Вплив бюджетного дефіциту та державного боргу на стабільність економічної системи

Тема: Вплив бюджетного дефіциту та державного боргу на стабільність економічної системи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

 

Вступ

Проблема державного боргу розглядається у великій кількості наукових праць. Значної уваги проблемі дослідження державного боргу та наслідків його існування приділяли Р. Барро, Дж. Бьюкенен, А. Лернер, Ф. Модільяні та ін. Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячені роботи таких вітчизняних економістів, як А. Гальчинський і Т. Бондарчук. Особливості макроекономічного середовища трансформації, в якому розвивається державний борг, а також проблема державної заборгованості у перехідний період досліджено у працях Г. Башнянина, Т. Вахненко, О. Заруби, 3.Луцишин. Проблему управління державним боргом розглядали А. Вавілов, Г. Трофімов, В. Козюк, О. Горська.

Проте слід зазначити, що в Україні відчувається дефіцит вагомих досліджень у сфері державного боргу, а коло публікацій обмежується переважно фрагментарними працями. Бракує ґрунтовних, практично орієнтованих наукових розробок, які б висвітлювали широкий комплекс питань, пов'язаних із державними запозиченнями, і могли бути використані для оптимізації стратегії і тактики управління боргом в Україні.

Одним з основних показників ефективності господарювання в країні є ВВП. Від пропорцій цього розподілу та напрямків використання залежить ефективність функціонування економіки країни та рівень багатства нації.

Метою роботи є висвітлення залежності між борговими показниками держави та пропорціями розподілу ВВП, що знаходять відображення в системі національних рахунків, дослідження впливу державного боргу та державного дефіциту на економічну стабільність.

 

Розділ 1. Державний борг України, його обслуговування і вплив на фінансове становище України

1.1Державний борг України

Державний борг - це сума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків; нагромаджена урядом сума запозичень для фінансування бюджетного дефіциту.

Державний борг виникає через брак у державі коштів, необхідних для виконання її функцій, тому держава змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Державні позики - головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють:

Внутрішній державний борг - це боргові зобов'язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

Зовнішній державний борг - борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземним державам.

Внутрішній борг - це борг уряду країни своїм громадянам. Це ситуація, коли всі "винні самі собі". Коли борг не дуже великий, він не справляє відчутного негативного впливу на економіку, оскільки не супроводжується вивезенням за кордон матеріальних цінностей.

Зовнішній борг лягає тягарем на країну, оскільки вона змушена віддавати товари й послуги в рахунок оплати відсотків і погашення боргу. Крім цього, нерідко іноземні країни надають кредити за умови внесення певних корективів у його економічну політику.

Якщо в країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, то їй може бути оголошений дефолт.

Дефолт - визнання країни неплатоспроможною.

Боргова криза - це криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неплатоспроможність країн-боржників спричинює падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів та зміну структури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування переглядаються. Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках домовленостей "Паризького клубу".

1.2 Обслуговування і вплив державного  боргу

Обслуго́вування держа́вного бо́ргу — це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.

Обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює державна скарбниця.

Обслуговування державного внутрішнього боргу країни здійснюється Міністерством фінансів України за допомогою банківської системи України проведенням операцій із розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення та виплати доходу за ними у вигляді процентів тощо.

Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній попит і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові — це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема "витіснення". Довгострокові — економічні наслідки державного боргу, відомі як "тягар боргу".

Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають найбільше в тому випадку, коли сполучаються стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний ; банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики й стимулює швидке зростання процентних ставок.

1.3 Фінансове становище України

Одним з основних методів впливу держави на структурну перебудову є фінансова політика, яка розподіляється на три види: політика економічного росту, політика стабілізації і політика обмеження ділової активності.

Політика економічного росту - це система фінансових заходів, що направлені на збільшення фактичних обсягів валового національного продукту та підвищення рівня зайнятості. Ця стимулююча фінансова політика включає:

- зростання  державних видатків;

- зниження  податкового навантаження. Іншими  словами, якщо в даний час є  збалансований бюджет, фінансова  політика повинна рухатися в  напрямку бюджетного дефіциту в період спаду або депресії.

Якщо ж уряд використовує заходи фіскальної політики і політики державних видатків, намагаючись утримати об'єм виробництва продукції на його типовому рівні та підтримати стабільність цін, то вважається, що державою провадиться політика стабілізації. При цьому неправильно було в вважати, що політика стабілізації підмінює стимулюючу і стримуючу фінансову політику в їх прагненні до вирівнювання економічної ситуації в державі, тому що між цими поняттями існують серйозні відмінності. Наприклад, політика економічного росту може проводитись державою і в період, коли притаманний країні об'єм виробництва вже перевищений і виробництво прагне до його потенційного рівня, в той час як стабілізаційна політика таких цілей переслідувати не має права.

