Технології управління особистісним іміджем

Семінар 3

ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ОСОБИСТІСНИМ ІМІДЖЕМ

 

План

 

1. Структура особистісного іміджу
2. Глибинні характеристики іміджу
3. Психологічні передумови формування ділового іміджу
4. Розходження та подібність у діловому іміджі
5. Емоціоналізація як один з прийомів формування іміджу
6. Модель поведінки та критерії її вибору

 

 

Семінар 4

ПОБУДОВА ЕФЕКТИВНОГО ІМІДЖУ

 

План

 

1. Стратегії управління особистісним іміджем

 

 

 Стратегії управління особистісним іміджем  
Для представників професій, безпосередньо пов’язаних із масовою комунікацією, ефективний імідж стає одним із найважливіших складових частин успіху.  
Професійним іміджем можна і потрібно управляти. У свою чергу, управління припускає стимулювання зміни іміджу відповідно до особистих і професійних цілей. У цьому розділі роз%  
глядаються стратегії, методи і техніки управління особистим іміджем.  
Управління особистим іміджем здійснюється у три етапи:  
— проектування бажаного іміджу з урахуванням особистісних цілей і особливостей іміджевої аудиторії;  
— реалізація бажаного іміджу в діяльності й житті;  
— отримання зворотного зв’язку, корегування і подальший розвиток іміджу.  
Проектування іміджу означає створення особистої концепції та містить 3 елементи:  
— формулювання іміджевих цілей та іміджевої стратегії;  
— опис імідж%портрета (змістовної характеристики бажаного образу);  
— вибір каналів і засобів просування особистісного іміджу.  
Проектування іміджу починається з уточнення іміджевих цілей. Останні випливають з особистих пріоритетів і цінностей.  
Оточуючі хочуть знати, у що ми віримо і до чого прагнемо.  
При цьому люди звертають увагу, перш за все, на наші вчинкий реальні, а не на словесні заяви. У цьому разі важливо, щоб наші слова й справи не розходилися. По%друге, щоб ми були послідовні та досить постійні. По%третє, щоб ми самі розуміли, чого хочемо від життя, від себе і від інших людей.  
У наш час повагою користуються ті, хто:  
— добре знає, чого хоче;  
— ясно висловлює свої бажання і цілі при взаємодії з іншими людьми;  
— наполегливо йде до досягнення своєї мети;  
— створює себе сам, досягаючи успіху завдяки власним заслугам і зусиллям.  
Людей, яким притаманні такі якості, називають цільними, цілеспрямованими, діловими.  
Далі можна здійснити вибір власної іміджевої стратегії. Тут під стратегією мається на увазі напрям і найбільш конкретні орієнтири в побудові іміджу.  
Як зазначає О. Змановська, в управлінні особистим іміджем виразно простежуються три основні стратегії:  
— стратегія універсального іміджу (сформованого на основі соціальних стереотипів і колективних образів);  
— стратегія цільового іміджу (орієнтованого на конкретну іміджеву аудиторію);  
— стратегія креативного вибуху (що відкидає стереотипи та звичні зразки).  
Перша стратегія полягає у створенні масового іміджу, тобто образу, орієнтованого одночасно на різні соціальні групи. Загальну мету універсального іміджу можна визначити як досягнення популярності й масового визнання. Це важливо в роботі політика, артиста, телеведучого, а також керівника великої корпорації.  
Найнадійнішим способом реалізації масового іміджу є максимальне втілення в ньому загальнолюдських цінностей: здоров’я, любові, створення сім’ї, аналізу творчості. Універсальний імідж спирається на такі позитивні якості особи, як: духовність, гуманізм, мужність, працьовитість, патріотизм, доброчинність.  
Отже, особа, яка прагне завоювати загальний авторитет, повинна пропагувати загальнолюдські цінності, спиратися на них у власній поведінці та найголовніше, щиро їх поділяти.  
Друга стратегія — побудова цільового іміджу. Такий публічний образ орієнтований на конкретну соціальну групу і більш прив’язаний до її характеристики. Цільовий імідж не ставить 152завдання «сподобатися всім», а орієнтується відповідно до особливостей і очікувань певної аудиторії (вузькопрофільній, дитячій, молодіжній, інтелектуальній тощо). У цьому разі неможливо дати загальні рекомендації, яким бути іміджу, оскільки він визначається перевагами конкретної спільноти, навіть якщо ці установки не збігаються з цінностями інших соціальних груп.  
Стратегія цільового іміджу отримала широке розповсюдження в різних галузях сучасного життя, особливо він виявив себе в рекламі товарів і послуг.  
Отже, стратегія цільового іміджу припускає спеціально організовану діяльність, успіх якої залежить від того, наскільки ми розуміємо очікування інших людей і відповідаємо їхнім потребам.  
Третю стратегію О. Змановська пропонує розглядати під назвою «розрив звичних стереотипів» або «креативний вибух». Вона націлена на самореалізацію та побудову оригіналь%  
ного іміджу, що різко дисонує на фоні звичних образів. Оригінальний імідж не прагне йти назустріч очікуванням людей, навпаки, він спростовує будь%які правила й закони. Такий шлях вважається кращим способом привернути до себе увагу людей і запам’ятатися надовго.  
У той самий час оригінальний імідж викликає амбівалентні відчуття, а нерідко неприйняття. Він вважається виправданим, перш за все, у творчому середовищі: у науці, шоу%індустрії, мистецтві, у той самий час образ людини, яка здатна розірвати звичні уявлення і стереотипи, володіє силою магічної дії. Серед таких харизматичних фігур — Леонардо та Вінчі, Джордано Бруно, Жанна д’Арк, Петро Перший, Катерина Друга, Зігмунд Фрейд, Федір Достоєвський, Альберт Ейнштейн, Сальвадор Далі, Іван Мазепа.  
Люди неохоче сприймають нове й поволі змінюють свої погляди. Першовідкривачі повинні мати достатньо мужності та терпіння для того, щоб довести своє право на визнання.  
Варто зазначити, що креативний імідж вимагає від свого прототипу великої сміливості. Час перемагає консерватизм, до того ж у людей є така прихована особливість, як жадоба нових вражень і бажання руйнувати звичний хід подій.

