Особливості світових систем менеджменту (Швеції та Фінляндії)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

"Особливості світових систем менеджменту (Швеції та Фінляндії)"

 

 

 

Вступ

 

1.Особливості менеджменту Швеції

1.1 Характеристика шведської  системи менеджменту

1.2 Характерні риси шведського менеджера

1.3 Суть і передумови розвитку шведської моделі "держави добробуту"

2. Особливості менеджменту Фінляндії

2.1. Характеристика фінської системи  менеджменту

2.2 Характерні риси менеджерів  у Фінляндії

Висновки

Список використаних джерел

міжнародний менеджмент франція фінляндія

 

 

Вступ

 

Система світового менеджменту- сукупність всіх управлінських систем розвитку суспільного виробництва, що функціонують у країнах світового господарства, весь досвід керування у середині кожної країни та між ними.Міжнародний менеджмент - особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн та міждержавної взаємодії. Нова концепція сучасного міжнародного управління вимагає, щоб люди були зацікавлені в зростанні і застосовували відповідні інструменти легко та з абсолютною впевненістю у досягненні поставленої мети та з умінням без страху дивитися в майбутнє.Особливості міжнародного менеджменту проявляються в таких напрямах [1]:1) наявність надзвичайно різноманітних і комплексних виробничо-технологічних систем, які дають змогу використовувати переваги горизонтального поділу праці між окремими ланками корпорації і які є продуктовими відділеннями. В таких умовах менеджмент повинен забезпечити інтегрованість окремих виробництв, що дасть можливість підвищити їх дохідність за рахунок нижчих цін на комплектуючі деталі та матеріали від своїх компаній. Крім того, в умовах функціонування транснаціональних корпорацій використання механізмів трансфертного ціноутворення дає змогу цілком легітимно уникати оподаткування в країнах з високими податковими ставками на прибуток, дохід, додану вартість, зарплату тощо;

2) наявність розвинених підприємницьких функцій (складових) організацій, які дають змогу корпорації встановлювати й підтримувати надійні зв'язки із зовнішнім середовищем. Йдеться про такі складові, як виробництво, дослідження й розробки, людські ресурси, безпека, фінанси, маркетинг, стратегія. Корпорація не має потреби залучати до виконання цих функцій зовнішні організації. Отже, ці функції стають дещо "дешевшими"; використання менеджментом корпорацій значних коштів більшості індивідуальних акціонерів в інтересах певної їх групи, насамперед членів рад директорів та вищого менеджменту.

Завдання міжнародного менеджменту:

— комплексне вивчення, аналіз та оцінка зовнішнього сере довища міжнародного бізнесу з метою пошуку та використання джерел конкурентних переваг фірми;

— поглиблений аналіз та оцінка культурного  фактора в кожній країні перебування  та використання можливостей цих  країн при прийнятті стратегічних, тактичних та оперативних рішень у діяльності фірми, як у даній  країні, так і в цілому;

— оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у межах яких здійснюються операції іноземних фірм, для того щоб максимізувати ефект використання економічного потенціалу та правових можливостей країн перебування;

— формування та розвиток мультинаціонального  колективу фірми та ії підрозділів у країні базування в інтересах максималь ного використання особистого потенціалу працівників, можливостей окремих колективів та крос-національних ефектів від їх взаємодії в середині фірми;

— пошук, розвиток та ефективне використання різноманітних можливостей міжнародного бізнес-сервісу, передусім у галузях фінансового, технологічного та інформаційного обслуговування економічних операцій.

Серед Європейських країн визначних  успіхів у соціальному розвитку домоглися Швеція та Фінляндія, в яких один з найвищих рівень оплати праці, безкоштовна освіта і охорона здоров'я, налагоджена система пенсійного забезпечення, надання різноманітної матеріальної допомоги інвалідам і сім'ям, що мають дітей.

 

 

2. Особливості менеджменту  Фінляндії

 

