Система соціального менеджменту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

 

 

 

 

 

Кафедра маркетингового менеджменту

Самостійна робота  з дисципліни «Соціальний менеджмент»

 

Змістовний модуль 1. Предмет, методологія і система соціального менеджменту

 

Реферат на тему: «Система соціального менеджменту»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                  Підготувала: Студентка 2 курсу

Денної форми навчання групи МОТ-13Б

Тукмакова Анжеліка

Науковий керівник: ст.викладач Юзик Людмила Олександрівна

                                                                               

 

 

 

 

Донецьк 2014

Вступ

 

Система соціального менеджменту – це форма функціонування і розвитку соціальних відносин згідно з дією об’єктивних законів на основі дотримання відповідних принципів з метою досягнення поставлених цілей шляхом виконання його суб’єктами функцій, використання відповідних методів та механізмів управління в процесі здійснення. За визначенням управлінські відносини і взаємодії в системі соціального менеджменту маютьоб'єктно-суб'єктний характер, а сама система складається з об’єктів, суб’єктів управління, механізмів, ряду функцій управлінського процесу, що в сукупності утворюють його структуру.

Система соціального менеджменту одночасно включає об’єкт і суб’єкт управління, що визначає їх розгляд як двох підсистем – керуючої і керованої, котрі перебувають в постійній взаємодії. При цьому керуюча система (суб’єкт управління) є частиною керованої (об’єкт управління), її величина і межі залежать від масштабів і особливостей останньої. Звідси випливає, що функціонування суб’єкта управління визначається в основному особливостями об’єкта.

 

Функції соціального менеджменту

 

На відміну від функцій соціального менеджменту як наукової дисципліни в даному випадку вони розглядаються в контексті функцій  управління. Останні являють собою особливі види діяльності, котрі виражають напрямки або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв’язки і відносини людей в процесі життєдіяльності суспільства і  управління ним. В процесі виконання функцій менеджментом слід виокремлювати їх соціальний аспект при вирішенні управлінських проблем та шукати адекватні цьому методи.

  Функції соціального менеджменту розглядаються на основі таких класифікаційних ознак:

- особливості самого управлінського  процесу, тобто виокремлення в  ньому ознак, притаманних менеджменту  як соціальному явищу, які розкривають  сутність законів та закономірностей  його формування;

- процес соціального розвитку, спрямованість управління на конкретні елементи цього процесу або сфери, об’єкти життєдіяльності суспільства.

  До основних функцій соціального менеджменту належать: 

- планування (прогнозування), яке є формою прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей. Це передбачає напрацювання і постановку цілей та завдань у сфері соціального менеджменту, а також визначення шляхів і засобів реалізації складених планів для досягнення поставлених цілей;

- організація - форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає створення нових і впорядкування функціонуючих організаційних структур менеджменту як елементів процесу реалізації планів і цілей соціального менеджменту;

- координація (регулювання) - форма прояву цілеспрямованого впливу, яка передбачає забезпечення необхідної узгодженості дій персоналу як елементу процесу реалізації накреслених цілей.

  У практиці соціального менеджменту координація не може здійснюватись інакше, ніж шляхом організаційних настанов, які забезпечують узгодженість взаємного стану працівників; планових завдань, що встановлюють відповідність їхньої діяльності конкретному змісту, темпам і пропорціям; регуляторних актів управління, котрі ліквідують відхилення від встановленого порядку діяльності, темпів і пропорцій розвитку соціальної системи.

  Координація має місце там, де здійснюються процеси управління. Причому вони проявляються у всіх елементах, стадіях, циклах, фазах. У процесі координації здійснюється маневрування ресурсами живої і уречевленої праці, фінансовими ресурсами у відповідності до завдань, які змінилися.

   Стимулювання (активізація) та навчання (інструктаж) – теж форми цілеспрямованого впливу на людей шляхом їх спонукання і підготовки до діяльності, що передбачає зростання ефективності системи менеджменту як елементу процесу реалізації цілей управління.

  Стимулювання – це не особливий вид впливу, а необхідна і суттєва сторона будь-якого акту управлінського впливу. Стимулюючий момент механізму соціального менеджменту міститься в самих актах організації, плануванні, регулюванні, і не виокремлюється як особлива функція. Тому обґрунтування і формулювання цілей організації оцінюється управлінською групою не тільки з точки зору їхньої відповідності очікуваним параметрам управління, а й з точки зору їхньої стимулюючої здатності.

  Основні функції соціального менеджменту діють в єдності і взаємозв’язку. Але перехід від одного рівня соціального менеджменту до іншого супроводжується зміною співвідношення їх змісту і ролі. Наприклад, провідна дія міністерського рівня – функція прогнозування - на рівні цеху замінюється функцією організації і т.д.

  Конкретні функції притаманні тим або іншим елементам соціальної системи. Виробничо-господарська діяльність може бути поділена на три стадії: підготовчу, виробничу і завершальну. Кожна з них, відособлюючись, є об’єктом управління. Визначення кількості об’єктів управління є основою для окреслення окремих функцій управління відповідно до виділених об’єктів управління.

  У практичній діяльності менеджерів періодично постає проблема удосконалення системи управління. Для цього здійснюється аналіз її функцій, що передбачає:

- чітке визначення і структурне відособлення об’єктів управління на основі розроблених критеріїв;

- вичленування конкретних функцій  управління, видів робіт і операцій;

- чіткий поділ праці між функціональними  і лінійними ланками керуючої  системи;

- наявність в організації положень про структурні ланки і посадових інструкцій;

- розробка моделі процесу управління  на основі реалізації і врахування  всіх основних функцій менеджменту;

- обґрунтування шляхів порівняння  моделі процесу управління організацією  з фактично здійснюваною управлінською діяльністю основних напрямів удосконалення системи управління.

  При цьому слід дотримуватись таких етапів:

- виділення об’єктів і конкретних  функцій управління організацією;

- побудова моделі процесу управління;

- виявлення фактично виконуваного складу робіт, операцій і процедур у процесі реалізації функцій менеджменту;

- зіставлення фактичного складу  управлінських робіт з об’єктивно  необхідними, виявлення розбіжностей  з побудованою моделлю.

 

Висновки

 

  Отже, функції соціального менеджменту виражають його сутнісні характеристики та відіграють вирішальну роль у практиці управління організацією.

Функції соціального менеджменту є складовою частиною будь-якого процесу управління, основними з яких є: планування; прийняття рішення; організації; мотивації; координації; контролю; прогнозування; комунікації. Процес планування дозволяє чітко формулювати цільові установки організації і використовувати систему показників діяльності, необхідну для подальшого контролю результатів.

Одна з важливих функцій соціального менеджменту є координація. Головне завдання координації - досягнення узгодженості в роботі всіх ланок підприємства або організації, здійснення маневрування ресурсами, забезпечення єдності і узгодження всіх стадій процесу управління, дій керівника.