Особливості конкурентних відносин в Україні

Міністерство  освіти і науки України

Черкаський  національний університет ім. Б. Хмельницького

 

Індивідуальна робота

Особливості конкурентних відносин в Україні

 

 

 

Підготував

студент V курсу

денної форми навчання

ННІ економіки і права

Спеціальності

Готельно-ресторанна справа

Коваль  О. В.

 

Черкаси 2013

 

План

Вступ

1. Стан та  напрямки розвитку конкурентних  відносин в України.

2. Особливості конкурентних відносин  в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Інтеграція економіки України  у світове господарство актуалізує необхідність дослідження механізмів ринкової конкуренції, різноманітних форм і методів конкурентної боротьби та чинників, які визначають стан конкурентного середовища. Ретельний аналіз механізму економічної конкуренції є необхідним підґрунтям для вироблення ефективної конкурентної політики країни в умовах глобалізації.

Метою роботи є дослідження формування конкурентного середовища та конкурентоспроможності національної економіки.

Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання:

– висвітлити та узагальнити основні  теоретичні підходи у дослідженні  економічної конкуренції;

– проаналізувати основні форми  і методи конкурентної боротьби;

– визначити особливості конкурентних відносин в Україні та завдання конкурентної політики держави в умовах активізації інтеграційних процесів.

 

1. Стан та напрямки  розвитку конкурентних відносин  в України.

 

В умовах ринкової трансформації ек-ки Укр питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних стр-р є особливо актуальним. Створення конкурентного сер-ща, захист законних інтересів під-ців і споживачів, регулювання д-ті монополій сприяють фор-ню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функц-ня нац ек-ки і є однією зі складових антимонопольної д-ті держави.

Від СРСР укр ек-кою було успадковано  високий рівень монополізації. В  ході ринк перетворень в Ук було ліквідовано більшість монопольних  стр-р. Поглиблену стр-ну демонополізацію було проведено в багатьох галузях вітчизняної ек-ки.

Сьогодні в Укр ств цілісну  сис-му прав та орг-ційних механізмів антимонопольної  д-ті, яка відповідає сучасним нормам ЄС.

Антимонопольне закон-во: "Про  обмеження монополізму і недопущення  недобросовісної конкуренції в  під-цькій д-ті", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про прир монополії", "Про захист ек конкуренції", "Про Антимонопольний комітет Укр".

На поч 90-х рр. головний наголос  у антимонопольній політиці робився  на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов'язано з пануванням у  тодішній укр ек-ці монополій як спадку колишнього соціалістичного гос-ва. Ек політика Укр в той період закономірно набула форми антимонопольної Після проведення радикальних реформ, приват-ції та демонополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Укр кардинально змінилася. У нових соц-ек умовах осн проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а ств ефективного конкурентного сер-ща, здатного забезпечити стале ек зростання і стабільне підвищення жит рівня народу.

Осн змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже ств конкурентного сер-ща, підвищення ефективності функц-ня існуючих конкурентних відносин.

Це призвело до трансформації антимонопольної  політики держави у конкурентну  політику, а антимонопольне закон-во — у конкурентне закон-во.

Стратегічною метою конкурентної політики є держ підтримка ефективної конкуренції та ств однакових  умов для всіх агентів ринк відносин. Головне завдання конкурентної політики — фор-ня такого середовища, в якому дії ринк агентів, що порушують конкурентні правила, стають ек невигідними.

Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соц-еко розвитку в Укр.

Активізація державного регулювання (монопольна ситуація на ринку мобільного зв‘язку, нафтопродуктів, грошових переказів).

В Укр чітко прослідковується тенденція  залежності розвитку конкурентних відносин від специфіки ринку їх виникнення, забезпеченості ресурсами, стану ринку.

Відбуваються злиття та поглинання іноземними фірмами (Райффайзен і Аваль, Ольвія-бета и Проктер), підвищуються бар‘єри на вхід у галузь, олігополія, боротьба з прир монополіями (пошта і поштова доставка). Присутність та монополія іноземного капіталу заважає розвитку конкурентних відносин.