2. Техніки створення ефективного імідж-образу

У розпорядженні кожного з нас є багато способів для досягнеДля зручності аналізу ми поділили наявні прийоми на три великі групи:

1. Техніка створення яскравого і впізнанного образу. Мета: привернути увагу, запам’ятатися, стати впізнаним.

2. Техніка формування позитивного ставлення. Мета: викликати позитивні відчуття — довіру, симпатію, інтерес.

3. Техніка піднесення іміджу або посилення значущості образу. Мета: підвищити впливовість образу — силу, авторитетність, переконливість.

Техніка створення яскравого і впізнаного образу:

— вибір відповідного імені (неймінг);

— типізація;

— стилізація;

— використання іміджевої символіки;

— міфологізація образу;

— епатаж;

— сексуалізація.

Техніка формування позитивного ставлення:

— посилення зовнішньої привабливості;

— позитивний настрій;

— створення бездоганної репутації (цілеспрямоване створення позитивної громадської думки про себе завдяки конструктивній поведінці й відповідності соціальним нормам);

— позитивні послання іншим людям (знаки уваги й подяки, вияв пошани, привітання, компліменти, похвала);

— особиста участь (вияв щирого інтересу до людей, надання підтримки і реальної допомоги);

— дистанціювання від негативних символів (відмежування від компрометуючих чинників, фігур, груп).

Техніка піднесення іміджу:

— приєднання до безумовних соціальних цінностей;

— посилення особистої влади (створення власної організації, отримання керівної посади вже в наявних структурах, здобуття лідерства в партії або політичному русі);

— зростання фізичної сили й витривалості;

— посилення впевненості й внутрішньої енергії;

— особистий внесок (досягнення, заслуги);

— покладення на себе зобов’язань у рішенні актуальних соціальних завдань (благодійність, екологічні акції, просвітницька діяльність, спонсорство тощо);

— приєднання до загальноприйнятих авторитетів (контакти з авторитетними людьми і організаціями, що позитивно зарекомендували себе);

— створення ореолу, контексту (отримання посади або наукового ступеня, написання книги).

Можна помітити, що одні і ті самі прийоми в житті можуть використовуватися для вирішення відразу кількох завдань.

Велика частина технік описується в контексті створення яскравого і впізнанного іміджу. Запропонований розподіл на три групи умовний, це не заважає нам використовувати їх також при рішенні інших завдань — формуванні позитивного ставлення і посилення значущості образу.

