Організація роботи державних нотаріальних архівів

Утримання державних нотаріальних контор провадиться за рахунок бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ НОТАРІАЛЬНИХ КОНТОР ТА АРХІВІВ

 

Відповідно до ст. 34 Закону, у державних нотаріальних конторах та поза вказаними приміщеннями вчиняються такі нотаріальні дії:

• посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти тощо);
• засвідчується вірність копій документів та виписок з них;
• засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
• засвідчується справжність підпису на документах;
• посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
• посвідчується факт, що громадянин живий;
• посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
• посвідчується час пред'явлення документа;
• передаються заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам та видаються свідоцтва про передачу такої заяви;
• видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
• приймаються в депозит грошові суми та цінні папери;
• вчиняються морські протести;
• видаються свідоцтва про право на спадщину;
• видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
• видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
• вчиняються виконавчі написи (на документах, що встановлюють заборгованість);
• вчиняються протести векселів;
• пред'являються чеки до платежу і посвідчуються несплати чеків;
• вживаються заходи щодо охорони спадкового майна;
• накладаються заборони відчуження нерухомого майна;
• приймаються документи на зберігання.

 

    Законодавством України  на державних нотаріусів може  бути покладено вчинення й  інших нотаріальних дій. Так, згідно з листом Міністерства юстиції України від 29.03.94 р. "Про порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України" у деяких міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, передбачається вчинення нотаріальних дій, невідомих українським нотаріусам. До таких дій належить: розкривання та оголошення заповіту. Але незрозумілим є питання, чому не передбачена в Україні така нотаріальна дія, як оголошення заповіту? Це досить важливе питання має зайняти окреме місце в нотаріальній практиці. Так, від змісту заповіту залежить можливість визначення спадкоємців, а також місцезнаходження спадкового майна. Отже, крім урочистого значення, це провадження має досить значний правовий вплив на інші нотаріальні провадження. З цим інститутом необхідно пов'язувати й інше провадження щодо встановлення кола спадкоємців за заповітом. У проекті нового Цивільного кодексу передбачається право громадян на посвідчення секретного змісту заповіту, яке взагалі неможливо буде здійснити без провадження по розкриванню та оголошенню заповіту. 

    Видача із спадкового майна грошових сум на покриття витрат, пов'язаних зі смертю, похованням спадкодавця тощо, не може бути складовою частиною ані провадження по видачі свідоцтва про право на спадщину, ані провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна. Такі дії мають являти собою самостійний нотаріальні провадження, оскільки вимагають певної процедури їх вчинення. Але з урахуванням їх однотипної матеріальної та процесуальної природи, однорідності правовідносин, з яких вони випливають, кола заінтересованих осіб, а також логічного взаємозв'язку (законодавчого поки не передбачено) з метою економії часу, процесуальних засобів та сприяння у найефективнішому їх вчиненні доцільно об'єднувати їх в один нотаріальний процес, при цьому враховуючи процесуальну процедуру вчинення кожного окремого провадження й умови їх спільного здійснення .

За ст. 102 Закону передбачається, що нотаріуси України можуть також забезпечувати докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав. У цьому випадку нотаріусам пропонується діяти відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України. Але можливість вчинення цього нотаріального провадження повинна бути передбачена у ст. 34 Закону. Крім того, норми, які регулюють забезпечення доказів в порядку цивільного судочинства, не можуть поширюватися на нотаріусів, оскільки визначають процесуальну діяльність суддів щодо забезпечення доказів. Тому норми, які б регулювали процесуальну діяльність нотаріусів щодо забезпечення доказів, повинні знайти своє відображення в законодавстві про нотаріат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДЕРЖАВНИХ НОТАРІАЛЬНИХ АРХІВІВ

 

Організація роботи державних нотаріальних архівів регулюється Положенням "Про державний нотаріальний архів", затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 8/5 від 7 лютого 1994 р. Відповідно до ст. 23 Закону державні нотаріальні архіви засновуються в обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Основними завданнями архіву є:.

• комплектування документами, склад яких передбачено вищезгаданим Положенням;
• забезпечення збереження та використання документів, що знаходяться на зберіганні;
• підготовка та своєчасна передача документів на зберігання до відповідного державного архіву з додержанням правил і вимог Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів;
• підготовка та здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації нотаріусів з питань, які входять до компетенції архіву.

Архів відповідно до покладених на нього функцій здійснює такі основні завдання:

• складає графіки приймання документів від фондоутворювачів;
• на підставі графіків приймає документи, передбачені цим Положенням, не пізніше 2-х років після закінчення 10 - річного строку їх зберігання у фондоутворювачів;
• забезпечує збереження документів, регулярно перевіряє наявність і фізичний стан справ;
• складає науково-довідковий апарат до документів, що зберігаються в архіві;
• проводить експертизу цінності документів, що знаходять ся в архіві, та надає методичну допомогу експертним комісіям у проведенні експертизи цінності документів;
• здійснює контроль за зберіганням документів у фондоутворювачів, надає їм методичну і практичну допомогу до впорядкуванню документів та підготовці їх до здачі в архів;
• передає у встановленому порядку на державне зберігання документи та науково-довідковий апарат до них;
• веде статистичну звітність за встановленими нормами;
• видає дублікати і засвідчує вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах архіву, з до держанням вимог ст. 8 Закону;
• веде облік документів, переданих на запити органів, передбачених Законом;
• веде прийом громадян з питань, що входять до компетенції архіву;
• здійснює реєстрацію заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, веде алфавітні книги їх обліку.

Для виконання покладених на нього завдань архів має право:

• вимагати від завідуючих державними нотаріальними конторами, приватних нотаріусів та посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, додержання правил роботи з архівними документами, здійснювати контроль за їх збереженням та використанням;
• давати нотаріусам рекомендації з питань, що входять до компетенції архіву;
• перевіряти стан зберігання та впорядкування нотаріальних документів;
• запитувати від нотаріусів та посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії та посвідчують заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчуваних, відомості, необхідні для роботи архіву;
• залучати в необхідних випадках як експертів і консультантів працівників органів нотаріату;
• інформувати Міністерства юстиції про стан архівної справи та вносити пропозиції щодо її вдосконалення.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, та посадові особи, які посвідчують заповіти та доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених.

Архіви у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами ї розпорядженнями Президента, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів, наказами Міністерства юстиції, інструкціями, правилами і вказівками Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів та відповідним положенням. Архіви утворюються і ліквідуються Міністерством юстиції. Штати архівів затверджуються Міністерством юстиції Республіки Крим, управліннями юстиції обласних Рад народних депутатів у межах встановлених для них штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Архів с юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Отже ми розглянули тему: „Державні нотаріальні контори”. І можемо зробити наступні висновки.

1. Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Мін'юстом України.
2. Державні нотаріальні контори є юридичними особами. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий.
3. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством, а за надання додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окремаплатня у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції.
4. Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.
5. Утримання державних нотаріальних контор провадиться за рахунок бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Законодавство України пронотаріат: (За станом на 26 жовтня 1994 року). -К.: Б.в., 1994. -400 с.
2. Єрух А.М.  Довідник нотаріуса. -К.: Істина, 2000
3. Фурса С. Я.  Нотаріат в Україні: Теорія і практика: Навч. посібник для студ. вуз. - К.: А.С.К., 2002. -975,  с.
4. Фурса С. Я.  Настільна книга нотаріуса: Сімейні відносини в нотаріальному процесі. -К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2003. -351 с.
5. Соловьев А. А.Практическое пособие по нотариату. -М.: Приор, 1999. -93 с.