Технологія менеджменту

Луцький педагогічний коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологія  менеджменту

 

 

 

Підготувала

Студентка 4-Ж  курсу

Захарчук Наталія

 

 

 

 

Луцьк 2013

Вступ

 

Технологія  менеджменту. Процес реалізації конкретних функцій менеджменту (управління виробництвом, фінанасами, збутом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо) шляхом застосування загальних функцій менеджменту (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання).

У наш  час  важко  назвати  більш  важливу  і  багатогранну  сферу діяльності,  чим  управління, або менеджмент,  від якого в значній мірі  залежать  і ефективність  виробництва,   і якість обслуговування  населення.

У  зарубіжних  країнах  накопичений  значний  досвід  управління  в області  промисловості,   торгівлі,  кооперації,  сільського господарства  і  т.п.  внаслідок  безпосередньої  участі  людей  в управлінській  діяльності.  Він  збагачується  за  рахунок  знань  основ науки  управління,    світових  досягнень  в  практичній  організації економічних  і  соціальних  процесів.  

В  Україні  поки  ще  не  досягнуті  значні  успіхи  в  теоретичному  і

 практичному   освоєнні  менеджменту. 

Реорганізовуються  старі  структури  управління  і  влади, при  цьому 

використовуються  західні  моделі  управління.  Однак  механічне перенесення  концепції  управління  з  однієї  соціокультурної  середи в  іншу,    сліпе  копіювання  досвіду  тієї  або  іншої  держави практичне  неможливе  і  веде  до  важких  економічних  і  соціальних наслідків.     Менеджмент  зумовлений  такими  базисними  чинниками,    як  тип  власності,    форма  державного  устрою,    міра  розвитку ринкових  відносин.    Тому  розвиток  сучасного  менеджменту   в умовах  переходу  Україні  до  ринкової  економіки  в  значній  мірі залежить  від  цих  чинників.

Упровадження  ринкових відносин у практику господарювання вимагає

принципової зміни  методів управління на всіх рівнях управлінської ієрархії. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як особливого типу управління. Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах його розвитку. Необхідно підготувати менеджерів до сприйняття сучасних проблем менеджменту крізь історичну призму, що дозволяє зрозуміти логіку розвитку цих проблем.

Задача менеджменту  як науки управління складається  в підвищенні

практичної  значимості досліджень, орієнтації їхній  на розробку принципів і методів, що дають можливість практично вирішувати в тих чи інших умовах проблеми функціонування організації.

У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальності ситуації, а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в

сучасних умовах неможливо ефективно керувати організацією.

 

 

 

 

Загальні  поняття  менеджменту.

 

Менеджмент  (англ.  management  -- управління,  завідування, організація)   це  управління  виробництвом  або комерцією; сукупність принципів,   методів,  коштів  і  форм  управління,  що розробляються  і що застосовуються  з  метою  підвищення  ефективності  виробництва  і збільшення  прибутку. 

 

Сучасний  менеджмент  включає  дві  невід'ємні  частини:

-  теорію  керівництва;

- практичні   способи  ефективного  управління,   або  мистецтво 

управління.

    Поняття   “менеджмент” міцно  увійшло   в  наше  повсякденне  життя   і стало  звичним  для   ділового українського життя.  Однак  необхідно  враховувати,     що  мова  йде  про  нову  філософію,     де  діють інші  системи  цінностей  і  пріоритетів. 

У  зв'язку  з  цим  потрібно  детальне  зупинитися  на  значенні терміну  «менеджмент».  Українське  слово  «управління»  і  англійське слово  «менеджмент »  вважаються  синонімами,   однак  насправді  їх істинний  зміст  вельми  розрізнюється. Вживаючи  термін  «менеджмент», ми  слідуємо  сталій  в  міжнародній  практиці  традиції,   згідно  з якою  під  ним  мається на увазі  цілком  певне  коло  явищ  і процесів.  Насправді  термін  « управління»  не  є  задовільним  заступником  терміну  «менеджмент »  тому,   що  в  останньому  випадку мова  йде  лише  про  одну  з  форм  управління,    а  саме  про управління  соціально - економічними  процесами  за допомогою  і в рамках  підприємницької структури,     акціонерної компанії.   Причому адекватною  економічною основою менеджменту є ринковий  тип господарювання,    здійснюваний  на  базі  індустріальної  організації виробництва  або  комерції. 