Далі перейдемо безпосередньо до технології створення яскравого образу.

3. Створення індивідуального стилю

«Індивідуальний стиль» і «імідж» — це різні  поняття, але вони є невід’ємною частиною один одного. Якщо імідж — це будь%яка роль, то стиль — це швидше за все гармонія душі й тіла, тобто внутрішнє «Я». Для багатьох віднайти свій власний стиль — це означає віднайти самого себе, виразити свою точку зору. Завжди можна визначити стиль, якому надається людська перевага, коли бути уважним до зачіски, малюнка на тканині або кольору краватки. А такі «дрібниці», як браслет, парасолька або брелок, можуть розповісти про господаря більше, ніж будь%які слова. Часто ми вибираємо подібні речі спонтанно тільки тому, що вони подобаються, а отже, відповідають нашому внутрішньому «Я». Стильно вдягнена людина не просто одягнена зі смаком, у неї продумані всі деталі костюму — від гудзи%  
ків до носовичка. Їй дійсно пасує все те, у що вона вдягнена. Це і є взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього, відповідність іміджу — стилю, а стилю — іміджу. Такий гармонійний образ формується завдяки природженому смаку і відчуттю прекрасного, а також знанню основ стилістики і законів гармонії.  
Стиль одягу багато в чому залежить від типу роботи та способу життя. Працюючи в діловій сфері — фінансовій, правовій або займаючись викладацькою діяльністю, потрібно вибирати строгий офіційний стиль, оскільки ви завжди перебуваєте на людях, які, перш за все, по вашому зовнішньому вигляду формуватимуть своє враження про вас. Інші сфери, наприклад, рекламний бізнес, індустрія моди, допускають набагато вільніший стиль одягу. Важливо також враховувати так званий корпоративний імідж, тобто враховувати побажання керівництва компанії. Якщо акцент робиться на роботу «у команді», буде краще бути якомога більш схожим на членів цієї команди. Потрібно завжди враховувати психологічні моменти, наприклад, якщо ви хочете отримати підвищення по службі, то, йдучи на  
прийом до керівництва, потрібно одягнутися так, нібито ви це підвищення вже отримали, тоді керівництву легше буде відрекомендувати вас на цю посаду. Чоловікам «важче» одягнутися, ніж жінкам, оскільки офіційний чоловічий костюм принципово не змінювався вже майже сотню років.  
Безумовно, дотримуватися іміджу фірми потрібно, але все таки повністю розчинятися в ньому, втрачаючи індивідуальність, також неварто. Виразити індивідуальність можна через незвичайний колір і деталі одягу.  
Стиль — ось основне, що відрізняє по%справжньому елегантну людину. Асоціації, що викликають емоції щодо тканини і кольору одягу, свідчать, що саме ви цінуєте в житті. Стильний образ — означає цільний, завершений; у ньому все продумано: від гудзиків до пряжок на туфлях. Але при цьому важливо не виглядати занадто ідеально, як еталон або манекен.Під стилем одягу розуміють, перш за все, узгодженість усіх деталей костюма з композиції, форми, кольору, матеріалу тощо та їх приналежність до загального задуму. Стильно вдягнений — означає, одягнений гармонійно, зі смаком, достатньо модно і в той самий час індивідуально. Витриманість стилю — це коли всі елементи зовнішнього образу (одяг, взуття, зачіска, аксесуари) гармонують один з одним і працюють на створення  
єдиного образу. Це також упевненість в тому, що все, що ви вдягаєте, не тільки добре поєднується між собою, а й підходить саме вам, прикрашає вас і підкреслює індивідуальність. Уміння носити речі, здатність подати себе, якийсь шарм, легку недбалість і в той самий час вишуканість — ось що робить образ стильним і неповторним.  
Особливе значення для габітарного іміджу має стиль «костюма». Під стилем «костюма» розуміють спільність форм і деталей зовнішніх виявів людини.  
«Костюм» включає все, що одягнено на людині. Це і верхній одяг (плаття, сорочка, блуза, брюки, піджак, жакет), взуття та аксесуари (головний убір, краватка, сумка, пояс, годинник, авторучка), прикраси, зачіска, макіяж.  