Оригінальна модель менеджменту, що ґрунтується на активізації людського  фактора, яка одержала назву «управління  за результатами», сформувалася у Фінляндії. Сутністю її є реалізація системи  кінцевих цілей діяльності організації, їх визначає вище керівництво спільно з виконавською ланкою менеджерів та робітниками. Після цього аналізують способи їх досягнення, а шляхи і методи в межах цих способів виконавці обирають самостійно. Тому фінська модель менеджменту є унікальною в кожній конкретній організації як щодо визначення результатів, так і шляхів їх досягнення. Для правильного вибору очікува них результатів здійснюють їх кількісне та якісне оціню вання. Після цього розробляють прогноз на 10—15 років і відповідно до наявних можливостей визначають цілі на З—5 років. Результатом є вибір стратегії, тобто методів підвищення конкурентоспроможності й основних шляхів досягнення цілей. Щорічно на основі ситуаційного аналізу складають план, у якому визначають ключові результати і цілі, а також способи їх оцінювання. На основі визначених цілей затверджують тимчасовий бюджет, в якому фік сують потребу в машинах і обладнанні, трудових ресурсах і інвестиціях. Розробляють також графіки роботи структурних підрозділів і окремих виконавців. У процесі виконання програми здійснюють проміжний контроль результатів, а також передбачених планом заходів і графіків робіт. Ступінь досягнення кожного ключового резуль тату оцінюють двічі на рік як у робочих виробничих гру пах, так і на рівні вищого керівництва фірми. Нерідко для цього залучають зовнішніх консультантів. Цю систему управління широко застосовують і в інших європейських країнах.Отже, західноєвропейський менеджмент розвивається у руслі загальних тенденцій, характерних для менеджменту як загальносвітового явища: створення мультидивізіональних структур управління, підвищення ролі людського фактора в управлінні та виробництві, реалізація відно син лідерства в колективі, застосування «м'яких» способів впливу на людей.

 

2.1 Характеристика фінської системи менеджменту

 

Фінська школа менеджменту - одна з наймолодших у світі. Вона є важливим фактором економічних успіхів країни. Найвідомішими авторами сучасного фінського менеджменту є Тімо Санталайнена, Ебро Воутілайнена, Персті Порреніє, Йоуко Х.Ніссена та ін. Вони сформували концепцію менеджменту, яка спрямовує управлінців на результативність. Управління за результатами еволюційно змінило систему управління за цілями. Фінські спеціалісти розглядань управління як взаємодію між керівниками та підлеглими, гармонійне поєднання всіх ресурсів з метою виконання завдань та досягнення цілей організації.Управління за результатами - сукупна система управління, мислення і розвитку, за допомогою якої досягаються цілі, визначені та узгоджені всіма працівниками організації.Така система забезпечує ефективне використання творчих здібностей, умінь, потенціалу працівників, їх кваліфікації. Вона стимулює трудову діяльність, сприяє досягненню конкретних результатів. Праця в такій системі не є примусовою, її зміст та результати визначаються в процесі управління персоналом організації.

З метою максимального використання творчих здібностей працівників  менеджери лише окреслюють їм рівень результативності, якого необхідно  досягнути, після чого підлеглі самостійно обирають шляхи та засоби виконання  завдань і досягнення цілей.У Фінляндії процес управління за результатами починається з планування, яке поділяється на стратегічне, річне та планування графіків роботи. Стратегічне планування полягає у визнанні ідеї результативного підходу в діяльності організації, аналізі сильних і слабких внутрішньорганізаційних сторін та зовнішніх умов. При цьому розробляють прогноз на 10-15 років, визначають цілі на 3-5 років, формуючи на цих засадах стратегію управлінської діяльності (наприклад, підвищення конкурентоспроможності). Річне планування зосереджене на основних аспектах ресурсного забезпечення, інвестиціях, надходженнях, витратах. На рівні індивіда планується використання часу для довготривалих, систематичних та одноразових робіт.Усі види планування спрямовані на визначення ключових результатів, які поділяють на такі групи:

- результати комерційної діяльності (доходи і оборот підприємства, покриття видатків, рентабельність, інвестиції, змінні та постійні  витрати тощо);

- результати функціональної діяльності (кількість і якість виробленої продукції (наданих послуг), ефективність використання енергії та сировини, рівень використання виробничих потужностей та ін.);

- результати підтримки (внутрішні:  атмосфера в організації, використання  робочого часу і засобів комунікації,  ототожнення працівників з організацією; зовнішні: характеристика підприємства, номенклатура й асортимент продукції (робіт, послуг), відносини зі споживачами, органами державної влади, конкурентами, постачальниками тощо).

Процес планування налагоджено  так, що навесні передбачають результати, яких необхідно досягнути в майбутньому році, а восени розробляють заходи щодо їх досягнення. Організація полягає у спрямованості справ і діяльності людей на досягнення ключових результатів. При цьому керівники повинні забезпечити оптимальний рівень делегування повноважень та відповідальності. Система управління за результатами, передбачають задоволення потреб соціальних, у причетності, самовираження, поваги, успіху та інших, фактично вирішує проблему мотивування.Значну увагу у фінському менеджменті зосереджують на контролюванні кінцевих та проміжних результатів, рівні виконання передбачених планами заходів. За такої системи управління двічі на рік проводять бесіди, дискусії щодо оцінки досягнутих результатів на всіх рівнях організаційної структури управління. Керівник та його підлеглі визначають, наскільки обґрунтовано були доведені ключові показники, чи сприяють вони досягненню цілей, а відтак оцінюють відповідність завдань необхідному рівню (завищеному чи заниженому), перевіряють досягнуті результати. На засадах формування в колективі спільної думки про досягнуті результати розглядають причини, що завадили досягненню ключових показників, вивчають можливості досягнення вищих результатів у майбутньому. Це здійснюється в умовах регулювання. Досягнення кожного ключового результату і виконання завдання оцінюється окремо, на підставі чого роблять висновки, що безпосередньо впливають на реалізацію функцій регулювання. Залежно від виявлених недоліків регулювання здійснюють негайно, після деяких з'ясувань чи наступного року.