В свою чергу політика обмеження ділової активності, навпаки спрямована на зменшення реального об'єму ВНП порівняно з його потенційним рівнем і використовується урядом в період підйому або бума з ціллю запобігання кризи перевиробництва, і інфляції, що з'являється з надлишковим попитом.

Розділ 2. Бюджетний дефіцит та його значення для економіки

2.1 Бюджетний дефіцит України

Бюдже́тний дефіци́т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей (в Україні згідно зі ст. 15 п.2 Бюджетного кодексу України «Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України»).

Дефіцит бюджету — це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Причини виникнення дефіциту:

спад виробництва;

зниження ефективності функціонування окремих галузей;

несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

великі воєнні витрати;

інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.

Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною.

Профіцит бюджету — це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.

Дефіцит державного бюджету у 2013 р. склав 65 млрд грн, з урахуванням усіх зобов'язань уряду — понад 80 млрд грн

2.2 Значення бюджетного дефіциту  для економіки України

 

Розділ 3. Державний борг та його вплив на розподіл ВВП та економічну стабільність

Як відомо, ВВП з боку виробництва визначається як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за винятком субсидій на продукти.

 Операції  з розподілу складаються з операцій, за допомогою яких додана вартість, створена в процесі виробництва, розподіляється між робочою силою, капіталом і урядом, а також операцій, пов'язаних із перерозподілом доходів і багатства (податки з доходів і майна та інші трансферти).

У рамках даного дослідження ми приділимо детальну увагу процесам розподілу доходів.

Процеси первинного розподілу доходу відображаються в рахунку утворення доходів та в рахунку розподілу первинного доходу. Ресурсами рахунку утворення доходів є балансуюча стаття рахунку виробництва — валова додана вартість. Ресурси використовуються на оплату праці

робітників, податки на виробництво (включаючи податки на продукти та імпорт), а також на створення прибутку (змішаний дохід визначається тоді, коли оплату праці і прибуток неможливо відокремити одне від одного). Отже, валова додана вартість — це сукупність усіх факторних доходів.

Ті процеси первинного розподілу доходів, які не знайшли відображення в рахунку утворення доходів, відображуються в рахунку розподілу первинного доходу. Ресурсом рахунку розподілу первинних доходів також є доходи від власності. Доходи від власності створюються завдяки праву володіння активами за умови їхньої тимчасової передачі іншим інституційним одиницям.

Проаналізуємо спочатку вплив динаміки державного боргу на окремі показники, що складають структуру ВВП з боку розподілу.

Виходячи з досліджень німецького вченого М. Карлберга, при збільшенні частки запозичення в короткостроковому періоді частка заробітної плати залишається майже на сталому рівні. В довгостроковому періоді зі збільшенням обсягів державних запозичень ставка заробітної плати починає стрімко падати, причому при зменшенні частки державного боргу у ВВП частка заробітної плати встановлюється на рівні, нижчому від початкового.

Така ситуація спостерігається внаслідок збільшення відсоткових ставок, переведення капіталу у невиробничу сферу і, як наслідок, здешевлення фактору праці та підвищення доходів від підприємницької діяльності[10, c. 54-56].

Спираючись на статистичні дані (табл. 1), проаналізуємо вплив обсягу державного боргу на динаміку показників, що складають структуру ВВП в Україні.

Таблиця 1. Питома вага оплати працівників та державного боргу праці найманих у структурі ВВП

Показник	1997 p.	1998 p.	1999 p.	2000 p.	2001 p.	2002 p.	2003 p.
Оплата праці найманих працівників, % до (ВВП	48,62	48,06	44,34	42,29	42,33	45,67	45,27
Державний борг, % до ВВП	30,35	51,42	61,20	45,29	36,55	33,54	28,60

 

Наведений графік свідчить про досить низький рівень чутливості показника оплати праці до частки державного боргу у ВВП. Так, при значному збільшенні частки державного боргу в 1998 р. частка заробітної плати у ВВП порівняно з 1997 р. майже не змінилась. У наступні періоди частка заробітної плати починає суттєво знижуватись, але 2003 р. при досягненні часткою державного боргу майже того ж рівня, що й в 1997 p., ставка заробітної плати встановлюється на нижчому рівні, ніж початковий. Отже, аналізуючи наявні тенденції, ми можемо констатувати, що між часткою оплати праці та обсягом державного боргу спостерігається обернена залежність, тобто зі збільшенням частки державного боргу частка оплати праці в обсязі ВВП знижується.