Ми бачимо, що поняття «костюм» виходить далеко за межі комплекту: піджак та брюки, або спідниця. Більш того, деякі модельєри відзначають, що найважливішою частиною гардеробу сучасної людини є зовсім не одяг, а зачіска і взуття. Зачіска — це те, на що люди звертають увагу в першу чергу і що залишається незмінним при зміні одягу. Взуття ж відображає реальний спосіб життя людини, його рівень та матеріальний дохід. Взуття здатне змінити зріст людини, її ходу і навіть характер.  
За допомогою «костюма» люди усвідомлено або несвідомо посилають оточуючим важливу інформацію про себе. За одягом можна визначити такі якості її господаря:  
1) стать; 2) місце людини в суспільстві: групу, до якої вона належить, її статус; 3) рівень її доходу (багатство);  
4) життєві цінності та пріоритети; 5) естетичний смак; 6) спосіб життя; 7) характер.  
Не дивно, що саме «костюм» є одним з найважливіших елементів особистісного іміджу. Робота над ним вимагає особливої уваги і зусиль. Причому чим вищий статус людини, тим суворіші вимоги до її одягу.  
Існують загальні критерії для оцінки «костюма» окремої людини. Це ті враження%ефекти, які справляє на оточуючих «костюм» сам по собі.  
Стилісти та іміджмейкери виокремлюють три провідних стилі в житті ділової людини:  
— діловий костюм;  
— вечірнє вбрання;  
— спортивний стиль.  
При виборі одягу потрібно враховувати не тільки модні напрями, але, перш за все, тип своєї фігури. Силует актуальний, але не відповідний вашій статурі, дасть зворотний ефект: фігура виглядатиме безформною і нестрункою. Саме особливості фігури визначають зовнішні контури костюма, тому треба носити такий одяг, який найбільш близький формі вашого тіла. Силует фігури пов’язаний з будовою скелета і розподілом м’язових і жирових тканин, він практично не залежить від повноти, проте може мінятися з віком. Основа будь%якого стилю — зовнішня форма, силует. Саме силует одягу визначає характер образу в цілому і диктує композицію і пропорції костюма, а також  
його складові елементи. Модний силует змінюється приблизно кожні десять років.  
Мода (у перекладі з французького — образ, міра, правило) — це сукупність смаків і поглядів, що панують у певному середовищі і лише в певний проміжок часу. Мода, перш за все, поширюється на костюм. Багато людей прагнуть слідувати моді та вважають це цінним для себе.  
Існування моди відображає той факт, що одяг означає для людей набагато більше, ніж просто захист від холоду та дощу.  
Мода глибоко символічна. Бути модним — це: — ототожнювати себе з важливими образами; — бути сучасним;  
— бути цікавим і різнобічним; — прагнути до змін.  
Одяг є важливою символічною системою, яка, перш за все, створена для диференціації в соціальних характеристиках індивідів. Обираючи той чи інший модний стиль, люди фактично обирають референтну (відповідну для себе) групу, щоб відповідати їй та ідентифікувати себе з нею.  
Чутливість до моди також відображає часову перспективу людини. Її спрямованість на минуле, сучасне або майбутнє.  
У цьому разі людей розподіляють на «старомодних», «модних» та «ультрамодних».Дослідник історії костюма Д. Лавер прийшов до висновку, що залежно від часу один і той самий костюм сприймається:  
— непристойним — за 10 років до свого часу;  
— экстравагантним — за 1 рік до свого часу;  
— витонченим — у свій час;  
— без смаку — рік (після свого часу);  
— жахливим — 10 років по тому;  
— чудернацьким — 50 років по тому;  
— романтичним — 100 років по тому;  
— прекрасним — 150 років по тому (після свого часу).  
Щодо ставлення до моди всіх людей можно розподілити на декілька величезних групп. По%перше, це інноватори — революціонери в галузі моди.  
Безперечно, це вони створюють моду вищого рівня (колекції від кутюр), а також формують нові тенденції в масовій моді (колекції прет%а%порте). Це кутюр’є і дизайнери зі світовим ім’ям, такі як Пьєр Карден, Коко Шанель, Джанні Версаче, Жан%Поль Готьє, Джорджіо Армані.  
