Порівняльний аналіз ефективності стилів лідерства

 

 

Порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства.

У всіх моделях ситуаційного лідерства звернено головну увагу  на вплив зовнішніх чинників, які  доповнюють один одного в розумінні  феномену лідерства. У цих моделях  робиться спроба визначити різні  лідерські стилі й обґрунтувати за допомогою ситуаційних змінних ефективність їх застосування. Водночас моделі мають істотні відмінності за набором аналізованих лідерських стилів та за набором ситуаційних чинників і зв'язку між ними. По-різному в моделях визначають ефективність лідерства. Так, у Фідлера - це рівень виконання роботи, у Херсі та Бленчарда до цього ще додається задоволеність працівника. Моделі Фідлера, Херсі та Бленчарда, Хауса і Мітчелла корисніші для підвищення індивідуального рівня виконання роботи.

Модель Фідлера.

Ситуаційні чинники:

- відносини «лідер — підлеглий»;

- структурованість роботи;

- владна позиція лідера в  організації.

Що лідер думає про підлеглих? Підлеглі віддають перевагу лідерським стилям залежно від структурованості роботи, стосунків, у яких знаходиться з ними лідер, його владної позиції в організації.

Лідерські стилі:

- лідер із високою якістю привабливості - орієнтований на стосунки;

- лідер із низькою якістю  привабливості - орієнтований на  роботу;

- найменш привабливий колега.

Що робить ефективний лідері Намагається організувати роботу або налагодити стосунки, або і те й інше відповідно до свого індивідуального стилю. Ефективність означає успіх у цьому напрямі.

Модель Херсі та Блендчарда.

Ситуаційні чинники  — ступінь зрілості підлеглих:

- зрілість у роботі;

- психологічна зрілість.

Що лідер думає про  підлеглих? Підлеглі можуть знаходитися на різних щаблях зрілості, і це буде визначати стосунки лідера з підлеглими і ставлення до роботи, що відповідає зміні ним свого стилю.

Лідерські стилі:

- стиль, що вказує (безпосереднього начальника);

- переконуваний стиль  (мікроклімат у групі);

- стиль, що бере  участь (специфіка організації праці);

- стиль, що делегує  (постановка завдання).

Що робить ефективний лідер? У міру «дорослішання» підлеглих лідер переходить від одного стилю до іншого. Ефективність відображає збіг ситуації та стилю.

Модель Мітчелла та Хауса.

Ситуаційні чинники  — характеристики підлеглих.

Що лідер думає про  підлеглих? У підлеглих є різні потреби, що мають бути задоволені в межах відповідного лідерського стилю.

Лідерські стилі:

- директивний стиль;

- підтримуваний стиль;

- стиль, орієнтований  на досягнення;

- стиль, що передбачає  прийняття участі в рішеннях.

Що робить ефективний лідер? Використовуючи відповідний стиль і техніку мотивування, лідер «розчищає» шлях підлеглим до найвищої ефективності. [4]

Формування ефективного  стилю лідерства менеджменту  чільне місце належить стилю лідерства. В літературі називаються негативні  типи стилів, такі як волюнтаристський, бюрократичний, пасивний та інші. Справі шкодять деякі негативні риси лідерів: гордощі і постійне демонстрування зверхності у спілкуванні, зайва самовпевненість, а також відсутність особистої культури та вміння поводитися.

Важливою характеристикою  є діловитість лідера, яка проявляється у плановості, чіткій регламентації діяльності, високій організованості, підприємливості, конкретності і оперативності в роботі, продуманому розпорядництві і гнучкості у розв'язанні поточних питань, умінні правильно маневрувати виробничими ресурсами і швидко перебудовуватися, якщо цього вимагають інтереси справи.

Діловитість означає  деяку практичність, уміння одержувати максимум користі для загальної  справи при наявних ресурсах, здатність  твердо оцінювати виробничу ситуацію і прогнозувати результати намічених  дій. Діловий лідер ставить завдання для підлеглих з чіткими цілями, вміло підбирає виконавців, чітко розмежовує їх обов'язки, права і відповідальність, здійснює систематичний контроль, ефективно стимулює за хорошу роботу.

Рисою ділового стилю  лідерства є професійне здійснення розпорядчої діяльності, наукова обґрунтованість рішень, що ґрунтується на високому рівні знань і розвинутому інтелекті керівника. Високий демократизм управлінського процесу за ринкової економіки не може супроводжуватися створенням багато чисельних рад, комісій та засідательською метушнею, що нерідко веде до бюрократизму в роботі і втрати відповідальності посадових осіб за доручену ділянку роботи.

