Показники чисельності персоналу

 

ПВНЗ « Галицька Академія »

 

 

Кафедра менеджменту  організацій

 

 

Реферат на тему:

« Показники чисельності персоналу »

 

 

 

                                                                                

 

 

Студентки групи МН-10

Олійник Юлії Степанівни

 

 

 

 

 

 

 

м. Івано-Франківськ

2013 р.

Виробництво кожної країни і кожної галузі залежить від ряду факторів. Такими факторами є кадри, праця й оплати праці. Кадри найбільш коштовна і важлива частина продуктивних сил суспільства. У цілому ефективність виробництва залежить від кваліфікації робітників, їхні розміщення і використання, що впливає на обсяг і темпи  приросту вироблюваної продукції, використання матеріально-технічних засобів. Те чи інше використання кадрів прямим образом  зв'язано зі зміною показника продуктивності праці. Ріст цього показника є  найважливішою умовою розвитку продуктивних сил країни і головним джерелом росту  національного доходу. На ріст продуктивності праці впливає існуюча в кожен  момент часу система оплати праці, тому що оплата є стимулюючим чинником для росту кваліфікації праці, підвищення технічного рівня виконаної роботи.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації  виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми  суспільства, характер ринку праці  тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується  в таких параметрах макроекономічного  характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої  сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри  трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними  для здійснення корисної діяльності.

До трудових ресурсів належать:

• населення в працездатному  віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї  і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які  одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими  й шкідливими умовами праці);

• працюючі особи пенсійного віку;

• працюючі особи віком  до 16 років.

Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій  статистиків праці все населення  поділяється на економічно активне  й економічно неактивне.

Економічно активне населення  — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів  і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення  складається із зайнятих із безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.

Економічно неактивне  населення — це та частина населення, Яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:

• учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

• особи, які одержують  пенсію за віком або на пільгових  умовах;

• особи, які одержують  пенсію у зв'язку з інвалідністю;

• особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;

• особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

• інші особи, яким немає  необхідності працювати незалежно  від джерела доходу.

Для характеристики всієї  сукупності працівників підприємства застосовуються терміни – персонал, кадри, трудовий колектив.

Персонал підприємства - колектив працівників закріплених за підприємством, що має професійну підготовку або (і) досвід практичної роботи.

Персонал організації  характеризується кількістю, структурою, професійною придатністю та компетентністю. Кількість персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, рівнем їх механізації, автоматизації та комп'ютеризації. Ці фактори визначають нормативну кількість  працюючих, якої у виробничих умовах практично не буває. Тому більш об'єктивною характеристикою кількості персоналу вважається середньоспискова кількість, тобто кількість працівників, що офіційно працюють в організації наданий момент.

 

У спискову кількість персоналу на певну календарну дату включають всіх працівників, й тих, кого прийняли з цієї дати, й виключають всіх звільнених з цієї самої дати. В складі спискової кількості виділяють три категорії працівників:

· постійні, які працюють у даній організації більше одного року на основі контракту чи на безтерміновій  основі;

· тимчасові — на 2—4 місяці;

· сезонні — на виконання  сезонних робіт терміном до 6 місяців.

Існує класифікація, відповідно якої наймані робітники, складові персонал підприємства (фірми), залежно від  характеру виконуваних функцій  поділяються такі на дві групи: робітники  і службовці.

До робочим ставляться особи, безпосередньо зайняті під  час створення тих матеріальних цінностей, а як і зайняті ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та інших.

У складі робітників у своє чергу виділяються також дві  групи: основні допоміжні робочі.

До основним ставляться робочі, безпосередньо зайнятих виготовленням  продукції (верстатники, оператори  автоматичних установок, каменярі, стропальщики тощо).

До допоміжним, ставляться робочі, які обслуговують трудові  процеси, що їх основними робітниками (наладчики устаткування, прибиральники, складські робітники і т. п.).

Залежно від виконуваних  функцій персонал поділяють на:

1. Управлінський:

Керівники-працівники, які  виконують управлінські функції. (Керівники  підприємства, підрозділів, відділів, служб, їх замісники; начальники цехів, майстри, головні спеціалісти, гол. технологи бухгалтер, економіст, конструктор, їх заступники).

Спеціалісти - працівники, які  виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи (інженери, бухгалтери, конструктори, агрономи, математики, енергетики, технологи, юристи).

Службовці - працівники, які  здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль (секретарі-машиністи, стенографісти, табельщики, обліковці, креслярі).

2. Робітники (Основні робітники  та допоміжні):

Робітники - працівники, які  безпосередньо зайняті створенням матеріальних благ і цінностей (у  процесі виробництва), наданням послуг, займаються ремонтними роботами, переміщенням вантажів.