Другу групу складають ініціатори моди або активні її споживачі та розповсюджувачі. До них належать люди, які професійно займаються модою (стилісти, дизайнери, візажисти), а також відомі особи, які є кумирами мільйонів людей. Для прикладу, голлівудський актор Річард Гір віддає перевагу елегантним костюмам від Джорджіо Армані. А Елтон Джон, Тіна Тернер і Мадонна — клієнти Джанні Версаче, відомого своїми колекціями «сексуального одягу». До цієї ж групи «ініціаторів» можна віднести просто «модних людей», які стежать за модою по%справжньому.  
До третьої групи можна зарахувати пасивних споживачів моди. Ці люди стежать за модою час від часу, як тприйдеться.  
Нарешті, існують ще дві категорії людей, які взагалі не визнають моду. Одні просто не звертають на неї ніякої уваги, інші — виступають її переконаними супротивниками, відстоюючи своє право на власний стиль.  
А тепер повернемося до формування габітарного іміджу.  
Жінці, яка працює на фірмі, треба дотримуватися таких самих правил і норм, що й чоловікові. Як свідчить досвід, жінкам важче закріпитися в цій ролі, але надмірно прагнути стати «справжнім чоловіком», виявляючи невгамовну жорсткість, неварто. Розумніше використовувати ті якості, якими наділила вас природа. Як і раніше, у цій професії головними залишаються по% рядність, високі ділові якості, дотримання всіх норм етикету як на робочому місці, так і на прийомах, доглянутий зовнішній вигляд, елегантність — з таким працівником, чоловіком або жінкою, легко й приємно буде вести справи.  
Якщо ви працюєте в офісі та отримали завдання підписати важливий контракт для корпорації у неформальній обстановці, то вам, перш за все, потрібно зробити перший внесок на придбання того, що ми називаємо «одягом для виходу в світ».  
Він може бути дуже значним. Тому потрібно постійно ретельно підбирати кожну річ, зважаючи на те, що офіс%менеджеру належить відповідальна роль у житті корпорації, де він працює.  
Дуже важливо, щоб річ добре сиділа — краще хай вона буде трохи вільніша, ніж затісна. Якщо річ вам замала, то неодмінно з’являться поперечні складки, через які ви здаватиметеся товстішою. Крім того, такі речі часто «морщать», особливо спідниці. Діловий костюм виступає основною формою одягу ділової людини. Він підбирається в строгій відповідності з ситуацією. Так, наприклад, вирушаючи на офіційний прийом, потрібно вдягти те, що вимагає доданий до запрошення протокол.  
Якщо ж стиль одягу наперед не обумовлений, треба одягнутися максимально консервативно. У чоловіків це темний строгий костюм, біла або світла однотонна сорочка, стримана краватка.  
У жінок — темне, елегантне подовжене плаття або строгий костюм зі спідницею. У тих та інших — бездоганна зачіска і добротне взуття.  
При підготовці до самопрезентації або виступу перед великою аудиторією треба додати своєму костюму акцентовану  
впізнаність, уникаючи при цьому несмаку. Тут можуть допомогти: яскрава краватка в чоловіків, шарф у жінок, «вільніший» стиль костюма, гра кольорів, використання аксесуарів.  
Проте костюм повинен залишатися діловим і бути максимально елегантним.  
У щоденному діловому одязі простежується більша індивідуальна своєрідність. Тут уже допускається поєднання декількох стилів, наприклад, костюмного піджака і футболки. У той самий час щоденний робочий костюм повинен відповідати кільком загальним вимогам:  
— головне правило — ідеальна чистота і охайність, які значно підвищуючи самопочуття власника костюма, сти%  
мулюють у оточуючих довіру до нього;  
— інша важлива умова — комфортність, що, у свою чергу,дає змогу довго зберігати високу працездатність.Жінкам дуже важливо дотримуватися такого правила: ніколи, виступаючи перед публікою, не можна з’являтися в одязі  
з короткими рукавами, навіть влітку, короткі рукава виглядають, м’яко кажучи, дуже неформально. Довгі рукава додають стрункість фігурі і роблять ваш вигляд більш професійним.  
Усі види жіночого одягу, починаючи від нижньої білизни і закінчуючи вечірнім туалетом, реагують на перебіг моди,  