Ефективність лідерства  залежить і від поведінки лідера, специфічні риси поведінки роблять  одних лідерів більш ефективними, ніж інших. Оскільки певні риси характеру важко змінювати, то мабуть легше знайти ефективну поведінку, навички, засвоїти певні правила, перевірені багаторічною практикою.

Лідер повинен постійно розвивати уміння управляти своїми психічними і біофізіологічними механізмами, властивостями емоційно-вольової сфери, можливостями пам'яті та іншими властивостями організму. У цьому зв'язку заслуговують на увагу такі психологічні методи, як ауторинг, медитація, рефлексія, уроки релаксації, оволодіння вмінням знімати емоційне, психічне, інтелектуальне, біологічне та інші види навантажень, при необхідності включати компенсаторно-адаптаційний механізм особистості.

Ефективному стилю лідерства  притаманний високий рівень особистої  культури керівника (лідера), знання норм міжособового спілкування і дотримання правил службової етики. Такий лідер шанобливий до людей, особливо до жінок і досвідчених працівників, терпеливо відноситися до їх потреб, прагнень і запитів, вміє радитися з людьми і довіряє їм, критично оцінює власні досягнення. [5, с.130]

 

Задача

На одній з виробничих дільниць механічного цеху виготовляються деталі партіями по 20 штук. Норма часу на виконання  кожної операції має такі значення в хвилинах:

1 операція – 7 хвилин;

2 операція – 9 хвилин;

3 операція – 3,5 хвилин;

4 операція – 14 хвилин;

5 операція – 8 хвилин.

У розрахунку взяти до уваги, що кількість  робочих місць по операціях: першій i четвертій – по три; другій i третій – по два; п’ятій – одне. Час на підготовку виробництва становить 1 годину, а середній між операційний час – 5 хвилин. У паралельному та паралельно-послідовному поєднанні операцій деталі обробляються транспортною партією по 6 штук. Установлений режим роботи підприємства дві зміни по 8 годин кожна. Коефіцієнт календарного часу – 1,4.

Завдання:

Визначити тривалість технологічного і виробничого циклів оброблення деталей за послідовного, паралельного і паралельно-послідовного поєднання  операцій. Зробити висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вихідні дані:

Показники		Позначення	Одиниця виміру	Значення
Величина партії		n	шт.	20
Розмір транспортної партії		nT	шт.	6
Операція №1	Норма часу	t1	хв.	7
	Кількість робочих місць	c1	шт.	3
Операція №2	Норма часу	t2	хв.	9
	Кількість робочих місць	c2	шт.	2
Операція №3	Норма часу	t3	хв.	3,5
	Кількість робочих місць	c3	шт.	2
Операція №4	Норма часу	t4	хв.	14
	Кількість робочих місць	c4	шт.	3
Операція №5	Норма часу	t5	хв.	8
	Кількість робочих місць	c5	шт.	1
Тривалість природних процесів		Тп	хв.	60
Міжопераційні перерви		Тм	хв.	5
Тривалість зміни		Тзм	год.	8
Загальна кількість змін на добу		f	зм.	2
Коефіцієнт календарного часу		k		1,4

 

Розв’язок

I. Послідовний рух  деталей.

Визначимо тривалість технологічного циклу обробки деталей:

Визначимо тривалість виробничого  циклу обробки деталей:

Розрахуємо тривалість виробничого  циклу обробки деталей при  послідовному руху в днях:

Додатково розраховуємо час обробки  партії по операціях:

1 операція: (20*2,3) = 46 хв.

2 операція: (20*4,5) = 90 хв.

3 операція: (20*1,75) = 35 хв.

4 операція: (20*4,7) = 94 хв.

5 операція: (20*8) =160 хв.

II. Паралельний рух  деталей.

Визначимо тривалість технологічного циклу обробки деталей:

Визначимо тривалість виробничого циклу обробки деталей:

Розрахуємо тривалість виробничого  циклу обробки деталей при  послідовному руху в днях:

Додатково розраховуємо час обробки  транспортної партії по операціях:

1 операція: (6*2,3) = 13,8 хв.                           

2 операція: (6*4,5) = 27 хв.

3 операція: (6*1,75) = 10,5 хв.

4 операція: (6*4,7) = 28,2 хв.

5 операція: (6*8) = 48 хв.