У системі управління за результатами найпоширенішими є такі методи менеджменту:

- стратегічний та річний план;

- план використання робочого  часу;

- план кар'єри;

- план ключових результатів  і цілей окремих працівників  та ін.

Щодо керівництва, то система управління за результатами потребує, щоб керівник був демократичним, гнучким, здатним до співпраці, приділяв особливу увагу результату, довіряв  працівникам, делегував їм значну частину  повноважень, створював можливості для досягнення успіху та просування за службою ієрархією. Робота такого керівника, на відміну від традиційних методів керівництва, що ґрунтуються на наказах, полягає у впливі на поведінку та дії підлеглих через їх мотивацію. Важливим при цьому є такі джерела впливу, як особиста здатність до управління, авторитет, що ґрунтується на професіоналізмі та готовності до співпраці, а значення формального статусу зменшується.Людський фактор в організаціях є одним із пріоритетних, що спонукає до вивчення особливостей та мотивів поведінки працівників. При цьому основним завданням сучасних менеджерів є створення на підприємствах дієвих систем матеріального і нематеріального стимулювання, які б відповідали реаліям середовища функціонування організацій, враховували б ієрархію потреб працівників та чинники впливу на процес винагородження. У кожній країні формується власна національна система менеджменту, яку використовують різні організації. Це зумовлено історичними особливостями розвитку нації, культурою, традиціями, соціально-економічним устроєм держави, менталітетом населення, домінуючими релігіями, територіальним розміщенням тощо. Тому окремі елементи менеджменту, які є надзвичайно ефективними в одній країні, можуть виявитись зовсім непридатними для застосування в інших країнах. Фінський менеджмент, базуючись на концепції управління за результатами, значну увагу концентрує на визначенні ключових результатів; відповідній організації роботи з високим рівнем делегування повноважень та відповідальності; мотиваційних механізмах, закладених у самій системі; контролюванні поточних і кінцевих, планових та випадкових результатів; серйозному ставленні до регулювання.У системі управління за результатами персонал є пріоритетним ресурсом, який володіє значним потенціалом, здібностями, прагненням до самореалізації та здатний самостійно формувати засоби для досягнення ключових показників. У цій системі також виділено новий тип орієнтованого на результативність керівника.

 

2.2 Характерні  риси менеджерів у Фінляндії

 

Фінська школа менеджменту за останні два десятиліття досягла міжнародного рівня. Вона визначає ряд найважливіших факторів, необхідних для успішної діяльності керівника, а саме:

- вміння досягати результатів та бажання наполегливо працювати для досягнення поставленої мети;

- бажання та здатність нести відповідальність за довірену роботу та приймати ризиковані рішення;

- вміння розпочинати процеси змін, керувати ними та використовувати їх в інтересах організації;

- вміння використовувати відкритий спосіб управління на підприємстві, розвивати співпрацю;

- мистецтво швидко приймати рішення;

- здатність зосереджуватися на нинішніх та майбутніх рішеннях;

- здатність визначати зміни всередині та зовні організації, ефективно використовувати їх;

- готовність до тісних соціальних взаємовідносин;

- здатність до спільного керівництва;

- використання творчого підходу до своєї праці;

- постійне самовдосконалення та добра загальна психологічна й фізична форма;

- вміння правильно використовувати свій час;

- здатність до мотивування себе та персоналу;

- готовність очолювати добре підготовлений, професійний персонал.

Фінській менеджмент використовує різні рівні управління, зокрема:

- визначення результатів управління за ситуацією;

- контроль за результатами управління.

Донедавна у Фінляндії  вважалося, що керівник повинен орієнтуватись на максимізацію трудового внеску підлеглих працівників. Такого керівника характеризували:

- постійний вплив на  підлеглих і колег;

- використання традиційних  принципів управління;

- намагання використовувати  авторитарний стиль;

- застосування ринкових  технологій навіть у нестандартних  ситуаціях;

- привласнення чужих  ідей;

- постійна турботу  про власну кар'єру;

- вузька спеціалізація;

- неприйняття критики;

- уникнення прямих  контактів з підлеглими;

- уникнення ризику  тощо.

Поява нового типу керівника, націленого на результати, характеризується активною спрямованістю управлінців  на досягнення ефективності. Такому менеджерові  властиві:

- врахування в управлінській  діяльності факторів внутрішнього  та зовнішнього середовища;