і якщо чоловічий одяг досить мало змінювався за останні сто років, то жіночий зазнав істотних змін. Зусиллями таких модельєрів, як Коко Шанель, жінки перестали носити тугі незручні корсети, з’явилася сучасна нижня білизна, сукні стали коротші та зручніші, жінки наділи брюки (хоча вперше це відбулося ще в XIX ст.), з кінця 1950%х років з’явилися колготки, які також істотно вплинули на моду.  
Панчохи й колготки також є важливим елементом створення іміджу. Звичайно, якщо ноги красиві й доглянуті, можна  
ходити без панчох у відкритому взутті, наприклад, у босоніжках. Узувати туфлі на босу ногу, особливо в офіс, не прийнято, причому навіть зі слідами, оскільки вони, як правило, погано виглядають як у туфлях, так і у відкритих босоніжках. У діловій, офіційній та урочистій обстановці колготи або панчохи обов’язкові завжди, навіть у літню спеку. У наш час розроблені різні волокна, і, залежно від типу і густоти волокон, колготки і панчохи можна носити як в холод (20–40 градусів, так і в літню спеку (від 25 — до 35 градусів). Сучасні колготи з щільним верхом можуть трохи корегувати фігуру; колготки високої якості з додаванням лайкри достатньо міцні, хоча багато жінок завжди носять у сумочках запасні. Колготки, як і все інше, потрібно купувати свого розміру, тоді вони не порвуться  
при надяганні та не сповзатимуть під час руху, утворюючи непривабливі складки. Колготки й панчохи повинні поєднуватися з кольором одягу, кольорові колготки з малюнком можуть дозволити собі тільки юні дівчата, схильні до епатажу.  
Панчохи і колготки чорного кольору роблять ноги стрункішими, але захоплення тільки цим кольором минуло.  
Якщо ви обираєте спідницю, вона повинна відповідати віку, комплекції та ситуації, приховувати наявні недоліки і підкреслювати достоїнства. Міні%спідницю, особливо коли жінка на роботі сидить або працює з достатньо великою кількістю чоловіків краще не вдягати. Жінці після 40 років, а також жінкам, молодшим сорока років, які займаються бізнесом, краще вибирати спідницю «італійської» довжини (до середини коліна).  
Розрізи збоку і спереду для ділового костюма недоречні. Купуючи спідницю, потрібно продумати, з яким взуттям і яким верхом ви її носитимете, щоб мати елегантний та витриманий в одному стилі одяг.  
Брюки повинні бути по фігурі, не сковувати рухів. Якщо брюки без манжетів, вони трохи довші ззаду, ніж спереду, але вони не повинні торкатися землі та закривати підбору, оскільки класичні брюки виглядають дуже елегантно з туфлями на підборах, а короткі чобітки, черевики, туфлі на плоскій підошві спрощують зовнішній вигляд. Елегантний брючний костюм може використовуватися і як вечірній туалет.  
Незважаючи на досить демократичну сучасну моду, брючний костюм все ж таки не рекомендується використовувати як діловий співробітницям (особливо керівникам) солідних фірм.  
З аксесуарів до брючного костюму потрібен пояс, а також туфлі на підборах.  
Блузи варто підбирати різні за стилем і кольоровою гаммою, тоді є можливість створювати безліч комбінацій. Блузи зі складним дизайном носять як самостійну частину туалету, прості й елегантні блузи надягають під піджак або жакет. Для роботи в офісі блузи з дешевих тканин непридатні. Кольорова гама повинна бути ніжною, не яскравою (білий, блакитний, рожевий, ліловий).  
Костюм класичного ділового стилю, добре пошитий, із висо% коякісної тканини повинен бути в гардеробі кожної жінки. Такий костюм буває частіше за все сірого, синього, темно%оливкового кольору або кольору червоного дерева, він завжди в моді, він слугує, як правило, декілька років. Тканина повинна бути хорошої якості, м’якою, із матовою поверхнею, міцною.  
Костюм повинен витримувати постійні чищення і мати при цьому чудовий вигляд. Міняючи блузи, туфлі й аксесуари, можна істотно змінити сприйняття одного й того самого костюма.  