 

2. Особливості конкурентних відносин в Україні

 

Важливим атрибутом ринкової економіки  є конкуренція (від лат. сoncurrentia –  змагання) – економічне суперництво  і боротьба між товаровиробниками  та продавцями товарів і послуг за найвигідніші умови виробництва  і збуту продукції, за привласнення найбільших прибутків, у процесі якого стихійно регулюються пропорції суспільного виробництва. Основним завданням конкуренції є завоювання ринку у боротьбі за споживача, перемога над конкурентами, забезпечення сталого прибутку. Ефективність конкуренції як економічного порядку полягає в задоволенні суспільних інтересів через приватний інтерес. Ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, урівноважує ринкові ціни, є закон конкуренції, який виражає внутрішньо необхідні сталі і суттєві зв’язки між відокремленими товаровиробниками у їхній боротьбі за одержання найбільшого прибутку, внаслідок чого вони змушені знижувати витрати виробництва, покращувати якість товарів і послуг.

Становлення ринкової економіки завдячує своєю появою вільній конкуренції. Цей факт актуалізує необхідність з’ясування умов виникнення конкуренції як економічного явища. Узагальнюючи економічні дослідження щодо умов виникнення конкуренції виділяють наступні:

– наявність на ринку великої  кількості виробників;

– економічна свобода виробників щодо вибору господарської діяльності, що зумовлюється економічною відокремленістю товаровиробників і приватною власністю на засоби виробництва;

– відповідність між попитом  і пропозицією. В умовах адміністративно-командної  системи, коли попит перевищував пропозицію і покупець був обмежений у виборі продукції, конкуренції не існувало;

– наявність ринку засобів виробництва  для того, щоб, маючи грошовий капітал, перетворити його на продуктивний.

Конкуренцію в економічній літературі трактують двояко: з одного боку, як економічну взаємодію і співробітництво економічних суб’єктів, з іншого – як боротьбу і суперництво за отримання найвигідніших умов виробництва та збуту продукції. У визначенні терміна конкуренції як суперництва А. Маршалл вбачає певну частку „егоїзму та байдужості до добробуту інших людей”. Вираз „свобода виробництва і підприємництва або економічна свобода” є, на думку автора, більш вдалим, оскільки відображає не моральні риси її учасників, а той незаперечний факт, що для торгівлі та промисловості часів вільної конкуренції були характерні більша самостійність, передбачливість, більш твердий і вільний вибір рішень [1].

Досліджeючи конкуренцію як суперництво  і як співробітництво господарюючих суб’єктів, А. Маршалл акцентує увагу на позитивних і негативних рисах конкуренції. Позитивні риси конкуренції проявляються в спонуканні виробників до використання науково-технічних досягнень, запровадження передових технологій. Корисність конкуренції для суспільства проявляється у стимулюванні економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, постійному оновленні асортименту продукції. Таким чином, позитивність конкуренції спонукає людей до співробітництва, не заперечуючи один одного, не протиставляючи свої цілі, не підпорядковуючи інтереси одних суб’єктів іншим, а узгоджуючи приватний, колективний і державний інтерес. Негативні риси конкуренції в сукупності характеризують це явище як протистояння, боротьбу, суперництво за найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів і полягають у наступному: відбувається диференціація виробників і витіснення дрібного капіталу великим; наявність підприємств із різним рівнем ефективності супроводжується банкрутством одних і збагаченням інших, зростанням безробіття, посиленням інфляції; диференціація фізичних і розумових здібностей людей як носіїв робочої сили призводить до майнового розшарування населення, що посилює соціальне напруження в суспільстві. 

Основні напрями дії конкуренції  проявляються в її функціях:

– функція стимулювання. Завдяки  конкуренції на ринку встановлюється рівна ціна на однорідні продукти. Ринкова ціна для усіх виробників є нормативом, що спонукає їх до підвищення, ефективності господарювання, зниження собівартості продукції, підвищення її якості. Це стимулює технічний прогрес;

– функція регулювання. На думку А. Сміта, регулювання економічної діяльності здійснюється „невидимою рукою ринку”, яка спрямовує власників особистих інтересів дієвим способом слугувати інтересам суспільства [2]. Орієнтиром для виробника є попит (відсутність попиту) на його продукцію, що проявляється у рівні прибутковості підприємства. Маючи за мету максимізацію прибутку, капітали спрямовуються у найбільш прибуткові галузі;

– функція розподілу. Конкуренція дозволяє розподіляти  прибуток серед суб’єктів господарювання відповідно до їхнього внеску у створення нової вартості. Це відповідає панівному у ринковій економіці принципу винагороди за результати. Як стверджував відомий австрійський економіст Ф.А. Хайєк, суспільства, які спираються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своїх цілей, оскільки конкуренція показує, як ефективніше можна виробляти економічні блага [3];

