Особливості світових систем менеджменту (Швеції та Фінляндії)

- формування продуманих принципів управління;

- делегування значної  частини повноважень і відповідальності  підлеглим;

- застосування ситуаційного  підходу;

- врахування обставин, що впливають на організацію;

- створення підлеглим  можливостей для самореалізації;

- заохочення підлеглих  до сприйняття високих цілей;

- ефективне використання  робочого часу;

- намагання постійно  отримувати різносторонні знання, навички, вміння;

- готовність до ризику  та відповідальності тощо;

- демократизація стилю  керівництва.

Фінська школа підготовки та перепідготовки менеджерів за останні два десятиліття досягнула міжнародного рівня. При цьому успішну діяльність керівника забезпечують:

- вміння досягти мети;

- висока працездатність  і дисциплінованість;

- здатність відповідати  за свою роботу;

- уміння приймати ризиковані  рішення;

- готовність до змін  та розвитку;

- використання демократичного  стилю управління, який базується  на співпраці й турботі про  працівників;

- вміння швидко приймати  рішення і стратегічно мислити;

- здатність впроваджувати внутрішні та зовнішні зміни, управляти ними і ефективно використовувати їх;

- налагодження системи  соціального захисту;

- постійне самовдосконалення,  хороша фізична та психологічна  підготовка;

- уміння правильно  розподіляти і використовувати  час;

- здатність до мотивування  себе та підлеглих тощо.

Функціонування керованої  системи організації ґрунтується  на усвідомлення того, що в умовах управління за результатами ініціативний і творчий  персонал є найціннішим ресурсом. При цьому вихідними є такі положення:

- кожна людина прагне  досягнути успіху в роботі;

- працівники у своїй  основі є доброзичливими та  володіють різноманітними здібностями;

- більшість працівників  прагне до відповідальної роботи;

- працівники краще  виконують ту роботу, яка їм  подобається і є цікавою;

- працівники постійно  прагнуть розвиватись і самовдосконалюватись;

- у кожного працівника  є невикористаний потенціал і  творчі здібності.

Процес визначення результатів  розпочинається з глибокого аналізу, на підставі якого визначаються бажані результати (ключові результати) для різних рівнів. До ключових результатів відносять: результати комерційної діяльності; результати функціональної діяльності; результати підтримки бізнесу.Процес управління за ситуацією - це управління по днях. Метою цього процесу є організація справ, для виконання яких керівники повинні вміти аналізувати і брати до уваги зовнішні та внутрішні ситуаційні фактори підприємства. На етапі процесу управління велику роль відіграє процес планування, який поділяється на стратегічне, річне та планування графіків роботи.При управлінні за результатами, поряд з плануванням, оцінюють виконання планів та контроль. Наполегливість, творчий підхід та обов'язковість при виконанні планів - це ті риси, які відрізняють дану систему управління від інших.Управління за результатами - це сукупна система управління, мислення та розвитку, за допомогою якої досягаються визначені всіма працівниками підприємства цілі. При цій системі ефективно використовуються особливості господарської ситуації, творчі здібності персоналу, а також стилі та техніка управління.

Отже, для фінської школи  управління можна визначити таку послідовну схему дій:- управління діяльністю фірми, включаючи планування діяльності, постановку виробничих завдань, створення системи вимірювання виробничої праці, контроль за виконанням завдань;- управління персоналом, до якого відносять забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу, кадрову політику, інформування, мотивацію навчання працівників;- управління важливими зв'язками організації;- постійне вдосконалення управління діяльністю фірми та персоналу, враховуючи поліпшення планування, дослідження та розвиток мікроклімату в організації, удосконалення розподілу праці.

 

 

 

Висновки

 

Управлінська політика Швеції спирається на теоретичну кон цепцію, яка являє собою так звану модель "державного благо устрою". Зміст цієї моделі визначається такими якісними особ ливостями соціально-економічного розвитку Швеції:

— поєднання приватної  власності на засоби виробництва  з широ кою соціалізацією сфер споживання та розподілу товарів і послуг;

— ефективно діюча  державна система, яка забезпечує високу зайнятість та надійність соціальних гарантій;

— система демократичних  методів, які дозволяють кожній людині впливати на вирішення всіх питань, пов'язаних з ії життям, а також створюють особливий психологічний клімат у країні.

Порівняно з іншими країнами, у Швеції влада та профспілки активно  впливають на відносини між державою та капіталом, на рівень оплати праці  та зайнятості. На перше місце шведські менеджери, керівники вищих рівнів управління ставлять вирішення проблем соціальної забезпеченості своїх підлеглих, працівників фірм.