Крім того, можна поєднувати піджак або жакет від костюма з іншими спідницями, відповідними за стилем і тоном, одержуючи при цьому інший оригінальний комплект. Весняні й літні костюми найчастіше бувають сірувато%бежевого кольору: молочного, світло%оливкового, какао. У костюмі одного з цих кольорів жінка виглядає доброзичливо. Варто мати на увазі: чим костюм світліший, тим він повинен бути якісніший; костюм  яскраво%червоного кольору розповість оточуючим вашу впевненість, костюм м’якого фіолетового кольору додасть таємничості.Відрекомендуйте себе в сірому костюмі, кольору голубиного крила, із натуральної тканини (шерсть, замша, щільний шовк або навіть штучна замша) з блузою приглушеного голубого або сірувато%рожевого кольору з ненав’язливим малюнком. Можна вибрати блузу з однотонної тканини, але при цьому пожвавити її кольоровим шарфиком. Непогано виглядатиме, якщо ви одягнете на шию біле намисто або низку штучних перлин, додасте до цього відповідні каблучку або сережки. У такому одязі ви можете з’явитися як в офіційній, так і в неофіційній обстановці та завжди матиме вишуканий вигляд. Можете не сумніватися: оточуючі оцінять ваше елегантне й стримане вбрання.  
Сукня або сукня%костюм — традиційний жіночий одяг, доречний практично в усіх ситуаціях. Добре пошите плаття  
з різноманітними аксесуарами можна носити і як діловий одяг, і як позаробоче вбрання, і навіть як вечірнє. Ідеальним варіантом є сіре плаття з м’якої шерсті в білу прошву. Вам потрібно підбирати високоякісну тканину, крій, максимально ефектний для вашої фігури. Плаття простого крою переважно треба носити в тому разі, коли вам не потрібно виглядати керівником, якщо робочий день закінчується діловим обідом із колегами або клієнтами, то краще вдягти з ранку те, що легко змінити ввечері.  
У спекотні літні дні виникає проблема, як одягнутися на роботу елегантно і не знемагати від жари. Зрозуміло, відкриті плечі та глибоке декольте в офісі неприйнятні, оскільки при цьому порушуються норми ділового етикету. Для спекотної погоди підійде комплект із блузи на бретелях (але не топ!) і легкого жакета вільного крою з короткими рукавами. Діловий стиль створить і сукня простого крою в комплекті з коротким жакетом.  
Не буде жарко і в жакеті з довгими рукавами, якщо він зшитий з натуральних тканин, льону, віскози. Навіть у спеку панчохи в офісі обов’язкові, але туфлі при цьому можуть бути не дуже закритими. Для офісу не пасують сандалі або босоніжки, сплетені з ремінців.  
Для ділового одягу не використовують деякі види тканин, наприклад, оксамит; прозорі тканини — тафту, шифон, мереживо; блискучі тканини — атлас, парчу і не прикрашають блискучими помітними вишивками, бісером або штучними перлами. Діловий одяг повинен бути зручним і функціональним. Комфортний одяг дозволяє не думати про нього, а отже, відчувати себе упевнено.  
До жіночого взуття є декілька принципових вимог. Ходити у взутті зі стоптаними набійками і розбитими каблуками неприпустимо. По взуттю можна легко визначити характер його  
власниці.  
Кожний тип одягу потребує відповідного виду взуття. Чорні туфлі%човники на низькому, середньому і високому підборах потрібно мати в будь%якому гардеробі. Щоб зменшити на вигляд розмір ступні, краще вибирати темніші панчохи і туфлі на підборах.  
Взуття яскравих кольорів, навіть якщо воно поєднується з одягом, на ділові зустрічі краще не взувати, особливо зухвало виглядають червоні туфлі. Крім того, краще уникати зайвих, особливо блискучих прикрас на туфлях, це не додає елегантності та пасує тільки юним дівчатам.  
На прийом взувають шкіряні або замшеві туфлі на зручних підборах. Це актуально на прийомах типу фуршет і коктейль, оскільки вони можуть тривати декілька годин і весь цей час доведеться стояти. До вечірніх туалетів туфлі підбирають особливо ретельно, вони можуть бути не тільки шкіряними, але і обшитими тканиною — шовком або парчею, як правило, вони складають комплект із сумочкою, причому якщо плаття блискуче, то туфлі й сумочка — матові, і навпаки.