Таким  чином,  термін  «менеджмент »  вживається  стосовно  до управління  господарською  діяльністю,   тоді  як  у  інших  цілей використовуються  інші  терміни.

У  наших  умовах  потрібно  вживати  терміни  «організація »,  «управління »  і  « адміністрування». Проте,    державні,  громадські  і інші  організації також повинні використати принципи  і методи менеджменту,  якщо  хочуть  досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.

З  урахуванням  викладеного  в  роботі  термін  «управління »  надалі

буде  вживатися,   з певною  мірою умовності,   в тому   ж значенні,

 що  і   термін  «менеджмент ». 

Для  того  щоб  визначити  поняття  менеджменту,  важливо  уточнити

деякі  вхідні  в  нього  положення,   передусім  цільовий  зміст.

Задачі  і цілі   менеджменту.

     Задачами  менеджменту  як  науки  є   розробка,   експериментальна  перевірка   і  застосування  на  практиці  наукових  підходів,  принципів  і  методів,   що забезпечують  стійку,   надійну,  перспективну  і  ефективну   роботу  колективу  (індивідуума)  шляхом випуску  конкурентноздатного   товару.

    Тим  часом  кінцевою  метою   менеджменту  як  практики  ефективного управління  є   забезпечення  прибутковості   підприємства  шляхом раціональної  організації  виробничого  (торгового)  процесу,  включаючи  управління  виробництвом  (комерцією)  і  розвиток техніко-технологічної  бази.

Виходячи  з  цього  найважливішою  задачею  менеджменту  є  організація 

виробництва  товарів  і   послуг  з  урахуванням  попиту  споживачів  на основі  ресурсів,  що є.   При  цьому  до  задач  менеджменту  також відносяться:

- перехід   до  використання  працівників,   що володіють  високою 

кваліфікацією;

- стимулювання  співробітників  організації   шляхом  створення  для  них

 відповідних   розумів  праці  і  системи його  сплати;

- визначення  необхідних  ресурсів  і  джерел  їх  забезпечення;

- розробка  стратегії   розвитку  організації  і   реалізація;

- визначення  конкретних  цілей  розвитку  організації;

- постійний   пошук  і  освоєння  нових   ринків;

- вироблення   системи  заходів  для   досягнення  намічених  цілей;

- здійснення  контролю  за  ефективністю  діяльності  організації,   за 

виконанням  поставлених  задач.

Задачі  менеджменту  безперервно  ускладнюються  по  мірі  зростання

 масштабів   і  розвитку  виробництва і комерції. Виконані  задачі  і досягнуті намічені  цілі   оцінюються  на  ринку.

 

Сучасні  принципи  менеджменту.

Принципи  управління  відображають  теоретичний  ідеал  управління, 

до  досягнення  якого  необхідно  прагнути.  Реалізація  цих принципів є критерієм ефективності  і науковості  управління  на  всіх  його рівнях. 

      Для формування,  функціонування  і розвитку  системи менеджменту дотримувати принципи,   які  є  загальними  для  всіх  підсистем  системи  управління: 

-    поєднання   спеціалізації  і  універсалізація   в  управлінні  (при виконанні   управлінських  робіт  повинно   забезпечуватися  оптимальне  співвідношення  між  спеціалізацією  і  універсалізація);

-   стійкість   до  зовнішнього  середовища  (при  зміні  окремих елементів  мікро - і  макросередовища   підприємства  система управління  повинна  продовжувати  функціонувати  і  виконувати поставлені  цілі);

-   економічність   управління  (при  виборі  способів  і  функцій  для здійснення  управління  і  досягнення  мети  необхідно  обмежувати витрати: трудові, матеріальні, тимчасові,  фінансові,   моральні.