У Швеції існує достатньо  організований рух профспілок, завдяки  чому працівники можуть активно впливати на процес прий няття рішень вищим керівництвом, що приводить до уникнення конфліктних ситуацій на підприємствах. В цій країні у процесі прийняття рішень на рівні вищого керівництва беруть участь визнані економісти, відомі не лише в країні, а й за кордоном. Вище керівництво ставить за мету, щоб кожний працівник підприємства мав високий соціальний статус - це необхідно для досягнення цілей підприємства. Формування заробітної плати в країні здій снюється на колективно-договірній основі - держава не бере участі в цьому процесі.

Фінська школа менеджменту за останні два десятиліття досягла міжнародного рівня. Вона визначає ряд найважливіших факторів, необхідних для успішної діяльності керівника, а саме:

— Вміння досягати результатів  та бажання наполегливо працювати  для досягнення поставленої мети.

— Бажання та здатність  нести відповідальність за довірену роботу та приймати ризиковані рішення.

— Вміння розпочинати  процеси змін, керувати ними та використовувати  їх в інтересах організації.

— Вміння використовувати  відкритий спосіб управління на підприємстві, розвивати співробітництво.

— Мистецтво приймати швидкі рішення.

— Здатність зосереджуватись  на теперішніх та майбутніх рі шеннях.

— Здатність визначати  зміни в середині та зовні організації, ефективно використовувати їх.

— Готовність до тісних соціальних взаємовідносин.

— Здатність до спільного  загального керівництва.

— Використання творчого підходу до своєї праці.

— Постійне самовдосконалення  та добра загальна психологічна й  фізична форма.

— Вміння правильно використовувати  свій час.

— Здатність до мотивування  себе та персоналу.

— Готовність очолювати  добре підготовлений, професійний  персонал.Фінській менеджмент використовує різні рівні управління, зокрема:

— визначення результатів, управління за ситуацією;

— контроль за результатами, управління за результатами.

Процес визначення результатів  розпочинається з глибокого аналізу, на підставі якого визначаються бажані результати (ключові результати) для  різних рівнів. До ключових результатів  відносять: результати комерційної  діяльності; результати функціональної діяльності; результати підтримки бізнесу.

Процес управління за ситуацією - це управління по днях. Метою  цього процесу є організація  справ, для виконання яких ке рівники  повинні вміти аналізувати та брати до уваги зовнішні та внутрішні ситуаційні фактори підприємства. На етапі процесу управління велику роль відіграє процес планування, який поділяється на стратегічне, річне, планування графіків роботи.

При управлінні за результатами, поряд з плануванням, оці нюють  виконання планів й контроль. Наполегливість, творчий підхід та обов'язковість при виконанні планів - ці риси відрізня ють дану систему управління від інших.

Управління за результатами - це сукупна система управління, мислення та розвитку, з допомогою  якої досягаються визначені всіма працівниками підприємства цілі. При цій системі ефективно використовуються особливості господарської ситуації, творчі здібності персоналу, а також стилі та техніка управління.

Отже, для фінської школи  управління можна визначити таку послідовну схему дій:

— Управління діяльністю фірми, включаючи планування ді яльності, постановку виробничих завдань, створення  системи вимірювання виробничої праці, контроль за виконанням завдань.

— Управління персоналом, до якого відносять забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу, кадрову полі тику, інформування, мотивацію навчання працівників.

— Управління важливими  зв'язками організації.

— Постійне вдосконалення  управління діяльністю фірми та персоналу, враховуючи поліпшення планування діяльності під приємства, дослідження та розвиток мікроклімату в організації, вдосконалення розподілу праці.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Андрушкін Б.М., Кузьмін  О.Є. Основи менеджменту. - Львів:  „Світ”, 2005. - 296 с.

2. Жигалов В.Т., Шимановська  Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К.: Вища шк.., 2004. - 223 с.

3. Ильин Е.П. Мотивация  и мотивы. - СПб: Издательство «Питер», 2000. - 512 с.

4. Колот А.М. Мотивація,  стимулювання й оцінка персоналу:  Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2008. - 224 с.

5. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. - К..: Академвидав, 2003. - 414 с.

6. Пивоваров С.З., Тарасевич Л.С., Майзель А.И. Международний менеджмент. - С-П.: Питер, 2001.

7. Радченко В.В. Международний  менеджмент — К., 2000.

8. Стадник В.В., Йохна  М.А. Менеджмент. - К., 2003. - 463 с.

9. Хміль Ф.І. Основи  менеджменту: Підручник. — К.: Академвидав, 2003 (Альма - матер)

10. Щекин Г.В., Яровой В.Й. Профессиональная ориентация, подготовка й оценка персонала. - К.: МАУП, 1995.

Размещено на Allbest.ru