Звіт по практиці на ПП "Форесс"

2. наявність власних та довгострокових позикових джерел формування запасів (ВД, на рос.СД) = власні обігові кошти + довгострокові зобов’язання (II та III розділ пасиву балансу)
3. загальна величина основних джерел формування запасів (ОД, на рос. ОИ) = власні та довгострокові позикові джерела формування запасів +

+ сума короткострокових зобов’язань ( IV розділ пасиву балансу).

Цим трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показника забезпечення запасів джерелами їх формування:

1. надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (∆ ВОК):

∆ ВОК = ВОК – Оборотні активи (II розділ активу балансу)

2. надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів та довгострокових позикових джерел формування оборотних активів (∆ВД):

      ∆ ВД = ВД –  Оборотні активи (II розділ активу  балансу

3. надлишок (+) або нестача загальної величини основних джерел формування запасів (∆ ОД):

∆ ОД= ОД – Оборотні активи (II розділ активу балансу)

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Перший тип :  абсолютна стійкість фінансового стану підприємстіва, що зустрічається в теперішніх умовах розвитку економіки України надзвичайно рідко, задається умовою:

запаси < власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні

Другий тип :нормальна стійкість фінансового стану підприємстіва, що гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

запаси = власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні

Третій тип :нестійкий фінансовий стан підприємства, що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів та збільшення власних обігових коштів:

запаси = власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні + залучення додаткових джерел

Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо величина залучених для формування запасів короткострокових зобов’язань не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів, готової продукції, тобто якщо виконується умова:

Сировина + матеріали + готова продукція >= короткостроковим зобов’язання,

Незавершене виробництво + витрати майбутніх періодів <= власних та довгострокових позикових джерел формування запасів.

 

      Четвертий тип :кризовий  фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, так як грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості та прострочених позик:

запаси > власні оборотні кошти + кредити банку під товаро-матеріальні цінності з врахуванням кредитів під товари відвантаженні та частки кредиторської заборгованості, що враховані банком при кредитуванні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Індивідуальне завдання

4.1 Поняття заробітної плати

Кожна людина, що працює очікує на оплату такої праці. Винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Cтруктурне зображення  заробітної плати на основі  Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої від 11.12.95р. № 323 зображено на рис. 4.1:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

Рис.4.1 Структура заробітної плати

 

      Основна заробітна  плата — винагорода за виконану  роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

     Додаткова заробітна  плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

     Інші заохочувальні  та компенсаційні виплати —  це виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

     До фонду основної  заробітної плати входять:

• заробітна плата, нарахована за виконану роботу в відповідності з встановленими нормами праці (часу, виробітки, обслуговування), посадовими обов’язками по окремим розцінкам тарифним ставкам робочих і встановленими посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;
• суми процентних чи комісійних нарахувань;
• суми авторського гонорару працівників мистецтва, редакцій газет, журналів видавництв.

     До фонду додаткової  заробітної плати входять :

 а) надбавки і доплати до  тарифних ставок і посадових  окладів в розмірах,

            передбачених чинним законодавством :

• кваліфікованим працівникам;
• за класність водіям, робітникам провідних професій;
• за керівництво бригадами;
• персональні надбавки;
• за виконання особливо важливих завдань на час їх виконання;
• за знання іноземних мов;
• за суміщення професій;
• за роботу в тяжких, шкідливих умовах;
• інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

б) премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, враховуючи за економію конкретних видів матеріальних ресурсів;

в) нагорода (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені чинним законодавством;

г) оплата праці робітників, що не являються штатними працівниками, за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру;

д) оплата праці в вихідні і святкові дні;

е) оплата праці в вихідні і святкові дні;

ж) матеріальна допомога;

з) суму наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам.

До інших виплат, що не входять в фонд заробітної плати, відносяться:

- суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством;

- допомога по тимчасові непрацездатності, по вагітності і пологам, одноразова  допомога при народженні дитини; пот догляду за дитиною до  встановленого законодавством терміну;

- суми виплат щорічної і щомісячної  компенсації сім’ям на дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одноразова допомога і добові, які виплачуються при переводі, зарахуванні і направленні на  роботу в іншу місцевість, витрати  на відрядження;

- інші виплати.

     Розмір заробітної  плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

4.2 Системи і види оплати праці

     Економічні, правові  та організаційні засади оплати  праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі — підприємства), з окремими громадянами, на сьогодні визначається Законом України “Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108.  Крім того цей закон  визначає засади оплати праці на підставі сфери державного й договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

     Конституція України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних проблем. Використання примусової праці суворо забороняється.

     Організація оплати праці згідно здійснюється на підставі:

     - законодавчих та  інших нормативних актів;

     - генеральної угоди  на державному рівні;

     - галузевих, регіональних  угод;

     - трудових договорів;

     - колективних договорів.

     Суб'єктами організації  оплати праці є:

- органи державної влади та місцевого самоврядування;

    - власники, об'єднання власників  або їх представницькі органи;

- професійні спілки, об'єднання  професійних спілок або їх представницькі                 органи;                                 

    - працівники.

     Держава встановлює  мінімальний розмір заробітної  плати. Мінімальна заробітна плата  – це законодавчо встановлений  розмір заробітної плати за  просту, некваліфіковану працю, нижче  від якого не може продаватися  оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці  (обсяг робіт).

    До мінімальної заробітної  плати не включають доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

     Джерелом коштів на оплату праці працівників комерційних підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.    Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, — це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

      Об'єднання громадян  оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються відповідно до їх статутів.

     Розрізняють дві  системи оплати праці,   (рис 4.2):

- тарифна;

         - безтарифна.

 

 

 

 

 

Рис.4.2 Системи оплати праці

 

Основою організації оплати праці відповідно до ст. 96 КЗпП України є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Існують дві основні форми оплати праці  в тарифній системі - це погодинна і відрядна. В разі першої оплачується відпрацьований час, а в разі другої - відрядний обсяг роботи, (рис. 4.3.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.4.3 Форми і види оплати праці при тарифній системі

 

     Відрядна оплата праці  - форма оплати плати, при якій  заробіток залежить від обсягів  виконаної роботи і розміру  розцінки. Проте відрядна оплата  праці складається з :

• прямої;
• непрямої;
• прогресивної;
• акордної
• преміальної.