   -   ефективність  управління;

   -  поєднання   централізації  і  децентралізації   в  управлінні  (в кожній  конкретній  системі  управління  повинен  бути  оптимальний рівень  централізації  (децентралізація)  виконання  відповідних функцій).

Приведені  принципи  управління  характерні  для  будь-якої підсистеми.  Разом  з  тим  кожна  підсистема  системи  повинна  формуватися  і  функціонувати  на  основі  ще  і  специфічних принципів.    Так  специфічними  принципами  управління   персоналом  є: розподіл  праці; єдиноначальність; підлеглість  особистих  інтересів загальним   і  т.д.

 

Сутність і  зміст функцій менеджменту.

     Функції управління - це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт.

     Одним  з основних компонентів, що  складають зміст управління, є функції. Таким чином, для виконання тієї чи інший відносно простої роботи необхідно заздалегідь визначити, що потрібно в підсумку одержати, як організувати справу, мотивувати і проконтролювати його виконання. Це і є функції управління. Хоча згодом техніка управління й удосконалилася, основні управлінські функції залишилися порівняно незмінними.

      Кожна функція менеджменту являє  собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним чи об’єктом видом діяльності - це сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесного підходу до дослідження функцій менеджменту.

     Сутнісна  характеристика  менеджменту - це  функція  або  вид діяльності по керівництву людьми.

     У  процесі розвитку менеджменту  сутність управління одержала трактування “впливу” на  людей для узгодження й упорядкування їхніх дій у спільній праці за допомогою мотивації поведінки.

       Найбільш повний зміст менеджменту  як процесу відбивають основні функції, що виступають загальною умовою управління соціальними і соціально-економічними процесами.      

       Процес впливу буде реальним  при його завершенні у виробничо-господарській діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії, методи, структури управління.     Тому процес управління може бути розглянутий як процес взаємодії суб’єкта й об’єкта управління, де реалізуються ідеї суб’єкта, тобто менеджера. Дана група функцій поєднується процесом вироблення  і реалізації управлінського рішення, що має універсальні етапи у визначеній їхній послідовності, які можна трактувати як групи функцій менеджменту, тобто видів діяльності по виробленню і реалізації управлінських рішень. 

Сутнісна особливість  менеджменту обумовлює наявність  менеджера -суб’єкта управління, професійного керуючого, що пройшов спеціальну підготовку, що дає йому право на виконання функцій по керівництву людьми.

У ринкових умовах повинні закріплюватися не тільки функції, але і ресурси, зв’язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень, конкретні види відповідальності за результативність менеджменту.

Для менеджерів знання взаємозв’язку і взаємодії  груп функцій менеджменту створює умови прийняття правильних рішень в області формування  і функціонування систем менеджменту.

Важлива особливість  функцій менеджменту, обумовлена специфікою української  економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Під адаптивністю розуміється здатність збереження якісної визначеності функції менеджменту при змінах соціально-економічного середовища. У систему адаптивних елементів системи менеджменту включається вся сукупність засобів впливу: цільові, регулюючі, координуючі, що активізують, мотивуючі, контролюючі, самоорганізуючі. Звідси випливає, що система засобів впливу і взаємодії по кожній функції повинна мати гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при зміні соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Функції управління мають специфічний характер, особливий  зміст і можуть здійснюватися самостійно, бути як не зв’язаними між собою, так і нерозривно зв’язаними.

 

Основні функції  менеджменту.

Основні функції  менеджменту характеризуються повнотою змісту, стійкістю структури, системністю й універсальністю використання в різних

сферах діяльності. Головна їхня особливість у тому, що кожна основна функція  менеджменту являє собою окремий процес управління по виробленню методів активізації і засобів впливу на персонал і його діяльність для досягнення загальних результатів соціально-економічної системи.