Вагнера, суспільний розвиток та індустріальне  зростання

повинні супроводжуватися неухильним зростанням частки державних витрат у

валовому національному  продукті. Саме такі державні витрати  дозволяють

більш повніше задовольнити зростаючі суспільні потреби. Теорія колективних

(суспільних) потреб, яка  була сформульована в останній чверті XIX – на початку XX в. і залишається популярною до цього часу, розглядає призначення податків саме як джерела покриття й еквівалент наданих державою колективних послуг. Саме тому, в контексті закону Вагнера й теорії колективних (суспільних) потреб, роль оподаткування у майбутньому має лише збільшуватися.

 

2. Функції податків як інструменту управління економікою

Податки є обов'язковими платежами юридичних і фізичних осіб, що запроваджуються для утримання державних структур та фінансового забезпечення виконання останніми функцій держави. Водночас не всі обов'язкові платежі, що надходять до централізованих фондів грошових коштів держави, є податками. Крім податків, є ще так звані неподаткові платежі. Характерними ознаками податків, які відрізняють їх серед групи неподаткових платежів, є такі: обов'язковість платежу; перехід прав власності в разі сплати податку; безеквівалентність обміну; цільова незакріпленість платежу; регулярність сплати. У цьому і полягає найістотніша відмінність податків від таких платежів, як відрахування, збори, внески.

Однією з найголовніших  ознак податків є односторонній  рух вартості від платників до держави. Розуміння податку як обов'язкового платежу фізичних і юридичних осіб до відповідних ланок бюджетної системи прийнятне лише для практичних потреб. Кожен податок є не лише носієм фіскальних відносин, а й виконує певну регулятивну дію; має побічні зовнішні соціальні наслідки для фіску. З огляду на це, податки доцільно розглядати не просто як економічну, а й як суспільно-соціальну категорію. Суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого добробуту конкретними платниками із переміщенням цієї частки через бюджет до всього населення держави.