4. Використання символів під час створення іміджу

Символ — це непряме позначення чого%небудь. Символ складається з явного зображення і прихованого значення. Люди володіють здатністю прочитання прихованого (часто несвідомого) значення символів.

Розрізняють: графічні символи, образотворчі символи і символи%цінності. Водночас символіка може бути: архаїчною (старо%

давньою), універсальною (загальнолюдською), груповою та індивідуальною. Наприклад, хрест і зірка (пентограма) належить до

архаїчної символіки. Хрест — знак матеріального світу, чотирьох стихій та страждання. Зірка символізує всемогутність і духовний контроль над світом.

Іміджева символіка містить:

— характерну колірну гамму;

— деталі зовнішності, що повторюються;

— типові жести;

— особисті знаки;

— графічні символи;

— символи соціального престижу (стиль життя, житло, машина, дозвілля тощо).Колірна символіка дуже важлива для іміджу. Семантика кольору визначається кількома обставинами. По%перше, сприйняття кольору не так тісно пов’язане з мовою, як ім’я, отже, має більш ірраціональний характер. По%друге, вплив кольору на людину має більш виражену фізіологічну першоооснову.

Вплив кольору матеріальний — він в організмі людини викликає реальні зміни. По%третє, значення одного і того самого кольору

має схожі риси в різних культурах. Міжкультурні відмінності нівелюються спільністю психофізичних процесів людей, а також схожістю взаємодії з природними кольоровими ефектами.

Колір сам по собі щось виражає.

Від цього не можна відмовлятися.

Це потрібно використовувати.

Вінсент Ван Гог

Колір багатозначний і дозволяє виражати без слів найрізноманітніші речі:

— погляди людини;

— її характер;

— сексуальність;

— актуальні події життя (весілля, свято, траур);

— цінності;

— роль, на яку претендує особа;

— становище в суспільстві;

— ставлення до традицій;

— ставлення до інших людей.

Колір також широко використовують під час формування фірмового стилю і торгової марки, для того, щоб зробити товар

або групу людей більш впізнанними і привабливими. Сотні брендів ідентифікуються споживачами завдяки кольоровій

символіці. Наприклад, чай «Ліптон» — жовтий колір; ресторани швидкого харчування «McDonald’s» — червоно%жовтий;

«Coca9cola» — червоний; «Pepsi» — поєднання синього, білого і червоного. Останнім часом в брендінгу позначилася тенден%

ція до використання переважно насичених, акцентних кольорів — жовтого, білого й синього.

Ми бачимо, що кольорова символіка використовується надзвичайно широко. Через її особливу важливість у житті по%

трібно навчитися розбиратися в семантиці основних кольорів.Білий належить до ахромних («безбарвний, невидимий») кольорів. Йому надається особливе значення у всіх культурах.

Білий колір втілює саме життя, «біле світло». У давнину білий колір ототожнювався з «духами предків». У християнській традиції «біле» ототожнюють з божественним світлом Бога%творця.

Білий — найдосконаліший колір, і до нього ми всі прагнемо. Білий колір асоціюється з ідеальною чистотою, виступаючи гарантом здоров’я і захищеності. Він асоціюється з такими властивостями людини, як охайність, етична чистота і праведність. У західній культурі він супроводжує шлюбні обряди, символізуючи непорочність. У Стародавньому Римі весталки, що дали обітницю невинності, носили тільки білий одяг. У православ’ї — це колір непорочності Богородиці.

Глибинним аспектом семантики білого кольору може виступати його зв’язок із молоком матері. Невипадково жінка, одягнена в усе біле, викликає в оточуючих більше довіри.

Чорний колір завдяки особистим асоціаціям легко пов’язати з мороком, з безоднею і несвідомим прагненнями. Недивно,

що в більшості культур саме чорний колір означає смерть (як антитеза білому й світлу). Одночасно чорний колір пов’язаний

із запереченням життя і руйнуванням, тобто зі злом. В європейській світській культурі чорний колір також пов’язують

з меланхолією і терором.

Колись чорний колір був кольором піратства. З часів повстання ліонських ткачів (1831) він став використовуватися як

символ бунтарства і згодом був запозичений анархістами і реакціонерами всіх країн. Сьогодні в західній культурі «чорне»

ототожнюється з «поганим, таємничим, лихим і небезпечним». Це знайшло свій відбиток у таких виразах, як: «чорний

гумор», «чорна душа», «чорна магія».

У християнстві чорним кольором позначається диявол і пекло. У буддизмі чорним характеризується глибина і таємниця прихованого буття. Відомо, що чорний колір не тільки відштовхує, але і притягує своєю невідомістю. В ісламі чорний колір високо цінується. Він символізує темне велике небо з яскравим місяцем і провідною зіркою. Також це колір пов%