3. Безпосередньо робітники  зайняті такими видами робіт:

1) управління, регулювання, нагляд за роботою автоматичних ліній, машин, агрегатів, устаткування;

2) виготовлення продукції (матеріальних цінностей вручну, або з допомогою простих механізмів та інструментів);

3) вантаження-розвантаження, ремонтні роботи, переміщення, збереження, відправка вантажів, догляд за машинами, їх ремонт;

4. Основні робітники - виготовлення матеріальних цінностей.

5. Допоміжні - обслуговування  основних.

Структура персоналу - співвідношення окремих груп персоналу до загальної  кількості персоналу у відсотковому вигляді:

80% - 82% - робітники;

18% - 20%- управлінці.

Класифікації персоналу  здійснюється:

1. за професіями;
2. за спеціальністю;
3. за кваліфікаційним рівнем.

Професія - вид трудової діяльності, який потребує певної підготовки.

Спеціальність - вузький  різновид трудової діяльності в межах  професії.

Кваліфікація - сукупність знань, навичок, що визначають ступінь підготовлення  працівників до виконання професійних  функцій.

За кваліфікаційним рівнем класифікують:

Управлінці:

а) працівники найвищої кваліфікації (мають вчену ступінь)

б) працівники вищої кваліфікації (вища освіта)

в) працівники середньої кваліфікації (середньо-спеціальна освіта)

г) спеціалісти-практики (замають керівні посади в силу того, що практики, спеціальної освіти (вищої чи середньо-спеціальної) не мають).

Робітники:

а) висококваліфіковані (складні роботи).

б) кваліфіковані

в) малокваліфіковані

г) некваліфіковані (учні).

Розрахунок чисельності  робочих по основним видам діяльності здійснюється з урахуванням трудомісткості випущеної підприємством продукції (при відрядної оплаті) чи з трудомісткостіповременних робіт (при погодинної оплаті).

Розрахунок потреби у  допоміжному персоналі виготовляють основі трудомісткості допоміжних робіт  чи нормативів обслуговування.

 Серед опитаної службовців виділяють керівників, фахівців та інших службовців.

Чисельність персоналу, і  навіть його окремих груп характеризується показниками двох типів:

1. моментними, певними на конкретну дату (дату обстеження, перепису, звітну дату);
2. інтервальними, середніми у період.

Середньоспискова кількість працівників протягом місяця отримують шляхом розподілу суми чисельності працівників спискового складу на календарні дні місяця на число календарних днів, у місяці (28,29, 30, 31), навіть якщо підприємство працює неповний календарний місяць. Чисельність співробітників протягом вихідних і святкові дні приймається рівної чисельності за попередній робочого дня.

Середня чисельність сумісників враховується пропорційно відпрацьованим часу.

Середня чисельність осіб, виконують роботу з договорами цивільно-правового  і сезонного характеру, обчислюється за методологією розрахунку середньоспискової чисельності.

Формули розрахунку чисельності  працівників

Відмінності в умовах виробництва  на підприємствах, а також особливості  впливу на зростання продуктивності праці окремих чинників зумовлюють різноманітність розрахунків економії чисельності за окремими факторами. Однак можна визначити певні  загальні принципи цих розрахунків:

• необхідність урахування поправки на строк упровадженого  заходу;

• в тих випадках, коли впроваджуваний захід стосується тільки частини робітників, результат множиться  на відповідну частку робітників у  загальній їх чисельності;

• за послідовного впровадження заходів, спрямованих на економію чисельності  працівників, застосовується ступінчастий метод розрахунку, тобто наступна величина зменшення відноситься  не до первісної чисельності працівників, а до скороченої в результаті упровадження попередніх заходів.

Вплив вивільнення чисельності  за рахунок кожного фактора визначаємо:

П = Еі *100 / Чп- Езаг

де Еі –– економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Чп — умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Езаг — економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб;

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії  усіх факторів по виробничому підрозділу визначається за формулою:

П = Езаг *100 \ Чп –Езаг

На рівень продуктивності праці впливають структурні зрушення у виробництві. Оскільки збільшення планових обсягів виробництва по окремих цехах неоднакове, остільки умовна чисельність працюючих, розрахована  в цілому по підприємству, і сума умовної чисельності по цехах  різнитиметься:

Ечп = Чбаз · Коб · Чп,

де Ечп — відносна економія чисельності промислово-виробничого персоналу;

Чбаз — чисельність промислово-виробничого персоналу в окремих структурних підрозділах у базисному періоді, осіб;

Коб — коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у плановому періоді;

Чп — умовна чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована в цілому по підприємству.

Важливим фактором зростання  продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва, що досягається  за рахунок комплексної механізації  й автоматизації виробничих процесів, упровадження передової технології, модернізації діючого устаткування, зміни конструкції і технічних  характеристик виробів, підвищення якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива та інших енергоресурсів, упровадження нових, ефективніших видів  сировини, матеріалів та енергоресурсів. Зміна чисельності працівників  у результаті впровадження нової  техніки, технології, модернізації устаткування визначається порівнянням чисельності  працівників для виконання запланованого  обсягу робіт, до і після впровадження заходів.