III. Послідовно-паралельний  рух деталей.

Визначимо тривалість технологічного циклу обробки деталей:

Визначимо тривалість виробничого  циклу обробки деталей:

Розрахуємо тривалість виробничого  циклу обробки деталей при  послідовному руху в днях:

Додатково розраховуємо час суміщення виконання двох суміжних операцій:

1 та 2 операції: ((20-6)*2,3) = 32,2 хв.

2 та 3 операції: ((20-6)*1,75) = 24,5 хв.

3 та 4 операції: ((20-6)*1,75) = 24,5 хв.

4 та 5 операції: ((20-6)*4,7) = 65,8 хв.

 

Висновок:

Таким чином, можна зробити висновок, що для підприємства більш вигідним є використання паралельного поєднання операцій, оскільки воно забезпечує мінімальну тривалість як технологічного циклу, так і виробничого, що в свою чергу зумовлює підвищення ефективності діяльності підприємства.

 

Тестові завдання

 

1. Один з механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина групи об'єднує та спрямовує дії всієї групи на досягнення цілей підприємства - це:

1) керівництво;      3) управління;

2) лідерство;      4) менеджмент.

2. Існує три підходи до визначення значення факторів ефективного лідерства:

1) з позиції особистих якостей, поведінковий і ситуаційний;   

2) позиції особистих якостей, поведінковий і ситуаційний; 

3) позиції особистих якостей, поведінково-стратегичній і ситуаційний;

4) позиції особистих якостей, поведінковий і ситуаційно-соціальний.

3. Що може впливати на можливий успіх чи провал будь-якого підприємства:

1) зріст і вага лідера;    3) вік лідера;

2) зріст, вага, вік лідера;   4) немає чітких фізичних розходжень.

4. Манера поведінки керівника щодо підлеглих, через яку і здійснюється вплив на робітників організації - це:

1) мотив лідерства;

2) стиль управління;

3) стиль лідерства;

4) лідерство.

5. Манера поведінки керівника не формується під впливом фактора:

1) особистих якостей керівника;

2) особистих якостей підлеглих;

3) завдань та дій, які виконують керівник та підлеглий;

4) загальна атмосфера на підприємстві .

6. В основу автократично-демократичного континууму стилів керування покладено теорію Дугласа МакГрегора:

1) теорію X та Y;

2) теорія Z таY;

3) теорія W та V;

4) теорія Z таY.

7. До ситуаційних підходів відноситься:

 

1) теорія Z та Y;

2) Модель Фідлера;

3) модель Дугласа МакГрегора;

4) теорія Y.

8.Виділяють такі стилі лідерства:

1) авторитарний, демократичний, ліберальний;

2) авто-демократичний, ліберальний;

3) авторитарний, політичний, ліберальний;

4) політичний, соціалістичний.

9. Метою сучасних ситуаційних теорій лідерства є:

1) визначення особистих якостей менеджерів;

2) визначення стилів керування, які щонайкраще відповідають певним ситуаціям;

3) визначення особистих якостей менеджерів і визначення стилів керування, які щонайкраще відповідають певним ситуаціям;

4) знайти найкращий стиль лідерства.

10. В моделі Ф.Фідлера не  виділяється фактор:

1) характер відносин між керівником та підлеглими;

2) структура завдання підлеглому;

3) посадові повноваження керівника;

4) перелік повноважень підлеглих.

11. Ідея моделі Ф.Фідлера полягає у тому, щоб:

 

1) визначити особисті якості менеджерів;

2) призначати конкретного менеджера керувати таким підрозділом, ситуація у якому щонайбільше відповідає стабільному стилю керування даного менеджера;

3) виявити одного найкращого менеджера;

4) виявити лідера, який може керувати декількома підрозділами.

12. Для визначення особистих якостей керівника Ф.Фідлер запропонував проводити:

 

1)опитування;

2) тести;

3) перевірки;

4) сканування.

 

13. Спосіб ухвалення рішень (демократичний стиль лідерства):

 

1) на основі консультацій з підлеглими;

2) на основі вказівок зверху або думки групи;

3) одноосібний;

4) на основі власних думок.

14. Відношення до ініціативи підлеглих (ліберальний стиль лідерства):

1) допускається;

2) заохочується і використовується;

3) повністю передається підлеглим;

4) заохочується.

15. Відношення до спілкування (авторитарний стиль лідерства):

1) негативне, дотримується дистанції;

2) ініціативи не проявляє;

3) позитивне, йде на контакти;

4) ігнорування.

16.Які негативні риси лідера можуть зашкодити ефективності праці:

1) гордощі і постійне демонстрування зверхності у спілкуванні;

2) відсутність особистої культури та вміння поводитися;

3) лінощі;