– функція інформування. Конкуренція – це своєрідний інформаційний  механізм, який забезпечує отримання  систематичних і повноцінних  знань про економіку, без яких неможлива ефективна господарська діяльність. Джерелом інформації про кон’юнктуру ринку слугують ціни, точніше їхня динаміка, а також рівень прибутковості різних напрямів економічної діяльності;

– функція координації  реалізується в узгодженні структури виробництва і споживання через ціновий механізм. Рішення, які учасники господарського процесу приймають у даний момент, відбивають їхні уявлення про можливі зміни умов господарювання (ціни, обсяги, заробітна плата тощо) в майбутньому;

– функція санації. Санація (від лат. – лікування, оздоровлення). Механізм конкуренції призводить до відбору серед суб’єктів господарювання найбільш ефективних учасників та очищує економіку від неефективних підприємств через їхнє банкрутство. У результаті селекції ринку через конкурентний механізм підвищується середній рівень ефективності економіки в цілому;

– функція контролю. Конкуренція контролює і обмежує  економічну силу кожного підприємства, унеможливлюючи ціновий диктат виробника  над покупцем. Причому чим досконаліша конкуренція, тим справедливіша ціна.

Виконуючи ці функції конкуренція  позитивно впливає на ефективність виробництва, на його технічний рівень, на якість та асортимент продукції. Тому роль конкуренції полягає в тому, що вона здатна встановити на ринку  певний порядок, який гарантує виробництво  достатньої кількості якісних економічних благ.

Кожен суб’єкт економічних відносин обирає для перемоги в ринковому  протиборстві різні форми конкурентної боротьби. За методами боротьби розрізняють  цінову, нецінову та нечесну конкуренцію. Найпоширенішим методом є відкрита цінова конкуренція. Цінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості та асортименту. Вона здійснюється багатьма способами: зниження цін, локальні зміни цін; сезонний розпродаж; надання більшого обсягу послуг за існуючими цінами; подовження термінів споживчого кредиту. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок. Широкого поширення в сучасних умовах використання досягнень науково-технічного прогресу набули методи нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічної довершеності виробництва. Серед методів нецінової конкуренції виділяють: підвищення якості та надійності продукту; вдосконалення методів збуту; надання послуг; розширення сфери післяпродажного обслуговування; подовження терміну гарантії служби виробів; надання споживчих кредитів, використання реклами тощо. Матеріальною основою нецінової конкуренції є впровадження нової техніки і технології, використання якісно нових видів сировини і матеріалів, найдосконаліших форм і методів організації виробництва. До негативних рис нецінової конкуренції економісти відносять гіпертрофоване використання реклами, штучне нав’язування споживачам нових матеріальних благ, формування виробниками вигідної для них психології споживання [4].

З огляду на засоби, які застосовують суперники в конкурентній боротьбі, виокремлюють сумлінну і несумлінну конкуренцію. Основними методами сумлінної  конкуренції є: зниження цін; підвищення якості продукції; розвиток до- й післяпродажного обслуговування; створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТП. Нецивілізованими формами боротьби з конкурентами вирізняється несумлінна (нечесна) конкуренція. Детально методи конкурентної боротьби сформульовані в роботі визнаного авторитета в галузі конкуренції М. Портера [5]. Узагальнивши емпіричні дані про функціонування підприємств восьми розвинених країн світу (Кореї, Італії, Швеції, Японії, Швейцарії, Германії, Великобританії, США), автор виокремлює найбільш типові методи нечесної конкуренції, серед яких: економічне (промислове) шпигунство; підробка (фальсифікація) продукції конкурентів; підкуп і шантаж; обдурювання споживачів; фінансові махінації з діловою звітністю; валютні махінації; підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів; приховування дефектів тощо. Піонером у промисловому шпигунстві можна назвати Францію, де наприкінці ХVІІІ століття було видано закон про патенти на винахід „з подвійним дном” з метою захисту національного виробника та підвищення національної конкурентоспроможності. У законі передбачалося, що за всяким, хто привезе у Францію будь-який іноземний винахід, визнаються такі самі пільги, якими б користувався його винахідник. Таким чином, даним законом за промисловим шпигуном визнавалися права, рівні правам винахідника. Нецивілізованим методам конкурентної боротьби повинно перешкоджати національне та міжнародне законодавство, спрямоване на підтримку конкурентного середовища.